Рішення

від 20.03.2014 по справі 521/13723/13-ц

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №521/13723/13ц

Пр. № 2/521/1890/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Сегеди О.М.,

при секретарі - Бондаренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі Відділення виконавчої дирекції фонду в Біляївському районі Одеської області, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю, та про призначення страхової виплати на сім'ю, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі Відділення виконавчої дирекції фонду в Біляївському районі Одеської області, ОСОБА_2, про встановлення факту проживання однією сім'єю, та про призначення страхової виплати на сім'ю,

встановив:

У серпні 2013р. ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі Відділення виконавчої дирекції фонду в Біляївському районі Одеської області, посилаючись на те, що 18.06.1994р. вона уклала шлюб із ОСОБА_5. Від шлюбу у них народився син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачка зазначала, що 15.10.1998р. шлюб між нею та ОСОБА_5 було розірвано з особистих причин, а з березня 1999р. вони з чоловіком відновили подружні стосунки і знову стали проживати разом, вести спільне господарство. При цьому шлюб в органах РАЦС не реєстрували, оскільки вважали, що їх перший шлюб поновлено. ІНФОРМАЦІЯ_6. у них народилась донька - ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер у зв'язку із нещасним випадком на виробництві при виконанні службових обов'язків. Дані обставини стали причиною її звернення 24.01.2012р. до Відділення виконавчої дирекції фонду в Біляївському районі Одеської області Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з вимогою про призначення їй страхових виплат у зв'язку із втратою годувальника. Однак, їй було відмовлено, з посиланням на те, що оскільки вони з померлим не перебували в зареєстрованому шлюбі, то підстав для проведення їй страхових виплат, а саме одноразової матеріальної допомоги на сім'ю, немає. При цьому всі страхові виплати на дітей були нараховані та виплачені.

Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_2 03.03.3012р. звернулась до Малиновського районного суду м.Одеси із позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю та про призначення страхових виплат, у зв'язку із втратою годувальника.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 24.01.2013р. позов ОСОБА_2 було задоволено, однак ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28.03.2013р. вищевказане рішення було скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.05.2013р. ОСОБА_2 відмовлено у відкриті касаційного провадження по даній справі.

Однак, за думкою позивачки, зазначене вище рішення не стосується прав дітей потерпілого на одержання одноразової допомоги на сім'ю, як членів цієї сім'ї. Тому, посилаючись на вищевикладене позивачка просила суд винести рішення, яким встановити факт її проживання однією сім'єю разом із ОСОБА_5 та дітьми: ОСОБА_4, ОСОБА_3 з березня 1999р. по 23.09.2010р., зобов'язати Відділення виконавчої дирекції фонду в Біляївському районі Одеської області призначити та виплатити ОСОБА_4 та ОСОБА_3 страхові виплати у вигляді одноразової матеріальної допомоги на сім'ю відповідно до п. 7 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у розмірі не меншому за п'ятирічну заробітну плату ОСОБА_5

В ході розгляду справи ОСОБА_4, який протокольною ухвалою суду від 18.11.2013р. був залучений до участі у справі в якості третьої особи, звернувся до суду із самостійним позовом до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі Відділення виконавчої дирекції фонду в Біляївському районі Одеської області, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та про призначення страхової виплати на сім'ю. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_4 зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_5 йому виповнилося 18 років, а тому він вважає за необхідним самостійно захищати свої права та інтереси. Вказував, що його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_5, які з 18.06.1994р. по 15.10.1998р. перебували у зареєстрованому шлюбі, а з березня 1999р. по ІНФОРМАЦІЯ_4 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_6. у сім'ї ОСОБА_5 народилось донька - ОСОБА_3, яка є рідною сестрою ОСОБА_4

Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_4 його батько ОСОБА_5 помер у зв'язку із нещасним випадком на виробництві, тому відповідно до діючого законодавства кожен з його дітей, в тому числі і він отримали одноразову грошову допомогу на кожну особу, яка перебувала на утриманні потерпілого у розмірі однорічного заробітку потерпілого, однак одноразову допомогу на сім'ю, сім'я ОСОБА_5 не отримала, через те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не перебували в зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 24.01.2013р. позов ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та про призначення страхових виплат, у зв'язку із втратою годувальника було задоволено, але ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28.03.2013р. вищевказане рішення було скасовано, та відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Вважав, що висновок апеляційного суду про те, що факт проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_2 однією сім'єю не породжує ніяких прав останньої на отримання страхової виплати, не стосується його прав та прав його сестри, на одержання одноразової допомоги на сім'ю, як членів цієї сім'ї. 19.07.2013р. позивач звернувся до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі Відділення виконавчої дирекції фонду в Біляївському районі Одеської області із заявою про призначення йому, а також його сестрі ОСОБА_3, одноразової допомоги на сім'ю у розмірі не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого, але йому було відмовлено.

У своєму листі відповідач зазначив, що оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_2 були прописані за різними адресами, а діти проживали разом з матір'ю, то підстав для виплат допомоги на сім'ю немає.

Посилаючись на те, що його батьки на момент смерті ОСОБА_5 проживали однією сім'єю, ОСОБА_4 просив суд винести рішення, яким встановити факт проживання однією сім'єю з березня 1999р. по 23.09.2010р. ОСОБА_2 і ОСОБА_5 разом з дітьми - ОСОБА_4, ОСОБА_3 та зобов'язати Відділення виконавчої дирекції фонду в Біляївському районі Одеської області призначити та виплатити ОСОБА_4 страхові виплати у вигляді одноразової матеріальної допомоги на сім'ю відповідно до п. 7 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у розмірі не меншому 50% за п'ятирічну заробітну плату ОСОБА_5

У судовому засіданні ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та за довіреністю від 30.09.2013р. представляє інтереси ОСОБА_4, підтримала свої позовні вимоги та вимоги третьої особи і просила суд їх задовольнити (а.с.75).

Представник ОСОБА_4 діючий на підставі довіреності від 28.10.2013р. позовні вимоги свого довірителя підтримав та просив суд їх задовольнити, не заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 (а.с.76).

Представники відповідача, діючі на підставі довіреностей від 08.01.2014р., позовні вимоги ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та позов третьої особи із самостійними вимогами - ОСОБА_4 не визнали в повному обсязі та просили суд відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень зазначали, що факт спільного проживання ОСОБА_2 із ОСОБА_5 однією сім'єю не може бути встановлений, оскільки посилання на їх спільне проживання із померлим є необґрунтованим, адже він мав власну квартиру, де і було зареєстровано місце його проживання. Також померлий за життя сплачував на користь ОСОБА_2 на утримання їх сина ОСОБА_6 аліменти, що не може свідчити про наявність подружніх стосунків.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, вважає що позовні вимоги ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та вимоги третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах , не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Статтею 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Матеріалами справи встановлено, що 18.06.1994р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище "ОСОБА_2") Відділом РАГС Ширяївського району Одеської області було зареєстровано шлюб.

Від шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 09.09.1995р. Відділом РАГС виконкому Центральної райради народних депутатів м. Одеси (а.с.10).

Судом встановлено, що 15.10.1998р. шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим Відділом РАГС Центральної райадміністрації виконкому Одеської міськради, актовий запис №334 (а.с.13).

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_6. у позивачки народилась донька ОСОБА_3, у свідоцтві про народження якої в графі «батько» записаний ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Першим відділом РАЦС Малиновського РУЮ м. Одеси, актовий запис №188 (а.с.12).

Згідно актового запису про народження №188 від 16.03.2006р. реєстрація народження ОСОБА_3 була проведена на підставі спільної заяви батьків про визнання батьківства №34 від 16.03.2006р. (а.с.155-158).

З пояснень ОСОБА_2 в судовому засіданні вбачається, що з березня 1999р. вона із ОСОБА_5 відновила подружні стосунки, вони стали проживати разом, вести спільне господарство, однак, офіційно шлюб не реєстрували, оскільки вважали що шлюб між ними поновлено.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 працював майстром лінійної експлуатаційної служби Одеського лікувально-виробничого управління магістральних газопроводів УМГ «Прикарпаттрансгаз».

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер, у зв'язку із нещасним випадком на виробництві, що підтверджується актом про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом та свідоцтвом про смерть, виданим Першим Малиновським відділом РАЦС Одеського МУЮ, актовий запис №1004 (а.с.14, 15-21).

Після смерті ОСОБА_5 Одеським ЛВУМГ було надано матеріальну допомогу сім'ї покійного у виді оплати всіх витрат на поховання та ритуальні послуги і надано безкоштовний транспорт (а.с.28).

З акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_4 вбачається, що представники комісії спеціального розслідування нещасного випадку зустрічалися з членами родини потерпілого та роз'яснили їх права у відповідності з діючим законодавством (а.с.22-31).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до вимог діючого законодавства одноразову допомогу на кожну особу, яка перебувала на утриманні потерпілого після його смерті у розмірі однорічного заробітку потерпілого отримав кожен з дітей ОСОБА_5, а саме по 70225,08 грн. Крім того, дітям були також призначені щомісячні страхові виплати, а саме: ОСОБА_4 - 1950,70 грн. щомісячно, а ОСОБА_3 - 2904,68 грн. щомісячно (а.с.109-112).

Встановлено, що в 2010р. ОСОБА_2 зверталась до Малиновського районного суду м. Одеси в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 для того, щоб мати змогу після смерті ОСОБА_5 отримати одноразову допомогу на сім'ю у розмірі не меншому за п'ятирічну заробітну плату потерпілого.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30.11.2010р. заява ОСОБА_2 була задоволена, але ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 24.11.2011р. за апеляційною скаргою відповідача вказане рішення суду було скасовано, а заяву ОСОБА_2, було залишено без розгляду, оскільки в спірних правовідносинах вбачається наявність спору про право (а.с.32,33).

Матеріалами справи встановлено, що 03.03.2012р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі Відділення виконавчої дирекції фонду в Біляївському районі Одеської області, третя особа -ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі Одеського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів про встановлення факту проживання однією сім'єю, зобов'язання призначити страхові виплати, у зв'язку з втратою годувальника.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 24.01.2013р. позов ОСОБА_2 було задоволено у повному обсязі, але рішенням апеляційного суду Одеської області від 28.02.2013р. рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 24.01.2013р. було скасовано та в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено (а.с.34-38, 39-42).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.05.2013р. ОСОБА_2 було відмовлено у відкриті касаційного провадження у справі за її позовом до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі Відділення виконавчої дирекції фонду в Біляївському районі Одеської області (а.с.43).

Судом встановлено, що 19.07.2013р. ОСОБА_4, як син померлого, звернувся до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі Відділення виконавчої дирекції фонду в Біляївському районі Одеської області із заявою про призначення йому та його сестрі - ОСОБА_3 одноразової допомоги на сім'ю відповідно до ч.7 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у розмірі не меншому за п'ятирічну заробітну плату потерпілого, його батька ОСОБА_5 (а.с.44).

Листом відділення виконавчої дирекції фонду в Біляївському районі Одеської області Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №287 від 25.07.2013р. ОСОБА_4 та його сестрі було відмовлено у здійсненні одноразових страхових виплат з підстав того, що ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не встановлює коло осіб, які мають на це право, а передбачає лише розмір одноразової допомоги (а.с.45).

В підтвердження факту проживання однією сім'єю позивачкою до суду було надано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль «Ніссан Прем 'єра», д.н. НОМЕР_1 право власності на який зареєстровано за ОСОБА_5, а також копії полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно яких цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 по керуванню вказаним автомобілем була застрахована, та в п.5 даних полісів іншою особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, ОСОБА_5 було визначено позивача ОСОБА_2 (а.с.46-48).

Крім того, позивачкою також були надані суду поліси обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно яких цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 по керуванню автомобілем «Деу Ланос», д.н. НОМЕР_2. була застрахована, та в п.5 даних полісів іншою особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, ОСОБА_2 було визначено ОСОБА_5 (а.с. 46, 47, 48, 49, 50,51).

З договору №00100410027 про переуступку прав і обов'язків за договором на абонементне користування телефонною мережею ТОВ «Фарлеп» від 09.08.2004р., встановлено, що ОСОБА_5, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, як новий абонент - прийняв від старого абонента ОСОБА_7 переуступку прав і обов'язків за договором про надання телекомунікаційних послуг від 04.10.2000 р. та зобов'язався виконувати всі вимоги договору. Також ОСОБА_5, як особою, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, були підписані Додаток №1 до даного договору; Додаток №2 від 22.06.2006 р. та зміна Додатку №1 від 29.08.2006 р. до вказаного договору.

За період проживання в АДРЕСА_1 - 08.10.2008р. та 21.10.2008р. представником ТОВ «Інфокс"Філії "Інфоксводоканал»були складені акти - №18176 про демонтаж водоміру та акт №19717 на опломбування водоміру, які були підписані ОСОБА_5, як представником абонента за зазначеною адресою.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_9. пояснили суду, що тривалий час знають сім'ю ОСОБА_2 та ОСОБА_5, вони постійно проживали однією сім'єю як чоловік та жінка, до смерті ОСОБА_5, вели спільне господарство, виховували дітей, спочатку на АДРЕСА_1, свідки зазначили, що вони часто спілкувалися з сім'єю ОСОБА_5 ходили в гості один до одного.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив суду, що він є сусідом по двору сім'ї ОСОБА_2 по АДРЕСА_1, та коли у 2004р. вони придбали частину будинку, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5 та сином переїхали туди і стали там постійно разом проживати, як сім'я, вести спільне господарство. ОСОБА_11 як сусід навіть і не знав, що шлюб між ними не був зареєстрований, за час їх спільного проживання у 2006р. них народилася донька, свідок вказав, що за життя ОСОБА_5 разом з ОСОБА_2 та дітьми постійно проживав у придбаному будинку, купував меблі та виконував необхідні роботи по дому.

Крім того, в підтвердження факту проживання однією сім'єю позивачкою до суду було надано копії договору на будівельні - монтажні роботи від 30.08.2000р., договір на надання телекомунікаційних послуг від 04.10.2000р. та інші документи, які за твердженням позивачки були укладенні померлим і їм підписані.

Згідно довідки про склад сім'ї та прописку від 14.10.2009р. №945, що була надана до суду ОСОБА_2, разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані її діти - ОСОБА_4, ОСОБА_3 та проживав померлий ОСОБА_5 (а.с.62).

Проте, суд вважає, що вищевказані документи достовірно не підтверджують факту спільного проживання ОСОБА_5 і ОСОБА_2 разом з дітьми - ОСОБА_4, ОСОБА_3 однією сім'єю, оскільки на думку суду, той факт, що у ОСОБА_5 та ОСОБА_2 народилося двоє спільних дітей, міг бути підставою для того, що останні надавали один одному у користування власні транспортні засоби, та іншу допомогу.

Також, факт наявності у ОСОБА_2 спільних дітей міг стати підставою для того, що колишнє подружжя досить часто спілкувалося, оскільки Сімейний кодекс України зобов'язує того з батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь у її вихованні та визначає право на особисте спілкування з нею (стаття 157 СК України).

Судом встановлено, та сторонами по справі не заперечувалось, що померлий ОСОБА_5 мав на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_2, та був зареєстрований за вказаною адресою.

В судовому засіданні також було встановлено, що ОСОБА_2 зверталась до суду із позовом про стягнення аліментів на утримання сина та за рішенням Центрального районного суду м. Одеси, з ОСОБА_5 були стягнуті аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання їх сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, і вказані аліменти нараховувалися та стягувалися з померлого фактично до його смерті, що є підтвердженням того, що останні були розлучені не формально.

Згідно ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закону) у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Крім того, відповідно до п.3 ст.33 Закону та п. 6.1.10 Порядку право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Частиною 7 статті 34 Закону передбачено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

Відповідно до ст.28 зазначеного вище Закону страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Згідно п.п. б п.1 ч.1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, в тому числі, одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань №24 від 27.04.2007р. було затверджено Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат (далі - Порядок).

Згідно п.п. 6.1.1. Порядку робочий орган виконавчої дирекції Фонду розглядає справи про призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого сім'ї та особам, які мають на це право, приймає рішення про виплати за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями:1) заяви осіб, які мають на це право (колективної чи індивідуальної), для призначення страхових виплат; 2) копій паспортів осіб, які мають на це право (завірених працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналів); 3) акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 (якщо стався нещасний випадок), висновок за формою Т-1 (якщо такий складався); 4) акта (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася), за формою Н-5 (якщо такий складався); 5)акта розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 (якщо таке встановлено);6)рішення суду про встановлення факту нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (якщо було засідання суду з цього питання); 7) копії свідоцтва органу реєстрації актів громадянського стану про смерть потерпілого (завіреної працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналу або в іншому установленому законодавством порядку); 8) копії свідоцтва органу реєстрації актів громадянського стану про шлюб (завіреної працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналу або в іншому установленому законодавством порядку); та інші.

Тобто, вказані документи є підставою для страхових виплат.

Відповідно до п. 6.1.4. Порядку право на страхові виплати в разі смерті потерпілого мають особи, визначені статтею 33 Закону.

Згідно з пп.6.1.8, 6.1.11 Порядку непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право (незалежно від того, разом вони проживали чи окремо),- мають право тільки для призначення щомісячних страхових виплат.

Неповнолітні діти, на утримання яких потерпілий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти, уважаються такими, що перебували на його утриманні. Розмір страхових виплат визначається їм на загальних підставах.

Таким чином, на думку суду, діти померлого не відноситься до кола осіб, які згідно Закону мають право на одержання страхової виплати у вигляді одноразової допомоги на сім'ю, у зв'язку з втратою годувальника, оскільки вони, як неповнолітні отримали, як одноразові так і щомісячні страхові виплати.

Статтею 256 ЦПК України передбачено встановлення фактів, що мають юридичне значення у тому числі, і проживання однією сім'єю чоловіка ба жінки без шлюбу.

Законність судового рішення виявляється у тому, що факт, який встановлюється згідно нормою матеріального права, повинен породжувати юридичні наслідки.

Згідно ст. 3 СК України дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

За таких обставин, суд вважає, встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з їх батьками не породжує у них ніяких прав на отримання страхової виплати на сім'ю, оскільки вони не відносяться до осіб, які мають право на цю виплату.

Стаття 3 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

З огляду на викладене, суд вважає, що зібрані у справі докази, встановлені судом фактичні обставини справи та належна оцінка доказів вказують на відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 так і позовних вимог ОСОБА_4

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Судовий збір по справі складає 114,70 грн. та 229,40 грн., які повністю сплачено позивачами при зверненні до суду.

Керуючись ст. 3, ч.2 ст. 21 СК України, ст.ст. 21, 28, 33, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності України, п.п. 1.2, 6, 6.1.1., 6.1.7., 6.1.8 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 21.04.2007р. №24, ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218, 256-259 ЦПК України, суд

вирішив

Позов ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі Відділення виконавчої дирекції фонду в Біляївському районі Одеської області, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю, та про призначення страхової виплати на сім'ю - залишити без задоволення.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі Відділення виконавчої дирекції фонду в Біляївському районі Одеської області, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, та про призначення страхової виплати на сім'ю - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: О.М. Сегеда

20.03.2014