Рішення

від 26.02.2014 по справі 921/121/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2014 р.Справа № 921/121/13-г

Господарський суд Тернопільської області

у складі колегії суддів: головуючого судді Руденка О.В. , судді Охотницької Н.В. судді І.П.Шумського

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Микулинецький Бровар" вул.Набережна, 33, смт. Микулинці, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48120

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Акумен Сервіс" вул. Стуса, 1, м. Тернопіль,46000

про розірвання договору та відшкодування збитків в сумі 489 890,63 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Ізай Р.О, довіреність № 25 від 26.06.13 р.,

відповідача: Котик В.Г., довіреність № б/н від 19.02.13 р.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Микулинецький Бровар" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до ТОВ "Акумен Сервіс" про розірвання договору та відшкодування збитків в сумі 489 890,63 грн.

14.02.2014р. позивачем, з посиланням на ст.22 ГПК України, подано заяву про зменшення розміру позовних вимог на суму передоплати та поточних розрахунків, в результаті чого ціна позову становитиме 169 890,63 грн.

Зважаючи, що вказані дії товариства не суперечать законодавству та не порушують будь-чиї права чи охоронювані законом інтереси, вказана заява приймається судом.

Відтак, предметом даного спору є позовні вимоги про розірвання договору №АС 4 від 18.07.2012р., укладеного між ТОВ "Акумен Сервіс" та ТОВ "Микулинецький Бровар" та стягнення збитків в сумі 169 890,63 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, які підтримані в судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення монтажних, пусконалагоджувальних робіт та введення обладнання в експлуатацію у встановлені договором строки. Вказаними порушеннями, на думку позивача, йому завдано збитки у вигляді пені, штрафу та витрат, понесених товариством для відновлення свого порушеного права на загальну суму 169 890,63 грн.

Відповідач, згідно відзиву на позов та наданих суду пояснень, позовні вимоги заперечує, посилаючись на їх безпідставність. При цьому зазначає, що позивачем не дотримано встановленого чинним законодавством досудового порядку зміни та розірвання договору, а відтак між сторонами відсутній спір з даного питання. Крім того, товариство вважає, що прострочення виконання зобов'язання сталося з вини позивача, належним чином повідомленого про неможливість такого виконання, а тому вимога про стягнення збитків є безпідставною.

Провадження у справі неодноразово зупинялось для проведення судової інженерно-технічної експертизи, однак, зважаючи на відсутність експертної установи, яка б могла провести даний вид дослідження, ухвалою суду від 02.12.2014р. провадження поновлене та справа призначена до судового розгляду.

Зважаючи на складність справи, розпорядженням голови господарського суду Тернопільської області від 24.12.2013р. для її розгляду призначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Руденка О.В., судді Охотницької Н.В. та судді Шумського І.П.

Учасникам судового процесу належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України, роз'яснено.

Розгляд справи неодноразово відкладався та в судовому засіданні оголошувались перерви з підстав, викладених у відповідних ухвалах та формулярах (протоколах) судового засідання.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснюється технічна фіксація судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

18 липня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Акумен Сервіс" (Виконавець) та ТОВ "Микулинецький Бровар" (Замовник) було укладено договір №АС 4, за умовами п.1.1 якого Виконавець здійснює власними силами та залученими організаціями виготовлення, поставку та монтаж лінії, для виготовлення паливних брикетів. Виготовляє, транспортує, проводить монтаж обладнання, пусконалагоджувальні роботи, передає обладнання в експлуатацію , а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити це замовлення, згідно з умовами даного договору.

Загальна вартість угоди становить 350 000 грн., з яких 245 000 грн. - передоплата, 75 000 грн. - поточні платежі та 30 000 грн. - кінцевий розрахунок, який здійснюється замовником протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту пусконалагоджувальних робіт.

Пунктом 3.2. правочину встановлено термін виконання замовлення до 25 вересня 2012 року.

При цьому, контрагентами узгоджено, що зобов'язання по даному договору вважаються виконаними Виконавцем і прийнятими Замовником з моменту підписання всіх поетапних актів виконаних робіт (п.4.1 угоди).

Згідно п.6.1 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2012 року, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом приписи містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору підряду, згідно якого та в силу ст. 837 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

З матеріалів справи слідує, що на виконання перелічених правових норм та умов договору позивачем було здійснено передоплату за замовленням в розмірі 245 000 грн. та поточні розрахунки в розмірі 75 000 грн.

В той же час, його контрагентом, в порушення пунктів 1.1 та 3.2 договору, не здійснено монтажу обладнання, не проведено пусконалагоджувальних робіт та, як наслідок, лінія для виготовлення паливних брикетів не введена в експлуатацію.

24.10.2012р. ТОВ "Микулинецький Бровар" на адресу контрагента надіслано повідомлення про те, що станом на 19.10.2012р. останнім порушено умови укладеного договору.

16.11.2012р. позивачем направлено відповідачу претензію із вимогою негайно провести пусконалагоджувальні роботи і сплатити пеню в розмірі 7 623,29 грн. та штраф у розмірі 17 500 грн.

Незважаючи на вказане, спір контрагентами врегульовано не було, з огляду на що позивач звернувся із відповідними вимогами до суду.

Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів регламентовано Господарським кодексом України . Зокрема, частиною 2 статті 188 даного нормативно-правового акту обумовлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

На переконання суду, встановлене вказаною правовою нормою надіслання контрагенту пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка має намір вчинити таку дію. Реалізація даного права має використовуватись нею добровільно, виходячи із власних інтересів, та не може бути перешкодою для її звернення за захистом безпосередньо до суду, шляхом подання позову про розірвання договору. Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від 19.09.2011р. у справі №3-74гс11.

Враховуючи викладене, посилання відповідача на порушення його контрагентом досудового порядку врегулювання спору судом оцінюється критично.

Згідно загальних положень про договір, зокрема, ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Водночас, спеціальними нормами, що регламентують спірні правовідносини і викладені у ч.2 ст.852 ЦК України передбачено право замовника, за договором підряду, вимагати розірвання договору та відшкодування збитків за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків.

Із укладеного сторонами договору підряду вбачається, що контрагентами визначено термін виконання відповідачем своїх зобов'язань до 25 вересня 2012 року.

Однак, як свідчать матеріали справи та визнається відповідачем, зокрема, у листі від 18.03.2013 р., ТОВ "Акумен сервіс" вказані умови договору №АС 4 останнім порушено та обладнання в експлуатацію у встановлені терміни не введено.

При цьому, Виконавець зобов'язувався в строк до 10 квітня 2013 року здійснити всі необхідні дії для запуску обладнання в експлуатацію та проведення пусконалагоджувальних робіт. Проте, неодноразові спроби сторін здійснити вказані роботи та запустити лінію по виробництву брикетів в експлуатацію виявились безрезультатними.

З метою з'ясування питань щодо якості, комплектності та відповідності виготовленої лінії із виробництва паливних брикетів технічним вимогам та технічному завданню, судом неодноразово призначалась інженерно-технічна експертиза.

Проте, зважаючи на відсутність фахівців, які володіють відповідною спеціалізацією та спеціальними знаннями, судово-технічна експертиза у справі здійснена не була.

В той же час, вже в процесі розгляду даної справи судом, а саме 08.07.2013р. контрагентами в черговий раз здійснено спробу, із застосуванням відео фіксації, запустити лінію по виробництву брикетів в експлуатацію, за наслідками якої складено відповідний акт.

Пояснення сторін з приводу проведених пусконалагоджувальних робіт, які здійснювались по кожному етапу технологічного процесу із виробництва паливних брикетів, зафіксовані на матеріальному носії та відображені у формулярі (протоколі) судового засідання від 11.12.2013р.

Із вказаних пояснень та відео фіксації запуску спірного обладнання слідує, що жоден з елементів лінії по виготовленню паливних брикетів (механізм подачі сировини, система подрібнення ДКУ, аспераційна система (циклон), накопичувач з подачею (шнеком), дозатор, прес шнековий, вентиляційно-охолоджувальна шафа) належним чином не працював і, як результат, кінцевий продукт виготовлений не був.

Посилання представників відповідача на те, що ТОВ "Микулинецький Бровар" при виготовленні паливних брикетів використовувалась сировина неналежної якості, а саме солома із перевищенням параметрів вологості, судом оцінюються критично, з огляду на ненадання ТОВ "Акумен Сервіс" будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження своїх тверджень. Більше того, з матеріалів справи слідує, що запуск спірного обладнання проводився безпосередньо керівником відповідача, без участі в даному процесі посадових осіб ТОВ "Микулинецький Бровар".

Зважаючи на наведене в сукупності, суд констатує, що Виконавцем по договору підряду порушено термін виконання замовлення, а поставлене обладнання не може використовуватись за призначенням , що в розумінні ст.852 ЦК України є істотним порушенням умов договору щодо обумовленого строку завершення робіт та їх якості так і істотним відступом від положень правочину. А тому, вимога позивача про розірвання договору №АС 4 від 18.07.2012р. підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Посилання відповідача на те, що договірні зобов'язання між контрагентами припинились з моменту односторонньої відмови від них позивача, яка викладена ним у листі від 07.11.2013 р. №1604 судом до уваги не приймаються, оскільки за змістом даного документу ТОВ "Микулинецький Бровар" відмовилось від поставленого з істотними недоліками товару, а не від договору №АС 4 від 18.07.2012 року, яким передбачалось додатково його встановлення і запуск.

Приписами ст.224 ГК України та ст.22 ЦК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Як встановлено судом, метою укладення договору із відповідачем була необхідність у ТОВ "Микулинецький Бровар" мати свою лінію для виготовлення паливних брикетів із своєї сировини для використання у власних потребах (обігріву приміщень господарського товариства). У зв'язку із неналежним виконанням ТОВ "Акумен Сервіс" своїх зобов'язань у встановлені угодою строки, позивач був змушений нести витрати щодо закупівлі паливних брикетів у третіх осіб.

Зокрема, за даними первинних документів бухгалтерського обліку, ТОВ "Микулинецький Бровар" у період з листопада 2012р. по березень 2013р. здійснило закупівлю паливних брикетів у ПП "Агропродсервіс-Біо" на загальну суму 136 996,48 грн. (копії видаткових накладних знаходяться в матеріалах справи).

Зважаючи на наведене, вимога позивача про відшкодування збитків, понесених для відновлення свого порушеного права у розмірі 136 856,63 грн. є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає до задоволення.

Поряд з цим, позивачем заявлено вимоги про відшкодування збитків, з яких: 15 534 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань з 25.09.2012р. по 10.01.2013р. та 17 500 грн. - штраф за затримку виконання договору.

З приводу вказаних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно приписів ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Сплата пені та штрафів є правовим наслідком порушення зобов'язань, яке в розумінні статті 610 Цивільного кодексу України означає: невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виходячи з правової природи штрафу та пені, очевидно, що основна функція штрафних санкцій полягає у фінансовому покаранні сторони, яка недобросовісно виконала свої зобов'язання за договором .

Разом з тим, невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором може спричинити для постраждалої сторони додаткові матеріальні витрати, зумовлені таким невиконанням або неналежним виконанням. У даному випадку мова йде про відшкодування збитків , заподіяних недобросовісним контрагентом.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків за порушення зобов'язання є способом захисту прав і законних інтересів, який, на відміну від каральної функції штрафу та пені, носить компенсаційний характер і дозволяє суб'єкту, права якого порушені, відшкодувати всі майнові витрати, викликані цим порушенням.

Таким чином, із аналізу приписів ст.22, ч.1,2 ст.549 ЦК України слідує, що штраф та пеня не відносяться до збитків та не можуть входити до їхнього складу, оскільки є окремою санкцією за неналежне виконання боржником свого зобов'язання.

Зважаючи на наведене, дані вимоги позивача до задоволення не підлягають.

Згідно ст.7 Закону України "Про судовий збір", у частині зменшеного розміру позовних вимог сплачена сума судового збору підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України. Решта судового збору, відповідно до ст. 44,49 ГПК України, відшкодовується позивачу за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір від 18 липня 2012 року №АС 4, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Акумен Сервіс" (вул.Стуса,1, м. Тернопіль, 46000, код 37977520) та товариством з обмеженою відповідальністю "Микулинецький Бровар" (вул.Набережна,33, смт.Микулинці, Теребовлянського району Тернопільської області, 48129, код 00382912).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Акумен Сервіс" (вул.Стуса,1, м. Тернопіль, 46000, код 37977520) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Микулинецький Бровар"(вул.Набережна,33, смт. Микулинці, Теребовлянського району Тернопільської області, 48129, код 00382912) - 136 856 (сто тридцять шість тисяч вісімсот п'ятдесят шість) грн. 63 коп. збитків та 3 884 (три тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн. 13 коп. сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Микулинецький Бровар" (вул. Набережна,33, смт.Микулинці, Теребовлянського району Тернопільської області, 48129, код 00382912) - 6 400 (шість тисяч чотириста) грн. зайво сплаченого судового збору.

Оригінали платіжних доручень № 87 від 11.01.2013р. про сплату судового збору в сумі 1 147 грн. та №86 від 11.01.2013р. про сплату судового збору в сумі 9 797 (дев'ять тисяч сімсот дев'яносто сім) грн. 81 коп. залишаються в матеріалах справи.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Руденко О.В.

Суддя Охотницька Н.В.

Суддя Шумський І.П.

Повний текст рішення

складено та підписано 20.03.2014 року