Рішення

від 25.03.2014 по справі 910/2497/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2497/14 25.03.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЖЕКО УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ-ІНВЕСТ"

про стягнення заборгованості 39 508,18 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Гісунова Н.В. - довіреність б/н від 03.03.2014 року;

від відповідача: не з'явилися;

Обставини справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЖЕКО УКРАЇНА" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ-ІНВЕСТ" про стягнення заборгованості 39 508,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендних платежів за використання Модуля та/або Майна, згідно умов Договору № MRIYA-INVESR 2012-13 від 24.09.2012 року

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 35 728,24 грн. - основного боргу, 2 850,11 грн. - пені, 929,83 грн. - 3% річних, 1 827,00 грн. - судового збору.

Ухвалою від 18.02.2014 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 05.03.2014 року.

05.03.2014 року представник позивача у судовому засіданні подав пояснення по справі, витяги з ЄДР.

05.03.2014 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 05.03.2014 року розгляд справи відкладено у зв'язку з неявкою відповідача.

19.03.2014 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважав за доцільне відкласти розгляд справи на 25.03.2014 року.

В судове засідання 25.03.2014 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на особі на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 18.02.2014 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 25.03.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 25.03.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЖЕКО УКРАЇНА" (далі по тексту - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МРІЯ-ІНВЕСТ" (далі по тексту - замовник, відповідач) укладено Договір № MRIYA-INVESR 2012-13 (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) за цим Договором Виконавець зобов'язується надати Замовнику у тимчасове володіння і користування (оренду) Модуль та/або Майно, для розміщення на Майданчику Замовника, а також надати додаткові послуги, а Замовник зобов'язується здійснити оплату Орендних платежів, Одноразового платежу та Забезпечувального депозиту в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 5.2.1. Договору орендні платежі стягуються за використання Модуля та/або Майна, і не включають в себе вартість Додаткових послуг. У випадку, якщо Сторони погодили установку у використовуваному Замовником Модулі додаткового обладнання, Орендні платежі розраховуються з урахуванням використання (оренди) такого обладнання.

Згідно з п. 5.2.2. Договору замовник щомісяця, починаючи з дати підписання Акту передачі Модуля та/або Майна в оренду, виплачує Виконавцю Орендні платежі в строки та в розмірах, зазначених в Графіку платежів, що є Додатком № 4 до цього Договору.

Відповідно до п. 5.2.4. Договору розмір Орендних платежів є фіксованим і не може переглядатися Сторонами під час строку дії цього Договору. У разі якщо на дату виставлення чергового рахунку різниця між курсом гривні Національного Банку України до Євро на дату підписання цього Договору та курсом гривні Національного Банку України до Євро на дату виставлення чергового рахунку становить більше ніж 5%, орендні платежі підлягають індексації у відповідності до процедури, приведеної у Додатку № 13.

Факт приймання-передачі майна, переліченого в специфікації (Додаток № 1) до Договору, підтверджується підписаним між сторонами 20.11.2012 року Актом передачі модуля та/або майна в оренду.

Договір було розірвано достроково, орендоване майно повернуто позивачу 30.08.2013 року, на підтвердження чого позивач надув суду Акт повернення від 30.08.2013 року.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендних платежів, відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 35 728,24 грн. за період з лютого 2013 року по серпень 2013 року включно.

На підтвердження свої позовних вимог позивач надав суду рахунки на оплату за період з лютого 2013 року по серпень 2013 року включно, які повинен був сплатити відповідач в якості орендних платежів. На підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування майно на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив в повній мірі позивачу в орендні платежі за період з лютого 2013 року по серпень 2013 року включно та має перед ним заборгованість в розмірі 35 728,24 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 35 728,24 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, посилаючись на п. 9.4. Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 2 850,11 грн.

Пунктом 10.5. Договору передбачено, що у разі порушення Замовником термінів оплати, встановлених цим Договором, більш, ніж на 5 (п'ять) календарних днів, Виконавець має право стягнути з Замовника пеню у розмірі, розрахованому на основі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у відповідний період прострочення від розміру заборгованості.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе грошовий зобов'язань в розмірі 2 850,11 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути на свою користь 929,83 грн. - 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 929,83 грн., нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача .

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд м. Києва , -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ-ІНВЕСТ" (04050, м. Київ, ВУЛИЦЯ БІЛОРУСЬКА, будинок 2, ЛІТ.А, код ЄДРПОУ 32670462) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЖЕКО УКРАЇНА" (07443, Київська обл., Броварський район, селище міського типу Калинівка, ВУЛИЦЯ ІГОРЕВА, будинок 12, код ЄДРПОУ 37739481) 35 728 (тридцять п'ять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 24 коп. - основного боргу, 2 850 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят) грн. 11 коп. - пені, 929 (дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 83 коп. - 3% річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 27.03.2014 року.