Постанова

від 06.03.2014 по справі 805/578/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2014 р. Справа №805/578/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Грищенка Є.І.,

при секретарі Сечкіній К.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Федоренко С.В.

від відповідача - Ресьян М.С., Чебишева Н.Г., ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства «Познах» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та недійсними податкових повідомлень - рішень від 11.10.2013 року № 0000912200 та № 0000922200, -

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство «Познах» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та недійсними податкових повідомлень - рішень від 11.10.2013 року № 0000912200 та № 0000922200. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з платником податків ТОВ «Авеста Олеум» за період з 01.07.2011 по 31.08.2011р. був складений акт № 364/22-0/24641672 від 05.07.13, яким встановлено порушення абз.1,2 п.44.1 ст. 44, п.198.1 п.198.3 ст.198, п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України. Вказані порушення виразились у завищені від'ємного значення суми податку на додану вартість по спеціальним деклараціям у липні 2011 року в сумі 3798 грн., у серпні 2011 року у сумі 1115 грн. та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок підприємства у серпні 2011 року на суму 6388 грн. На вказаний акт позивачем подані заперечення. За результатом розгляду заперечень висновки акту залишені без змін. На підставі акту перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення рішення від 25.07.2013 року № 0000762200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4913,00 грн. та № 0000752200, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 7985,00 грн. Зазначені податкові повідомлення -рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку. Рішенням Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 04.10.2013 вказані податкові повідомлення - рішення скасовані. 11.10.2013 № 364/22-0/24641672 від 05.07.13 року заступником начальника Ясинуватської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області повторно були прийняті податкові повідомлення рішення № 0000912200 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 7985,00 грн. та № 0000922200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4913,00 грн. Позивач вважає спірні податкові повідомлення - рішення незаконними та необґрунтованими, оскільки при повторному прийнятті податкових повідомлень рішень відповідачем порушені строки, що встановлені п. 86.8 ст.86 Податкового кодексу України. Крім того позивач не погоджується із визначеною сумою зменшення від'ємного значення з ПДВ та штрафними санкціями визначених у спірних податкових повідомленнях рішення, оскільки з наданих до перевірки позивачем документів підтверджено реальність господарських операцій по придбанню дизельного пального у ТОВ «Авеста Олеум». Посилаючись на норми Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» просив визнати протиправними та недійсними податкові повідомлення - рішення від 11.10.2013 року № 0000912200 та № 0000922200.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог, про що суду надали письмові заперечення (а.с. 65-66). В обґрунтування наданих заперечень, зазначили, що спірні податкові повідомлення рішення прийняті у зв'язку із тим, що попередні податкові повідомлення - рішення від 25.07.2013 року були прийняті за формою, затвердженою наказом ДПА України від 22.12.2010 № 985, що втратив чинності згідно з наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року № 1236 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень - рішень платниками податків» та скасовані лише за формальними ознаками. Поряд з цим зазначив, що в ході перевірки позивачем надані документи по взаємовідносинам з ТОВ «Авеста-Олеум», які не відповідають нормам чинного законодавства та відповідно не підпадають під визначення первинних документів бухгалтерського обліку, а тому не можуть бути підставою для ведення обліку та складання податкової звітності у відповідності до вимог абз.1,2 п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України. На думку відповідача перевіркою встановлено відсутність реальних господарських операцій СФГ «Познах» з ТОВ «Авеста-Олеум» та завищено позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 11301, що призвело до завищення від'ємного значення суми ПДВ по спеціальним деклараціям на загальну суму 4913 грн., в т.ч. у липні 2011 року на 3798 грн., у серпні 2011 року на 1115 грн., та до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок підприємства, у серпні 2011 року на 6388 грн. Просив у задоволені позову відмовити.

Під час розгляду справи суд встановив наступне.

Позивач - Селянське (фермерське) господарство «Познах» зареєстровано в якості юридичної особи 06.12.1996 року Ясинуватською районною державною адміністрацією Донецької області, включено до ЄДРПОУ за кодом 24641672, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.103). Позивач є платником податку на додану вартість, перебуває на обліку в Ясинуватьскій ОДПІ. Позивач зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100186085 серії НБ № 030348. (а.с.118).

З 26.06.2013 року по 03.07.2013 року Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби, правонаступником якої є відповідач, проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка з питань додержання СФГ «Познах» вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з платником податків ТОВ «Авеста-Олеум» код ЄДРПОУ 36306133 за період з 01.07.2011р. по 31.08.2011р., за наслідками якої складено акт від 05.07.2013р. № 364/22-0/24641672 (а.с.67-81).

Згідно з висновками акту, перевіркою встановлено порушення абз.1,2 п.44.1 ст.44, п.198.1 п.198.3 ст.198 п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2756-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість по спеціальним деклараціям на загальну суму 4913 грн., в т.ч. у липні 2011 року на суму 3798 грн., у серпні 2011 року на суму 1115 грн., та занижено суму податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок підприємства, у серпні 2011 року на суму 6388 грн.

Позивачем були надані заперечення на акт перевірки (а.с.97-100).

На підставі акту перевірки від 05.07.2013р. № 364/22-0/24641672 Ясинуватською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області прийняті податкові повідомлення рішення від 25.07.2013 року № 0000752200 про збільшення суми грошового зобов'язання в сумі 7985 грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 6388 грн., штрафними санкціями 1597 грн., та № 0000762200 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 4913 грн., у т.ч. по декларації за липень 2011 року в сумі 3798 грн., у серпні 2011 року в сумі 1115,00 грн.

Вказані податкові повідомлення - рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку. За результатом їх оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 04.10.2013 року № 3952/10/05-99-10-05-12-1 податкові повідомлення рішення від 25.07.2013 року № 0000752200 та № 0000762200 скасовані з підстав складання вказаних рішень за формою наказу Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. № 985, що втратив чинність (а.с.25-26).

Згідно висновків цього рішення Головне управління Міндоходів України зобов'язало Ясинуватьску ОДПІ з метою запобігання втрат бюджету розглянути питання щодо прийняття податкових повідомлень рішень відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень - рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року № 1236 (зареєстрованого в Мінюсті України 20.12.2012 року за № 2135/22447)

11.10.2013 року Ясинуватською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області були прийняті податкові повідомлення рішення форми «Р» № 0000912200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7985 грн., у т.ч. за основним платежем -6388 грн., штрафними санкціями - 1597 грн. та № 0000922200 форми «В4» про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4913 грн., у т.ч. у липні 2011р. - 3798 грн., у серпні 2011р. - 1115 грн. (а.с.11,13).

Вказані податкові повідомлення рішення були оскаржені позивачем до Головного Управління Міндоходів у Донецькій області. Рішенням про результати розгляду скарги Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 06.12.2013 року № 10/05-99-10-05-12-1 скарга Селянського (фермерського) господарства «Познах» - залишена без задоволення, а рішення - без змін (а.с.29-31).

Позивач не погодившись із спірними податковими повідомленнями - рішенням звернувся до суду із вказаним позовом.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі вважає за позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з акту перевірки відповідача висновки, що стали підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються на непідтверджені належним чином оформленими документами бухгалтерського обліку підприємства реальності вчинення фінансово-господарських операцій з платником податків ТОВ «Авеста-Олеум» код ЄДРПОУ 36306133 за період з 01.07.2011р. по 31.08.2011р. Проведеною перевіркою відображеного показника по скороченій декларації за період з 01.07.2011р. по 31.08.2011 у сумі 11628 грн., на підставі документів: декларації з податку на додану вартість з додатками, оборотно-сальдові відомості по рахункам 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» з контрагентом ТОВ «Авеста Олеум» та первинні документи до них, а саме, рахунки, видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, виписки банківських установ, платіжні доручення, квитанції банку, реєстри отриманих податкових накладних з податковими накладними до них, встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 8.1 «Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою» на загальну суму 11301 грн., у тому числі у липні 2011 року на 3798 грн., у серпні 2011 року на 7503 грн.

Суд вважає зазначені висновки податкового органу необґрунтованими, з таких підстав.

Як вбачається з акту перевірки, Ясинуватською ОДПІ Донецької області встановлено, що взаємовідносини СФГ «Познах» з ТОВ «Авеста - Олеум» за період з 01.07.2011р. по 31.08.2011 виникли на підставі договору постачання № 94 від 11.07.2011р (а.с.75).

Зазначений договір суду наданий не був.

Допитаний з цього питання в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, зазначив, що він є директором Селянського (фермерського) господарства «Познах». Між підприємством позивача та товариством з обмеженою відповідальністю «Авеста-Олеум» за період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року були наявні господарські відносини, що здійснювалися на підставі умов укладеного в письмовій формі договору постачання № 94 від 11.07.2011р. Суду пояснив, що вказаний договір був наданий посадовим особам відповідача ОСОБА_7 та ОСОБА_4 під час перевірки, проте повернутий не був, у зв'язку з чим не має можливості надати його до суду.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_4 суду пояснили, що вони є посадовими особами Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області. Договір постачання № 94 від 11.07.2011 року до перевірки позивачем наданий не був, про що зазначено в акті перевірки 05.07.2013р. № 364/22-0/24641672.

Протилежні пояснення свідків не дали суду можливість визначити місце знаходження оригіналу договору для його витребування.

Враховуючи, що відсутність вказаного договору не була підставою для прийняття висновків в акті перевірки та відповідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд вважає, що предметом доказування по справі є факт реальності господарських операції з поставки дизельного пального ТОВ «Авеста-Олеум» на адресу СФГ «Познах». В даному випадку наявність самого тексту договору не є визначальним доказом при оцінці висновків податкового органу щодо реальності вказаних господарських операцій.

На підтвердження факту виконання вказаного договору суду надані наступні документи щодо здійснення господарської операції поставки дизельного пального ТОВ «Авеста-Олеум» на адресу СФГ «Познах», зокрема:

1) рахунки на придбання товару - дизельного палива № 271 від 12.07.2011 року на суму 17998,75 грн., № 300 від 12.07.2011 року на суму 4787,20 грн., № 349 від 17.08.2011 року на суму 49805,92 грн.(а.с. 32, 37,41);

2) видаткові накладні № 260 від 20.07.2011 року на суму 22785,95 грн. у т.ч. ПДВ 2999,79 грн., № 306 від 18.08.2011 року. на суму 43792, 72 грн. у т.ч. ПДВ 7298,79 грн. (а.с.36,41);

3) товарно - транспортні накладні № 238 від 20.07.2011 року та № 284 від 18.08.2011 року (а.с.33,40);

4) податкові накладні: № 278 від 12.07.2011 року на суму 17998,75 грн. у т.ч. ПДВ 2999,79 грн., № 279 від 20.07.2011 року на суму 4787,20 грн. у т.ч. ПДВ 797,87 грн., № 327 від 17.08.2011 року на суму 43792,72 грн. у т.ч. 7298,79 грн., № 358 від 17.08.2011 року на суму 1226 у т.ч. ПДВ 204,33 грн.(а.с.34,35,38,39);

6) реєстри податкових накладних.(а.с.107,111);

7) акти приймання-передачі від 20.07.2011 року та від 18.08.2011 року (а.с. 101,102);

8) журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів(а.с.115-117);

9) квитанції та платіжні доручення про сплату грошових коштів(а.с.37,42).

Суми податку на додану вартість згідно отриманих позивачем від ТОВ «Авеста - Олеум»» податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів липень 2011 року, серпень 2011 року, що відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість.(а.с. а.с.104, 108).

За період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року позивачем було задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 11628 грн.

Податковий орган при проведенні перевірки повноти визначення податкового кредиту по скороченій декларації позивача за період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року встановив його завищення на суму 11301 грн. (за липень 2011 року - 3798 грн., за серпень 2011 року-7503 грн.) (а.с. 72).

Крім того, при проведенні перевірки правильності визначення різниці між сумою податкового кредиту з ПДВ по скороченій декларації за період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року податковий орган встановив завищення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість по спеціальним деклараціям у липні 2011 року на суму 3798 грн., у серпні 2011 року на суму 1115 грн., заниження податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок підприємства у серпні 2011 року на суму 6388 грн. (а.с. 80).

Вказані висновки в акті перевірки податковий орган обґрунтував тим, що відповідно до акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька від 04.11.2011 року № 06485/1640/36306133 та акту ДПІ в Синівському районі м. Львова від 23.04.2012 року № 2023/7/23-416/7/343 встановлено відсутність у ТОВ Авеста Олеум» умови для фактичного ведення господарської діяльності, в тому числі транспортування та зберігання товарів. Фактично у періоді, що підлягав перевірці, виявлено факти оформлення ТОВ «Авеста Олеум» операцій з придбання та продажу товарів (послуг), що не мали реального товарного характеру, та не пов'язані з господарською діяльністю підприємства. На момент проведення перевірки до ЄДР внесено запис про відсутність ТОВ «Авеста Олеум» за місцезнаходженням (а.с. 75).

Крім того, податковий орган в якості обґрунтування свого висновку зазначив, що надані позивачем до перевірки видаткові накладні не містять реквізити покупця, номер та дату договору поставки, а також, що наданні до перевірки ТТН не відповідають вимогам діючого законодавства (а.с. 77).

Суд не погоджується із зазначеними висновками відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 189.4 статті 189 цього Кодексу, базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

На підставі пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, у тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктами 200.1-200.3 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 цієї ж статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, законодавством визначено дві підстави для виникнення права на податковий кредит, а саме: фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів, в тому числі і податку на додану вартість та факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів, в якій зазначено суми податку на додану вартість.

Враховуючи наявність у позивача податкових накладних, первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено правомірність формування сум податкового кредиту липень 2011 року, серпень 2011 року.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що надані первинні документи не підтверджують факту здійснення господарських операцій з підстав їх невідповідності вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з огляду на таке.

Підпунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» усі юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Пункт 1 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності - надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до пункту 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підставі пункту 5 статті 9 цього Закону, господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до пункту 2.14 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Відповідач вказує, що надані позивачем первинні документи по спірній господарській операції не містять усіх необхідних реквізитів, що пред'являються законодавством. Разом із тим, суд зазначає, що відсутність будь-якого з реквізитів не може свідчити про невиконання робіт, а підтверджує лише факт порушення норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, відповідальною особою у частині заповнення та складання первинного документа.

Відповідно до пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Також суд вважає необґрунтованими посилання відповідача у акті перевірки щодо недодержання позивачем форми складання товарно-транспортної накладної на перевезення товару вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України,Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155 оскільки порушення правил перевезення або помилки при заповненні ТТН не може впливати на право формування податкових відомостей, а є лише підставою для притягнення відповідної особи до відповідальності.

Отже, право на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності до ст..198 Податкового кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг, датою виникнення такого права вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Позивачем надані усі необхідні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують його право на оформлення податкового кредиту.

Дані отримані відповідачем від інших податкових органів по контрагенту позивача не є достатнім доказом, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Авеста -Олеум» не мали реального товарного характеру, оскільки позивач не несе відповідальність за належність ведення бухгалтерського та податкового обліку його контрагентом.

Крім того, ТОВ «Авеста -Олеум» на час здійснення господарських операцій мало статус юридичної особи та було платником податку. Відповідно до викладеного під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів було зареєстровані як юридична особа, на момент проведення фінансово-господарської операції було платником податків, а тому мало право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів поставки товарів. Відповідно до відомостей бази «»Реєстру платників ПДВ» від 10.01.2014 року (а.с. 44-45) свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Авеста -Олеум» було анульовано 30.03.2012 року тобто через рік після проведень поставок позивачеві.

Таким чином, з урахуванням наведених правових норм та наданих письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим донарахування податковим органом позивачеві податкових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Необґрунтоване визначення Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Донецькій області податкових зобов'язань обумовлює безпідставність застосування до позивача й штрафних (фінансових) санкцій.

Обираючи спосіб захисту порушеного права суд зазначає, що вимога позивача про спірних податкових повідомлень-рішень недійсними є лише різновидом словесного вираження одного і того ж самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання рішення суб'єкта владних повноважень протиправним. Тому, виходячи з положень ст. 162 КАС України суд визнає спірні податкові повідомлення-рішення від 11.10.2013 року № 0000912200 та № 0000922200 протиправними та скасовує їх.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 182,70 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Селянського (фермерського) господарства «Познах» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та недійсними податкових повідомлень - рішень від 11.10.2013 року № 0000912200 та № 0000922200 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 0000912200 та № 0000922200 від 11 жовтня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Селянського (фермерського) господарства «Познах» судовий збір у розмірі 182 грн. 70 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 6 березня 2014 року.

Постанова у повному обсязі складена 11 березня 2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Грищенко Є.І.