Рішення

від 18.03.2014 по справі 905/7644/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.03.2014 Справа № 905/7644/13

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючий - суддя Харакоз К.С.,

при секретарі судового засідання Фроловій Т.С.

розглянувши матеріали справи за позовом Споживчого товариства "Привоз", м.Маріуполь, Донецька область,

до відповідача Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, Донецька область,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вершина", м.Маріуполь, Донецька область, 2. Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, Донецька область,

про визнання недійсними і скасування рішень №327/4 від 18.12.1997р., №51/6 від 21.02.2001р., -

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "В.В. І К", м. Маріуполь, Донецька область

до відповідачів: 1. Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, Донецька область, 2. Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, Донецька область,

про визнання недійсним та скасування рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 18.12.1997р. №327/4 "Про дозвіл виробничому багатопрофільному приватному підприємству "Вершина" будівництва продовольчого магазину на території ринку по вул. Азовстальській в Орджонікідзевському районі міста" та про визнання недійсним акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництва об'єкту до експлуатації від 19 квітня 1999 року, підписаного головою Державної технічної комісії Гурди Г.Г.

За участю:

Представник СП "Привоз" - Крохмальова Л.П., за довіреністю;

представник Виконавчого комітету Маріупольської міської ради - Юдін О.С., за довіреністю;

представник ТОВ "Фірма "В.В. І К" - Ніконенко Я.О., за довіреністю;

представник ТОВ "Вершина" Мамонов В.І. (директор), Лічман В.Г. за довіреністю;

представник Маріупольської міської ради - Юдін О.С., за довіреністю;

представник Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради - Юдін О.С. за довіреністю;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач Споживче товариство "Привоз", м.Маріуполь, Донецька область звернувся до господарського суду з позовом до відповідача Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, Донецька область про визнання недійсними і скасування рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 18.12.1997р. №327/4 «Про надання дозволу виробничому багатопрофільному приватному підприємству «Вершина» на будівництво продовольчого магазину на території ринку по вул.Азовстальській в Орджонікідзевському районі міста» та рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 21.02.2001р. №51/6 «Про надання правовстановлюючих документів».

В обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність у Виконавчого комітету Маріупольської міської ради підстав для прийняття спірних рішень, оскільки МПП «Вершина» з ТОВ «В.В.іК» (орендар приміщень ринку станом на 1997р.) було узгоджено будівництво магазину площею забудови 70 кв.м. з місцем розташування згідно викопіювання на вересень 1997р. Всупереч зазначеному, МПП «Вершина» на території Орджонікідзевського ринку збудував та здав в експлуатацію магазин загальною площею 176,9кв.м. Також, згідно погодженого з ТОВ «В.В.іК» викопіюванням забудова мала бути розташована біля огорожі ринку, а не у центрі, де вона фактично на даний час розташована, та мати іншу конфігурацію. Позивач зазначає, що добровільної відмови від користування земельною ділянкою ВБПП «Вершина» не надавалась. Позивач звернувся до суду, оскільки він на теперішній час є власником земельної ділянки розміром 1,7994 га на якій ВБПП «Вершина» здійснив забудову загальною площею 176,9кв.м. Як на правову підставу своїх вимог позивач посилається на п.9 ст.10 та п.1 ст.20 Земельного кодексу України №561-ХІІ від 18.12.1990р., ст.ст. 16,21,376,393 ЦК України. У письмових поясненнях від 25.11.2013р. позивач наполягав на тому, що продовольчий магазин, побудований МПП «Вершина» без жодних погоджень щодо місця розташування магазину, та що відповідно до ст.376 ЦК України зазначений об'єкт є самочинним будівництвом.

21.01.2014р. позивач надав уточнену позовну заяву, в якій, окрім вже викладених вимог, просив суд: визнати недійсним та скасувати Свідоцтво №116 від 28.03.2001р. про право власності на приміщення магазину ТОВ «Вершина», видане Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради; визнати недійсним акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництва об'єкту до експлуатації від 19.04.1999р. на приміщення магазину по вул. Азовстальській, 76 у м.Маріуполі.

Зазначена заява судом не прийнята, оскільки містить нові вимоги та нові підстави позову та, відповідно, фактично є новим позовом, що підлягає розгляду в окремому позовному проваджені.

Виконавчий комітет Маріупольської міської ради надав відзив від 16.12.13р., в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначає, що в рішенні виконкому Маріупольської міської ради №327/4 про надання дозволу на будівництво продовольчого магазину на території ринку по вул.Азовстальській в Орджонікідзевському районі площа зазначена не була. Рішення було прийняте на підставі заяви ПМЧП «Вершина» та письмових узгоджень директора ТОВ «В.В.і К» і директора ХРП «Маріупольській ринок». Відповідно договору №01 від 01.04.1998р., укладеним між ТОВ «В.В.і К» та ПМЧП «Вершина», в оренду була надана земельна ділянка під розміщення торгівельного об'єкту (продовольчого магазину) на території Орджонікідзевського ринку площею 178,12кв.м. До того ж розташування магазину ПМЧП «Вершина» було узгоджено Приазовською регіональною державною інспекцією екологічної безпеки Донецького Держуправління та Маріупольською міською санепідемстанцією. Рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 21.02.2001р. №51/6 «Про надання правовстановлюючих документів» було прийнято для приведення правовстановлюючих документів у відповідність діючому законодавству. Відповідно до розпорядження міського голови від 25.10.2000р. №1093 про державну перереєстрацію ПП «Вершина» перетворилося у ТОВ «Вершина». Право власності у ПМЧП «Вершина» виникло ще у 1999 році на підставі Свідоцтва на право власності №120 від 05.07.1999р.

Ухвалою суду від 04.11.2013р. було порушено провадження у справі та залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «В.В. І К» м.Маріуполь, Донецька область (далі - третя особа 1) та залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вершина» м.Маріуполь, Донецька область (далі - третя особа 2).

Третя особа 2 в поясненнях від 25.11.2013р. висловилася, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки договір №01 від 01.04.1998р. за яким ТОВ «В.В.і К» дозволив ПМЧП «Вершина» розмістити торгівельний об'єкт (продовольчий магазин) на території Орджонікідзевського ринку площею 178,12кв.м. з боку ТОВ «В.В.і К» був підписаний директором Ніконенко В.В., який в подальшому став засновником позивача 15.04.1998р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м.Маріуполя ТОВ «Вершина» був наданий дозвіл на виконання будівельних робот. Будівля магазину здана в експлуатацію державній технічній комісії 19.04.1999р. З цього моменту третя особа 2 набула право власності на будівлю магазину відповідно до діючого на той час законодавства. Зазначає, що дійсно спочатку Третя особа 1 дозволила будівництво магазину лише площею 70кв.м., однак в подальшому був укладений договір №01 від 01.04.1998р. за яким третя особа 1 дозволила третій особі 2 розміщення магазину вже розміром 178,12кв.м. Також Третя особа 2 звертає увагу на те, що йому не відомо чому відповідач прийняв рішення про надання дозволу на будівництво за згодою Третьої особи 1, а не підприємства «Маріупольській ринок», оскільки станом на 18.12.1997р., тобто на дату прийняття виконкомом Маріупольської міської ради спірного рішення №327/4, земельна ділянка, на якій третя особа 2 побудувало магазин, належала госпрозрахунковому підприємству «Маріупольській ринок» на праві постійного користування для розміщення міських ринків. 18.12.2002р. вже після ліквідації госпрозрахункового підприємства «Маріупольській ринок» відповідач без підстав прийняв рішення №579/6 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою госпрозрахунковим підприємством «Маріупольській ринок» і надання земельної ділянки в оренду Споживчому товариству «Привоз» для здійснення роздрібної торгівлі», відповідно до якого надав в оренду позивачу земельну ділянку, у тому числі і ту частину земельної ділянки, на якій розміщена будівля магазину ТОВ «Вершина». Відповідач, як власник земельної ділянки, ніколи не заперечував проти будівництва магазину третьою особою 2.

Ухвалою суду від 27.11.2013 року було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "В.В.І К", м. Маріуполь, Донецька область (далі - третя особа з самостійними вимогами) до відповідача Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, Донецька область. З урахуванням наданої 13.01.14р. заяви третя особа з самостійними вимогами просила суд: 1. визнати недійсним та скасувати рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 18.12.1997р. №327/4 "Про дозвіл виробничому багатопрофільному приватному підприємству "Вершина" будівництва продовольчого магазину на території ринку по вул.Азовстальській в Орджонікідзевському районі міста"; 2. визнати недійсним акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництва об'єкту до експлуатації від 19.04.1999р., підписаного головою Державної технічної комісії Гурди Г.Г.

В обґрунтування позовних вимог третя особа з самостійними вимогами посилається на ті ж підстави, що і позивач за первісним позовом, а також зазначає, що акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництва об'єкту до експлуатації від 19.04.1999р. не відповідає вимогам чинного законодавства, що діяло станом на 1999р. На думку третьої особи склад державної технічної комісії, яка видавала Акт, мав бути затверджений рішенням виконкому міської ради народних депутатів, однак в спірному Акті немає навіть посилання на таке рішення, що за думкою третьої особи, є свідченням про його фактичну відступіть та, відповідно, свідчить про недійсність акту. Зазначає також, що Акт не підписаний представником Державної екологічної інспекції.

Ухвалою суду від 13.01.2014р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом залучено Маріупольську міську раду (далі - третя особа 3).

Третя особа 3 посилаючись на ті ж підстави, що і відповідач - Виконавчий комітет Маріупольської міської ради просила суд відмовити в задоволенні як позовних вимог СТ «Привоз» так і ТОВ «Фірма «В.В. І К».

Ухвалою суду від 22.01.2014р. за клопотанням відповідача залучено Головне управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради м. Маріуполь, Донецька область у якості Відповідача 2 по справі за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "В.В. І К".

Відповідач 2 за позовом третьої особи із самостійними вимогами в поясненнях від 03.03.2014р. №б/н повідомив, що прийняті рішення та видані правовстановлюючі документи видані відповідно до діючого законодавства і є законними, у зв'язку з чим вважає позов необґрунтованим та просив в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представники відповідача та третіх осіб 2,3 за первісним позовом в судове засідання з'явилися, просили відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи з самостійними вимогами в судове засідання з'явився, просив задовольнити позов.

Представники відповідачів 1,2 за позовом третьої особи з самостійними вимогами в судове засідання з'явилися, просили відмовити в задоволенні позову.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку із нез'явленням представників сторін та необхідністю витребування додаткових документів.

У судовому засіданні 13.03.2014р. було оголошено перерву до 18.03.2014р. відповідно.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно до державного Акту на право постійного користування землею Серії ДН від 20.01.1995р. Госпрозрахунковому підприємству «Маріупольський ринок» було надано в постійне користування 8,25 га землі в межах згідно з планом землекористування для розташування міських ринків відповідно до рішення виконкому Маріупольської міської ради від 03.08.1994р. №301 (т.1 а.с.46-50). В доданому до Акту плані зовнішніх меж землекористування, поміж інших, відображений ринок по вул.Азовстальській (т.1 а.с.47).

За договором оренди від 31.03.1997р. госпрозрахункове підприємство «Маріупольський ринок» передало в оренду ТОВ «В.В.і К.» об'єкти рухомого та нерухомого майна Орджонікідзевського риноку. В договорі зазначено, що після підписання договору і прийняття майна ТОВ «В.В.і К.» стає правонаступником всіх прав і обов'язків ГП «Маріупольський ринок» (т.1 а.с. 104-105). Відомості щодо отримання ТОВ «В.В.і К.» права на користування земельною ділянкою під будівлями ринку договір не містить.

Листом від 01.09.1997р. директор ТОВ "Фірма "В.В. І К" Никоненко В.В. повідомив Виконавчий комітет Маріупольської міської ради про надання товариством згоди на будівництво капітального магазину площею 70 кв.м. згідно викопіювання на території Орджонікідзевського ринку (т.1 а.с.18).

Виробниче багатопрофільне приватне підприємство «Вершина» м.Маріуполь заявою від 01.09.1997р. звернулося до голови Виконавчого комітету Маріупольської міської ради з проханням надати згоду на будівництво капітального магазину площею 70 кв.м. згідно викопіювання на території Орджонікідзевського ринку (т.1 а.с.15).

Виконавчий комітет Маріупольської міської ради, розглянувши звернення виробничого багатопрофільного приватного підприємства «Вершина» та згоди адміністрації ТОВ «В.В.і К.» «власника ринку» і на підставі ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийняв рішення від 18.12.1997р. №327/4 «Про надання дозволу виробничому багатопрофільному приватному підприємству «Вершина» на будівництво продовольчого магазину на території ринку по вул.Азовстальській в Орджонікідзевському районі міста» (т.1 а.с. 14).

В пунктах 1,2 вказаного рішення зазначено про надання згоди виробничому багатопрофільному приватного підприємства «Вершина» розробити проектно-кошторисну документацію на будівництво продовольчого магазину, надати її на санітарно-гігієнічну, протипожежну експертизи та узгодити в головному управлінні архітектури і містобудування. Після узгодження проектно-кошторисної документації ВБПП «Вершина» оформити в інспекції держархбудконтролю дозвіл на здійснення будівельних робот і здачу завершеного будівництвом магазин в експлуатацію. В зазначеному рішенні площа майбутньої будівлі не визначена.

З огляду на положення ст.10 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на 01.09.1997р.) та ст.86 Цивільного кодексу УРСР (в редакції, що діяла на 01.09.1997р.) зазначене рішення суд розцінює як згоду власника земельної ділянки на її забудову.

За договором №01 від 01.04.1998р. ТОВ «В.В. і К» надав, а ВБПП «Вершина» прийняв в користування місце під розміщення торгівельного об'єкту (продовольчого магазину) на території Орджонікідзевського ринку площею 178,12кв.м. Договір був підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств (т.1 а.с. 156-158).

15.04.1998р. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю видало ВБПП «Вершина» дозвіл №20 на виконання будівельних робот продовольчого магазину на території ринку по вул. Азовстальській (т.1 а.с. 43).

Форма та зміст дозволу відповідає с.16 ДБН А.3.1.-2-93.

Розпорядженням міського голови від 12.06.98р. №681 затверджено склад державної технічної комісії: голова комісії - начальник інспекції держархбудконтролю. Члени комісії: представник замовника, представник проектувальника, представник державного архітектурно-будівельного контролю, представник державного санітарно-епідеміологічного нагляду, представник державного пожежного нагляду, представник державної екологічної інспекції, представник держнаглядохоронпраці, представник організації що здійснює будівництво.

Державним пожежним надзором 29.03.1999р. було видано дозвіл №7 на початок роботи магазина «Реал» ВБПП «Вершина» (т.1 а.с. 44-45).

19.04.1999р. державною технічною комісією було складено Акт про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації - продовольчого магазину на території ринку по вул.Азовстальській, загальною площею 177кв.м., торг. площею - 65,56 кв.м. (т.1 а.с. 153).

Зазначений Акт було підписано представниками: держархбудконтролю, замовника, підрядника, органу державної санітарно-епідеміологічного нагляду, органу пожежного нагляду, органу державної інспекції по енергозбереженню, органу по охороні праці та генеральним проектувальником.

Таким чином, 19.04.1999р. у ВБПП «Вершина» виникло право власності на будівлю магазина «Реал».

05.07.1999р. ПП «Вершина» було видане Свідоцтво №120 про право власності на магазин в м.Маріуполі по вул.Азовстальській, б/н на праві приватної власності (т.1 а.с. 176).

Розпорядженням Маріупольського міського голови №1093р від 25.10.2000р. перереєстроване Виробниче багатопрофільне приватне підприємство «Вершина» у Товариство з обмеженою відповідальністю «Вершина». П.3 розпорядження зобов'язано Відділ реєстрації управління економіки міської ради включити до реєстру суб'єктів підприємницької діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «Вершина» і видати Свідоцтво про перереєстрацію. (т.1 а.с.171).

Заявою від 01.02.2001р. ТОВ «Вершина» звернулося до міського голови з проханням видати правовстановлюючі документи - Свідоцтво про право власності на магазин, розташований на території ринку по вул.Азовстальській на ім'я ТОВ «Вершина» у зв'язку з перейменуванням виробничого багатопрофільного приватного підприємства «Вершина» (т. 1 а.с. 169).

Рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 21.02.2001р. №51/6 «Про надання правовстановлюючих документів» вирішено дозволити БТІ (Конівченко) видати правовстановлюючі документи на право власності на приміщення магазину, загальною площею 140,8кв.м., розташоване за адресою: м.Маріуполь, вул. Азовстальська, б/н, на ім'я ТОВ «Вершина» (т.1 а.с. 167).

28.03.2001р. ТОВ «Вершина» було видане Свідоцтво №116 про право власності на приміщення магазину в м.Маріуполі по вул.Азовстальській, б.76 (т.2 а.с. 164).

З огляду на наведе, суд приходить до висновку, що єдиним наслідком прийняття зазначеного рішення є приведення правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідність до нової організаційної форми ТОВ «Вершина».

Розпорядженням Маріупольського міського голови від 12.07.2000р. №678р було зареєстроване Споживче товариство «Привоз».

За договором фінансового лізингу від 26.12.2000р. Донецька облспоживспілка передала позивачу основні засоби Орджонікідзевського ринку (м.Маріуполь, вул.Азовстальстька) в оплатне користування на строк до 01.01.2019р. Майно, передане СП «Привоз» за договором лізингу зараховується на баланс СП «Привоз», з вказівкою, що воно взято у фінансовий лізинг. За спливом строку дії договору і після викупу невідшкодованої вартості (40%), об'єкт лізингу, переходить у його власність. (п.1.1, 1.2. Договору) (т.1 а.с.а.с. 52-53, 106-107).

Відповідно до п. 2.4.9. до обов'язків СП «Привоз» входило звернення в місячний строк в місцеву раду із заявою про відведення в користування земельної ділянки, що знаходиться під об'єктом фінансового лізингу.

Згідно Акту приймання-передачі основних фондів у фінансовий лізинг від 26.12.2000р. Донецька облспоживспілка передала позивачу наступні основні засоби в м.Маріуполі: критий ринок, огорожу, ліфт вантажний; холодильну камеру, трансляційний вузол, холодильну установку, морозильну камеру, касовий апарат «Ера»; столи, столи металеві загальною вартістю 760571грн. (т.1 а.с. 54).

28.05.2003р. Маріупольська міська рада та СТ «Привоз» уклали договір оренди земельної ділянки, В п.1. Договору зазначено, що Маріупольська міська рада надає, СТ «Привоз» приймає у строкове платне користування земельну ділянку, площею 1,7994 га, яка знаходиться на вул.Азовстальській в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя. На земельній ділянці знаходиться ринок. Згідно п.2.1. Земельна ділянка передається для роздрібної торгівлі на ринку.

Донецьким обласною спілкою споживчих товариств 30.10.2000р. було постановлено ліквідувати з 31.12.2000р. ХРП «Маріупольський ринок» та призначити ліквідаційну комісію (т.1 а.с.а.с. 51, 108).

04.05.2001р. позивач та КП ХЗКЦ підписали акт встановлення і узгодження меж землекористування СТ «Привоз» по вул.Азовстальській б/н в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя (т.1 а.с. 71).

Рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 18.12.2002р. №579/6 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою госпрозрахунковому підприємству «Маріупольський ринок» та про надання земельної ділянки в Орджонікідзевському районі міста Споживчому товариству «Привоз», вирішено припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 1,77 га на вул.Азовстальській в Орджонікідзевському районі міста госпрозрахунковому підприємству «Маріупольській ринок» та надати із земель житлової та громадської забудови в оренду терміном на 10 років земельну ділянку (кадастровий номер 1412300000:01:009:0022) площею 1,7994 га для роздрібної торгівлі на ринку на вул.Азовстальській в Орджонікідзевському районі міста споживчому товариству «Привоз». Пунктом 5.3. рішення позивачу було запропоновано укласти договори суборенди на земельні ділянки, на яких розташовані будинки, що знаходяться у власності суб'єктів підприємницької діяльності та розташовані на відповідній території (т.1 а.с.а.с. 26, 56).

На виконання зазначеного рішення між СТ «Привоз» та Маріупольською міською радою 28.05.2003р. було укладено договір оренди земельної ділянки по вул.Азовстальстькій площею 1,7994 га. Відповідно до п.1.2. Договору об'єктом продажу у відповідності із випискою із реєстру прав власності на нерухоме майно Маріупольського БТІ ВАА №465006 є: нежитлове приміщення А-1, прибудова А1-1, приміщення туалету И-1.

Відповідно до п.2.2 Договір укладений на термін: 10 років з 18.12.2002р.

Таким чином, в силу положень ст.ст. 10,19,22,24 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на 18.12.2002р.) ТОВ «Привоз» набув право користування земельною ділянкою 18.12.2002р.

Зі змісту рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 18.12.2002р. №579/6 та інших матеріалів справи вбачається, що станом на момент набуття ТОВ «Привоз» права на земельну ділянку, належна ТОВ «Вершина» будівля магазину «Реал» вже була розташована на зазначеній земельній ділянці.

Рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 20.10.2004р. №436/1 «Про внесення змін до рішення виконкому Маріупольської міської ради від 18.12.2002р. №579/6 та про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності Споживчому товариству «Привоз» в Орджонікідзевському районі міста» вирішено припинити право оренди на земельну ділянку площею 1,7994га на вул. Азовстальській, 76 в Орджонікідзевському районі міста Споживчому товариству «Привоз» (п.1 рішення); продати у власність із земель житлової та громадської забудови СП «Привоз» земельну ділянку (кадастровий номер 1412300000:01:009:0022) площею 1,7994 га для роздрібної торгівлі на ринку на вул.Азовстальській в Орджонікідзевському районі міста з розстрочкою платежу терміном на п'ять років. (т.1 а.с. 73-74).

Згідно п.1.1. договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 14.03.2005р. Маріупольська міська рада на підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради №436/1 від 20.10.2004р. передала за плату, а Споживче підприємство «Привоз» прийняв у власність і сплатив земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м.Маріуполь, вул.Азовстальська, б.76 в Орджонікідзевському районі, загальною площею 1,7994 га, згідно плану земельної ділянки, що додається до договору. (т.1 а.с.а.с. 21-24, 67-69).

Відповідно до п.4.1 зазначеного договору, право власності на придбану земельну ділянку виникає у покупця після одержання ним державного акту на право власності на землю.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1400607172013 від 12.09.2013р., земельна ділянка кадастровий номер 1412300000:01:009:0022, що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, вул.Азовстальська, 76 належить на праві власності Споживчому товариству «Привоз». Документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку є Державний акт від 04.04.2005 ДН 159525. (т.1 а.с. 204-2014).

Таким чином, 04.04.2005 р. у ТОВ «Привоз» виникло право власності на земельну ділянку, на якій розташовано будівлю магазина «Реал», належну ТОВ «Вершина».

Матеріали справи не містять відомостей щодо наявності у ТОВ «В.В.І К» прав на земельну ділянку станом на час розгляду справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч.10 ст.16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту своїх прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За приписом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та ГПК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов:

- наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу);

- порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача;

- належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та матеріалів справи сутність спору полягає в оспорюванні позивачем Споживчим товариством "Привоз" рішень Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 18.12.1997р. №327/4 та від 21.02.2001р. №51/6.

Згідно зі статтею 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Організація та діяльність органів місцевого самоврядування регулюється Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, розглядаючи питання про визнання недійним акту органу місцевого самоврядування є встановлення порушення законодавства при його прийнятті у сукупності із наявністю порушеного права особи, що звертається до суду з вимогами про його скасування.

Відповідно до правових висновків Конституційного суду України (ч.4 резолютивної частини рішення від 16.04.2009р. №7-рп/2009) органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення‚ представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Оскільки спірні рішення відповідача не відповідають ознакам нормативних правових актів, суд приходить до висновку що вони припинили свою дії в момент їх виконання, тобто 15.04.1998р. (момент видачі дозволу на будівництво) та 28.03.2001р. (видача свідоцтва про право власності).

У рішенні Конституційного суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги наявністю суб'єктивного права та інтересу, на захист яких він звернувся до суду, тим, що в результаті прийняття неправомірних рішень Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 18.12.1997р. №327/4 та від 21.02.2001р. №51/6, порушені права СП "Привоз", як власника земельної ділянки, яке виникло 04.04.2005р., тобто після прийняття відповідачем спірних рішень та, як зазначено вище, після вичерпання ними своєї дії.

Оскільки, як вже зазначалось судом, станом на дату отримання ПП «Вершина» права власності на будівлю магазину - 05.07.1999р., СП «Привоз» ще не було створене та не існувало як суб'єкт підприємницької діяльності, означене свідчить про відсутність у нього порушеного суб'єктивного права в результаті прийняття зазначеного рішення Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради.

З огляду на наведене, позовні вимоги СТ «Привоз» задоволенню не підлягають за відсутністю порушеного права.

Також не підлягають задоволенню із зазначених підстав і вимоги третьої особи - ТОВ «В.В.ІК», оскільки судом не встановлено яке саме його право порушено - матеріали справи не містять доказів наявності в нього права на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт стосовно якого прийняті спірні рішення, а також не містить відомостей, щодо дії такого права станом на час розгляду справи.

Судом не застосовується позовна давність, оскільки не встановлено право позивача та третьої особи із самостійним вимогами на предмет спору, за захистом якого вони можуть звернутися до суду.

З огляду на положення п.9 ч.1 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції від 21.05.1997р.), ст.14 Закону України "Про основи містобудування" від 16.11.1992 № 2780-XII (в редакції від 09.12.1992р.) та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що затверджена Наказом Держкоммістобудування України від 05.10.1994 р. №48 і введеного в дію з 01.01.95р, ДБН А.3.1-3-94 та недоведеністю ТОВ «В.В.І К» наявності свого права, що могло бути порушено Актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації 19.04.1999р., також не підлягають задоволенню вимоги про скасування зазначеного акту.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції від 21.05.1997р.), ст.14 Закону України "Про основи містобудування" від 16.11.1992 № 2780-XII (в редакції від 09.12.1992р.), ст.ст. 10,19,22,24 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на 08.06.2000р.), ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 15, 16, 21, 393 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4-2, 4-3, 33,34, 42, 43, 22, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Споживчого товариства "Привоз", м.Маріуполь, Донецька область - відмовити.

В задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "В.В. І К", м. Маріуполь, Донецька область - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.03.2014 року.

Суддя К.С. Харакоз