Рішення

від 25.03.2014 по справі 925/133/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року Справа № 925/133/14

Господарський суд Черкаської області в складі

головуючого - судді Єфіменка В.В.,

з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.,

за участю представників сторін:

від позивача - Ольховський І.В. за посадою, Криштофор Р.О. за довіреністю,

від відповідача - Никончук Л.В., Гусаченко Н.С., Пишна К.Ф., за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області в м. Черкаси справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина", м.Звенигородка,

до Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Черкаси,

про визнання не чинним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2014 р. до господарського суду Черкаської області надійшла позовна заяв суб?єкта господарської діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Валентина" з вимогами до Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відділення АМКУ) про таке:

- визнати нечинним та скасувати рішення адміністративної колегії Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 14.11.2013 за № 95 у справі № 03-21-18/3 в повному обсязі;

- стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених витрат по сплаті судового збору у розмірі 2720 грн.

Позовні вимоги мотивуються тим, що в оскаржуваному рішенні адміністративної колегії відповідача:

- не встановлено правильно межі ринку реалізації пального (і географічні, і товарні),

- не встановлено правильно повний перелік учасників (суб'єктів) ринку;

- не встановлена правильно частка учасників на даному ринку;

- не встановлено конкретних фактів порушення законодавства (наприклад, порушень порядку формування цін, передбаченого діючими нормативно);

- відсутня конкретно визначена шкода, "завдана" нами конкретній юридичній чи фізичній особі, іншому реалізатору пального чи споживачам ( адже ніхто не витіснений з ринку, ніхто не був недопущений на ринок, ніхто не був змушений переглядати ціни через дії позивача і т.п.),

- не названі і не доведені конкретні дії, що свідчать про монопольну владу (сваволю) позивача на ринку, недотримання конкретних правил (порядку) економічної конкуренції;

Крім цього, у позивача відсутній найменший умисел (намір) здійснити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, ущемлювати інтереси споживача чи інших продавців світлих нафтопродуктів, бути монополістом, вчиняти щоб свідчили про ринкову сваволю.

В судових засіданнях представники позивача заявлені вимоги підтримали повністю з мотивів, викладених у позовній заяві. Пояснили, зокрема, що позивач діяв у межах значної конкуренції, не був монополістом на ринку, не мав будь-яких ознак ринкової влади і не вчиняв ніяких дій, які можна було б кваліфікувати, як "порушення законодавства про захист економічної конкуренції", тобто відсутній склад правопорушення, передбачений п. 1 ч.2 ст.13, п.2 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Відповідач у відзиві на позов та його представники в судових засіданнях заявлених вимог не визнали посилаючись на те, що оспорюване рішення приймалось на підставі розглянутих матеріалів справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з урахуванням Акта перевірки відповідача від 24.05.2013 № 06/03, підписаного керівником ТОВ «Валентина», який погодився з викладеними в Акті фактами.

При прийнятті рішення адміністративна колегія відділення АМКУ керувалась Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб?єктів господарювання на ринку. Територіальними (географічними) межами товарних ринків низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізувалися у роздріб, було визначено межі м.Звенигородка з прилеглою територією до 10 км із урахуванням доцільності користування послугами автозаправних станцій поза межами населеного пункту.

Розрахунок частки учасників на ринках низькооктанових бензинів та дизельного пального визначався по формулі, передбаченій Методикою (розділ 8), за результатами дослідження цих ринків у межах м.Звенигородка з прилеглою територією 10 км по суб?єктах господарювання, які мали ознаки монопольного (домінуючого) становища і не зазнавали значної конкуренції у 2011-2012 роках.

Під час здійснення перевірки були виявлені дії ТОВ "Валентина" щодо встановлення необґрунтовано завищених цін на бензин А-80 та дизельне пальне, що реалізується у роздріб, були визнані порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку низькооктанових бензинів та дизельного пльного, що реалізується у роздріб, у межах м. Звенигородка (з прилеглою територією) Черкаської області, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази приходить до наступного.

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.

Основними законами у сфері захисту економічної конкуренції, що стосується спірних правовідносин, зокрема є Закони України: «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції регламентується Положенням, яке затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 25.12.2001 № 185-р, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України за № 139/6427 (далі - Положення про проведення перевірок).

Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб?єктів господарювання на ринку затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України за № 317/6605 (далі - Методика).

Із Статуту позивача вбачається, що ТОВ «Валентина» створене з метою отримання прибутку шляхом здійснення виробництва, торговельної та посередницької діяльності, виконання робіт та надання послуг, здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Предметом діяльності ТОВ «Валентина», зокрема є оптова та роздрібна торгівля нафтопродуктами, паливно-мастильними матеріалами (а.с.19-20).

Законом України від 26.11.1993 «Про Антимонопольний комітет України» (із послідуючими змінами) на відповідача покладено завдання здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідач, в порядку реалізації повноважень, наданих положеннями ст.7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» в період з 29.04.2013 по 24.05.2013 провів перевірку законодавства про захист економічної конкуренції товариством з обмеженою відповідальністю "Валентина" на ринках високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізуються у роздріб.

За результатами перевірки 24.05.2013 складено Акт перевірки дотримання законодавства про захист економічної конкуренції за № 06/03 (далі - Акт перевірки), який 28.05.2013 підписаний керівником позивача Ольховським І.В. з відміткою: «З викладеним в акті згідний» (а.с.29-63).

Із дослідженого в судовому засіданні Акта перевірки вбачається, що Товариство здійснює господарську діяльність на ринках високооктанових (А-92, А-95), низькооктанових (А-76, А-80) бензинів та дизельного пального, що реалізуються у роздріб, через автозаправну станцію (далі - АЗС), що знаходиться за адресою: вул. Б.Хмельницького, 21, м. Звенигородка, 20200.

Протягом 2011-2012 років основними постачальниками нафтопродуктів для ТОВ "Валентина" були ТОВ "Черкасинафтосервіс", ТОВ "Кроснафто" та ТОВ "Транс-Нафта".

Реалізація низькооктанових, високооктанових бензинів та дизельного пального через АЗС ТОВ "Валентина" здійснювалася за роздрібними цінами, встановленими згідно з наказами директора товариства наступним чином.

Так, наприклад, у період з 12.01.2011 по 13.01.2011 ціна бензину А-80, що реалізується у роздріб, зросла з 7,50 грн./л до 7,70 грн./л. При цьому торговельна надбавка зросла з 0,7 грн./л до 0,9 грн./л. Таке підвищення ціни бензину А-80, що реалізується у роздріб, є необґрунтованим з наступних підстав.

Станом на 12.01.2011 залишок бензину А-80 становив 6665,23 л, в т.ч. 1805,23 л, закупленого 16.12.2010 за ціною 6,8 грн./л (накладна від 16.12.2010 № 904); 2430 л, закуплених 27.12.2010 за ціною 7,0 грн./л (видаткова накладна від 27.12.2010 № ДД-1203215); 2430 л, закуплених 30.12.2010 за ціною 7,05 грн./л (видаткова накладна від 30.12.2010 № ДД-1203217).

Станом на 13.01.2011 залишок бензину А-80 становив 6512,64 л, в т.ч. 1652,64 л, закупленого 16.12.2010 за ціною 6,8 грн./л (накладна від 16.12.2010 № 904); 2430 л, закупленого 27.12.2010 за ціною 7,0 грн./л (видаткова накладна від 27.12.2010 № ДД-1203215); 2430 л, закупленого 30.12.2010 за ціною 7,05 грн./л (видаткова накладна від 30.12.2010 № ДД-1203217).

Тобто, зростання ціни бензину А-80, що реалізується у роздріб, з 7,50 грн./л до 7,70 грн./л (на 2,67 %), торговельної надбавки з 10,29 % до 13,23 % при однаковій закупівельній ціні 6,8 грн./л та реалізації залишків бензину А-80 станом на 13.01.2011, придбаного раніше за нижчою ціною, не мають об'єктивних підстав.

У період з 17.02.2011 по 15.03.2011 ціна бензину А-80, що реалізується у роздріб, зросла з 7,80 грн./л до 9,0 грн./л. При цьому торговельна надбавка зросла з 0,42 грн./л до 1,3 грн./л. Таке підвищення ціни бензину А-80, що реалізується у роздріб, є необґрунтованим з наступних підстав.

Станом на 17.03.2011 залишок бензину А-80 становив 5674 л, в т.ч. 814 л, закуплених 02.02.2011 за ціною 7,38 грн./л (видаткова накладна від 02.02.2011 № РН-0000017); 2430 л, закуплених 08.02.2011 за ціною 7,6 грн./л (товарно-транспортна накладна від 08.02.2011 № ТТН-000030 "К"); 2430 л, закуплених 16.02.2011 за ціною 7,7 грн./л (видаткова накладна від 16.02.2011 № РН-0000023). Станом на 15.03.2011 залишок бензину А-80 становив 10042,07 л, в т.ч. 322,07 л, закуплених 16.02.2011 за ціною 7,7 грн./л (видаткова накладна від 16.02.2011 № РН-0000023), 2430 л, закуплених 24.02.2011 за ціною 7,7 грн./л (видаткова накладна від 24.02.2011 № РН-0000025); 2430 л, закуплених 01.03.2011 за ціною 7,8 грн./л (товарно-транспортна накладна від 01.03.2011 № ТТН-000055 "К"); 2430 л, закуплених 04.03.2011 за ціною 7,9 грн./л (видаткова накладна від 04.03.2011 № РН-0000031).

Тобто, зростання ціни бензину А-80, що реалізується у роздріб, з 7,8 грн./л до 9,0 грн./л (на 15,38 %), торговельної надбавки з 5,69 % до 16,88 % при зростанні закупівельної ціни з 7,38 грн./л до 7,7 грн./л (на 4,34 %) та реалізації залишків бензину А-80 станом на 18.01.2009, придбаного раніше за нижчою ціною, не мають об'єктивних підстав.

У період з 20.03.2012 по 05.04.2012 ціна бензину А-80, що реалізується у роздріб, зросла з 9,40 грн./л до 9,90 грн./л. При цьому торговельна надбавка зросла з 0,45 грн./л до 0,95 грн./л. Таке підвищення ціни бензину А-80, що реалізується у роздріб, є необґрунтованим з наступних підстав.

Станом на 20.03.2012 залишок бензину А-80 становив 7737,06 л, в т.ч. 4987,06 л, закуплених 03.03.2012 за ціною 8,95 грн./л (видаткова накладна від 03.03.2012 № ТТН-000109 "К"); 2750 л, закуплених 14.03.2012 за ціною 8,95 грн./л (видаткова накладна від 14.03.2012 № РН-0000167). Станом на 05.04.2012 залишок бензину А-80 становив 5366,59 л, в т.ч. 186,59 л, закуплених 14.03.2012 за ціною 8,95 грн./л (видаткова накладна від 14.03.2012 № РН-0000167); 2430 л, закуплених 04.04.2012 за ціною 9,22 грн./л (видаткова накладна від 04.04.2012 № ТТН-00178 "К").

Тобто, зростання ціни бензину А-80, що реалізується у роздріб, з 9,40 грн./л до 9,9 грн./л (на 5,32 %), торговельної надбавки з 5,03 % до 10,61 % при однаковій закупівельній ціні 8,95 грн./л та реалізації залишків бензину А-80 станом на 05.04.2012, придбаного раніше за нижчою ціною, не мають об'єктивних підстав.

Комісія прийшла до висновку, що дії ТОВ "Валентина" щодо встановлення необґрунтовано завищених цін бензину А-80, що реалізується у роздріб, містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку низькооктанових бензинів, що реалізуються у роздріб, у межах м. Звенигородка шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до Z-звітів від 13.03.2012 № 0414, 29.03.2012 № 0430, у період з 13.03.2012 по 29.03.2012 ціна бензину А-92, що реалізується у роздріб, зросла з 9,70 грн./л до 10,20 грн./л. При цьому торговельна надбавка зросла з 0,80 грн./л до 1,30 грн./л. Таке підвищення ціни бензину А-92, що реалізується у роздріб, є необґрунтованим з наступних підстав.

Станом на 13.03.2012 залишок бензину А-92 становив 8370,03 л, закуплених 27.02.2012 за ціною 8,90 грн./л (видаткова накладна від 27.02.2012 № 0000000066). Станом на 29.03.2012 залишок бензину А-92 становив 11676,65 л, в т.ч. 2929,65 л, закуплених 27.02.2012 за ціною 8,90 грн./л (видаткова накладна від 27.02.2012 № 0000000066; 8747 л, закуплених 23.03.2012 за ціною 9,45 грн./л (накладна від 23.03.2012 № 18).

Тобто, зростання ціни бензину А-92, що реалізується у роздріб, з 9,70 грн./л до 10,20 грн./л (на 5,15 %), торговельної надбавки з 8,99 % до 14,61 % при однаковій закупівельній ціні та реалізації залишків надбавка зросла з 1,10 грн./л до 1,55 грн./л. Таке підвищення ціни бензину А-95, що реалізується у роздріб, є необґрунтованим з наступних підстав.

Станом на 13.03.2012 залишок бензину А-95 становив 8291,56 л, закуплених 27.02.2012 за ціною 8,95 грн./л (видаткова накладна від 27.02.2012 № 0000000066). Станом на 29.03.2012 залишок бензину А-95 становив 9516,77 л, в т.ч. 754,77 л, закуплених 27.02.2012 за ціною 8,95 грн./л (видаткова накладна від 27.02.2012 № 0000000066; 8762 л, закуплених 23.03.2012 за ціною 9,5 грн./л (накладна від 23.03.2012 № 18).

Тобто, зростання ціни бензину А-95, що реалізується у роздріб, з 10,05 грн./л до 10,50 грн./л (на 4,48 %), торговельної надбавки з 12,29 % до 17,32 % при однаковій закупівельній ціні та реалізації залишків бензину А-95 станом на 29.03.2012, придбаного раніше за нижчою ціною, не мають об'єктивних підстав.

Комісія прийшла до висновку, що дії ТОВ "Валентина" щодо встановлення необґрунтовано завищених цін бензинів А-92, А-95, що реалізуються у роздріб, містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку високооктанових бензинів, що реалізуються у роздріб, у межах м. Звенигородка шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

У період з 06.01.2011 по 13.01.2011 ціна дизельного пального, що реалізується у роздріб, зросла з 7,50 грн./л до 7,90 грн./л. При цьому торговельна надбавка зросла з 0,6 грн./л до 1,0 грн./л. Таке підвищення ціни дизельного пального, що реалізується у роздріб, є необґрунтованим з наступних підстав.

Станом на 06.01.2011 залишок дизельного пального становив 12941,01 л, в т.ч. 930,01 л, закупленого 06.12.2010 за ціною 6,9 грн./л (видаткова накладна від 27.12.2010 № RМО-000901); 2430 л, закупленого 16.12.2010 за ціною 7,05 грн./л (видаткова накладна від 16.12.2010 № RМО-000861); 7151 л, закупленого 09.12.2010 за ціною 6,7 грн./л (товарно-транспортна накладна від 09.12.2010 № ТТН-000951 "К"). Станом на 13.01.2011 залишок дизельного пального становив 14531,01 л, в т.ч. 90,01 л, закупленого 06.12.2010 за ціною 6,9 грн./л (видаткова накладна від 27.12.2010 № RМО-000901); 2430 л, закупленого 16.12.2010 за ціною 7,05 грн./л (видаткова накладна від 16.12.2010 № RМО-000861); 7151 л, закупленого 09.12.2010 за ціною 6,7 грн./л (товарно-транспортна накладна від 09.12.2010 № ТТН-000951 "К"), 2430 л, закупленого 11.01.2011 за ціною 7,5 грн./л (видаткова накладна від 11.01.2011 № 1-00000142).

Тобто, зростання ціни дизельного пального, що реалізується у роздріб, з 7,50 грн./л до 7,90 грн./л (на 5,33 %), торговельної надбавки з 8,7 % до 14,49 % при однаковій закупівельній ціні 6,9 грн./л та реалізації залишків дизельного пального станом на 13.01.2011, придбаного раніше за нижчою ціною, не мають об'єктивних підстав.

У період з 01.03.2011 по 06.03.2011 ціна дизельного пального, що реалізується у роздріб, зросла з 8,3 грн./л до 8,6 грн./л. При цьому торговельна надбавка зросла з 0,8 грн./л до 1,0 грн./л. Таке підвищення ціни дизельного пального, що реалізується у роздріб, є необґрунтованим з наступних підстав.

Станом на 01.03.2011 залишок дизельного пального становив 8673,01 л, в т.ч. 1383,01 л, закуплених 11.01.2011 за ціною 7,5 грн./л (видаткова накладна від 11.01.2011 № 1-00000142); 2430 л, закуплених 27.01.2011 за ціною 7,6 грн./л (видаткова накладна від 27.01.2011 № 1-00000233); 2430 л, закуплених 01.02.2011 за ціною 7,65 грн./л (видаткова накладна від 01.02.2011 № 1-00000331); 2430 л, закуплених 16.02.2011 за ціною 7,85 грн./л (товарно-транспортна накладна від 16.02.2011 № ТТН-000043 "К"). Станом на 06.03.2011 залишок дизельного пального становив 12079,01 л, в т.ч. 2359,01 л, закуплених 27.01.2011 за ціною 7,6 грн./л (видаткова накладна від 27.01.2011 № 1-00000233); 2430 л, закуплених 01.02.2011 за ціною 7,65 грн./л (видаткова накладна від 01.02.2011 № 1-00000331); 2430 л, закуплених 16.02.2011 за ціною 7,85 грн./л (товарно-транспортна накладна від 16.02.2011 № ТТН-000043 "К"); 2430 л, закуплених 01.03.2011 за ціною 8,15 грн./л (товарно-транспортна накладна від 01.03.2011 № ТТН-000056 "К"); 2430 л, закуплених 03.03.2011 за ціною 8,35 грн./л (товарно-транспортна накладна від 03.03.2011 № ТТН-000063 "К").

Комісія прийшла до висновку, що зростання ціни дизельного пального, що реалізується у роздріб, з 8,3 грн./л до 8,6 грн./л (на 3,61 %), торговельної надбавки з 10,67 % до 13,16 % при зростанні закупівельної ціни з 7,5 грн./л до 7,6 грн./л (на 1,33 %) та реалізації залишків дизельного пального станом на 06.03.2011, придбаного раніше за нижчою ціною, не мають об'єктивних підстав.

У період з 15.04.2011 по 22.04.2011 ціна дизельного пального, що реалізується у роздріб, зросла з 9,40 грн./л до 9,70 грн./л. При цьому торговельна надбавка зросла з 0,65 грн./л до 0,95 грн./л. Таке підвищення ціни дизельного пального, що реалізується у роздріб, є необґрунтованим з наступних підстав.

Станом на 15.04.2011 залишок дизельного пального становив 9708,01 л, в т.ч. 2418,01 л, закупленого 31.03.2011 за ціною 8,75 грн./л (товарно-транспортна накладна від 31.03.2011 № ТТН-000104 "К"); 2430 л, закупленого 06.04.2011 за ціною 8,75 грн./л (видаткова накладна від 06.04.2011 № РН-0000063); 2430 л, закупленого 08.04.2011 за ціною 8,75 грн./л (видаткова накладна від 08.04.2011 № РН-0000066); 2430 л, закупленого 14.04.2011 за ціною 8,75 грн./л (накладна від 14.04.2011 № 959). Станом на 22.04.2011 залишок дизельного пального становив 7229,01 л, в т.ч. 2369,01 л, закупленого 08.04.2011 за ціною 8,75 грн./л (видаткова накладна від 08.04.2011 № РН-0000066); 2430 л, закупленого 14.04.2011 за ціною 8,75 грн./л (накладна від 14.04.2011 № 959); 2430 л, закуплених 20.04.2011 за ціною 8,8 грн./л (товарно-транспортна накладна від 20.04.2011 № ТТН-000135 "К").

Комісія прийшла до висновку, що зростання ціни дизельного пального, що реалізується у роздріб, з 9,40 грн./л до 9,70 грн./л (на 3,19 %), торговельної надбавки з 7,43 % до 10,86 % при однаковій закупівельній ціні 8,75 грн./л та реалізації залишків дизельного пального станом на 22.04.2011, придбаного раніше за нижчою ціною, не мають об'єктивних підстав.

У період з 14.03.2012 по 29.03.2012 ціна дизельного пального, що реалізується у роздріб, зросла з 9,5 грн./л до 9,9 грн./л. При цьому торговельна надбавка зросла з 0,4 грн./л до 0,7 грн./л. Таке підвищення ціни дизельного пального, що реалізується у роздріб, є необґрунтованим з наступних підстав.

Станом на 14.03.2012 залишок дизельного пального становив 2331,01 л, закуплених 13.03.2012 за ціною 9,1 грн./л (видаткова накладна від 13.03.2012 № ТТН-00123 "К"). Станом на 29.03.2012 залишок дизельного пального становив 5072,01 л, в т.ч. 212,01 л, закуплених 20.03.2012 за ціною 9,2 грн./л (видаткова накладна від 20.03.2012 № РН-0000011); 4860 л, закуплених 23.03.2012 за ціною 9,27 грн./л (видаткова накладна від 23.03.2012 № РН-0000016).

Тобто, зростання ціни дизельного пального, що реалізується у роздріб, з 9,5 грн./л до 9,9 грн./л (на 4,21 %), торговельної надбавки з 4,39 % до 7,61 % при зростанні закупівельної ціни з 9,1 грн./л до 9,2 грн./л (на 1,1 %) та реалізації залишків дизельного пального станом на 29.03.2012, придбаного раніше за нижчою ціною, не мають об'єктивних підстав.

Комісія прийшла до висновку, що дії ТОВ "Валентина" щодо встановлення необґрунтовано завищених цін дизельного пального, що реалізується у роздріб, містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку дизельного пального, що реалізується у роздріб, у межах м. Звенигородка шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

ТОВ "Валентина" під час перевірки листом від 29.04.2013 № 17/2 повідомило, що "…регулювання ціни на реалізацію світлих нафтопродуктів (бензину, дизельного палива) проводиться залежно від ціни, яку виставляють оптові постачальники та з урахуванням цін на нафтопродукти в даному регіоні (м. Звенигородка).

Калькуляції на встановлення цін не складалися" (мовою оригіналу).

Крім того, у поясненні службової особи ТОВ "Валентина" від 29.04.2013 зазначено: "У 2011-2012 роках торгова надбавка визначалась шляхом ділення ціни реалізації на ціну останньої закупівлі, при цьому вона не розраховувалась у калькуляціях" (мовою оригіналу).

Позивач не спростував доводів відповідача про те, що Товариством листом від 26.04.2013 № 17.1 надано територіальному відділенню суперечливу інформацію щодо торгових надбавок і цін реалізації бензинів та дизельного пального, що в свою чергу створило труднощі при здійсненні об'єктивного аналізу дотримання ТОВ "Валентина" законодавства про захист економічної конкуренції при на ринках низькооктанових, високооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізується у роздріб у межах м. Звенигородка.

Комісія відділення АМКУ прийшла до таких висновків:

- ТОВ "Валентина" за результатами діяльності у 2011, 2012 роках має ознаки монопольного (домінуючого) становища на ринках низькооктанових і високооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізуються у роздріб, у межах м. Звенигородка.

- Дії ТОВ "Валентина" щодо встановлення необґрунтовано завищених цін бензинів А-80, А-92, А-95 та дизельного пального, що реалізовувалися у роздріб, містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку дизельного пального, що реалізується у роздріб, у межах м. Звенигородка шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Комісія відділення АМКУ рекомендувала:

Розпочати розгляд справи та надати рекомендації за ознаками порушення ТОВ "Валентина" законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринках низькооктанових і високооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізуються у роздріб, у межах м. Звенигородка.

Перевіряючи дотримання відділенням АМКУ вимог розділу VII Закону України «Про захист економічної конкуренції» при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, судом встановлено, що Розпорядженням адміністративної колегії Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.08.2013 № 71 - РК було розпочато розгляд справи за ознаками вчинення порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Валентина" законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого :

- пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку низькооктанових бензинів, що реалізуються у роздріб у межах м. Звенигородка з прилеглою територією, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку дизельного пального, що реалізується у роздріб у межах м. Звенигородка з прилеглою територією, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції встановлений ст.42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не минув.

Строки визначені ст.250 ГК України до відповідних правовідносин не застосовуються.

У ході розгляду справи встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність на ринку високооктанових (А-92, А-95), низькооктанових (А-76, А-80) бензинів та дизельного пального, що реалізуються у роздріб, через автозаправну станцію, що знаходиться за адресою: вул. Б. Хмельницького, 21, м. Звенигородка, 20200.

У розумінні ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ТОВ "Валентина" є суб'єктом господарювання.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05 березня 2002 року №49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 року за № 317/6605, територіальним відділенням проведено дослідження ринку низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізуються у роздріб у м. Звенигородка (з прилеглою територією).

Встановлено, що ТОВ «Валентина», яке протягом 2011, 2012 років здійснювало господарську діяльність на ринках низькооктанових бензинів (А-80) та дизельного пального, що реалізувалися у роздріб, через автозаправну станцію, що знаходиться за адресою: Б. Хмельницького, 21, м. Звенигородка, 20200 (далі - АЗС).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" товар - будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права (зокрема, цінні папери).

Товаром, щодо якого визначалося монопольне (домінуюче) становище ТОВ «Валентина», є низькооктановий бензин (А-80) та дизельне пальне, що реалізується у роздріб, кожний з яких не має для покупців (споживачів) ознак одного (подібного, аналогічного) товару.

Товарні межі ринку визначалися відповідачем шляхом формування групи взаємозамінних товарів, у межах якої споживач, за звичних умов, може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.

Під роздрібною торгівлею розуміється продаж бензинів моторних і дизельного палива кінцевому споживачу, який використовує цей товар як моторне пальне, незалежно від форми розрахунків (безготівкова, смарт-карти, талони, тощо).

Згідно із Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1442, роздрібна торгівля моторними бензинами та дизельним паливом має здійснюватись виключно на автозаправних станціях із застосуванням спеціального обладнання з дотриманням відповідних стандартів, норм та правил, які передбачені чинним законодавством.

Отже, основною споживчою властивістю послуг із роздрібної реалізації нафтопродуктів, що використовуються як моторне пальне, є відпуск цих нафтопродуктів на АЗС із застосуванням спеціального обладнання (паливно-роздавальних колонок).

За подібністю фізичних, технічних, експлуатаційних властивостей і характеристик , споживчими властивостями, функціональним призначенням тощо моторні бензини та дизельне пальне не є взаємозамінними між собою, оскільки призначені для використання двигунів різного типу.

У цей же час низькооктанові бензини, високооктанові бензини та дизельне пальне не є товарами ? замінниками. Зазначене обґрунтовується, зокрема, непридатністю низькооктанових бензинів для їх використання двигунами автомобілів, для яких передбачене використання високооктанових бензинів. А використання високооктанових бензинів, як замінників низькооктанових бензинів, є економічно недоцільним через існування значної (понад 10 %) різниці в цінах між цими видами бензинів та необхідністю технічного переобладнання двигунів автомобілів. Використання дизельного пального у карбюраторних двигунах, а бензинів у дизельних двигунах технічно неможливе.

Враховуючи наведене, товарними межами ринків є низькооктанові бензини (А?80) та дизельне пальне, що реалізувалися у роздріб.

Територіальні (географічні) межі ринку певного товару відділенням АМКУ визначалися шляхом встановлення мінімальної території, за межами якої, з точки зору споживача, придбання товарів, що належать до групи взаємозамінних товарів, є неможливим або недоцільним.

При визначенні територіальних меж ринку відділенням АМКУ враховувалися такі фактори:

? місце розташування АЗС;

? транспортні витрати споживачів на придбання товарів.

Для споживачів, що переважно експлуатують автотранспортні засоби в межах міста, користування послугами АЗС поза межами населеного пункту може бути економічно доцільним або недоцільним, оскільки пов'язано з додатковими матеріальними витратами та витратами часу.

Економічні перешкоди є найбільш поширеними та найбільш важливими з точки зору визначення територіальних меж ринків.

Шляхом моделювання визначено мінімально можливу відстань в прямому та зворотному напрямку, при перевищенні якої витрати, пов'язані з придбанням товару за межами території певного населеного пункту (транспортні витрати та витрати на пошук товару) є істотними порівняно з ціною товару. Істотними будуть розглядатись транспортні та пошукові витрати, що перевищують 5 % загальної вартості товару.

Встановлено, що витрати споживача при пошуку товару поза межами певного населеного пункту не будуть істотними у разі, якщо відстань (у прямому та зворотному напрямках), яку при цьому споживачу необхідно подолати, буде меншою за 20 км.

Географічно найближчими до м. Звенигородка населеними пунктами, в яких здійснюється роздрібна реалізація бензинів та дизельного пального, є с. Чижівка на відстані 25 км та с. Моринці на відстані 35 км. Отже, для споживача, який експлуатує автомобіль в межах м. Звенигородка, сукупні витрати, яких він може зазнати при подоланні відстані у 70 км (до с. Моринці та у зворотному напрямку) у пошуку товару, будуть суттєвими (більшими за 5%).

Наведене свідчить про те, що території цих населених пунктів (м. Звенигородка та с. Моринці) належать до різних географічних меж визначених товарних ринків.

Відповідно до Методики територіальні (географічні) межі ринку певного товару визначаються шляхом встановлення мінімальної території, за межами якої, з точки зору споживача, придбання товарів, що належать до групи взаємозамінних товарів, є неможливим або недоцільним.

Територіальним відділенням АМКУ у ході дослідження було об'єктивно визначено точку відліку відстані - центр м. Звенигородка, оскільки більшість споживачів, які користуються послугами АЗС в м. Звенигородка, є мешканцями вищезазначеного міста, вони проживають і на початку міста і в кінці міста, тобто в різних куточках м. Звенигородка.

Отже, територіальними (географічними) межами товарних ринків низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізувалися у роздріб, при досліджені було визначено відстань від центру м. Звенигородка до центру м. Ватутіне, що складає до 10 км.

З дослідженого в судовому засіданні листа виконавчого комітету Звенигородської міської ради від 24.03.2014 № 120/02-10 вбачається, що центром міста слід вважати перехрестя проспекту Шевченка та вул. Енгельса з будинками № 131 по вул. Енгельса ( центр поштового зв'язку № 4), № 135 (РайСТ) та № 63 по проспекту Шевченка (міська рада) (додаток 2):

- відстань від перехрестя вул. Енгельса та проспект Шевченка (центра поштового зв'язку № 4) по проспекту Шевченка до знаку «закінчення населеного пункту м. Звенигородка» в напрямку м. Ватутіне складає 1,95 км. Відповідна дорога перебуває у комунальній власності м. Звенигородка;

- відстань від перехрестя вул.. Енгельса та проспекту Шевченка, вул. Шевченка, вул. Б. Хмельницького, вул. хутір Червона до знаку «закінчення населеного пункту м. Звенигородка» в напрямку м. Ватутіне складає 4,7 км. Відповідна дорога перебуває у комунальній власності м. Звенигородка.

На запит територіального відділення листом від 17.03.2014 № 467/02 служба автомобільних доріг у Черкаській області (надалі - Служба області) надала інформацію щодо відстані між населеними пунктами дорогами загального користування (додаток 1), яка досліджувалась в судовому засіданні.

Так, відстань автомобільною дорогою загального користування Т-24-19 «Звенигородка - Ватутіне» від м. Звенигородка (від знака закінчення населеного пункту) до м. Ватутіне (до знака початку населеного пункту), що знаходиться на балансі Служби області, становить 7,8 км, а загальна протяжність обслуговування державної дороги Т-24-19_«Звенигородка- Ватутіне» становить 8,3 км.

Відстань від початку обслуговування доріг загального користування Т-24-11 становить 3,3 км, а саме:

- автомобільною дорогою державного значення Т-24-11 «Звенигородка -

Катеринопіль - Тальне - Маньківка» - 2,5 км;

- автомобільною дорогою місцевого значення 0240401 «Звенигородка-Катеринопіль - Тальне - Маньківка» - Ватутіне - 0,8 км.

Ділянка автодороги через переїзд до АЗС по вул. Транспортній протяжністю 1,8 км на балансі Служби області не знаходиться.

З дослідженого в судовому засіданні листа виконавчого комітету Ватутінської міської ради від 21.03.2014 № 755 вбачається, що центр міста знаходиться за адресою - проспект Дружби, 8 (додаток3):

- відстань від вул. Звенигородської, 53 - шосе Звенигородське - знак «закінчення населеного пункту» в сторону м. Звенигородка по шосе Звенигородське складає 0,6 км;

- відстань від вул. Звенигородської, 53 - вул. Транспортна - шосе Індустріальне - знак «закінчення населеного пункту» в сторону м. Звенигородка по Індустріальному шосе складає 3,1 км;

- відстань від вул. Транспортної, 10 - вул. Транспортна - шосе Звенигородське - знак «закінчення населеного пункту» в сторону м. Звенигородка по шосе Звенигородське складає 2,3 км;

- відстань від вул. Транспортної, 10 - вул. Транспортна - шосе Індустріальне -знак «закінчення населеного пункту» в сторону м. Звенигородка по Індустріальному шосе складає 1,8 км.

Суд погоджується із висновками відділення АМКУ про те, що найменша відстань від центра м. Звенигородка до АЗС ПАТ «Укрнафта» (вул. Звенигородська, 53) по дорозі «Звенигородка -Ватутіне» складає 1035 км (1,95 км від центра м. Звенигородка до знака «закінчення населеного пункту» + 7,8 км від знака «закінчення населеного пункту» м. Звенигородка до знака «початку населеного пункту» м. Ватутіне + 0,6 км від вул. Звенигородської, 53 (АЗС ПАТ «Укрнафта») до знака «закінчення населеного пункту» м. Ватутіне в сторону м. Звенигородка).

Найменша відстань від центра м. Звенигородка до АЗС ФОП ОСОБА_8 (АДРЕСА_1) по дорозі «Звенигородка -Катеринопіль - Тальне - Маньківка» - Ватутіне складає 9,8 км, тобто до 10 км (4,7 км від центра м. Звенигородка до знака «закінчення населеного пункту» + 3,3 км від знака «закінчення населеного пункту» м. Звенигородка до переїзду в сторону м. Ватутіне + 1,8 км від переїзду до АЗС по АДРЕСА_1, яка не знаходиться ні на балансі Служби області та не перебуває у комунальній власності міст Ватутіне та Звенигородка).

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, відділенням АМКУ територіальними (географічними) межами товарних ринків низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізувалися у роздріб, обгрунтовано визначено межі м. Звенигородка з прилеглою територією до 10 км.

Часові межі ринку визначалися як проміжок часу (як правило - рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями і споживачами утворює ринок із сталою структурою.

Часовими межами ринків низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізувалися у роздріб, у межах м. Звенигородка з прилеглою територією визначено 2011, 2012 роки.

Відповідно до пункту 1.3 Методики бар'єри вступу на ринок - обставини, що перешкоджають новим суб'єктам господарювання почати конкурувати на рівних із суб'єктами господарювання, що вже діють на певному товарному ринку.

Природноекономічними бар'єрами вступу на ринок низькооктанових бензинів, що реалізуються у роздріб, є необхідність мати спеціальне обладнання, резервуарні парки, спецавтотранспорт та інше , що потребує значних капітальних вкладень або інвестицій, необхідних для вступу на зазначений ринок.

Адміністративні обмеження пов'язані з необхідністю одержання дозволу органів місцевого самоврядування на оренду земельної ділянки для розміщення АЗС, а також дозволів на здійснення продажу світлих нафтопродуктів від органів екологічної безпеки, охорони праці, пожежного нагляду тощо.

Перевіряючи порядок визначення монопольного (домінуючого) становища ТОВ «Валентина», суд з?ясував наступне.

Згідно з абзацом другим частини п'ятої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" монопольним (домінуючим) вважається становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо сукупна частка не більше, ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків.

За результатами проведеного дослідження ринків низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізувалися у роздріб у межах м. Звенигородка (з прилеглою територією) суб'єкти господарювання мали ознаки монопольного (домінуючого) становища і не зазнавали значної конкуренції:

1) у 2011 році:

- на ринку низькооктанових бензинів, що реалізується у роздріб, ТОВ "Валентина" (м. Звенигородка), ТОВ "Рітейл Оіл" (м. Черкаси), ПП ОСОБА_9 (м. Звенигородка) з сукупною часткою 88,53%;

- на ринку дизельного пального, що реалізується у роздріб, ТОВ "Валентина", ТОВ "Рітейл Оіл" та ВАТ "Укрнафта" (м. Київ) з сукупною часткою 91,36%;

2) у 2012 році:

- на ринку низькооктанових бензинів, що реалізовується у роздріб, ТОВ "Валентина" (м. Звенигородка), ТОВ "Рітейл Оіл" (м. Черкаси) з сукупною часткою 87,15%;

- на ринку дизельного пального, що реалізується у роздріб, ТОВ "Валентина", ТОВ "Рітейл Оіл" та ПАТ "Укрнафта" (м. Київ) з сукупною часткою 91,7%.

Протягом 2011-2012 років основними постачальниками нафтопродуктів для ТОВ "Валентина" були ТОВ "Черкасинафтосервіс", ТОВ "Кроснафто" та ТОВ "Транс-Нафта".

Реалізація низькооктанових, високооктанових бензинів та дизельного пального через АЗС ТОВ "Валентина" здійснювалася за роздрібними цінами, встановленими згідно з наказами директора Товариства.

Обставини, зафіксовані в Акті перевірки, знайшли своє підтвердження, як під час розгляду справи колегією відділення АМКУ, так і в судовому засіданні.

Доводи позивача про те, що реалізація ним у роздріб залишків бензину А-80 (придбаного раніше за нижчою ціною) із зростанням ціни є наслідком того, що цей бензин перебував у нього на зберіганні, суд оцінює критично, і вважає їх необгрунтованими та безпідставними через те, що ні під час здійснення перевірки комісією відділення АМКУ і складання Акта перевірки, ні на попередні висновки відповідача - договори зберігання нафтопродуктів та докази їх укладення і реального виконання в порядку визначеному ст.41 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не надавались.

Суд приходить до висновку, що дії ТОВ "Валентина" щодо встановлення необґрунтовано завищених цін бензину А-80, який реалізовувався у роздріб, обгрунтовано кваліфіковані як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку низькооктанових бензинів, що реалізуються у роздріб у межах м. Звенигородка (з прилеглою територією) Черкаської області, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Суд приходить до висновку, що дії ТОВ "Валентина" щодо встановлення необґрунтовано завищених цін дизельного пального, який реалізовувався у роздріб, обгрунтовано кваліфіковано як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку дизельного пального, що реалізується у роздріб у межах м. Звенигородка (з прилеглою територією) Черкаської області, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідачеві у справі відповідно до пункту 26 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України 29.06.1998 №169-р), подання з попередніми висновками у справі для надання своїх зауважень у справі направлено з супровідним листом відділення від 17.09.2013 № 03/2857.

Відповіді на подання з попередніми висновками у справі ТОВ "Валентина" не надано.

Суд бере до уваги, що при визначенні розміру штрафу враховано, що порушення не визнано.

Перевіряючи обгрунтованість вимог позивача суд бере до уваги, що позивач, в порядку визначеному ст.43 Закону України «Про захист економічної конкуренції, не звертався до відповідача із клопотанням про проведення експертизи тих питань, в яких він сумнівається.

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) ТОВ "Валентина" 2012 рік становив (за формою №2) становив 7293,9 (сім мільйонів двісті дев'яносто три тисячі дев'ятсот) грн., що позивачем не оспорюється.

14.11.2013 за № 95 Адміністративна колегія відділення АМКУ прийняла рішення у справі № 03-21-18/13 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

Адміністративною колегією Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, вирішено:

1. Визнати за 2011 рік на ринку низькооктанових бензинів, що реалізувалися у роздріб в межах м. Звенигородка з прилеглою територією такими, що займали монопольне (домінуюче) становище і не зазнавали значної конкуренції, товариство з обмеженою відповідальністю "Валентина" (вул. Б. Хмельницького, 21, м. Звенигородка, 20200, ідентифікаційний код юридичної особи 22789608), товариство з обмеженою відповідальністю "Рітейл Оіл" (м. Київ) ПП ОСОБА_9 з сукупною часткою 88,53%, за 2012 рік товариство з обмеженою відповідальністю "Валентина", товариство з обмеженою відповідальністю "Рітейл Оіл" з сукупною часткою 87,15%.

2. Визнати за 2011 рік на ринку дизельного пального, що реалізувалося у роздріб, в межах м. Звенигородка з прилеглою територією такими, що займали монопольне (домінуюче) становище і не зазнавали значної конкуренції, товариство з обмеженою відповідальністю "Валентина", товариство з обмеженою відповідальністю "Рітейл Оіл" та публічне акціонерне товариство "Укрнафта" з сукупною часткою 88,53%, за 2012 рік товариство з обмеженою відповідальністю "Валентина", товариство з обмеженою відповідальністю "Рітейл Оіл" та відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" з сукупною часткою 91,36%.

3. Визнати дії товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина" щодо встановлення необґрунтовано завищених цін на бензин А-80, що реалізується у роздріб, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку низькооктанових бензинів, що реалізуються у роздріб у межах м. Звенигородка (з прилеглою територією) Черкаської області, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

4. Визнати дії товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина" щодо встановлення необґрунтовано завищених цін на дизельне пальне, що реалізується у роздріб, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку дизельного пального, що реалізується у роздріб, у межах м. Звенигородка (з прилеглою територією) Черкаської області, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

5. За вчинення порушення, зазначеного в пункті 3 цього рішення, згідно з частиною другою статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накласти на товариство з обмеженою відповідальністю "Валентина" штраф у розмірі 68 000,0 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

6. За вчинення порушення, зазначеного в пункті 4 цього рішення, згідно з частиною другою статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накласти на товариство з обмеженою відповідальністю "Валентина" штраф у розмірі 68 000,0 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

Відповідно до частини третьої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання цього рішення.

Згідно з частиною восьмою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом п'яти днів з дня сплати штрафу необхідно надіслати до територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Позивачу роз?яснено, що рішення може бути оскаржено до господарського суду в двомісячний строк з дня його одержання.

Аналізуючи вищевказане рішення відповідача суд бере до уваги роз?яснення, викладені в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» (далі - Пленум). Зокрема, про те, що порядок прийняття рішення органом Антимонопольного комітету України вважається порушеним, якщо таке рішення підписано не уповноваженою на це особою.

Що ж до недодержання органом Антимонопольного комітету України інших процедурних правил у розгляді справ про порушення конкурентного законодавства або при проведенні ним перевірки одержання суб'єктом господарювання конкурентного законодавства, то воно може мати наслідком визнання господарським судом відповідного рішення такого органу недійсним лише у випадках, коли відповідне порушення унеможливило або істотно ускладнило 'ясування фактичних обставин, що мають значення для прийняття органом Антимонопольного комітету України правильного рішення у справі, наприклад, порушено право особи, яка бере участь у справі, а подання доказів, клопотань, усних і письмових пояснень (заперечень), пропозицій щодо питань, які виносяться на

експертизу, тощо.

Якщо порушення органом Антимонопольного комітету України процедурних правил у розгляді справи про порушення конкурентного законодавства не призвело до прийняття неправильного рішення по суті розглянутої ним справи, то у господарського суду з рахуванням положень частини другої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" немає підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.

Судом не виявлено фактів недодержання органом Антимонопольного комітету України інших процедурних правил у розгляді справ про порушення конкурентного законодавства або при проведенні ним перевірки одержання суб'єктом господарювання - ТОВ "Валентина" конкурентного законодавства.

Перевіряючи дотримання позивачем строків оскарження встановлених ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», суд встановив:

14.11.2013 прийнято рішення відповідачем.

Відповідно до роз?яснення вищезгаданого Пленуму у застосуванні згаданого припису частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також частини другої статті 47 цього Закону господарським судам слід враховувати таке.

За цими приписами передбачені ними строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України не може бути відновлено.

Таким чином, зазначені строки є присічними. Встановлена Цивільним кодексом України позовна давність до відповідних правовідносин не застосовується, так само як і в оскарженні розпоряджень Антимонопольного комітету України та його органів.

Аналогічним чином вирішується й питання щодо строків оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, прийнятих у справах про недобросовісну конкуренцію.

Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів.

Із дослідженої в судовому засіданні заяви ТОВ «Валентина», адресованої відділенню АМКУ № 41 від 10 грудня 2013 р. вбачається, що 22.11.2013 на адресу ТОВ «Валентина» надійшло рішення адміністративної колегії Черкаського обласного територіального відділення АМКУ по справі № 03-21-18/13 від 14.11.2013 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» згідно з яким на ТОВ «Валентина» за вчинення порушень, визначених п.3 та п.4 зазначеного рішення згідно з ч.2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накладено штраф у розмірі 136,0 тис.грн.

Інших доказів про дату отримання рішення позивачем суду не надано.

Суд приходить до висновку, що відлік двохмісячного строку для оскарження рішення відповідача має розпочинатись із 23.11.2013.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач 27 січня 2014 р. здав позовні матеріали до відділення поштового зв?язку УДППЗ «Укрпошта»-Звенигородка-2 (а.с.33).

Дата 27.01.2014 стоїть і на описах вкладення у поштове відправлення (а.с.34-35).

Позов надійшов до суду 31.01.2014.

Доводи позивача про те, що він звернувся до суду 21.01.2014 (в межах двохмісячного строку) спростовуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи № 925/54/14, із яких вбачається, що 24.01.2014 ухвалою суду позовні матеріали були повернуті позивачу без розгляду.

Факт пропуску строку також підтверджує клопотання позивача про прийняття позовної заяви (а.с.11).

Суд приходить до висновку, що присічний строк звернення до суду закінчився на час звернення позивача із позовом і відновленню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що у позові необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 денного строку з дня складення повного тексту рішення.

Суддя В.В. Єфіменко

Повне рішення складено

та підписано 28.03.2014