Ухвала

від 21.02.2017 по справі 820/11887/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2017 року м. Київ К/800/18351/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Острович С.Е. Цвіркун Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року

у справі № 820/11887/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лихачовський комбінат хлібопродуктів"

до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лихачовський комбінат хлібопродуктів" (далі - позивач, ТОВ "Лихачовський комбінат хлібопродуктів") звернулось до суду з позовом до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, Лозівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30.10.2013 року №0000082228 та №0000092228.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Лозівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Лозівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Лихачовський комбінат хлібопродуктів" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 09.10.2013 № 276/20-27-20-12/31691649.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем положень п.138.8, ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 145.1.2 п. 145.1 ст. 145, п. 146.11 ст. 146 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 161 849 грн.; п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 108 491 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.10.2013 року: №0000082228, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на суму 178340,50 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 161849,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 16494,50 грн.; та №0000092228, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на суму 108 492,00 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 108491,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ ЛКХП (Споживач) та ТОВ ТРЕЙД-ОРГ (Постачальник) укладено договори №81/20-12/10-ДТ від 20.12.2010 р. та №17/ ДТ від 01.04.2011р. на постачання природного газу, за умовами яких Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2011 році природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даних договорів.

Відповідно до п.п. 3.3. п. 3 договорів кількість газу, поставленого споживачу, закріплюються щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються повноважними представниками постачальника і споживача та газотранспортної організації.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, актами прийому-передачі вартісних показників природного газу, актами про надання послуг з транспортування природного газу, рахунками-фактурами тощо.

Розрахунок між підприємствами здійснювався в безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою та випискою по рахунку. Також, через розрахунковий рахунок ТОВ ЛКХП здійснена передплата на адресу ТОВ Газторг Україна , а товарно-матеріальні цінності отримано від ТОВ ТРЕЙД-ОРГ , оскільки згідно Договору переведення боргу №26/05 від 29.04.2011 року, укладеного між ТОВ Газторг Україна (первісний боржник), ТОВ ТРЕЙД-ОРГ (новий боржник) та ТОВ ЛКХП (кредитор), первісний боржник передає, а новий боржник приймає на себе зобов'язання щодо погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання первісним боржником свого зобов'язання по договору поставки газу, укладеного від 01.04.2011р. №11/ДК між ТОВ Газ торг Україна (первісним боржником) та ТОВ ЛКХП (кредитором).

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

Використання позивачем придбаних товарів (робіт та послуг) у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що вищевказаний контрагент на час спірних правовідносин був зареєстрований як платник податку на додану вартість (відповідно до вимог чинного законодавства).

Крім того, податковим органом в акті перевірки зазначено, що згідно висновку попередньої документальної планової виїзної перевірки ТОВ ЛКХП з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року (акт від 26.08.2011 р 803/23-304/31691649), в питанні повноти визначення амортизаційних відрахувань за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року встановлено їх завищення всього в сумі 95501 грн.

Відповідно до пп. 145.1.2 п. 145.1 ст.145 Податкового кодексу України нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж встановлено в пункті і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що доводи податкового органу про порушення позивачем при розрахунку амортизаційних відрахувань вартості основних фондів спростовуються матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем даних податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді С.Е. Острович

Ю.І. Цвіркун