Ухвала

від 02.01.2014 по справі 761/30207/13-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/30207/13-ц

Провадження №2/761/9437/2013

У Х В А Л А

іменем України

02 січня 2014 року м.Київ

Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Гриньковської Н.Ю.

при секретарі Подмазко О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, пред'явленого до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-

в с т а н о в и в:

У листопаді 2013р. позивач звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовною заявою, в якій поставлено питання про стягнення з відповідача на його користь грошових коштів в сумі 1598600,00грн., судового збору в розмірі 3441,00грн.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Києва від 06.12.2013р. відкрито провадження у вказаній цивільні справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.12.2013р. о 16год. 00хв.

22.12.2013р. через канцелярію суду, позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні відповідачу корпоративні права, а саме, на: частку в розмірі 100% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБ Мастер», ідентифікаційний код 38799300, адреса: 04210, м.Київ, вул. М. Малиновського, 34; частку в розмірі 99% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліса», ідентифікаційний код 38799295, адреса: адреса: 04210, м.Київ, вул. М. Малиновського, 34; частку в розмірі 99% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ванесса», ідентифікаційний код 38799283, адреса: 04210, м.Київ, вул. М. Малиновського, 34; частку в розмірі 99% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколета», ідентифікаційний код 38799274, адреса: 04210, м.Київ, вул. М. Малиновського, 34; частку в розмірі 99% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерика», ідентифікаційний код 38799269, адреса: 04210, м.Київ, вул. М. Малиновського, 34. А також, до набрання рішенням законної сили просить заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, пов'язані із відчуженням або обтяженням у будь-який спосіб зазначених корпоративних прав, належних їй у зазначених товариствах.

02.01.2014р. вказану заяву передано судді Гриньковській Н.Ю.

В обґрунтування своєї заяви позивач вказував на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі відчуження відповідачем належного йому майна.

Проаналізувавши зміст заяви про забезпечення позову, та зміст позовної заяви, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Перелік видів забезпечення позову визначений у ст.152 ЦПК України.

Разом з тим, згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Так, відповідно до ст.85 Господарського кодексу України господарське товариство є власником: - майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески; - продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства; - доходів, одержаних від господарської діяльності товариства; - іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.

Таким чином грошові кошти, передані ОСОБА_2 до статутного фонду вказаних вище товариств, є власністю цих суб'єктів господарювання.

За т.1 Закону України «Про господарські товариства» господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов'язання, виступати в суді та третейському суді від свого імені.

Слід також зазначити, що за ч.1 та ч.2 ст. 86 Господарського кодексу України вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.

Аналогічні положення містяться в ст.12, 13 Закону України «Про господарські товариства». За ст.57 вказаного Закону звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише в разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами. Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві.

За таких обставин, частка учасника товариства або обсяг коштів, що становлять її вартість, має бути встановлена згідно з балансом товариства, тобто підлягає оцінці. Доказів проведення оцінки часток ОСОБА_2 в статутних капіталах ТОВ «ВБ Мастер», ТОВ «Аліса», ТОВ «Ванесса», ТОВ «Ніколета», ТОВ «Ерика», а також проведення відповідної оцінки статутних капіталів вказаних суб'єктів господарювання до заяви не додано.

Отже, звертаючись до суду з вказаною заявою про забезпечення позову, позивачем не надано доказів на підтвердження співмірності заявлених позовних вимог та вимоги про накладення арешту, на належні відповідачу частки, у статутних капіталах зазначених підприємств. Крім цього, не надано доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не обґрунтовано доводів, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідності застосування саме такого виду забезпечення позову та яким саме чином невжиття заходів забезпечення може, в подальшому, утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, зважаючи на визначений позивачем предмет позову.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 26.12.2013 р. про забезпечення позову у справі №761/30207/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя