Ухвала

від 27.05.2014 по справі 826/20951/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20951/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

27 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Желтобрюх І.Л., Шостака О.О.

при секретарі: Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у відповідності до положень ст.41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріпка» про надання дозволу на реалізацію майна, яке перебуває у податковій заставі,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив надати дозвіл на реалізацію майна ТОВ «Ріпка» яке перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна від 17 грудня 2009 року №112/24-425.

В обґрунтування адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що ТОВ «Ріпка» має заборгованість перед бюджетом по земельному податку з юридичних осіб в сумі 93 85, 37 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2014 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаюсь на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги, позивач вказує на те, що дозвіл на реалізацію майна ТОВ «Ріпка» яке перебуває у податковій заставі необхідний для сплати боргу перед бюджетом з земельного податку.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Ріпка» (правонаступник Малого підприємства фірма «Голик») зареєстроване як юридична особа та є платником земельного податку.

Відповідно до довідки Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 17 грудня 2013 року №4861/9/2655150609 за ТОВ «Ріпка» обліковується борг перед бюджетом по земельному податку в розмірі 93 852, 37 грн. (а.с.10).

Актом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 17 грудня 2009 року №112/24-425 здійснено опис активів, на які поширюється право податкової застави, а саме нежилі приміщення загальною площею 123,6 м.кв. по вул. Підвисоцького,10/10 в м. Києві (а.с.44).

Вважаючи протиправною несплату відповідачем боргу по земельному податку в розмірі 93 852, 37 грн., позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що нерухоме майно ТОВ «Ріпка», зазначене в акті від 17 грудня 2009 року №112/24-425 є предметом договору іпотеки від 18 вересня 2006 року. Рішенням Господарського суду м. Києва від 11 березня 2013 року №5011-37/15555-2012 звернуто стягнення на предмет іпотеки від 18 вересня 2006 року, саме на нерухоме майно, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Підвисоцького 10/10. За таких обставин, надання дозволу на реалізацію майна ТОВ «Ріпка» яке перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна від 17 грудня 2009 року №112/24-425 є неможливим.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 18 серпня 2006 року між ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2. (позичальник) укладено кредитний договір № КІVGА0000091п.

У відповідності до п. 1.3. договору № КІVGА0000091п 18 серпня 2006 року, забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за даним договором виступає іпотека нежилих приміщень з № 1 (один) по № 12 (дванадцять) (групи приміщень № 89 (вісімдесят дев'ять)), загальною площею 123,60 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Підвисоцького, 10/10 а також всі інші види іпотеки, поруки і т.п., надані банку з метою забезпечення зобов'язань за даним договором.

Пунктом 2.2.8. кредитного договору № КІVGА0000091п від 18 серпня 2006р. встановлено, що при невиконанні зобов'язань за цим договором, позичальник зобов'язаний надати банку будь-яке майно позичальника або третіх осіб за узгодженням з банком для погашення заборгованості, що оформлюється відповідними договорами застави/іпотеки або закладу.

На виконання вищевказаних умов кредитного договору між Малим приватним підприємством фірмою «Голик» (ТОВ «Ріпка») (іпотекодавець) та ПАТ «Приватбанк» (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки від 18 вересня 2006 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 9270.

Відповідно до п. 1. договору іпотеки від 18 вересня 2006 р., предметом цього договору є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в. п. 7 цього договору (предмет іпотеки), в забезпечення виконання зобов'язань гр. ОСОБА_2 (позичальник) перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11 березня 2013р. у справі №5011-37/15555-2012 звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18 вересня 2006 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованим в реєстрі за № 9270, - нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення, що розташовані за адресою: м. Київ, вул.Підвисоцького,10/10; встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки за договором іпотеки від 18 вересня 2006 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованим в реєстрі за № 9270, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки з укладанням від імені ТОВ «Ріпка» (01103, м. Київ, вул. Підвисоцького, 10/10 ідентифікаційний код 22906824) договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАІК КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмета іпотеки.

Дане судове рішення набрало законної сили та у відповідності до положень ст.115 Господарського процесуального кодексу є обов'язковими для виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 90.1 Податкового кодексу України, пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону. Так, Законом України «Про іпотеку» попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками (ст.13).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відчуження майна, яке перебуває в податковій заставі згідно з акту опису майна №112/24 - 425 від 17 грудня 2009 року та повне задоволення вимог попереднього іпотекодержателя ( ПАТ «Приватбанк») на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 11 березня 2013 року унеможливлює задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення за наступною заставою. Надання дозволу на реалізацію майна ТОВ «Ріпка» яке перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна від 17 грудня 2009 року №112/24-425 є неможливим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність відмовити в задоволенні адміністративного позову та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 41, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Мамчур Я.С.

Судді Желтобрюх І.Л.

ОСОБА_4

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Желтобрюх І.Л.

ОСОБА_4