Постанова

від 26.03.2014 по справі 924/1507/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2014 р. Справа № 924/1507/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Берун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача 1 Сільськогосподарського кооперативу "Ніва-Агро" від 11.02.2014 р. на рішення господарського суду Хмельницької області від 28.01.14 р. у справі № 924/1507/13

позовом Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004", с. Попівці, Волочиського району, Хмельницької області

до відповідачів: Сільськогосподарського кооперативу "Ніва-Агро", с. Первомайське Сімферопольського району Автономної Республіки Крим

Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці", с. Шпичинці Хмельницького району Хмельницької області

про стягнення 450 006,98 грн., в тому числі 385 000,00 грн. - основний борг, 5 896,30 грн. - пеня, 57 750,00 грн. - штраф, 1 360,68 грн. - 3 % річних

за участю представників сторін:

від позивача - Сапьолкіна Н.В. - представник, довіреність в справі;

від відповідача 1 - не з'явився

від відповідача 2 - не з'явився

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 р. у зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні зі справи № 924/1507/13 судді Крейбух О.Г. через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено колегію суддів для розгляду справи № 924/1507/13 у складі: головуюча суддя Сініцина Л.М., судді Гудак А.В., Олексюк Г.Є.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.01.14 р. у справі № 924/1507/13 (суддя Субботіна Л.О.) задоволено позов Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" до Сільськогосподарського кооперативу "Ніва-Агро", Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" та стягнуто Сільськогосподарського кооперативу "Ніва-Агро" на користь Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" 385 000,00 грн. основного боргу, 5 896,30 грн. пені, 57 750,00 грн. штрафу, 1 360,68 грн. 3% річних, солідарний боржник - Виробничий сільськогосподарський кооператив "Шпичинці"; стягнуто з Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" на користь Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" 385 000,00 грн. основного боргу, 5 896,30 грн. пені, 57 750,00 грн. штрафу, 1 360,68 грн. 3% річних, солідарний боржник - Сільськогосподарський кооператив "Ніва-Агро"; стягнуто з Сільськогосподарського кооперативу "Ніва-Агро" на користь Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" 4 500,07 грн. судового збору; стягнуто з Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" на користь Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" 4 500,07 грн. судового збору. При прийнятті рішення суд виходив з того, що заборгованість за договором про надання сільськогосподарських послуг складає 385 000,00 грн. і не заперечується відповідачем 1; згідно укладеного договору поруки позивач вправі вимагати виконання зобов'язань за договором про надання сільськогосподарських послуг № 300513/4 від 30.05.2013 р. від відповідачів солідарно; позивачем правомірно було визначено другим відповідачем поручителя - ВСК "Шпичинці"; позивачем правомірно заявлено до стягнення 5 896,30 грн. пені та 57 750,00 грн. штрафу, а також 3 % річних в розмірі 1 360,68 грн., позовні вимоги є законними та обґрунтованими.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Сільськогосподарський кооператив "Ніва-Агро" звернувся з апеляційною скаргою від 11.02.2014 р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 28.01.2014 р. у справі № 924/1507/13 в частині задоволення позову Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" до Сільськогосподарського кооперативу "Ніва-Агро" про стягнення 450 006,98 грн., в тому числі 385 000,00 грн. - основного боргу, 5 896,30 грн. - пені, 57 750,00 грн. - штрафу, 1 360,68 грн. - 3 % річних; відмовити повністю в стягненні з Сільськогосподарського кооперативу "Ніва-Агро" на користь Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" 385 000,00 грн. - основного боргу, 5 896,30 грн. - пені, 57 750,00 грн. - штрафу, 1 360,68 грн. - 3 % річних; рішення в частині стягнення з Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" на користь Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" 385 000,00 грн. - основного боргу, 5 896,30 грн. - пені, 57 750,00 грн. - штрафу, 1 360,68 грн. - 3 % річних - залишити без змін, посилаючись на те, що суд неповно та не всебічно з'ясував обставини справи, та застосував не всі норми правових актів, які необхідно було застосувати. Просив припинити провадження у даній справі, так як відсутній предмет спору між ПП "Аграрна компанія 2004" та СГК "Ніва-Агро", тому що суперечки між ПП "Аграрна компанія 2004" та СК "Ніва-Агро" немає, оскільки у листопаді 2013 року між керівниками підприємств була досягнута домовленість по термінам остаточного розрахунку до 31.12.2013 р. Стосовно грошових зобов'язань існує абсолютно чітка вказівка про те, що поручитель відповідає "в тому числі і за сплату основного боргу". Отже, поручившись за грошове зобов'язання, поручитель, безперечно, буде зобов'язаний його виконати. Враховуючи те, що в умовах договору поруки сторони не передбачили порядок повідомлення СГК "Ніва-Агро" (боржника) у письмовій формі про факт укладення договору поруки стало відомо тільки 27.11.2013 р. Виходячи з умов договору поруки № 300513/4 СГП від 01.07.2013 р., суд міг стягнути з ВСК "Шпичинці" на користь ПП "Аграрна компанія 2004" суму основного боргу, пеню і штраф. Після того як ВСК "Шпичинці" сплатив би вказану суму по рішенню суду, тоді СГК "Ніва-Агро" сплатив би згідно регресу і виконав всі зобов'язання по договору поруки. На час укладення договору поруки СГК "Ніва-Агро" заборгованість за договором складала 385 000,00 грн. Несвоєчасна оплата зумовлена тим, що в результаті ґрунтової посухи у квітні-травні 2013 року на площах сільськогосподарського кооперативу "Ніва-Агро" були пошкоджені посіви зернових та ріпаку, в результаті чого підприємство недоотримало врожай і зазнало значних збитків. Ці обставини були визнані форс-мажорними, що підтверджується висновком про форс-мажорні обставини Торгово-промислової палати України від 26.06.2013 р. № 1287 05-4. Згідно пункту 7.2 договору спори, що не можуть бути врегульовані шляхом переговорів, вирішуються у господарському суді Автономної Республіки Крим. Скаржник вважає, що спору між ПП "Аграрна компанія 2004" та СК "Ніва-Агро" немає, а представник позивача Раац Н.О. необґрунтовано подав позов до господарського суду Хмельницької області. Судом суттєво були порушенні норми процесуального права при здійсненні правосуддя, порушені вимоги щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил відводу. При розгляді справи суд не задовольнив клопотання про перенесення дати розгляду справи у зв'язку з тим, що повноважний представник з'явитися не мав можливості та розглядалась друга справа у окружному Адміністративному суді АР Крим, де представник був присутній. Під час винесення судом рішення, мала місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Це призвело до винесення неправильного рішення і як слідство є підставою для його скасування в апеляційному порядку та винесення нового рішення.

Позивач - Приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду Хмельницької області по справі № 924/1507/13 від 28 січня 2014 року без змін, а скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що рішення прийняте із дотриманням всіх процесуальних норм та вірним застосуванням норм матеріального права. Обґрунтування відповідача по зазначеній справі не мають жодної нормативної бази та не підлягають прийняттю до уваги при розгляді апеляційної скарги. Жодних доказів наявності домовленості про термін остаточного розрахунку до 31.12.2013 р. апелянтом не надано. СК "Ніва-Агро" не провело розрахунок із ПП "Аграрна компанія 2004" і до 31.12.2013 р., хоч і посилався на цю дату у своєму відзиві на позов та в апеляційній скарзі, що підтверджує відсутність намірів СК "Ніва-Агро" провести розрахунок до 31.12.2013 р. та свідчить про єдиний намір - затягнути розгляд справи в суді першої інстанції. Договором поруки № 300513/4 СГП від 01.07.2013 р. визначено право кредитора (ПП "Аграрна компанія 2004") на направлення до поручителя письмової вимоги або пред'явлення позову, аж ніяк не обов'язок звернення про сплату заборгованості виключно до поручителя. Апелянт необґрунтовано посилається на дію форс-мажорних обставин, оскільки договором чітко визначено порядок застосування обставин, що виключають відповідальність. Апелянт не повідомив про можливу ймовірність невиконання умов договору у визначений договором строк. Згідно умов договору, апелянт зобов'язаний був провести розрахунок згідно строків, визначених договором, оскільки дія форс-мажору була відсутня на момент запланованого проведення розрахунку СК "Ніва-Агро" перед ПП "Аграрна компанія 2004". Статтею 15 ГПК України, зокрема, частинами 2, 3 визначено: справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Отже, подання позову до господарського суду Хмельницької області було правомірним, оскільки відповідач 2 ВСК "Шпичинці" знаходиться та зареєстрований на території Хмельницької області. Апелянт безпідставно вказує на незадоволення клопотання про перенесення розгляду справи, що було надіслане до початку розгляду справи в день винесення рішення суду 28.01.2014 р. оскільки: СК "Ніва-Агро" не було надано належних доказів неможливості присутності представника підприємства в даному судовому засіданні (відсутня інформація про номер справи, яка розглядалась у вказану дату); скаржник є юридичною особою, представляти інтереси якої може необмежена кількість представників. 28.01.2014 р. закінчувались усі процесуальні строки, надані господарським судам для розгляду справи, визначені статтею 69 ГПК України, про що безсумнівно було відомо відповідачу 1 по справі. Доводи, викладені у апеляційній скарзі відповідача є необґрунтованими та позбавлені нормативного підґрунтя.

Відповідач 2 - Виробничий сільськогосподарський кооператив "Шпичинці" не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу та явку представника в судове засідання не забезпечив, хоча згідно реєстру поштових відправлень апеляційного суду від 05.03.2014 р., ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження відповідачу 2 - Виробничому сільськогосподарському кооперативу "Шпичинці" направлялася за його юридичною адресою згідно ЄДРЮО та ФОП, яка відповідає поштовій адресі.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 із подальшими змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Отже, відповідач 2 - Виробничий сільськогосподарський кооператив "Шпичинці" вважається належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду апеляційної скарги.

В клопотанні від 21.03.2014 р. апелянт просив розглянути апеляційну скаргу без його участі у зв'язку із неможливістю представника з'явитися в судове засідання.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників відповідачів.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечила в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим; пояснила, що жодної домовленості про продовження строків оплати не було, ніяких доказів щодо такої домовленості апелянт не подав; відповідно до законодавства поручитель є солідарним з боржником, якщо йому не було визначено субсидіарної відповідальності; всі форс-мажорні обставини викладені в договорі, а ті обставини, які зазначив апелянт виникли до укладення самого договору та до його виконання; просила рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30 травня 2013 року між Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" (далі ПП "Аграрна компанія 2004") (виконавець) та Сільськогосподарським кооперативом "Ніва-Агро" (далі СК "Ніва-Агро") (замовник) укладено договір № 300513/4 про надання сільськогосподарських послуг, згідно пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується власними силами та засобами надати послуги сільськогосподарської техніки разом з обслуговуючим персоналом, визначені в специфікації, а замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх на умовах, передбачених пунктом 5.1 договору (а.с. 9).

Пунктом 2.1 договору сторони передбачили, що до початку надання послуг представники сторін визначають обсяги послуг, перелік необхідних технологічних операцій, технічних засобів, вартість послуг, шляхом підписання специфікації, яка є невід'ємним додатком до даного договору.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5, 2.6 договору факт надання послуг засвідчується (підтверджується) сторонами шляхом підписання актів приймання-передачі наданих послуг. Акт приймання-передачі наданих послуг складається виконавцем кожних п'ять календарних днів в двох примірниках, по одному для кожної із сторін договору. Акт наданих послуг встановлює об'єм наданих послуг, вартість наданих послуг. Протягом трьох робочих днів з моменту його надання виконавцем замовник повинен здійснити підписання акту прийому-передачі наданих послуг без обґрунтованої відмови вважається, що замовник прийняв послуги як такі, що надані виконавцем належним чином.

Згідно пункту 5.1 договору замовник розраховується за фактично наданий обсяг послуг після закінчення збирання зернових і олійних культур та підписання актів наданих послуг, шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця до 30 вересня 2013 року.

За несвоєчасне проведення розрахунків замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, а також сплачує виконавцю штраф у розмірі 15 % від суми заборгованості (пункт 6.4 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2013 року (пункт 10.1 договору).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їхніми печатками.

Відповідно до специфікації (додаток № 1 до договору № 300513/4 про надання сільськогосподарських послуг від 30.05.2013 р.) визначено назву послуг - послуги по обмолоту зернових культур, площу - 1 740,0 га та вартість послуг - 435 000,00 грн. з ПДВ (а.с. 10).

11 липня 2013 року замовник СК "Ніва-Агро" та виконавець "Аграрна компанія 2004" підписали акт виконаних робіт по договору № 300513/4 від 30.05.2013 р., згідно якого, виконавець здійснив послуги по зернозбиранню на площі 1 740,0 га, загальною вартістю 435 000,00 грн. (а.с.11).

Відповідач 1 Сільськогосподарський кооператив "Ніва-Агро" частково оплатив позивачу надані послуги в сумі 50 000,00 грн., що стверджується банківською випискою за 30.07.2013 р. (а.с.76).

Довідкою № 23 від 15.01.2014 р. позивач підтвердив, що станом на 15 січня 2014 року заборгованість за надані послуги за договором про надання сільськогосподарських послуг № 300513/4 від 30 травня 2013 року складає 385 000,00 грн. (а.с.75).

У відповіді № 191 від 25.11.2013 р. на претензію Сільськогосподарський кооператив "Ніва-Агро" повністю визнає вимогу позивача щодо оплати вартості наданих послуг по збиранню зернових культур в сумі 385 000,00 грн. та зобов'язується провести повний розрахунок до 31 грудня 2013 року (а.с. 32).

Таким чином, сума основного боргу відповідача 1 перед позивачем згідно договору про надання сільськогосподарських послуг № 300513/4 від 30 травня 2013 року становить 385 000,00 грн. (435 000,00 - 50 000,00 = 385 000,00 грн.).

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 2 пункту 1 статті 175 ГК України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами спору існують зобов'язання згідно договору про надання сільськогосподарських послуг № 300513/4 від 30.05.2013 р.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 стаття 903 ЦК України)

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 7 статті 193 ГК України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Отже, сума основного боргу відповідача 1 перед позивачем за надані послуги по збиранню зернових культур, що становить 385 000,00 грн., доведена матеріалами справи і підлягає до стягнення.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи невиконання відповідачем 1 зобов'язань згідно договору про надання сільськогосподарських послуг № 300513/4 від 30.05.2013 р. позивач, на підставі статті 625 ЦК України, на основну суму боргу 385 000,00 грн. нарахував відповідачу 3% річних в сумі 1 360,68 грн. за період з 01.10.2013 р. по 12.11.2013 р., із терміном прострочення - 43 дні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок позивача заявленої суми 3% річних в розмірі 1 360,68 грн. є арифметично вірним та дана сума підлягає до стягнення.

Відповідно до статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання (стаття 611 ЦК України).

Статтею 546 ЦК передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Згідно частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 2,3 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Штрафними санкціями у розумінні статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що СК "Ніва-Агро" прострочено виконання зобов'язань по договору про надання сільськогосподарських послуг № 300513/4 від 30.05.2013 р., позивачем правомірно за період з 01.10.2013 р. по 12.11.2013 р., із терміном прострочення - 43 дні нараховано згідно приписів законодавства та положень договору на суму боргу 385 000,00 грн. пеню в розмірі 5 896,30 грн., а також штраф в розмірі 57 750,00 грн. (15 % від суми заборгованості).

01 липня 2013 року між Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" (кредитор) та Виробничим сільськогосподарським кооперативом "Шпичинці" (далі ВСК "Шпичинці") (поручитель) укладено договір поруки № 300513/4 СГП, згідно пункту 1.1 якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань Сільськогосподарського кооперативу "Ніва-Агро"(ЄДР 31217793) (боржник), що виникли з договору про надання сільськогосподарських послуг № 300513/4 від 30 травня 2013 року (основний договір), укладеного між Сільськогосподарським кооперативом "Ніва-Агро" (замовник) та Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" (виконавець) (а.с.12).

Пунктом 2.1 договору поруки визначено, що у відповідності до вказаного основного договору, порукою забезпечуються в тому числі наступні зобов'язання боржника:

- здійснити оплату за надані послуги в обсязі та на умовах договору про надання сільськогосподарських послуг № 300513/4 від 30.05.2013 р.;

- відшкодувати збитки та сплатити штрафні санкції у випадках, передбачених договором про надання сільськогосподарських послуг № 300513/4 від 30.05.2013 р.

Відповідно до пункту 3.1 поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за неналежне виконання боржником забезпеченого зобов'язання.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 12 липня 2016 року (пункт 6.1 договору).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їхніми печатками.

Згідно частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини 1, 2 статті 554 ЦК України).

Отже, позивачем правомірно визначено відповідачем 2 поручителя - Виробничий сільськогосподарський кооператив "Шпичинці" і заявлено позов солідарно до обох відповідачів.

Відповідно до частини 3 статті 15 ГПК України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Тобто, позовну заяву позивачем подано до господарського суду Хмельницької області за місцезнаходженням другого відповідача правомірно.

Виходячи з положень частини 1 статті 553, частини 1 статті 554 ЦК України, поручитель хоча і пов'язаний із боржником зобов'язальними правовідносинами, проте він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором.

Чинним законодавством України та укладеним між сторонами оспорюваним договором поруки не встановлено обов'язку поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором.

Волевиявлення боржника під час укладення договору поруки не є істотною умовою договору поруки, оскільки згідно зі статтею 626 ЦК України порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає безпосередньо на права та обов'язки боржника, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

Таким чином, судом першої інстанції, з урахуванням норм законодавства та обставин справи, правомірно задоволено позовні вимоги в повному обсязі та стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 385 000,00 грн. основного боргу, 5 896,30 грн. пені, 57 750,00 грн. штрафу і 1 360,68 грн. 3% річних.

Згідно частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Аналогічна позиція викладена у підпункті 9.2 пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 р. із змінами та доповненнями, де зазначено, що у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначити у рішеннях щодо кількох відповідачів - як вирішено спір щодо кожного з них (з урахуванням вимог частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно прийнято рішення про задоволення позовних вимог позивача, які підтверджуються встановленими матеріалами справи та ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги, щодо недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, неповного, не всебічного з'ясування обставини справи, не врахування форс-мажорних обставин, та застосованння не всіх норм правових актів, які необхідно було застосувати, спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи, не відповідають нормам законодавства, що регулюють дані правовідносини, не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення та не можуть бути підставою для його скасування.

Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме не задоволення клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи, колегією суддів не приймається до уваги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції в межах процесуального строку розгляду господарської справи, визначеного статтею 69 ГПК України (до 20.01.2014 р.), тричі відкладався розгляд даної справи за клопотаннями відповідача 1 та продовжувався строк її розгляду по 04.02.2014 р., а рішення прийнято 28.01.2014 р.

Відповідно до підпункту 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи.

Клопотання апелянта від 21.03.2014 р. № 67 щодо необхідності врахувати те, що ним було проведено часткову оплату основного боргу в сумі 35 000 грн. до задоволення не підлягає, оскільки проплату здійснено 28.02.2014 р, тобто після прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення. Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим .

За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 28.01.2014 р. у справі № 924/1507/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача 1 - Сільськогосподарського кооперативу "Ніва-Агро" від 11.02.2014 р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

Г.Є. Олексюк