Постанова

від 19.03.2014 по справі 822/4060/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/4060/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С.

при секретарі: Мартинюк В.В.

за участю представників сторін:

представника позивачів: ОСОБА_2

представника третьої особи: Матковського М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон Хмельницький" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 до Управління Держземагенції у Староконстянтинівському районі Хмельницької області, державного реєстратора Мотозюк Юліани Миколаївни, третя особа на стороні відповідача ТОВ "Агро-Регіон Хмельницький" про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації договорів оренди землі та записів про державну реєстрації загальною площею 39,507 га , -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулись до суду з позовом, в якому просили визнати протиправними дії відповідачів щодо здійснення державної реєстрації договорів оренди землі між ТОВ "Агро-Регіон Хмельницький" та позивачами і внесення відповідних відомостей до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, а також скасувати державну реєстрацію договорів оренди землі та скасувати записи про державну реєстрацію вказаних договорів оренди землі від 23.08.2012 року та 18.12.2012 року у відповідному розділі Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року вказаний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Відділу Держкомзему у Старокостянтинівському районі Хмельницької області щодо державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, укладених ТОВ «Агро-Регіон Хмельницький» з позивачами; зобов'язано Управління Держземагенції у Старокостянтинівському районі Хмельницької області скасувати державну реєстрацію зазначених договорів оренди землі та скасувати записи про державну реєстрацію вказаних договорів оренди землі у відповідному розділі Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, третьою особою подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, а позовну заяву залишити без розгляду.

У судовому засіданні представник третьої особи вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник позивачів проти доводів апелянта заперечила та просила суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Від Управління Держземагенції у Староконстянтинівському районі Хмельницької області на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.

Відповідач - державний реєстратор Мотозюк Юліана Миколаївна в судове засідання не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 22.08.2012 року та 04.12.2012 року до управління Держкомзему у Старокостянтинівському районі Хмельницької області надійшли заяви позивачів про державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, розташованих на території Коржівської сільської ради Старокостянтнівського району Хмельницької області, укладених ними з ТОВ "Агро-Регіон Хмельницький" в травні-серпні 2012 року.

В день надходження зазначених заяв позивачі подали до управління Держкомзему заяви про не реєстрацію договорів оренди, укладених ними з ТОВ "Агро-Регіон Хмельницький", в яких одночасно повідомили про укладення договорів оренди вказаних земельних ділянок з ТОВ «Старземком» з наданням останньому повноважень щодо державної реєстрації цих договорів.

Незважаючи на наявність заяв про не реєстрацію, управління Держкомзему 23.08.2012 року зареєструвало договори оренди земельних ділянок, підписані ТОВ "Агро-Регіон Хмельницький" та позивачами.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність дій щодо державної реєстрації договорів оренди, підписаних позивачами з третьою особою.

Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 18 Закону України від 06.10.1998 року N 161-XIV "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно зі ст. 20 цього ж Закону встановлено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Приписами ст. 24 Закону України від 01.07.2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено виключний перелік підстав, згідно з яким може бути відмовлено у державній реєстрації прав, а саме: якщо заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 зазначеного Закону; заявлене право вже зареєстровано.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що своє волевиявлення на укладення договору учасник (сторона) правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа. Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору. Прохання учасника (сторони) правочину не здійснювати реєстрацію договору оренди земельної ділянки, волевиявлення на укладення якого він виявляв у момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, не є підставою для визнання договору недійсним у порядку, визначеному частиною третьою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України.

Відповідно до статті 214 ЦК України відмова від двостороннього правочину може відбуватися лише за взаємною згодою сторін.

Одностороння незгода сторони з реєстрацією підписаного (укладеного) нею договору не може визнаватися обставиною для визнання його недійсним із підстав, передбачених частиною третьою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України.

Враховуючи наведене, дії відповідачів щодо здійснення державної реєстрації договору оренди землі, сторонами яких є Товариство та позивачі, вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини із реєстрації договорів оренди землі на час виникнення спірних відносин регулювалися, зокрема Законом N 161-XIV, Порядком ведення Поземельної книги і Порядком ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року N 1021, і Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 року N 174 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 року за N 641/7962).

Ні наведені, ні інші нормативно-правові акти не передбачали права однієї зі сторін договору на відкликання заяви про його державну реєстрацію, поданої іншою стороною, та відповідного кореспондуючого такому праву обов'язку відповідачів - не реєструвати договір.

На сьогодні зазначені порядки втратили чинність, як і встановлений раніше законом обов'язок реєструвати такі договори.

Разом з тим, ч.1 ст. 4 Закону N 1952-IV встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема й право оренди земельної ділянки.

Частиною 4 статті 24 Закону N 1952-IV передбачено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Проте, аналізуючи норми Закону N 1952-IV, можна дійти висновку, що він не регулював спірні відносини, пов'язані з державною реєстрацією договорів оренди. Цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що звернення однієї зі сторін договору до державного реєстратора з заявою про відкликання свого підпису в договорі оренди земельної ділянки або вимогою не проводити реєстрацію договору, поданого іншою стороною, не було підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Слід зауважити, що вищезазначена позиція суду, викладена у постанові Верховного Суду України від 14 січня 2014 року по справі 21-429а13, яку відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України суд зобов'язаний враховувати при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відносно вимоги апелянта залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку з пропуском позивачами строку на звернення до суду, то суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для її задоволення, оскільки позивачі дізналися про порушення своїх прав в межах встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України строку для звернення до адміністративного суду.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон Хмельницький" задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 до Управління Держземагенції у Староконстянтинівському районі Хмельницької області, державного реєстратора Мотозюк Юліани Миколаївни, третя особа на стороні відповідача ТОВ "Агро-Регіон Хмельницький" про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації договорів оренди землі та записів про державну реєстрації загальною площею 39,507 га, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "25" березня 2014 р.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Залімський І. Г.

Смілянець Е. С.