Ухвала

від 12.03.2014 по справі 820/11887/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 р.Справа № 820/11887/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

за участю секретарів судового засідання - Мурга С.С., Дудки О.А.,

представників позивача - Барбінової Н.М., Ковиріна О.В., Давидченко О.В.,

представника відповідача - Кобилінської О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2013р. по справі № 820/11887/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лихачовський комбінат хлібопродуктів"

до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

28.11.2013р. позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лихачовський комбінат хлібопродуктів" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення з податку на прибуток від 30.10.2013 року №0000082228 на суму 178340,5грн. та з податку на додану вартість від 30.10.2013 №0000092228 на суму 108491,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року адміністративний позов ТОВ "Лихачовський комбінат хлібопродуктів" задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30.10.2013 року № 0000082228 на суму 178340,5грн. та від 30.10.2013 року № 0000092228 на суму 108491,0 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідача ТОВ "Лихачовський комбінат хлібопродуктів", посилаючись на законність та обгрунтованість постанови суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просили постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач - ТОВ "Лихачовський комбінат хлібопродуктів" зареєстровано Виконавчим комітетом Первомайської міської ради Харківської області 30.09.2022 року за № 1 478 120 0000 000016.

ТОВ "Лихачовський комбінат хлібопродуктів" перебуває на обліку в Первомайській об'єднаній державній податковій інспекції як платник податку на додану вартість з 07.11.2002 року .

Фахівцями Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області в період з 12.09.2013 року по 02.10.2013 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Лихачовський комбінат хлібопродуктів" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої 09.10.2013 року складено акт перевірки № 276/20-27-20-12/31691649, за висновками якого податковим органом встановлені порушення позивачем п. 138.8, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 145.1.2 п. 145.1 ст. 145, п. 146.11 ст. 146 ПКУ, в наслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток, всього в сумі 161849 грн.; п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПКУ, в наслідок чого підприємством занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 108491 грн.

На підставі акту перевірки № 276/20-27-20-12/31691649 від 09.10.2013 року податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 30.10.2013 року №0000082228, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток, на загальну суму 178340,50 грн. та податкове повідомлення - рішення №0000092228, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 108492,00 грн.

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями від 30.10.2013 року № 0000082228 та від 30.10.2013 року № 0000092228, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не дотримано вимог закону про захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому оскаржувані рішення податкового органу, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень слугували висновки податкового органу, відображені в акті перевірки № 276/20-27-20-12/31691649 від 09.10.2013 року щодо порушення позивачем порядку формування складу витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ Трейд-Орг", оскільки актом ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25.07.2013 р. №486/22-40/37147114 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Трейд-Орг" щодо підтвердження господарських відносин з його контрагентами", встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій ТОВ "Трейд-Орг".

Відповідно до п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Щодо визначення позивачеві зобов'язань з податку на прибуток колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Таким чином, показник валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (138.1.1 ст. 138 Податкового кодексу України).

За змістом п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. (138.8.1 ст. 138 Податкового кодексу України).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З матеріалів справи убачається, що між ТОВ «ЛКХП» та ТОВ «ТРЕЙД-ОРГ» укладено договір поставки №17/ ДТ від 01.04.2011р. на поставку природного газу. (а.с. 28-31)

Згідно п. 1.1. цього договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2011 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Відповідно до п.п. 3.3. п. 3 цього договору кількість газу, поставленого споживачу, закріплюються щомісячними актами приймання - передачі газу, які підписуються повноважними представниками постачальника і споживача та газотранспортної організації.

20.12.2010 р. між ТОВ «ЛКХП» ( Споживач) та ТОВ «ТРЕЙД-ОРГ» ( Постачальник) укладено договір на постачання природного газу №81/20-12/10-ДТ. (а.с. 24)

Згідно п. 1.1. цього договору Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2011 році природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Відповідно до п.п. 3.3. п. 3 цього договору кількість газу, поставленого споживачу, закріплюються щомісячними актами приймання - передачі газу, які підписуються повноважними представниками постачальника і споживача та газотранспортної організації.

Пунктом 5 даного Договору визначається розрахунок ціни газу.

На виконання умов договорів, ТОВ "Трейд-Орг" виписало ТОВ "ЛХП" податкові накладні (а.с. а.с. 34, 35), видаткові накладі.

В підтвердження факту виконання умов договорів, сторонами складено акти прийому - передачі вартісних показників природного газу за квітень 2011 року, а саме - №0000432 від 30.04.2011р. на поставку природного газу у кількості 158,309 тис.куб.м. на загальну суму (з 2% ) 412278,43 грн., та ПДВ 82455,69 грн.; № 00000433 від 30.04.2011р. на послуги по забезпеченню постачання природного газу у кількості 158,309 тис.куб.м. на загальну суму 1318,71 грн., та ПДВ 263,74 грн. (а.с. 32, 33); транспортування природного газу здійснювалось через ПАТ «Харківгаз» та "Шебелінкагазвидобудувння», згідно рахунків - фактури від 29.04.2011 р. №2395 на транспортування 53,806 куб.м. природного газу та від 30.04.2011р. №4147 на транспортування 51 3 куб.м. природного газу. (а.с. 32, 33)

30.04.2011 року між ПАТ «Харківгаз» складено акти про надання послуг з транспортування природного газу, а також рахунки - фактури.

Розрахунок між підприємствами здійснювався в безготівковій формі через розрахунковий рахунок , що підтверджується банківською випискою та випискою по рахунку.(а.с. 36-40)

Також, через розрахунковий рахунок ТОВ «ЛКХП» здійснена передплата - 27.04.2011р. у розмірі 200000 грн., 29.04.2011р. - у розмірі 50000 грн. на адресу ТОВ «Газторг Україна», а товаро-матеріальні цінності отримано від ТОВ «ТРЕЙД-ОРГ».

Згідно Договору переведення боргу №26/05 від 29.04.2011 року, укладеному між у ТОВ «Газторг Україна» (первісний боржник) та ТОВ «ТРЕЙД-ОРГ» (новий боржник), а ТОВ «ЛКХП» (кредитор), первісний боржник передає, а новий боржник приймає на себе зобов'язання щодо погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання первісним боржником свого зобов'язання по договору поставки газу, укладеного від 01.04.2011р. №11/ДК між ТОВ «Газ торг Україна» (первісним боржником) та ТОВ «ЛКХП» (кредитором). (а.с. 41)

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеною накладною юридичного статусу первинного документу, судом не виявлено.

На час видачі податкових накладних ТОВ "ТРЕЙД-ОРГ " було зареєстровано в установленому законом порядку, знаходилося на обліку в податковому органі, мало статус платника ПДВ, свідоцтво платників ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угод, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач мав право на формування витрат по операціях з ТОВ "ТРЕЙД-ОРГ " за перевіряємий період, адже вказані витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем товари, послуги (роботи) були використані в господарській діяльності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Водночас, якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Податковим органом ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ "Трейд-ОРГ" і які б підтверджували висновки акту перевірки № 276/20-27-20-12/31691649 від 09.10.2013 року про вчинення позивачем дій, які руйнують систему оподаткування в України та об'єктивно приводять до порушення інтересів держави та суспільства в цілому.

Під час розгляду справи, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, зазначені відповідачем в акті перевірки обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Крім того, податковим органом в акті перевірки зазначено, що згідно висновку попередньої документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЛКХП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року (акт від 26.08.2011 р 803/23-304/31691649), в питанні повноти визначення амортизаційних відрахувань за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року встановлено їх завищення всього в сумі : 95501 грн., у тому числі: за 3 квартал 2010 року в сумі 11607 грн., за 4 кв. 2010 рік в сумі - 36650грн., за 1 кв. 2011 року в сумі 47244 грн., чим було порушено пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 3. України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств змінами та доповненнями, ТОВ «ЛКХП» віднесено до амортизаційних витрат витрати на проведений ремонт основних засобів.

В акті зазначено, що підприємством при розрахунку амортизаційних відрахувань не враховані висновки попереднього акту перевірки, в результаті чого була завищена вартість основних фондів по гр. група 3 - будівлі, споруди, передавальні пристрої, рах. 103 «Будинки та споруди» на суму 23204 грн., та по група 4 - машини та обладнання, рах. 104 «Машини та обладнання» на суму 779654 грн.

Податковий орган дійшов висновку про порушення підприємством при розрахунку амортизаційних відрахувань вартість основних фондів з тих підстав, що в ході попередньої перевірки ТОВ «ЛКХП» відмовилося надати на письмовий запит Лозівської ОДПІ завірені копії актів виконаних робіт, розрахувати завищення амортизаційних відрахувань за кожним об'єктом основних засобів не можливо, тому податковий орган розрахував по групам завищення амортизаційних відрахувань.

Статтею 145 Податкового кодексу України визначена класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів. Методи нарахування амортизації.

Відповідно до пп. 145.1.2 п. 145.1 ст.145 Податкового кодексу України нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж встановлено в пункті і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Колегія суддів зазначає, що податковий орган в порушення вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав доказів в підтвердження свого судження про порушення позивачем при розрахунку амортизаційних відрахувань вартість основних фондів.

Крім того, завірені копії актів виконаних робіт, розрахувати завищення амортизаційних відрахувань за кожним об'єктом основних засобів та інші первинні документи, складені на їх виконання, при проведенні перевірки податковим органом не досліджувались.

Колегія суддів вважає, що відсутність зазначених документів унеможлювлює встановлення факту порушення позивачем при розрахунку амортизаційних відрахувань вартість основних фондів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не надано доказів порушення позивачем вимог ст. 145 Податкового кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного товару та послуг від контрагента та сформовано податковий кредит на підставі виписаних контрагентом податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, а отже донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованим.

В зв'язку з тим, що податковий орган не мав належних підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач також не мав правових підстав для визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування податкових повідомлень-рішень Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30.10.2013 року № 0000082228 та від 30.10.2013 року № 0000092228.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2013р. по справі № 820/11887/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В. Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. Повний текст ухвали виготовлений 17.03.2014 р.