Рішення

від 28.03.2014 по справі 927/272/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

« 25 » березня 2014 року Справа №927/272/14

За ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "АГРОДІМ"

юридична адреса: вул. Сумська, буд. 3, Голосіївський район, м. Київ, 03138

поштова адреса: пр-т Воз'єднання, 15, м. Київ, 02160

До ВІДПОВІДАЧА: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛАЙБИНСЬКЕ"

юридична адреса: вул. Щорса, 36, с. Галайбине, Борзнянський район, Чернігівська область, 16411

поштова адреса: вул. Горького, 8, смт. Варва, Варвинський район, Чернігівська область, 17600

Про стягнення 7277 грн. 92 коп.

Суддя І.В. Кушнір

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від Позивача: Макаренко В.А. - представник, довіреність №7 від 04.03.2014.

Від Відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "АГРОДІМ" подано позовну заяву до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛАЙБИНСЬКЕ" про стягнення 6000,00 грн. основного боргу, 1098,00грн. пені, 66,00 грн. інфляційних та 113,92 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області (суддя Оленич Т.Г.) дану заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №927/272/14.

У зв'язку з перебуванням судді Оленич Т.Г. у довготривалій відпустці, згідно розпорядження керівника апарату господарського суду Чернігівської області № 02-01/11 від 24.03.2014 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи №927/272/14" призначено повторний автоматичний розподіл справи. Автоматизованою системою документообігу господарських судів справу передано для розгляду судді Кушнір І.В.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору на надання послуг від 20.05.2012 №20/05/2012.

При цьому, у позовній заяві Позивачем однією з підстав позову зазначено акт приймання-передачі наданих послуг від 30 травня 2012 року №141.

До початку судового засідання 25.03.2014 через канцелярію суду від представника Позивача, в межах повноважень, визначених довіреністю, надійшло клопотання про зміну підстав позову в частині заміни як однієї з підстав позову акту №141 від 30.05.2012 на акт №61 від 31.07.2012. До заяви додані копія акту №61 від 31.07.2012 та розшифровка суми основного боргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови отримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що зміна підстави позову є правом Позивача, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, відповідне клопотання подано до початку розгляду справи по суті, суд приймає вищевказане клопотання Позивача про зміну підстав позову.

Представник Позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням зазначеного клопотання.

Представник Відповідача у судові засідання 12.03.2014 та 25.03.2014 не з'явився.

До початку судового засідання 12.03.2014 від Відповідача надійшла факсограма, в якій викладено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із надмірною завантаженістю представника відповідача та його участю в інших судових засіданнях.

До початку судового засідання 25.03.2014 від представника Відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому Відповідач визнає позов в частині стягнення основного боргу та просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних. Разом з тим, до відзиву додані власні розрахунок пені в розмірі 400,11 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 17,74 грн.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "АГРОДІМ" (Позивач) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 28.11.2003.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЛАЙБИНСЬКЕ" (Відповідач) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 07.03.2000, дата та номер запису 05.04.2006, №10421200000000334.

20.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "АГРОДІМ" (Позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЛАЙБИНСЬКЕ" (Відповідач) укладений договір на надання послуг №20/05/2012 (далі - Договір).

Згідно з п.1.1 Договору Виконавець (Позивач) бере на себе зобов'язання надати послуги по посіву кукурудзи посівним агрегатом: трактором John Deere 8420, реєстраційний номер 04100 СВ (свідоцтво про реєстрацію машини серія АБ №506076) та сівалкою Kinze на площі Замовника (Відповідача) вартістю 200,00 (двісті гривень), в т.ч. ПДВ, за 1 га.

Відповідно до п.2.1. Договору кінцева вартість послуг, що надаються Виконавцем Замовнику, фіксується Сторонами у Актах приймання-передачі наданих послуг на основі даних GPS навігаційних пристроїв, які встановлені Замовником на техніці Виконавця, що виконує роботи по даному Договору.

За умовами п.п.3.1.-3.2. Договору здача-приймання наданих послуг оформляється відповідним Актом. Замовник протягом 3 (трьох) робочих днів після закінчення робіт та отримання Акта здачі-приймання, повинен його підписати або надати вмотивовану відмову від приймання.

Відповідно до п.п.4.1.1, п.п.4.2.3 Договору Виконавець зобов'язується виконати вчасно весь обсяг роботи, визначений цим Договором, а Замовник зобов'язується прийняти виконаний обсяг роботи та оплатити вартість наданих послуг у строки та розмірах, визначених цим Договором.

Згідно з п.10.1. Договору він набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами всіх зобов'язань за цим Договором.

Як вбачається матеріалів справи, у позовній заяві Позивачем однією з підстав позову було зазначено акт приймання-передачі наданих послуг від 30 травня 2012 року №141.

Згідно клопотання про зміну підстав позову, яке прийнято судом, Позивачем замінено як одну з підстав позову акт №141 від 30.05.2012 на акт №61 від 31.07.2012.

При цьому, у самому акті виконання робіт (надання послуг) №61 від 31 липня 2012 року, копія якого надана Позивачем, вказано що акт виконання робіт (надання послуг) №141 від 30.05.2012 вважати недійсним в зв'язку з незгодою сторін щодо кількості гектарів.

Відповідно до акту виконання робіт (надання послуг) №61 від 31 липня 2012 року, підписаного між сторонами та скріпленого печатками сторін, Виконавцем були надані Замовнику послуги трактора Джон-Дір + Kinze на площі 779,1 га на загальну суму 155820,00 грн.

Відповідач оплату за виконані роботи (надані послуги) здійснив частково, сплативши 65400,00 грн. та 84420,00 грн., що підтверджується виписками банку від 14.08.2012 та від 17.08.2012 відповідно, копії яких містяться в матеріалах справи, що всього складає 149820,00 грн.

Згідно акту звіряння взаємних розрахунків (1 квартал 2013 р.), підписаного між сторонами та скріпленого печатками сторін, заборгованість Відповідача складає 6000,00 грн.

06.06.2013 Позивачем була надіслана Відповідачу претензія вих. №01633 від 05.06.2013 про сплату заборгованості на суму 6000,00 грн., яка була отримана останнім 11.06.2013, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, Позивач просить стягнути з Відповідача 6000,00 грн. основного боргу.

Згідно з ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України:

"За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором."

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України:

"Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором."

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України:

"1.Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

2. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства."

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань":

"Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення."

Як вбачається з договору на надання послуг №20/05/2012 від 20.05.2012, сторонами не встановлено строку, у який повинно бути виконано грошове зобов'язання.

06.06.2013 Позивачем була надіслана Відповідачу претензія вих. №01633 від 05.06.2013 про сплату заборгованості на суму 6000,00 грн., яка була отримана останнім 11.06.2013.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що останнім днем виконання зобов'язання є 18.06.2013.

На підставі зазначеного суд вважає, що позов в частині стягнення 6000,00 грн. основного боргу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

За умовами ч.2 ст.193 ГКУ:

"Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором."

Згідно з ч.1 ст.216 ГКУ:

"Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

"Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції."

Згідно з ч.1 ст.218 ГКУ:

"Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. "

Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

"Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання."

Згідно з п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 5.3. Договору у випадку порушення термінів розрахунків за виконаний обсяг роботи Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше 2% вартості послуг.

На підставі викладеного, враховуючи порушення Відповідачем строків оплати, передбачених умовами Договору, Позивачем нарахована Відповідачу пеня у розмірі 1098,00грн. за період з 18.06.2013 по 18.12.2013 за 183 прострочених днів у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу згідно наданого розрахунку.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.1. Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем нарахована Відповідачу пеня у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Проте, розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені.

Дана правова позиція викладена в п.2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", в п.5 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 №01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", в постановах Верховного Суду України від 24.10.2011 по справі № 25/187, від 07.11.2011 по справі №5002-2/5109-2010 та постанові Вищого господарського суду України від 07.12.2011 у справі № 25/187.

Крім того, у відзиві на позов Відповідачем зазначено, що Позивачем невірно було визначено початок строку прострочення оплати.

Як було зазначено вище, суд прийшов до висновку, що останнім днем виконання зобов'язання є 18.06.2013, а отже вірним періодом нарахування пені, з урахуванням положень ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, є період з 19.06.2013 по 18.12.2013, що фактично складає 183 календарних дні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 400,11 грн., з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, за період з 19.06.2013 по 18.12.2013.

В стягненні решти пені має бути відмовлено.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного, Позивач просить стягнути з Відповідача 3% річних у сумі 113,92 грн., нарахованих за період з 18.06.2013 по 04.02.2014.

При цьому, дні прострочення за даний період визначені Позивачем у кількості 231 день.

Враховуючи, що останнім днем виконання зобов'язання є 18.06.2013, вірним періодом нарахування 3% річних є період з 19.06.2013 по 04.02.2014, що фактично складає 231 календарний день, тобто відповідає кількості днів, наведених у розрахунку Позивача.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 113,92 грн. 3% річних підлягають задоволенню за період з 19.06.2013 по 04.02.2014.

Також, Позивач просить стягнути з Відповідача 66,00 грн. інфляційних, нарахованих за період з червня 2013 року по грудень 2013 року.

Відповідно до п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань":

"3.2. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція)."

Як вбачається з наданого Позивачем розрахунку, інфляційні нараховані за червень-грудень 2013 року.

При цьому, Позивачем не враховано, що період прострочення оплати розпочався з 19.06.2013, тобто інфляційні повинні бути нараховані за липень-грудень 2013 року.

Крім того, у липні та серпні 2013 року індекс інфляції становив менше одиниці, тобто мала місце дефляція, а відповідно сума інфляційних повинна була бути зменшена.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних підлягають частковому задоволенню в сумі 17,74 грн. за період з липня по грудень 2013 року.

В стягненні решти інфляційних має бути відмовлено.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної оплати за виконані роботи (надані послуги) згідно договору не надав, у відзиві на позов визнав суму основного боргу.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 6000,00 грн. основного боргу, 400,11 грн. пені, 113,92 грн. - 3% річних та 17,74 грн. інфляційних.

В решті позову має бути відмовлено з підстав, зазначених вище.

Згідно ч.ч.1-2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України:

"Судовий збір покладається:

· у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

· у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору."

У п.4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Враховуючи, що до виникнення спору призвели неправильні дії Відповідача, суд доходить висновку, що відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судовий збір має бути покладений в повному обсязі на Відповідача.

Керуючись ст.ст.22, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛАЙБИНСЬКЕ" (юридична адреса: вул. Щорса, 36, с. Галайбине, Борзнянський район, Чернігівська область, 16411, поштова адреса: вул. Горького, 8, смт. Варва, Варвинський район, Чернігівська область, 17600, ідентифікаційний код 04529795, р/р 26000191025 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "АГРОДІМ" (юридична адреса: вул. Сумська, буд. 3, Голосіївський район, м. Київ, 03138, поштова адреса: пр-т Воз'єднання, 15, м. Київ, 02160, ідентифікаційний код 32659577, п/р 26004300266457 в ТВБВ №10026/0533, Філія - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", код банку 322669) 6000 грн. 00 коп. основного боргу, 400 грн. 11 коп. пені, 113 грн. 92 коп. - 3% річних, 17 грн. 74 коп. інфляційних та 1827 грн. 00 коп. на відшкодування судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 28 березня 2014 року.

Суддя І.В. Кушнір