Постанова

від 19.06.2014 по справі 909/20/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2014 р. Справа № 909/20/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Данко Л.С.

розглянув апеляційні скарги: 1) приватного підприємства "Заграва" від 07.04.14р. №2014/07-04 та 2) публічного акціонерного товариства "Коломийське будівельне управління" від 03.04.14р. №18

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2014р.

у справі № 909/20/14

за позовом приватного підприємства "Заграва", м.Івано-Франківськ

до відповідача публічного акціонерного товариства "Коломийське будівельне управління", м.Коломия, Івано-Франківська обл.

про стягнення заборгованості в сумі 64244,26 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Іванович А.М.

від відповідача - не з'явився.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2014р. у справі №909/20/14 (суддя Кобрин О.М.) позов приватного підприємства (надалі - ПП) "Заграва" задоволено частково, стягнуто з публічного акціонерного товариства (надалі - ПАТ) "Коломийське будівельне управління" на користь позивача 47226,81 грн. боргу, 4180,47 грн. 3% річних, 2298,14 грн. інфляційних нарахувань; в решті позову відмовлено.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідач прийняті на себе зобов'язання згідно укладених договорів підряду належним чином не виконав, оплату в повному обсязі не здійснив, через що позовна вимога про стягнення основної заборгованості є законною та обґрунтованою в частині 47226,81 грн. В частині стягнення 9259,24 грн. суд відмовив у зв'язку з тим, що згідно договорів №18/12/09-2 від 18.12.2009р., №01/10/10-13 від 01.10.2010р., №16/11/10-2 від 16.11.2010р. відповідач має право утримати 3,5% за послуги ген підряду в сумі 9259,24 грн.

Дане рішення оскаржили обидві сторони. В своїй апеляційній скарзі ПП «Заграва» зазначило, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповного з'ясування та недоведеності обставин, що мають значення для справи та за невідповідністю висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим просило оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в стягненні з відповідача 9256,24 грн. та інфляційних нарахувань/процентів річних за цією сумою та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю. Позивач при цьому звернув увагу на недоліки податкової накладної №78 від 30.12.2010р. та на ту обставину, що вона не реєструвалась в Калуській ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, а також на те, що він не підписував додаткової угоди №7 від 10.12.2010р., а в інших договорах, укладених між сторонами не передбачено сплати 3,5% винагороди за послуги генпідряду.

ПАТ "Коломийське будівельне управління" не погодилося із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим просило в цій частині його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. При цьому відповідач послався на те, що господарський суд Івано-Франківської області безпідставно взяв до уваги акт виконаних робіт за грудень 2009р. на суму 42092,40 грн. та на те, що вартість робіт за всіма актами відповідачем було сплачено.

Не погоджуючись із апеляційною скаргою відповідача, позивач подав до суду відзив, в якому просить залишити її без задоволення. У відзиві ПП «Заграва» зазначило, зокрема, що вказаний акт був наданий на вимогу суду з метою повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Заборгованості за вказаним актом немає, частково неоплаченим залишається лише акт за грудень 2010р. на суму 147486,00грн. згідно договору №16/11/10-2 від 16.11.2010р.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду від 08.05.2014р. за його адресою (а.с. 186 ). Оскільки в справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу без представника відповідача.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Між ПАТ "Коломийським будівельним управлінням" (замовником) та ПП «Заграва» (виконавцем) протягом 2009-2010 років було укладено низку договорів на виконання електромонтажних робіт для зовнішнього електропостачання нового корпусу інфекційної лікарні в м.Коломия, а саме: договори №№18/12/09-2 від 18.12.2009р. (а.с.70 ); №01/10/10-13 від 01.10.2010р. (а.с.66 ); №16/11/10-2 від 16.11.2010р. (а.с.67 ); №22/11/10-3 від 22.11.2010р. (а.с.68 ); №10/12/10-1 від 10.12.2010р. (а.с.69 ).

За результатами виконаних робіт, сторонами було підписано наступні акти приймання виконаних підрядних робіт: акт за грудень 2009р. на суму 42092,40 грн. (а.с.126-132 ); акт за грудень 2010р. на суму 67513,20 грн. (а.с.117-124 ); акти за грудень 2010р. на суму 2298 грн. (а.с.85-87 ), 5160 грн. (а.с.89-92 ), 147486 грн. (а.с.77-83 ); акти за грудень 2010р. на суму 19848 грн. (а.с.106-115 ), 12012 грн. (а.с.100-104 ), 260833,20 грн. (а.с.94-98 ); акт за грудень 2010 р. на суму 23335,20 грн. (а.с.72-75 ).

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що між сторонами укладався ще один договір №01/10/10-14 від 01.10.2013р. (а.с.136 ), який позивач суду не надавав, однак актів виконаних робіт по цьому договору не складалось.

Загалом, згідно підписаних актів приймання виконаних підрядних робіт ПП "Заграва" виконало роботи на загальну суму 580578,95 грн., з яких відповідачем оплачено суму 522298,90 грн., внаслідок чого у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 56486,05 грн. (з врахуванням заліку заборгованості позивача перед відповідачем за прибутковою накладною №3А-0931124 від 31.12.2009р. на суму 1793,95 грн.).

Несплата відповідачем вказаної суми заборгованості стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про її стягнення, а також - 2748,75грн. інфляційних нарахувань та 5009,46 грн. 3% річних (позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, а.с. 62-65 ).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2010р. між сторонами було укладено додаток №7 до договорів №18/12/09-2, №01/10/10-14, №01/10/10-13, №01/11/10-2, №01/11/10-3, №01/12/10-1, яким передбачено доповнення вищеназваних договорів пунктом 9.2, відповідно до якого ПАТ "Коломийське будівельне управління" нараховує ПП «Заграва» плату за послуги генпідряду в розмірі 3,5% від загальної суми виконаних робіт (а.с. 49 ). Також, у розділі 9 договору №16/11/10-2 від 16.11.2010р. міститься умова про вартість послуг генпідряду в розмірі 3,5% (а.с. 67, зворот ).

Судова колегія, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційних скарг та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Згідно ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до частини 1 статті 854 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином.

Згідно положень договорів, укладених між сторонами, замовник доручає, а виконавець зобов'язується своїми силами і засобами на власний ризик виконати у відповідності до умов договорів визначені ними електромонтажні роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх (п.п.1.1, 1.2). Умовами розрахунків за даними договорами передбачено передоплату за договорами протягом 5 банківських днів з моменту їх укладення та остаточний розрахунок протягом 5 банківських днів після підписання сторонами акту виконаних робіт (п.3.2).

Як випливає з матеріалів справи, акти виконаних робіт за договорами були складені сторонами в грудні 2010 року, а згідно договору №18/12/09-2 від 18.12.2009р. в грудні 2009 року (а.с. 71-132 ). Як було зазначено вище, загальна сума згідно підписаних актів приймання виконаних підрядних робіт становить 580578,95 грн. Зважаючи на це, після складення сторонами актів приймання виконаних робіт, обов'язок підрядника оплатити виконані роботи є таким, що настав.

Факт часткового розрахунку на суму 522298,90 грн. між сторонами підтверджується банківськими виписками (а.с. 54-57 ) та відомостями, які містяться в односторонніх актах звірки, представлених кожною стороною зокрема (а.с. 28, 53 ). При цьому, розбіжності в сумах заборгованості, на які посилаються сторони, зумовлені таким: 1) позивач вважає недопустимим врахування при розрахунках між сторонами положень додатку №7 від 10.12.2010р. до договорів №18/12/09-2, №01/10/10-14, №01/10/10-13 та здійсненого від руки доповнення в тексті договору №16/11/10-2 від 16.11.2010р.; 2) відповідач вважає безпідставним врахування у розрахунках акту приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009р. на суму 42092,40 грн.

Судова колегія вважає твердження обох сторін документально та нормативно необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а висновки, які з цього приводу зробив суд першої інстанції - вірними.

Як правильно було зазначено місцевим господарським судом, додаток №7 від 10.12.2010р. укладено між позивачем та відповідачем з метою внесення змін до договорів №18/12/09-2, №01/10/10-14, №01/10/10-13, №01/11/10-2, №01/11/10-3, №01/12/10-1. Оскільки в матеріалах справи відсутні договори №01/11/10-2, №01/11/10-3, №01/12/10-1 і сторони не посилаються на такі, то даний документ приймається судом до уваги як такий, що у спірних відносинах вносить зміни до договорів №18/12/09-2, №01/10/10-14, №01/10/10-13 .

В той же час, твердження позивача про те, що він цей додаток не підписував є голослівним і не підтвердженим жодними доказами, а тому не береться судом до уваги. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не був позбавлений права клопотати про призначення судової експертизи у справі, а бо ж надати інші докази в підтвердження своєї позиції. Так само не приймаються до уваги покликання позивача на недоліки, які стосуються податкової накладної, оскільки ці аргументи не спростовують права відповідача нараховувати позивачу вартість послуг генпідряду.

Колегія суддів також погоджується з оцінкою судом першої інстанції положень розділу 9 договору №16/11/10-2 від 16.11.2010р. щодо вартості послуг генпідряду за цим договором, оскільки договір відповідає письмовій формі договору, підписаний уповноваженими особами, скріплений печатками сторін та прийнятий до виконання сторонами. Внесення вручну спірної умови при підписанні слід оцінювати як пропозицію сторони договору, що акцептована іншою стороною. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що вказана умова міститься на примірнику договору, наданому позивачем, а отже при підписанні договору позивачу було відомо про цю умову.

Таким чином, нарахування плати за послуги генпідряду та здійснення відповідного взаємозаліку є обґрунтованим щодо договорів №18/12/09-2, №01/10/10-14, №01/10/10-13 (внаслідок змін, внесених до них додатком №7 від 10.12.2010р.) та договору №16/11/10-2 від 16.11.2010р. При цьому, договір №01/10/10-14 не виконаний, роботи за даним договором не проводились. Стосовно інших договорів, які були укладені між сторонами, стягнення послуг генпідряду в розмірі 3,5% від вартості виконаних робіт є безпідставним.

Оскільки загальна вартість виконаних робіт згідно договорів №18/12/09-2 від 18.12.2009р., №01/10/10-13 від 01.10.2010р. та №16/11/10-2 від 16.11.2010р. становить 264549,6 грн., то 3,5% від них складатиме 9259,24 грн., які й має право утримати відповідач.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. За ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з тим, що з матеріалів справи вбачається неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань згідно укладених договорів в частині неповної оплати за ними. Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення основної заборгованості в розмірі 47226,81 грн., у зв'язку із виключенням із заявленої суми плати за послуги ген підряду, яка складає 9259,24 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши рішення місцевого господарського суду щодо стягнення 4180,47 грн. 3 % річних та 2298,14 грн. інфляційних нарахувань, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законність і обґрунтованість рішення в цій частині.

Крім цього, колегія суддів не бере до уваги тверджень відповідача про безпідставність врахування судом першої інстанції акту приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009р. на суму 42092,40 грн.

Як вбачається з позовної заяви, підставою для позовних вимог про стягнення заборгованості ПП «Заграва» наводить акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року на суму 147486,00 грн. та договір №16/11/10-2 від 16.11.2010р. При цьому, із банківських виписок, які наявні в матеріалах справи, вбачається, що при оплаті за договорами підряду відповідач в призначенні платежу не зазначав реквізитів договорів чи актів, відповідно до яких здійснювалась оплата. Також, суд взяв до уваги заперечення відповідача на позовну заяву та його покликання на додаток №7 від 10.12.2010р. до низки договорів. Таким чином, перевіряючи правомірність вимоги позивача, суд правомірно дослідив інші договори підряду між сторонами, в т.ч. договір №16/11/10-2 від 16.11.2010р. та акт виконаних робіт за ним.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати по апеляційних скаргах, в порядку ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржників.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2014р. у справі №909/20/14 залишити без змін, а апеляційні скарги приватного підприємства "Заграва" та публічного акціонерного товариства "Коломийське будівельне управління" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 26.06.2014р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Данко Л.С.