Рішення

від 21.03.2014 по справі 909/20/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2014 р. Справа № 909/20/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобрин О. М., при секретарі судового засідання Левицький Ю.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Заграва"

вул.Чорновола, 7, м.Івано-Франківськ, 76018

поштова адреса: вул.Чорновола, 7, офіс 300, м.Івано-Франківськ, 76018

до відповідача: Публічного акціонерного товариства

"Коломийське будівельне управління",

пр-т М.Грушевського,119, м.Коломия, Івано-Франківська область, 78200

про стягнення заборгованості в сумі 64 244,26 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Іванович А.М. - представник, (довіреність №12/13 від 12.12.13);

від відповідача: Янко О.М. - представник, (довіреність б/н від 16.04.13)

ВСТАНОВИВ: ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 11.01.14 порушено провадження у справі за позовом Приватного підприємства "Заграва" до Публічного акціонерного товариства "Коломийське будівельне управління" про стягнення заборгованості в сумі 63 924,41 грн., розгляд справи призначено на 28.01.14.

Ухвалою суду від 28.01.14 розгляд справи було відкладено на 11.02.14. В судових засіданнях 11.02.14 та 27.02.14 оголошувалась перерва.

В судове засідання 07.03.14 представник позивача подав заяву (вх. №3281/14 від 07.03.14) про збільшення розміру позовних вимог в частині нарахувань, здійснених в порядку ст.625 ЦК України, та клопотання (вх. №3286/14 від 07.03.14) про продовження строку вирішення спору.

Представник відповідача підтримав клопотання позивача про продовження строку вирішення спору та подав додаткове заперечення проти позову (вх. №3590/14 від 07.03.14).

Відповідно до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Ухвалою суду від 07.03.14 прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог, продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 21.03.14. Таким чином, розмір позовних вимог складає 64 244,26 грн., з них 56 486,05 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи, 2 748,75 грн. інфляційних нарахувань та 5 009,46 грн. 3 % річних.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви та пояснив, що ПП "Заграва" виконувало електромонтажні роботи для зовнішнього електропостачання нового корпусу інфекційної лікарні в м.Коломия на підставі договорів підряду, укладених з ПАТ "Коломийське будівельне управління". За результатами підписаних актів виконаних робіт відповідач повинен сплатити вартість виконаних робіт 583 371, 95 грн., натомість сплатив тільки 525 885,50 грн. Відповідно заборгованість становить 56 486,05 грн. Останній акт виконаних робіт підписаний за грудень 2010 року. Період прострочення оплати становить з 12.01.11-25.12.13. За вказаний період позивачем нараховано інфляційні нарахування в сумі 2 748,75 грн та 3 % річних в сумі 5 009,46 грн.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив та вказав на те, що позивачем не враховано наобхідності оплати послуг генпідряду, що були нараховані в грудні 2010 року на загальну суму 18 776,57 грн, про що виписано податкову накладну. Відповідно на вказану суму, за твердженням відповідача, має бути зменшено суму боргу.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у відповідності до ст.43 ГПК України, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

ПАТ "Коломийське будівельне управління", виконуючи функції генпідрядника у будівництві нового корпусу інфекційної лікарні в м.Коломия, уклало ряд договорів на виконання електромонтажних робіт для зовнішнього електропостачання з ПП "Заграва", на виконання яких підписано акти приймання виконаних робіт, зокрема:

- договір №18/12/09-2 від 18.12.09 (а.с.70), акт за грудень 2009 року на суму 42 092,40 грн (а.с.126-132);

- договір №01/10/10-13 від 01.10.10 (а.с.66), акт за грудень 2010 року на суму 67 513,20 грн (а.с.117-124);

- договір №16/11/10-2 від 16.11.10 (а.с.67), акти за грудень 2010 року на суму 2 298 грн (а.с.85-87), 5 160 грн (а.с.89-92), 147 486 грн (а.с.77-83);

- договір №22/11/10-3 від 22.11.10 (а.с.68), акти за грудень 2010 року на суму 19 848 грн (а.с.106-115), 12 012 грн (а.с.100-104), 260 833,20 грн (а.с.94-98);

- договір №10/12/10-1 від 10.12.10 (а.с.69), акт за грудень 2010 року на суму 23 335,20 грн (а.с.72-75).

Оригінали вказаних документів подані представником позивача та оглянуті судом. Судом також було витребувано примірники вказаних документів у відповідача, оглянуто та долучено їх копії до матеріалів справи (а.с.136-165). Із аналізу поданих документів встановлено, що між сторонами було укладено ще один договір №01/10/10-14 від 01.10.13 (а.с.136), який позивачем не надано суду, однак актів виконаних робіт по цьому договору не укладалось. Також у відповідача відсутній акт виконаних робіт за грудень 2009 року, оплата за яким відбувалась в 2010 році і відповідачем не врахована дана заборгованість і відповідна здійснена проплата за вказаним договором.

Загалом, як встановлено судом, згідно підписаних актів приймання виконаних підрядних робіт ПП "Заграва" виконало роботи на загальну суму 582 371,95 грн., з них оплачено на суму 525 885,90 грн, що, після з'ясування вказаних обставин, представником відповідача в судовому засіданні не заперечувалося.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача вказував на те, що ПАТ "Коломийське будівельне управління", виконуючи функції генпідрядника, має право залишати в себе плату за послуги генпідряду в розмірі 3,5% від загальної суми виконаних робіт. При цьому, посилається на умови договору №16/11/10-2 від 16.11.10, а також на додаток №7 від 10.12.10, на підставі чого 30.12.10 ПП "Заграва" виставлено рахунок №30 на суму 18 766,57 грн., сформована відповідна податкова накладна. Як додаткове підтвердження представником відповідача надано для огляду оригінал та копію для долучення до матеріалів справи податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року, де відображені відповідні податкові зобов'язання на вказану суму, а також Реєстр отриманих та виданих податкових накладних.

Представник позивача заперечив стосовно нарахування 3,5% вартості робіт за послуги генпідряду. При цьому, наполягав, що додаток №7 від 10.12.10 між сторонами не підписувався, вважає вказаний документ підробленим, оскільки виготовлений з використанням сканкопії підпису директора та печатки ПП"Заграва".

Судом оглянуто додаток №7 від 10.12.10 (оригінал документа як доказ долучено до матеріалів справи а.с. 49), в зв'язку з чим слід відзначити, що вказаний документ не викликає сумніву у суду та оцінюється як належний доказ у справі.

Додаток №7 від 10.12.10, укладено між позивачем та відповідачем як додаток до договорів №18/12/09-2, №01/10/10-14, №01/10/10-13, №01/11/10-2, №01/11/10-3, №01/12/10-1. Оскільки судом, як описано вище, було оглянуто договори, що підписані між сторонами, слід вказати на те, що договори №01/11/10-2, № 01/11/10-3, №01/12/10-1 відсутні. Зважаючи на це, судом приймається до уваги додаток №7 від 10.12.10 як документ, що вносить зміни до договорів №18/12/09-2, №01/10/10-14, №01/10/10-13.

Так, згідно умов додатку №7 внесено зміни до вказаних договорів наступного змісту: "ВАТ "Коломийське БУ" нараховує на ПП "Заграва" 3,5 відсотки від загальної суми виконаних робіт за послуги генпідрядника (надання побутових приміщень для робітників, надання електро та водопостачання, паркування транспорту). Послуги генпідрядника утримуються шляхом взаєморозрахунку з видачею податкової накладної на всю суму".

Також, слід відзначити, що договір №16/11/10-2 від 16.11.2010 у розділі 9 "Інші умови" містить умову: "Послуги генпідряду - 3,5%". Представник позивача просив суд не брати до уваги вказану умову, оскільки про це зроблено напис на договорі від руки і не скріплено окремо печатками сторін. Представник відповідача, що є керівником ПАТ "Коломийське БУ", пояснив, що договори надавались позивачем і при підписанні цього договору ним власноручно зроблено доповнення про умову оплати генпідряду і заперечень від ПП "Злагода" не було.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З даного приводу суд вважає за необхідне вказати, що договір №16/11/10-2 від 16.11.2010 відповідає письмовій формі договору, підписаний уповноваженими особами, скріплений печатками сторін, виконаний; умова про встановлення розміру плати за послуги генпідряду є частиною цього договору. Внесення цієї умови до договору при підписанні слід оцінювати як пропозицію сторони договору, що акцептована іншою стороною, оскільки договір загалом прийнятий до виконання сторонами.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного закнодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Таким чином, сторони мають право у договорі зазначити розмір відсотків, на які буде зменшено суму платежу, що підлягає виплаті генпідрядником (замовником) на користь субпідрядника (підрядника) за виконані ним роботи, що означає надання послуг з нарахуванням податкових зобов'язань з ПДВ і проведення взаємозаліку.

Оплата коштів субпідряднику за виключенням сум, нарахованих за послуги генпідряду, є однією із умов, що зазвичай погоджуються у відносинах генпідряду і при цьому відображаються в умовах договору із субпідрядником. В такому випадку мова йде про компенсацію витрат генпідрядника, пов'язаних з виконанням договору субпідряду (це витрати, понесені ним на забезпечення субпідрядника необхідними ресурсами, на охорону його майна в межах будівельного майданчика тощо).

ПАТ "Коломийське будівельне управління" на підставі умов вищезазначених договорів склало рахунок на оплату послуг генпідряду на суму 18 765, 57 грн. з ПДВ (а.с.51), 30.12.10 виписало податкову накладну (а.с.52), що відображено в Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних(а.с.173) та податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 року (а.с.171). Представник позивача заперечив проти врахування сум за послуги генпідряду, вказавши що вказана податкова накладна на надсилалась позивачу.

Дослідивши матеріали справи та встановивши зазаначені обставини, суд вважає за необхідне вказати, що нарахування плати за послуги генпідряду та здійснення відповідного взаємозаліку є обгрунтованим тільки в тому випадку, якщо такі умови передбачені положеннями договору. Відповідно такі умови передбачені тільки договорами №18/12/09-2, №01/10/10-14, №01/10/10-13 внаслідок змін, внесених додатком №7 від 10.12.10, та договором №16/11/10-2 від 16.11.2010. Договір №01/10/10-14 не виконаний, роботи за даним договром не проводились.

Згідно договорів №18/12/09-2 від 18.12.09, №01/10/10-13 від 01.10.10, №16/11/10-2 від 16.11.10 роботи виконані на загальну суму 264 549,6 грн, 3,5 % від якої становить 9 259,24 грн. Таким чином, відповідач має право утримати 9 259,24 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як передбачено частиною 1 статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

У відповідності до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняті на себе зобов'язання згідно укладених договорів належним чином не виконав, оплату в повному обсязі не здійснив. Зважаючи на вищевикладене, із врахуванням усіх обставин справи, оцінивши докази у справі у відповідності до чинного законодавства України, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення основної заборгованості за виключенням плати за послуги генпідряду в сумі 9 259,24 грн, що має залишитись в розпорядженні відповідача. Таким чином, позовну вимогу про стягнення заборгованості в сумі 56 486,05 грн. слід задовольнити частково, а саме - стягнути 47 226,81 грн.

Позивачем нараховано за період 12.01.11-25.12.13 на суму основної заборгованості 56 486,05 грн. 3% річних в розмірі 5 009,46 та інфляційні в розмірі 2 428,90 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відносяться, передбачені ст.625 ЦК України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов'язанню, правова природа яких, є самостійним від договірної неустойки (пені) способом захисту прав і забезпечення виконання зобов'язань.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань є обґрунтованими, однак в зв'язку із задоволенням позовної вимоги про стягнення основного боргу тільки в частині 47 226,81 грн., відповідно підлягають до стягнення 3% річних та інфляційні нарахування, здійснені на суму боргу 47 226,81 грн. за період 12.01.11-25.12.13. Такий розрахунок здійснено судом самостійно.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Сума боргуПеріод заборгованостіСукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 47 226,81 грн 12.01.11-25.12.13 104,87 2 298,14 грн

Розрахунок 3 % річних

Сума боргу Період заборгованостіК-ть днів прострочкиСума до оплати 47 226,81 грн 12.01.11-25.12.13 1078 4 180,47 грн

Заперечення відповідача щодо застосування строку позовної давності, слід вважати безпідставним, оскльки згідно умов договорів, що укладені між сторонами, остаточний розрахунок проводиться на протязі 5 банківських днів після підписання сторонами акту виконаних робіт. Акти виконаних робіт підписані між сторонами за грудень 2010 року, відповідно відповідач повинен був їх оплатити до 11 січня 2011 року. Позовна заява позивачем надіслана до господарського суду Івано-Франківської області поштою 21.12.13. За таких обставин, відсутні підстави стверджувати, що строк позовної давності пропущений.

Таким чином, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у справі, у відповідності до чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача 47 226,81 грн. боргу, 4 180,47 грн 3 % річних та 2 298,14 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відсоток задоволення позовних вимог складає 84 %, відповідно з відповідача слід стягнути судові витрати пропорційно задоволених вимог, що складає 1 445,22 грн.

Керуючись ч.2 ст.20, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 625, 837, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст.49, ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Коломийське будівельне управління" (пр-т М.Грушевського, 119, м.Коломия, Івано-Франківська область, 78200; і.к. 05423975) на користь Приватного підприємства "Заграва" (вул.Чорновола, 7, офіс 300, м.Івано-Франківськ, 760184 і.к. 30046861) 47 226,81 грн. боргу, 4 180,47 грн. 3% річних, 2 298,14 грн. інфляційних нарахувань, 1 445,22 грн. судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.03.14

Суддя Кобрин О.М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"