Рішення

від 31.03.2015 по справі 310/6358/13-ц

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 310/6358/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

31 березня 2015 року Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі:

головуючого - судді Ревуцького С.І.

при секретарі - Мазняк О.Ю.

з участю - прокурора Святенького М.Г.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Бердянського міжрайонного прокурора в інтересах держави до Бердянської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування п.5.76 рішення Бердянської міської ради №41 від 25.02.2010р., визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави, який надалі уточнив та в якому зазначив, що прокурорською перевіркою встановлено, що п.5.76 рішення сімдесят дев'ятої сесії Бердянської міської ради V скликання №41 від 25.02.2010р. «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» затверджено проект відведення земельних ділянок та передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,0608га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації. На підставі зазначеного рішення 04.06.2010р. за ОСОБА_2 проведена державна реєстрація за реєстраційним номером НОМЕР_2 державного акту на право власності серії НОМЕР_3 на зазначену земельну ділянку.

На підставі договору купівлі-продажу від 11.09.2012р., ОСОБА_2 продала та передала у власність ОСОБА_3 вказану земельну ділянку.

Позивач вважає, що п.5.76 рішення Бердянської міської ради №41 від 25.02.2010р. підлягає скасуванню, державний акт на право приватної власності на земельну ділянку повинен бути визнаний недійсним, а його державна реєстрація підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.51 ЗК України спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення. Відповідно до ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок вказаної категорії підлягають обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації. Зазначена вимога виконана не була, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджено без проведення зазначеної експертизи.

Крім того, згідно інформації виконкому Бердянської міської ради від 15.05.2013р., відповідності до Генерального плану м. Бердянська, затвердженого рішенням Бердянської міської ради № 8 від 25.06.2009року, зазначені у рішенні території запроектовані для розміщення оздоровчих установ та установ відпочинку. Відповідно до п.3.39 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» - будівництво нових дачних районів в межах міських населених пунктів не допускається.

Також ст.ст.58,59,60 ЗК України, ст.ст.88,90 Водного кодексу України встановлюють розміри прибережних захисних смуг в залежності від виду водойми та прямо забороняють надання у приватну власність земельних ділянок водного фонду, до яких відносяться прибережні захисні смуги. Спірна земельна ділянка знаходиться в двокілометровій зоні прибережної захисної смуги Азовського моря.

Крім того, проект землеустрою спірної земельної ділянки було погоджено Мелітопольським сектором регулювання природокористування Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області. Однак, вищезазначений висновок повинна була видавати Державна екологічна інспекція Азовського моря.

За таких обставин позивач прийшов до висновку, що Бердянська міська рада під час прийняття рішення №41 від 25.02.2010р. грубо порушила положення чинного законодавства в частині підстав та порядку надання земельних ділянок у власність, визначених Конституцією та Земельним кодексом України, і є всі підстави вважати, що відповідач ОСОБА_2 незаконно набула право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2

Також позивач вважає подальший договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки нікчемним, який не створює юридичних наслідків, тому відповідач ОСОБА_3 не набув права власності на спірну земельну ділянку.

У зв'язку з цим прокурор просить визнати незаконним та скасувати п.5.76 рішення сімдесят дев'ятої сесії Бердянської міської ради п'ятого скликання №41 від 25.02.2010р. «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок»; визнати недійсним державний акт направо власності серії НОМЕР_3 на земельну ділянку площею 0,0608га, виданий на ім'я ОСОБА_2 для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою АДРЕСА_1; визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, укладений 11.09.2012р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області 11.09.2012р.; зобов'язати Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області скасувати запис у Поземельній книзі на вказану земельну ділянку; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь територіальної громади м.Бердянська земельну ділянку вартістю 48451,52 грн., площею 0,0608 га, кадастровий номер НОМЕР_4, яка знаходиться в АДРЕСА_1, межі якої визначені в державному акті на право власності на землю серії НОМЕР_3, виданому ОСОБА_2, та передати її територіальній громаді м.Бердянська Запорізької області.

В судовому засіданні прокурор Святенький М.Г. позовні вимоги підтримав в редакції уточнюючої позовної заяви від 13.02.2015р. дав пояснення, аналогічні викладеним в цій позовній заяві, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала та пояснила, що згідно позиції Верховного Суду України, розмір та межі прибережної захисної смуги вздовж морів та навколо морських заток і лиманів в межах населених пунктів встановлюються з урахуванням містобудівної документації та з урахуванням конкретної ситуації. Тому, посилаючись на протокол №8 засідання виконкому Осипенківської (Бердянської) міськради депутатів трудящих від 30.12.1957р., яким затверджено окружний кордон м.Бердянська, спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту та її місце розташування передбачене містобудівною документацією на території щільної забудови, а також рішення Бердянської міськради 2008 року №8 щодо встановлення 40-метрової прибережно-захисної смуги від урізу води Азовського моря, що було чинне на момент прийняття спірного рішення, представник позивача вважає, що спірна земельна ділянка не знаходиться в межах прибережної захисної смуги Азовського моря.

Крім того, згідно пояснювальної записки до проекту землеустрою, умовам відведення земельної ділянки, висновку про погодження проекту землеустрою, спірна земельна ділянка на момент її передачі відповідачу ОСОБА_2 належала до категорії земель житлової та громадської забудови, тому експертиза землевпорядної документації була непотрібна.

Крім того, позивач не є власником спірної земельної ділянки, не виступає від імені власника, тому не має право на звернення до суду з позовом про повернення цієї земельної ділянки власникові.

Крім того, позивачем пропущений строк позовної давності, а підстави вважати нікчемним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.09.2012р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні.

Тому представник відповідача в судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити.

Інші учасники судового розгляду справи до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову на підставі наступного.

Суд вважає встановленим та доведеним наданими до суду доказами, що п.5.76 рішення сімдесят дев'ятої сесії Бердянської міської ради V скликання №41 від 25.02.2010р. «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» затверджено проект відведення земельних ділянок та передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,0608га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації. На підставі зазначеного рішення 04.06.2010р. за ОСОБА_2 проведена державна реєстрація за реєстраційним номером НОМЕР_2 державного акту на право власності серії НОМЕР_3 на зазначену земельну ділянку.

На підставі договору купівлі-продажу від 11.09.2012р., ОСОБА_2 продала та передала у власність ОСОБА_3 вказану земельну ділянку.

Відповідно до положень ст. 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтями 2, 19 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, посадові особи органів державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно з положеннями ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, крім інших, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті в тому числі, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Відповідно до вимог ст. 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Згідно зі ст. 88 Водного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води .

Відповідно ст. 90 Водного кодексу України прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

Згідно ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування можуть передавати земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови із земель водного, фонду лише на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Вищенаведені законодавчі норми встановлюють розміри прибережних захисних смуг в залежності від виду водойми та прямо забороняють надання у приватну власність земельних ділянок водного фонду, до яких відносяться прибережні захисні смуги.

Нормативні акти, які регулюють забудову населених пунктів та застосовуються у всіх випадках будівництва, також передбачають обмеження щодо забудови таких земельних ділянок.

Згідно п.п.10, 11 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови. Водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води.

Аналогічна позиція зафіксована у Постанові Верховного Суду України по справі №6-16цс14 від 21.05.2014р. та є обов'язковою для застосування всіма судами України.

Таким чином, факт незаконного набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку, суд вважає доведеним, що виключає саму можливість відчуження права власності на цю земельну ділянку іншій особі.

Зважаючи на те, що договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 11.09.2012р. спрямований на протиправне відчуження об'єкта права українського народу - земель прибережної захисної смуги, які не підлягають передачі з державної до приватної власності, вказаний правочин є таким, що порушує публічний порядок, тобто нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана його повернути. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, відпала.

Тому позовні вимоги в частині, які були підтримані прокурором Святеньким М.Г. в судовому засіданні, а також особою (Бердянським міжрайонним прокурором), що звернулась до суду з позовом, підлягають задоволенню. При цьому заперечення представника відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні суд вважає безпідставними.

Інші позовні вимоги, заявлені в первинному позові, позивачем підтримані не були, але відмова від них до суду не надходила, тому суд розглянув справу та прийняв рішення з урахуванням вказаних позовних вимог.

У зв'язку з викладеним вищезазначені позовні вимоги, а саме: визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладений 11.09.2012р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області 11.09.2012р., а також зобов'язати Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області скасувати запис у Поземельній книзі на вказану земельну ділянку задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.212-218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати п.5.76 рішення сімдесят дев'ятої сесії Бердянської міської ради Запорізької області п'ятого скликання №41 від 25.02.2010р. «Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок».

Визнати недійсним державний акт на право власності серії НОМЕР_3 від 04.06.2010р. на земельну ділянку площею 0,0608 га, кадастровий номер НОМЕР_4, виданий на ім'я ОСОБА_2 для ведення індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_1.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) земельну ділянку вартістю 48451,52 грн. площею 0,0608 га, кадастровий номер НОМЕР_4, яка знаходиться в АДРЕСА_1, межі якої визначені в державному акті на право власності на землю серії НОМЕР_3, виданому ОСОБА_2, та передати її територіальній громаді м.Бердянська Запорізької області.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:С. І. Ревуцький