Постанова

від 25.03.2014 по справі 815/892/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/892/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Алєксєєва В.О.

суддів - Милосердного М.М.,

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Скалозуб Л.П.

з участю: представника Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - Павлова Олексія Дмитровича, представника приватного підприємства "Майстер-клас" - Демчук Ярослава Вікторовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Майстер-клас" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ПП "Майстер-клас" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (яка є правонаступником ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000282230 від 24 січня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 149 120 грн. за порушення п.58.4 ст. 58, п.198.6 ст. 198 ПК України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року адміністративний позов задоволений.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що у період з 28 грудня 2012 року по 04 січня 2013 року на підставі направлення №003814/3579 від 17 грудня 2012 року, посадовою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС відповідно до постанови від 27 червня 2012 року старшого слідчого СУ ДПС в Одеській області та відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС №3044 від 17 грудня 2012 року, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Майстер-клас" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків, перелік яких встановлено постановою слідчого, за весь період діяльності.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт перевірки №144/22-3/31505909 від 14 січня 2013 року, відповідно до висновку якого перевіркою, окрім іншого, встановлено порушення позивачем вимог п.198.6 ст. 198 ПК України, а саме у висновку акта, зокрема, зазначено, що враховуючи вирок Приморського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2012 року по справі №1-1522/1640/12 №1522/20582/12 відносно ОСОБА_4, засновника та директора ПП "Агроресурс-Південь", та з урахуванням п.58.4 ст. 54 ПК України, перевіркою визначаються податкові зобов'язання ПП "Майстер-клас" за податком на додану вартість у наслідок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ від вартості товарів (робіт, послуг), отриманих від ПП "Агроресурс-Південь" у розмірі 99 414 грн., у тому числі в розрізі періодів податкової звітності: січень 2011 року - 21 855 грн.; лютий 2011 року - 24 823 грн.; березень 2011 року - 26 766 грн.; квітень 2011 року - 25 969 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000282230 від 24 січня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 149 120 грн., у тому числі за основним платежем - 99 413 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 49 707 грн.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що проведена перевірка та висновки податкової зроблені без дослідження первинних документів та не вжито належних заходів щодо отримання копій від правоохоронних та інших органів, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Судова колегія не погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198)

З наведених норм слідує, що витрати платника, які зменшують базу оподаткування податку на додану вартість, мають бути реально понесеними, документально підтвердженими, а документи на обґрунтування таких витрат повинні містити повну та достовірну інформацію про учасників та умови господарських операцій.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету.

З матеріалів справи вбачається, що податковою інспекцією встановлено недостовірність відомостей у поданих позивачем первинних документах про керівника контрагента, оскільки вироком Приморського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2012 року встановлено факт непричетності директора ПП "Агроресурс-Південь" ОСОБА_4 до участі у фінансово-господарській діяльності цього підприємства та до підписання будь-яких документів (а.с.108).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що подані ПП "Майстер-клас" первинні документи на обґрунтування права на податковий кредит не відповідають вимогам чинного законодавства, не можуть слугувати підставою для внесення відповідних записів до бухгалтерського обліку та, відповідно, не можуть враховуватися підприємством при формуванні даних податкового обліку, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

Доводи позивача про те, що на час виконання розглядуваних операцій його контрагент, а саме ПП "Агроресурс-Південь" був зареєстрований в установленому порядку та не мав дефектів у правовому статусі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки платник податку повинен був розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. Позивачем під час розгляду справи не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження осіб, які діяли від імені його контрагента, ідентифікував осіб, що підписували документи від імені ПП "Агроресурс-Південь".

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування, у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції необґрунтовано задоволено позовні вимоги, а саме скасовано податкове повідомлення-рішення №0000282230 від 24 січня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 149 120 грн. за порушення п.58.4 ст. 58, п.198.6 ст. 198 ПК України.

На підставі вищевикладеного колегія суддів, керуючись п.3, п.4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ПП "Майстер-клас" в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.3, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року скасувати, прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Майстер-клас" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити в повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: