Справа № 761/30207/13-ц
Провадження №2/761/9437/2013
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
25 березня 2014 року м.Київ
Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Гриньковської Н.Ю.,
при секретарі Булах Л.В.,
за участю сторін:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, -
в с т а н о в и в:
У листопаді 2013р. ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів. З урахуванням заяви від 25.03.2014 р., якою на підставі збільшення курсу НБУ по відношенню до долара США, позивач просив стягнути з відповідача 2.075.240,00 грн., що еквівалентно 200 тисяч доларів США.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.03.2008р. він передав ОСОБА_3 аванс в розмірі 200 тисяч доларів США для придбання нежитлового приміщення в м.Києві для закритого акціонерного товариства «Вента» за договором комісії від 14.01.2008р. між ОСОБА_1 та ЗАТ «Вента». Водночас, позивач посилався на те, що в рішенні Шевченківського районного суду м.Києва від 01.10.2013 р. у справі №761/13026/13-ц установлено, що розрахунок між ОСОБА_1 та ЗАТ «Вента» щодо передавання авансу не відбувся, оскільки аванс був отриманий не підприємством, а його директором ОСОБА_3, як фізичною особою, тобто, позивач стверджував про те, що саме з рішення суду йому стало відомо про знаходження його коштів у володінні відповідача, як фізичної особи. Таким чином, позивач просив визнати причини пропуску ним строку позовної давності поважними. Отже, позивач вказував, оскільки кошти, отримані відповідачем за розпискою від 03.03.2008р., до цього часу йому не повернуті, то вони мають бути стягнуті з відповідачки на користь позивача як безпідставно набуте майно, що зумовило звернення до суду з вказаним позовом.
Відповідачка ОСОБА_3 проти позову заперечує мотивуючи тим, що договір комісії від 14.01.2008р. між ОСОБА_1 та ЗАТ «Вента» укладено без мети досягнення передбачених ним наслідків, а грошові кошти в сумі 200 тисяч доларів США належали не ОСОБА_1, а групі компаній, засновниками та керівниками яких були ОСОБА_1 та ОСОБА_3 При цьому, за твердженням відповідачки, вказані грошові кошти реально були передані ОСОБА_5 для організації придбання приміщень для групи компаній, засновниками та керівниками яких були ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Натомість, ОСОБА_5 протиправно заволоділа цими коштами і до цього часу не повернула, що підтверджено вироком суду. Крім того, заявою від 20.12.2013 р., сторона відповідача просила застосувати позовну давність до спірних правовідносин, оскільки позивач ОСОБА_1 станом на 2008 р. обіймав посаду фінансового директора ЗАТ «Вента» і йому достеменно було відомо про те, що грошові кошти, про які йдеться мова в розписці від 03.03.2008 р., не були оприбутковані підприємством. Таким чином, посилання позивача на те, що обставини про фактичне отримання коштів за вищевказаною розпискою не ЗАТ «Вента», а директором підприємства ОСОБА_3, по що йдеться в рішенні Шевченківського районного суду м.Києва від 01.10.2013 р., є безпідставними. Тобто, оскільки станом на 2013 р. строк позовної давності для звернення до суду за виконанням зобов'язання, що виникло у 2008 р. минув, відповідач вказував, що це також є підставою для відмови в позові.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, пояснили суду, що 03.03.2008р. позивач передав ОСОБА_3 під розписку 200 тисяч доларів США для придбання нежитлового приміщення в м.Києві для закритого акціонерного товариства «Вента» за договором комісії від 14.01.2008р. між ОСОБА_1 та ЗАТ «Вента». Відповідачка грошові кошти отримала особисто, у підприємстві не оприбуткувала і не повернула, тому вони мають бути стягнуті як безпідставно набуте майно.
Відповідачка та її представники в судовому засіданні позов не визнали, пояснили суду, що грошові кошти в сумі 200 тисяч доларів США належали не ОСОБА_1, а групі компаній, засновниками та керівниками яких були ОСОБА_1 та ОСОБА_3, були передані ОСОБА_5 для організації придбання приміщень для групи компаній, засновниками та керівниками яких були ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Між тим, ОСОБА_5 протиправно заволоділа цими коштами і до цього часу не повернула. Просили застосувати позовну давність до спірних правовідносин.
Допитаний в суді в якості свідка позивач ОСОБА_1 дав показання про те, що він мав намір у 2008 р. придбати для себе нерухомість, та в подальшому передати її для потреб бізнесу. Підтвердив, що він дійсно в кабінеті, що знаходиться у м.Києві на вул.Малиновського, 34, передав ОСОБА_3 грошові кошти в загальній сумі 350 тисяч доларів США. Свідок вказав, що він здогадувався про те, що сума коштів не була оприбуткована підприємством, а у серпні 2012р. відповідач взагалі відсторонила його від спільного бізнесу.
Допитана в якості свідка відповідач ОСОБА_3 показала, що вони з позивачем починаючи з 2007 року спільно займалися бізнесом, який фактично розділили у 2011 році. Вона була виконавчим директором підприємства, а позивач - фінансовим директором. Про договір комісії відповідачу стало відомо у 2013 році, коли позивач звернувся до ЗАТ «Вента» з листом-вимогою про повернення коштів в розмірі 200 тисяч доларів США. Щодо цих коштів, то відповідач стверджувала, що ОСОБА_5 одержала аванс для виконання зобов'язань по купівлі через тендер нерухомості, однак своїх зобов'язань не виконала і грошей не повернула, а це були спільні кошти позивача та відповідача від здійснення бізнесу.
Свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що він виступав поручителем від іменні Венти при придбанні приміщень, за що взялася ОСОБА_5 Також, свідок показав, що на засіданні засновників було вирішено, що гроші на придбання нерухомості має забезпечити позивач.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були засновниками ЗАТ «Вента», ОСОБА_3 директором а ОСОБА_1 заступником директора з фінансових питань цього підприємства. Крім того, вони опосередковано володіли та управляли ТОВ «Консулткомм», ДП «Кентавр», СУБ ТОВ «ХМЕСІЛ лтд».
14.01.2008р. між ОСОБА_1 та ЗАТ «Вента» в особі ОСОБА_3 укладено договір комісії №1 на придбання нежитлового приміщення в м.Києві.
Рішенням ОСОБА_1 та ОСОБА_3, як засновників ЗАТ «Вента», ТОВ СП «ХМЕСИЛ лтд» від 29.02.2008р. визначена необхідність в придбанні приміщень для цих підприємств, з внесенням за організацію такого придбання відповідно 200 тисяч та 150 тисяч доларів США. Уповноважено ОСОБА_3 від імені ЗАТ «Вента» вчинити необхідні дії для виконання цих рішень.
Згідно розписки від 03.03.2008р., директор ЗАТ «Вента» ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 200 тисяч доларів США для виконання зобов'язань за договором комісії №1 від 14.01.2008р. між ОСОБА_1 та ЗАТ «Вента».
03.03.2008р. між ОСОБА_5 та ЗАТ «Вента» в особі ОСОБА_3 укладено договір доручення на придбання за конкурсом нежитлового приміщення в м.Києві.
У порядку виконання договору доручення від 03.03.2008р. ОСОБА_3 від імені ЗАТ «Вента» передав ОСОБА_5 200 тисяч доларів США.
Вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 09.02.2012р. у справі №1-35/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 21.12.2012р. №11/2690/2200/12, ОСОБА_5 засуджено за ст.190 ч.4 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна за те, що 03.03.2008р. вона отримала від представника ЗАТ «Вента» ОСОБА_3 200 тисяч доларів США для придбання нерухомості для ЗАТ «Вента», шляхом обману заволоділа цими коштами, використала їх на свій розсуд.
Наведене вище підтверджується поясненнями сторін та їх представників, показаннями свідків, наданими у справу сторонами та їх представниками, копіями договорів, розписок, заяв, витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, вироку Шевченківського районного суду м.Києва від 09.02.2012р. у справі №1-35/11 та ухвали Апеляційного суду м.Києва від 21.12.2012р. №11/2690/2200/12, протоколів допиту на досудовому слідстві ОСОБА_3, ОСОБА_1 ОСОБА_3
Оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності суд вважає відповідаючими дійсності доводи відповідачки та її представників про те, що грошові кошти в сумі 200 тисяч доларів США за розпискою від 03.03.2008 року відповідачкою фактично не отримувались за договором комісії від 14.01.2008р. між ОСОБА_1 та ЗАТ «Вента», так як це повністю підтверджується поясненнями відповідачки та її представників, рішенням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як засновників ЗАТ «Вента» та ТОВ СП «ХМЕСИЛ лтд» від 29.02.2008р. про порядок фінансування придбання приміщень, набувшим чинності вироком суду від 09.02.2012р. у справі №1-35/11 відносно ОСОБА_5, співпадінням в датах та сумах передання коштів 03.03.2008р. від ЗАТ «Вента» до ОСОБА_5, протоколом допиту ОСОБА_1 на досудовому слідстві у кримінальній справі відносно ОСОБА_5, який отримав належну оцінку набувшим чинності судовим рішенням у кримінальній справі.
Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, перевіривши їх відповідність вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, з наведених вище підстав, суд дійшов висновку, що доводи позивача та його представника про безпідставне отримання відповідачкою 200 тисяч доларів США за розпискою від 03.03.2008 року не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Крім того, суд вважає обґрунтованими доводи відповідачки та її представників про пропуск позивачем встановленого для захисту цивільних прав строку позовної давності, так як всі обставини оформлення розписки від 03.03.2008 року про передання грошових коштів в сумі 200 тисяч доларів США були відомі позивачу з 03.03.2008 року, він був засновником і заступником директора з фінансових питань ЗАТ «Вента» і мав доступ до всіх прийнятих засновниками рішень та фінансових справ підприємства, знав про джерела виникнення та спрямування власних коштів та коштів ЗАТ «Вента», тобто мав можливість звернутись за захистом свого права починаючи з 03.03.2008 року, і поважних причин пропуску строку позовної давності суду не повідомив.
Разом з тим, вирішуючи спір про стягнення з відповідача на користь позивача коштів сумі 200 тисяч доларів США за курсом НБУ на час прийняття рішення, суд відмовляє у позові з підстав недоведеності позовних вимог.
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 257, 533, 1212 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя
Суд | Шевченківський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 25.03.2014 |
Оприлюднено | 31.03.2014 |
Номер документу | 37914288 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Шевченківський районний суд міста Києва
Гриньковська Н. Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні