Рішення

від 25.03.2014 по справі 902/148/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 березня 2014 р. Справа № 902/148/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006", код ЄДРПОУ 34216986 (вул. Новицького Якова, 11, м. Запоріжжя, 69005)

до : Фермерського господарства "Перлина Поділля-2011", код ЄДРПОУ 37336829 (вул. Леніна, 2, с. Перепільчинці, Шаргородський район, Вінницька область, 23511)

про стягнення 446 839,03 грн.

при секретарі судового засідання Здорик Я.С.

за участю представників сторін:

позивача: Васильєв Ю.Л. - довіреність № 22/14 від 08.01.14 р.;

відповідача: Волошинський В.А. - довіреність № б/н від 01.03.2014р.;

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Бізон-Тех 2006" звернулось з позовом до Фермерського господарства "Перлина Поділля-2011" про стягнення 446839,03 грн., з яких: 262762,03 грн. основного боргу, 184077,00 грн. збитків.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 11.02.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/148/14 та призначено її до розгляду на 25.02.2014 р.

Ухвалою суду від 25.02.2014 року розгляд справи відкладено до 26.03.2014р., у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання та неподанням ними витребуваних доказів.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснюється в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судове засідання 26.03.2014р. з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву основний борг в розмірі 262762,03 грн. визнає, щодо суми збитків заперечує та просить зменшити розмір заявлених збитків до встановлених законом розмірів штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

06.04.2012 року між приватним підприємством "Бізон-Тех 2006" (за договором -постачальник) та фермерським господарством "Перлина Поділля-2011" (за договором - покупець) укладено договір поставки насіння № ВН-П-38.

Відповідно до п. 1.1 договору у порядку, строки та на умовах, визначених договором та специфікаціями до нього, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця пестициди (засоби захисту рослин) та мікродобрива (надалі "товар"), а покупець зобов'язується приймати цей товар та оплачувати його.

Згідно із п.п. 2.1., 2.2., 2.4. договору найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами. Кожна наступна специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках договору, і не скасовує та не змінює дію попередніх специфікацій ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній. Усі підписані представниками сторін в період дії цього договору специфікації та накладні з поставки (відпуску) покупцю насіння є невід'ємною частиною договору, навіть якщо в них немає посилання на реквізити цього договору. Умови поставок, оплати товару по ним та відповідальність покупця за прострочення оплати товару регулюється цим договором.

Відповідно до п. 4.3. договору дата (строк) поставки товару вказується в специфікаціях. Якщо їх не вказано, то товар постачається покупцю за його письмовими заявками по мірі необхідності покупця в ньому, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту одержання постачальником заявки про поставку товару.

Пунктом 4.12. договору сторони погодили, якщо під час приймання товару від покупця не надійшло претензій, то товар вважається переданим постачальником прийнятим покупцем: за кількістю (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній; за якістю - відповідно до якості, вказаної в документі про якість.

Згідно із п. 5.1. договору покупець зобов'язується оплатити постачальнику товар у строки та в розмірах, що визначені в специфікаціях, а також зобов'язується сплатити суму індексації ціни товару в порядку, визначеному цим договором. Якщо в специфікації не вказано дату (строк) оплати товару, то такий товар оплачується покупцем у день його отримання від постачальника. Ця умова також діє, якщо між сторонами фактично відбулась поставка товару по накладній, але на такий товар не була підписана специфікація.

Взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору позивач виконав належним чином, передавши відповідачу відповідно до специфікацій: № 1 від 06.04.2012 року, № 2 від 27.04.2012 року, № 3 від 16.05.2012 року, № 4 від 22.05.2012 року, № 6 від 12.05.2012 року, № 7 від 12.06.2012 року, № 8 від 20.06.2012 року, № 9 від 17.08.2012 року, № 10 від 17.09.2012 року товар на загальну суму 274994,03 грн., що стверджується обопільно підписаними сторонами видатковими накладними: № ЗП2407 від 09.04.2012р. на суму 57907,20 грн., №ЗП7992 від 21.05.2012р. на суму 18923,23 грн., №ЗП7100 від 16.05.2012р. на суму 29548,80 грн., №8184 від 22.05.2012р. на суму 26528,00 грн., №8185 від 23.05.2012р. на суму 19000,00 грн., №ЗП9271 від 05.06.2012р. на суму 15290,00 грн., №ЗП9597 від 11.06.2012р. на суму 35251,20 грн., №ЗП9767 від 12.06.2012р. на суму 15290,00 грн., №ЗП10297 від 19.09.2012р. на суму 3000,00 грн., №ЗП10387 від 20.06.2012р. на суму 1265,60 грн., №ЗП12026 від 17.08.2012р. на суму 14404,00 грн., №ЗП13448 від 24.09.2012р. на суму 38586,00 грн. та довіреностями відповідача: серії ПП №5 від 06.04.2012 року; серії ПП №9 від 26.04.2012 року; серії ПП №12 від 16.05.2012 року; №97 від 17.05.2012 року; серії ПП №15 від 05.06.2012 року; серії ПП №16 від 12.06.2012 року; серії ПП №23 від 20.06.2012 року; серії ПП №31 від 17.08.2012 року.

06.07.2012 року, на підставі накладної на повернення № ЗП277 від 06.07.2012 року, відповідач повернув залишки товару на загальну суму 12232,00 грн.

Пунктом 3 Специфікацій сторони обумовили, що граничним строком повного та остаточного розрахунку за товар є 15.10.2012 р.

Однак відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, за поставлений товар не розрахувався, відтак у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 262762,03 грн. (274994,03 грн. - 12232,00 грн.). На вказану суму 19.04.2013 року між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 45).

08.05.2013 року між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору № ВН-П-38 від 06.04.2012р.

Відповідно до п.п. 1, 2 додаткової угоди покупець підтверджує, що прострочене грошове зобов'язання (основний борг) покупця перед постачальником з оплати отриманого за договором поставки товару станом на дату складання цієї додаткової угоди становить 262762,03 грн. Постачальник надає покупцю відстрочку виконання грошового зобов'язання, вказаного в п. 1 додаткової угоди, на наступних умовах:

- покупець зобов'язується в порядку, встановленому договором поставки, сплатити постачальнику суму боргу, вказану в п. 1 цього договору, не пізніше 25 серпня 2013 року. Суми платежів підлягають індексації згідно з договором поставки;

- покупець зобов'язується в порядку, встановленому договором поставки, та не пізніше 25 серпня 2013 року сплатити постачальнику 61359,0 грн. збитків, завданих постачальнику покупцем простроченням оплати товару по договору поставки, що є погодженими сторонами, і частково компенсують як прострочення, так і втрати постачальника за надання чергової відстрочки оплати товару;

- таким чином, загальна сума, яку покупець зобов'язується перерахувати постачальнику становить 324121,03 грн. і складається з 262762,03 грн. - ціни неоплаченого покупцем товару та 61359,0 грн. - збитків постачальника.

Згідно із п. 4.1 додаткової угоди № 1 сторони домовились, що якщо станом на 25.08.2013р. покупцем не буде належним чином виконано грошові зобов'язання по додатковій угоді, то замість частини збитків - 61359,0 грн. - покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 184077,0 грн., що є повною сумою збитків, заздалегідь погоджених сторонами, завданих постачальнику покупцем простроченням оплати товару по договору поставки, включаючи втрати постачальника за надання чергової відстрочки оплати товару покупцю (неможливість користуватися грошовими коштами по яких надається відстрочка).

Однак, відповідач вдруге порушив договір з оплати вже відстроченого боргу та заздалегідь погоджених збитків, після укладання додаткової угоди жодного платежу не здійснив.

В зв'язку з не проведенням розрахунків за поставлений товар, позивачем направлялася на адресу відповідача претензія-вимога №362/13 від 29.10.2013р. з вимогою погасити наявну заборгованість згідно договору №ВН-П-38 від 06.04.2012р. та додатковою угодою № 1 від 08.05.2013 року до договору №ВН-П-38 від 06.04.2012р. Проте, як свідчать матеріали справи, погашення заборгованості за отриманий товар відповідачем так і не було.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору №ВН-П-38 від 06.04.2012р. між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 262762,03 грн. основного боргу правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 184077,0 грн. збитків, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

У відповідності до п. 4 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Також статтею 623 Цивільного кодексу України та статтею 220 Господарського кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами частини 5 статті 225 Господарського кодексу України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Отже, норма частини 5 статті 225 Господарського кодексу України, яка є спеціальною для застосування до спірних правовідносин, передбачає право сторін господарського зобов'язання за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню у разі невиконання умов зобов'язання.

В п. 4.1 додаткової угоди № 1 сторони домовились, що якщо станом на 25.08.2013р. покупцем не буде належним чином виконано грошові зобов'язання по додатковій угоді, то замість частини збитків - 61359,0 грн. - покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 184077,0 грн., що є повною сумою збитків, заздалегідь погоджених сторонами, завданих постачальнику покупцем простроченням оплати товару по договору поставки, включаючи втрати постачальника за надання чергової відстрочки оплати товару покупцю (неможливість користуватися грошовими коштами по яких надається відстрочка). У разі подальшого прострочення виконання грошових зобов'язань по цій додатковій угоді покупець несе відповідальність відповідно до умов договору поставки та законодавства. Сторони домовились, що оскільки суми збитків по цій додатковій угоді заздалегідь визначені та погоджені сторонами, то вони (у т.ч. їх виникнення та їх розмір) не підлягають оспорюванню та заперечуванню покупцем та доказуванню постачальником.

Поряд з цим, пунктом 4 ст. 179 ГК України закріплено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Аналогічні положення містять і норми Цивільного кодексу України, які визначають, що в Україні діє принцип свободи договору (ст. 3 ЦК України), тобто вільне волевиявлення учасників правовідносин щодо встановлення умов договору за взаємною згодою; сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Керуючись цими принципами, сторони в додатковій угоді №1 від 08.05.2013 року самостійно за взаємною згодою заздалегідь погодили умови про визначення збитків в твердій сумі, що відповідає та не суперечить положенням частини 5 статті 225 Господарського кодексу України, окрім того домовляючись про це, вони в пункті 6 додаткової угоди відзначили, що такі умови сторони визначають розумними і справедливими.

Клопотання відповідача, щодо зменшення розміру заявнених збитків, наведене у його відзиві, є необгрунтованим та не спростовує правомірності заявлених позовних вимог, а тому не підлягає задоволенню.

Відтак, з огляду на вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення збитків є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеної додаткової угоди та чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню в сумі 184077,0 грн.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах № 41/64 від 14.10.2013р., №10/019-10 від 09.02.2011р.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу та збитків, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача.

25.03.2014 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фермерського господарства "Перлина Поділля-2011", код ЄДРПОУ 37336829 (вул. Леніна, буд. 2, с. Перепільчинці, Шаргородський район, Вінницька область, 23511) на користь приватного підприємства "Бізон-Тех 2006", код ЄДРПОУ 34216986 (вул. Новицького Якова, 11, м. Запоріжжя, 69005) 262762,03 грн. - основного боргу, 184077 грн.- збитків та 8936,78 грн. - витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28 березня 2014 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи