Постанова

від 25.03.2014 по справі 826/20951/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 березня 2014 року № 826/20951/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІПКА» про надання дозволу на реалізацію майна ТОВ «Ріпка», яке перебуває у податковій заставі.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Державна податкова інспекція у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (далі по тексту також - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІПКА» (далі по тексту також - відповідач), в якому просить надати дозвіл на реалізацію майна ТОВ «Ріпка», яке перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна №112/24-425 від 17.12.2009р.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначав, що оскільки сума заборгованості перед бюджетом відповідачем не погашена незважаючи на наявність судового рішення про стягнення заборгованості, а відтак вбачав за необхідне в порядку приписів ст. 95 ПКУ здійснити погашення боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

18.03.2014р. в судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «РІПКА» зареєстровано Печерською районною державною адміністрацією м. Києва як суб'єкт господарської діяльності 23.04.1998р. (реєстраційний запис №10701200000017821), присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 22906824 і внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Взято на податковий облік в ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби як платник податків 22.08.1995р. за №1927.

Станом на момент звернення позивачем до суду, у відповідача обліковується податковий борг перед бюджетом у загальній сумі 93 852,37 грн. Вказана сума заборгованості виникла з підстав самостійного донарахування відповідачем податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб та є узгодженою.

Згідно п.п.6.2.1. п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-111 від 21.12.2000р. у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем на юридичну адресу було надіслано першу податкову вимогу №1/5245 від 04.06.2009р., яка була отримана 31.07,2009р.

Відповідно до абзацу б) п.п. 6.2.3 п. 6.2 ст.6 Закону №2181-111 друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого календарного дня від дня вручення(повернення) першої податкової вимоги.

Друга податкова вимога №2/8412 від 08.09.2009р. була отримана відповідачем 19.09.2009р.

Згідно п. п 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. зі змінами і доповненнями (далі Кодекс) сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, визнаються податковим боргом платника податків.

17.12.2009р. позивачем складено акт опису активів, на які поширюється право податкової застави №112/24-425 на підставі листа Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 10.11.2009р. №47904 згідно якого до податкової застави внесено нежилі приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що належать боржнику.

Разом з тим, підтверджено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №2а-10544/11/2670 від 29.08.2011р. позовні вимоги ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про стягнення з ТОВ «Ріпка» податкового боргу задоволено.

Вищевикладені обставини в сукупності на переконання позивача свідчать про наявність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Судом встановлено, що 18.08.2006 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір № КІVGА0000091п.

Разом з тим, у відповідності до п. 1.3. договору № КІVGА0000091п 18.08.2006 року, забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за даним договором виступає іпотека нежилих приміщень з № 1 (один) по № 12 (дванадцять) (групи приміщень № 89 (вісімдесят дев'ять)), загальною площею 123,60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також всі інші види іпотеки, поруки і т.п., надані банку з метою забезпечення зобов'язань за даним договором.

Пунктом 2.2.8. кредитного договору № КІVGА0000091п від 18.08.2006р. встановлено, що при невиконанні зобов'язань за цим договором, позичальник зобов'язаний надати банку будь-яке майно позичальника або третіх осіб за узгодженням з банком для погашення заборгованості, що оформлюється відповідними договорами застави/іпотеки або закладу.

Так, на виконання вищевказаних умов кредитного договору № КІVGА0000091п від 18.08.2006 р. між Малим приватним підприємством фірмою «Голик», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріпка», (іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством «Приватбанк» (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки від 18.09.2006 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 9270.

Відповідно до п. 1. договору іпотеки від 18.09.2006 р., предметом цього договору є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в. п. 7 цього договору (предмет іпотеки), в забезпечення виконання зобов'язань гр. ОСОБА_1 (позичальник) перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Разом з тим, згідно з п. 2. договору іпотеки від 18.09.2006 р. в редакції договору про внесення змін та доповнень від 16.01.2008 р. до нього, за даним договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором № КІVGА0000091п від 18.08.06 р. (кредитний договір).

При цьому, пунктом 7 договору іпотеки від 18.09.2006р. визначено, що в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме: нежилі приміщення загальною площею 123,60 кв.м. предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень № 988 від 19.05.2006р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 1193, зареєстрованого Печерською районною у м Києві радою реєстр № 1016 від 19.05.2006 р. та зареєстрованого в КМБТІ № 3918-П, та Акту № 782 передачі нежилих приміщень, вбудованих у жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1, від 03.06.06 р.

Предмет іпотеки передається в іпотеку з невід'ємними при належностями, які знаходяться в ньому. Предмет іпотеки зареєстрований у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об'єкт права власності. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, нежилі приміщення з № 1 по № 12 (групи приміщень № 89, в літ. А).

Згідно з п. 11. договору іпотеки від 18.09.06 р. в редакції договору про внесення змін та доповнень від 16.01.08 р. до нього, сторони визначили, що експертна та заставна вартість предмета іпотеки складає 2 535 166,00 грн.

В межах розгляду даної справи, судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2013р. у справі №5011-37/15555-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріпка» про звернення стягнення на нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № КІVGА0000091п від 18.08.2006 р. у розмірі 326 517,12 доларів США, звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18.09.06 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованим в реєстрі за № 9270, - нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки за договором іпотеки від 18.09.06 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованим в реєстрі за № 9270, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки з укладанням від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріпка» (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 22906824) договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАІК КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмета іпотеки.

Як встановлено ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, згідно приписів ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ст. 572 ЦК України у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, кредитор (заставодержатель) має право одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.

Відповідно до ст. 585 ЦК України, право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

Як встановлено ст. 588 ЦК України, перший заставодержатель має переважне право перед наступними заставодержателями на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна. Вимоги наступних заставодержателів задовольняються в порядку черговості виникнення права застави, крім випадку, передбаченого частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ст. 90.1 Податкового кодексу України, пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.

Відповідно до Закону України «Про іпотеку» попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками.

Попередній іпотекодержатель має право на підставі письмової заяви припинити звернення стягнення на предмет іпотеки, ініційоване наступним іпотекодержателем, якщо таке стягнення матиме наслідком неповне задоволення вимог попереднього іпотекодержателя. У цьому разі вимоги наступного іпотекодержателя піддягають задоволенню після звернення стягнення на предмет іпотеки попереднім іпотекодержателем і після повного задоволення його вимог, забезпечених іпотекою.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

В силу, пункту 88.1 статті 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу (п. 89.3 ст. 89 ПК України).

Системний аналіз норм чинного законодавства України свідчить про те, що повне задоволення вимог попереднього іпотекодержателя тягне за собою повне відчуження майна, яке перебуває в податковій заставі згідно з акту опису майна №112/24 - 425 від 17.12.2009 року, тобто повне задоволення вимог попереднього іпотекодержателя на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 11 березня 2013 року унеможливлює задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення за наступною заставою.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур