Постанова

від 22.05.2014 по справі 905/445/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.05.2014 справа №905/445/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Принцевської Н.М. суддівЛомовцевої Н.В., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Трофимович Ю.М. за участю представників сторін: від позивача: Кириллова С.В., довіреність від 29.07.2013р. від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Саува», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2014р. у справі№ 905/445/14 (суддя Огороднік Д.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Приватна фірма «Виола», м. Донецьк доТовариства з обмеженою відповідальністю «Саува», м. Донецьк про стягнення 173 606,02 грн.

В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Донецької області рішенням від 18.03.2014р. частково задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна фірма «Виола», стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю «Саува» на користь позивача суму основного боргу у розмірі 162867 (сто шістдесят дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 62 коп., пеню у розмірі 9430 (дев'ять тисяч чотириста тридцять) грн. 83 коп. та судовий збір.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2014р. у справі № 905/445/14 скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки, на думку заявника, судом порушено норми матеріального права.

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що вважає оскаржуване рішенням таким, що винесене з дотриманням вимог чинного законодавства з повним дослідженням всіх обставин справи, в зв'язку з чим воно скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час слухання справи повідомлений належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, що були предметом розгляду суду першої інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2012 між ТОВ "Приватна фірма "Віола", як постачальником (позивач) та ТОВ "Саува", як покупцем (відповідач) підписаний договір поставки №126, згідно умов якого постачальник зобов'язується доставляти і передавати на умовах, установлених даним договором продовольчу продукцію та алкогольні напої (надалі-товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність та оплачувати його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору асортимент та загальна кількість товару, який поставляється згідно даного договору, визначається у видаткових накладних. Підписання специфікацій до даного договору сторони визнають необов'язковим, але за бажанням покупця сторони оформлюють специфікації на весь асортимент товару.

Загальна ціна договору становить загальну вартість товару, поставленого протягом дії цього договору (п. 2.1 договору).

Пунктом 2.2 передбачено, що покупець зобов'язується оплачувати кожну конкретну партію товару протягом 7(семи) календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця та підписання сторонами товарних накладних.

Покупець повинен в платіжних документах посилатися на дату та номер товарної накладної. У разі відсутності посилання на накладну, постачальник зараховує оплату за товар, який був поставлений по даті раніше (п. 2.4 договору).

Згідно п. 7.1 договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до "31" грудня 2013 року. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від зобов'язань, що виникли протягом його дії. В разі закінчення строку дії договору, якщо одна сторона в письмовому вигляді не повідомить іншу сторону про розірвання договору, договір вважається продовженим на тих самих умовах, строком на один рік.

Договір підписаний сторонами, скріплений їх печатками без заперечень та зауважень.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, п. п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підтвердження виконання договору №126 та виникнення спірної заборгованості, позивачем додані до матеріалів справи копії наступних видаткових накладних, відповідно до яких позивач передав відповідачу товар на загальну суму 163237,91грн., а саме: №ВБ3459/03 від 12.06.2013 на суму 946,00грн., №ВБ3460/03 від 12.06.2013 на суму 33,97грн, №ВБ3476/03 від 12.06.2013 на суму 3166,73грн., №ВБ3477/03 від 12.06.2013 на суму 6837,42грн., №ВБ3478/03 від 12.06.2013 на суму 9902,51грн., №ВБ3479/03 від 12.06.2013 на суму 592,70грн., №ЛВ-3288/03 від 12.06.2013 на суму 5122,04грн., №ЛВ-3304/03 від 12.06.2013 на суму 3099,68грн., №ЛВ-3309/03 від 12.06.2013 на суму 17250,89грн., №ЛВ-3310/03 від 12.06.2013 на суму 9502,45грн., №ЛВ-3311/03 від 12.06.2013 на суму 15408,62грн., №ВБ3820/03 від 27.06.2013 на суму 815,35грн., №ВБ4150/03 від 10.07.2013 на суму 796,13грн., №ВБ4549/03 від 25.07.2013 на суму 4507,92грн., №ВБ4550/03 від 25.07.2013 на суму 2424,84грн., №ВБ4551/03 від 25.07.2013 на суму 13604,63грн., №ВБ4553/03 від 25.07.2013 на суму 7387,94грн., №ВБ4553/03 від 25.07.2013 на суму 2260,20грн., №ВБ4576/03 від 25.07.2013 на суму 10164,86грн., №ВБ4577/03 від 25.07.2013 на суму 292,72грн., №ВБ4578/03 від 25.07.2013 на суму 1869,20грн., №ЛВ-4077/03 від 25.07.2013 на суму 2952,00грн.грн., №ЛВ-4080/03 від 25.07.2013 на суму 14899,82грн., №ЛВ-4086/03 від 25.07.2013 на суму 21927,30грн., №БВ5672/03 від 12.09.2013 на суму 773,99грн..

Відповідач заперечує проти того, що вказані накладні підтверджують поставку товару саме на виконання договору №126 та вказує на те, що у накладних відсутні посилання на договір №126, проти отримання товару по зазначеним вище накладним не заперечує.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що надані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог видаткові накладні не містять посилань на договір поставки №126 від 27.02.2012.

Разом з тим, відповідачем не доведено існування між сторонами інших договірних відносин окрім тих, що виникли на підставі договору поставки №126 від 27.02.2012 в період з 27.02.2012 по теперішній час. Згідно пояснень позивача інших договорів ніж договір №126 від 27.02.2012 між сторонами укладено не було.

Поставлений згідно зазначених накладних товар на підставі додатку №1 б/н до договору поставки з боку відповідача прийнято уповноваженими особами, що підтверджується підписом останніх на вказаних накладних. Крім того, з представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять усі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та прийняття відповідачем спірного товару.

Крім того, згідно банківських виписок, які містяться в матеріалах справи, у всіх платіжних дорученнях у розділі призначення платежу зазначено договір поставки №126 від 27.02.2012. Позивачем надано виписку з банківського рахунку позивача на підтвердження перерахування відповідачем коштів.

Здійснюючи оплату Товариство з обмеженою відповідальністю "Саува" в призначенні платежів посилалось не на конкретну накладну, а на договір поставки, за яким здійснювалось поставка товару, а саме №126 від 27.02.2012, та відповідно до бухгалтерського обліку позивача здійснені оплати враховувалися в порядку черговості поставок за більш ранніми поставками товару.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії зворотних накладних №251 від 13.06.2013 на суму 464,64грн., №522 від 13.06.2013 на суму 360,00грн, №577 від 24.06.2013 на суму 55,47грн. за якими заборгованість зарахована за попередніми поставками за спірним договором, які не є предметом даного позову.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що поставка товару за вищевказаними накладними відбулась саме на виконання договору №126, тому при визначенні строку виконання відповідачем грошових зобов'язань, необхідно застосовувати положення цього договору.

За вірними розрахунками позивача, видаткова накладна №ВБ3459/03 від 12.06.2013 на суму 946,00грн. оплачена частково залишком у розмірі 370,29грн. від платежу, перерахованого відповідачем 30.09.2013 на загальну суму 10000,00грн., таким чином заборгованість за вказаною накладною становить 575,71грн. Решта поставок товару у розмірі 162867,62грн. залишилась неоплаченою.

Позивач направив відповідачу претензією б/н від 18.10.2013 про оплату заборгованості на загальну суму 162867,62грн., яку відповідач залишив без відповіді.

На підставі викладеного судова вважає висновок про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу обґрунтованим.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 5.1 договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 10738,40грн.

Відповідно до п. 5.1 договору, у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалися пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд першої інстанції обґрунтовано визнав його не вірним, оскільки він зроблений на загальну суму заборгованості без урахування строків оплати залежно від дати поставки товару.

За вірним розрахунком місцевого суду розмір пені за період з 20.07.2013 по 15.01.2014 становить 9430,83грн., який і підлягає задоволенню .

У розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" акт звіряння взаєморозрахунків є зведеним обліковим документом, який фіксує стан розрахунків між сторонами, але не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, оскільки зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами - договором, накладними, рахунками, актами приймання-передачі, а тому його наявність або відсутність не впливає на вирішення спору по суті.

Тому посилання відповідача на відсутність такого акту звіряння рахунків між сторонами не впливає на правомірність винесеного місцевим судом рішення.

Оскільки будь-яких інших обставин, передбачених ст. 104 Господарського кодексу України, для скасування чи зміни переглядуваного рішення не встановлено, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, що згідно із ст. 49 Господарського кодексу України має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Саува» на рішення господарського суду Донецької області від 18 березня 2014 року по справі № 905/445/14 - відмовити.

Рішення господарського суду Донецької області від 18 березня 2014 року по справі № 905/445/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Н.В. Ломовцева

О.А. Скакун

Надруковано 5 примірників:

1-позивачу;

1-відповідачу;

1-до справи;

1-ГС;

1-ДАГС