Рішення

від 25.02.2014 по справі 310/6358/13-ц

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 310/6358/13-ц

РІШЕННЯ

(заочне)

Іменем України

25 лютого 2014 року Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі:

головуючого - судді Ревуцького С.І.

при секретарі - Мазняк О.Ю.

розглянувши в судовому засіданні в м.Бердянську цивільну справу за позовом Бердянського міжрайонного прокурора в інтересах держави до Бердянськох міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області про скасування п.5.76 рішення Бердянської міської ради №41 від 25.02.2010р., визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави, де зазначив, що прокурорською перевіркою встановлено, що п.5.76 рішення сімдесят дев'ятої сесії Бердянської міської ради V скликання №41 від 25.02.2010р. «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» затверджено проект відведення земельних ділянок та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,0608га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації. На підставі зазначеного рішення 04.06.2010р. за ОСОБА_1 проведена державна реєстрація за реєстраційним номером 011026500649 державного акту на право власності серії ЯК № 858640 на зазначену земельну ділянку.

На підставі договору купівлі-продажу від 11.09.2012р., ОСОБА_1 продала та передала у власність ОСОБА_2 вказану земельну ділянку.

Позивач вважає, що п.5.76 рішення Бердянської міської ради №41 від 25.02.2010р. підлягає скасуванню, державний акт на право приватної власності на земельну ділянку повинен бути визнаний недійсним, а його державна реєстрація підлягає скасуванню з наступних підстав. В ході прокурорської перевірки було встановлено, що згідно з положеннями ст.51 ЗК України спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення. Відповідно до ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок вказаної категорії підлягають обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації. Зазначена вимога виконана не була, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджено без проведення зазначеної експертизи.

Крім того, згідно інформації виконкому Бердянської міської ради від 15.05.2013р., відповідності до Генерального плану м. Бердянська, затвердженого рішенням Бердянської міської ради № 8 від 25.06.2009року, зазначені у рішенні території запроектовані для розміщення оздоровчих установ та установ відпочинку. Відповідно до п.3.39 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» - будівництво нових дачних районів в межах міських населених пунктів не допускається.

Також ст.ст.58,59,60 ЗК України, ст.ст.88,90 Водного кодексу України встановлюють розміри прибережних захисних смуг в залежності від виду водойми та прямо забороняють надання у приватну власність земельних ділянок водного фонду, до яких відносяться прибережні захисні смуги. Спірна земельна ділянка знаходиться в двокілометровій зоні прибережної захисної смуги Азовського моря.

Крім того, проект землеустрою спірної земельної ділянки було погоджено Мелітопольським сектором регулювання природокористування Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області. Однак, вищезазначений висновок повинна була видавати Державна екологічна інспекція Азовського моря.

За таких обставин позивач прийшов до висновку, що Бердянська міська рада під час прийняття рішення №41 від 25.02.2010р. грубо порушила положення чинного законодавства в частині підстав та порядку надання земельних ділянок у власність, визначених Конституцією та Земельним кодексом України, і є всі підстави вважати, що відповідач ОСОБА_1 незаконно набула право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1.

Також позивач вважає подальший договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки нікчемним, який не створює юридичних наслідків, тому відповідач ОСОБА_2 не набув права власності на спірну земельну ділянку.

У зв'язку з цим прокурор просить визнати незаконним та скасувати п.5.76 рішення сімдесят дев'ятої сесії Бердянської міської ради п'ятого скликання №41 від 25.02.2010р. «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок»; визнати недійсним державний акт направо власності серії ЯК №858640 на земельну ділянку площею 0,0608га, виданий на ім'я ОСОБА_1 для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою АДРЕСА_1, вартістю 48451,52 грн.; визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, укладений 11.09.2012р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області 11.09.2012р.; зобов'язати Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області скасувати запис у Поземельній книзі на вказану земельну ділянку; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь територіальної громади м.Бердянська.

До судового засідання представник позивача ОСОБА_3 надала до суду заяву з проханням розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідачі - Бердянська міська рада Запорізької області та Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області направили до суду відповідні листи з проханням розглянути справу без їх представників, позовні вимоги визнали.

Відповідачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, заперечень проти позовних вимог до суду не надіслали.

В порядку ст.224 ЦПК України суд розглянув справу в заочному порядку.

Вивчивши матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність повного задоволення позову на підставі наступного.

Суд вважає встановленим та доведеним наданими до суду доказами, що Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави, де зазначив, що прокурорською перевіркою встановлено, що п.5.76 рішення сімдесят дев'ятої сесії Бердянської міської ради V скликання №41 від 25.02.2010р. «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» затверджено проект відведення земельних ділянок та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,0608га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації. На підставі зазначеного рішення 04.06.2010р. за ОСОБА_1 проведена державна реєстрація за реєстраційним номером 011026500649 державного акту на право власності серії ЯК № 858640 на зазначену земельну ділянку.

На підставі договору купівлі-продажу від 11.09.2012р., ОСОБА_1 продала та передала у власність ОСОБА_2 вказану земельну ділянку.

Відповідно до положень ст. 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтями 2, 19 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, посадові особи органів державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно з положеннями ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, крім інших, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті в тому числі, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Відповідно до вимог ст. 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Згідно зі ст. 88 Водного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води .

Відповідно ст. 90 Водного кодексу України прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

Згідно ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування можуть передавати земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови із земель водного, фонду лише на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Вищенаведені законодавчі норми встановлюють розміри прибережних захисних смуг в залежності від виду водойми та прямо забороняють надання у приватну власність земельних ділянок водного фонду, до яких відносяться прибережні захисні смуги.

Нормативні акти, які регулюють забудову населених пунктів та застосовуються у всіх випадках будівництва, також передбачають обмеження щодо забудови таких земельних ділянок.

Згідно п.п. 10, 11 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови. Водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води.

Також, відповідно до вимог ст.ст. 17, 18 Закону України «Про основи містобудування» містобудівна документація регулює планування, забудову та інше використання територій, є основою для вирішення питань раціонального використання територій, вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб.

Статтею 13 Закону України «Про планування і забудову територій» передбачено, що детальний план території розробляється згідно з генеральним планом населеного пункту та визначає розташування червоних ліній, ліній регулювання забудови; розташування окремих земельних ділянок та об'єктів містобудування, вулиць, проїздів, пішохідних зон, щільність, поверховість, інші параметри забудови, містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок; розташування інженерно-транспортної інфраструктури; принципи формування архітектурно-просторової композиції забудови; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають обов'язковій державній експертизі, зокрема і проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок оздоровчого та рекреаційного призначення.

Така ж вимога передбачена в ст. 118, ч. 4 ст. 123 ЗК України: у разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи.

Спірна земельна ділянка розташована в межах двокілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря.

Всупереч наведеним вимогам земельного законодавства, обов'язкова державна експертиза землевпорядної документації проведена не була, чим грубо порушено вимоги чинного земельного законодавства.

Таким чином, факт незаконного набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, суд вважає доведеним, що виключає саму можливість відчуження права власності на цю земельну ділянку іншій особі.

Зважаючи на те, що договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 11.09.2012р. спрямований на протиправне відчуження об'єкта права українського народу - земель прибережної захисної смуги, які не підлягають передачі з державної до приватної власності, вказаний правочин є таким, що порушує публічний порядок, тобто нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана його повернути. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, відпала.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.212- 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати п.5.76 рішення сімдесят дев'ятої сесії Бердянської міської ради п'ятого скликання №41 від 25.02.2010р. «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок».

Визнати недійсним державний акт на право власності серії ЯК №858640 від 04.06.2010р. на земельну ділянку площею 0,0608га, виданий на ім'я ОСОБА_1 для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою АДРЕСА_1, вартістю 48451,52 грн.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,0608га, кадастровий номер 231040000:08:004:0173, яка розташована по АДРЕСА_1, укладений 11.09.2012р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області 11.09.2012р.

Зобов'язати Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області (код ЄДРПОУ 38508246) скасувати запис у Поземельній книзі на земельну ділянку вул.Макарова 32-в в м.Бердянську, кадастровий номер 231040000:08:004:0173.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 (ІІН НОМЕР_1) земельну ділянку вартістю 48451,52 грн., площею 0,0608га, яка знаходиться в АДРЕСА_1, кадастровий номер 231040000:08:004:0173, межі якої визначені в державному акті на право власності на землю серії ЯК №858640, виданому ОСОБА_1, на користь територіальної громади м.Бердянська.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: С. І. Ревуцький