Постанова

від 22.05.2014 по справі 910/2497/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2014 р. Справа№ 910/2497/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Гончарова С.А.

За участю представників сторін:

від позивача: Кобелєва О.В. - представник за довіреністю,

від відповідача: представник не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-ІНВЕСТ»

на рішення Господарського суду м.Києва від 25.03.2014р.

по справі №910/2497/14 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЖЕКО УКРАЇНА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-ІНВЕСТ»

про стягнення 39 508,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЖЕКО УКРАЇНА» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду м.Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-ІНВЕСТ» (далі-відповідач) 35 728,24 грн. - основного боргу, 2 850,11 грн. - пені, 929,83 грн. - 3% річних та 1 827,00 грн. - судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендних платежів за використання Модуля та/або Майна, згідно умов Договору № MRIYA-INVESR 2012-13 від 24.09.2012 року.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 25.03.2014р. у справі №910/2497/14 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ-ІНВЕСТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЖЕКО УКРАЇНА" 35 728,24 грн. - основного боргу, 2 850,11 грн. - пені, 929,83 грн. - 3% річних, 1 827,00 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції від 25.03.2014р., відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи; порушення та неправильне застосування останнім норм матеріального та процесуального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвал суду). Однак, відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з'явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану скаргу за відсутності представника відповідачів.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЖЕКО УКРАЇНА", як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "МРІЯ-ІНВЕСТ", як замовником, був укладений Договір № MRIYA-INVESR 2012-13 (далі-Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику у тимчасове володіння і користування (оренду) Модуль та/або Майно, для розміщення на Майданчику замовника, а також надати додаткові послуги, а замовник зобов'язується здійснити оплату Орендних платежів, Одноразового платежу та Забезпечувального депозиту в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

У відповідності до п.5.2.1 Договору орендні платежі стягуються за використання Модуля та/або Майна, і не включають в себе вартість Додаткових послуг. У випадку, якщо Сторони погодили установку у використовуваному замовником Модулі додаткового обладнання, Орендні платежі розраховуються з урахуванням використання (оренди) такого обладнання.

Згідно із п.5.2.2 Договору замовник щомісяця, починаючи з дати підписання Акту передачі Модуля та/або Майна в оренду, виплачує виконавцю Орендні платежі в строки та в розмірах, зазначених в Графіку платежів, що є Додатком № 4 до цього Договору.

Пунктом 5.2.4 Договору Сторони погодили, що розмір Орендних платежів є фіксованим і не може переглядатися Сторонами під час строку дії цього Договору. У разі якщо на дату виставлення чергового рахунку різниця між курсом гривні Національного Банку України до Євро на дату підписання цього Договору та курсом гривні Національного Банку України до Євро на дату виставлення чергового рахунку становить більше ніж 5%, орендні платежі підлягають індексації у відповідності до процедури, приведеної у Додатку № 13.

Факт приймання-передачі майна, переліченого в специфікації (Додаток № 1) до Договору, підтверджується підписаним між сторонами 20.11.2012 року Актом передачі модуля та/або майна в оренду.

Договір було розірвано достроково, орендоване майно повернуто позивачу 30.08.2013 року, на підтвердження чого позивач надав суду Акт повернення від 30.08.2013 року.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендних платежів, відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 35 728,24 грн. за період з лютого 2013 року по серпень 2013 року включно.

На підтвердження свої позовних вимог позивач надав суду рахунки на оплату за період з лютого 2013 року по серпень 2013 року включно, які повинен був сплатити відповідач в якості орендних платежів.

Проаналізувавши умови Договору судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

У відповідності до ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно із ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування майно на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив в повній мірі позивачу орендні платежі за період з лютого 2013 року по серпень 2013 року включно та має перед ним заборгованість в розмірі 35 728,24 грн.

Відповідачем відповідно до вимог ст. ст.32-34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 35 728,24 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, судовою колегією визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Пунктом 9.4 Договору сторони погодили, що у разі порушення замовником термінів оплати, встановлених цим Договором, більш, ніж на 5 (п'ять) календарних днів, виконавець має право стягнути з замовника пеню у розмірі, розрахованому на основі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у відповідний період прострочення від розміру заборгованості.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно із п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене та перевіривши розрахунок позивача, судова колегія вважає, що вимоги останнього в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе грошовий зобов'язань в розмірі 2 850,11 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання, положення вказаних правових норм та перевіривши розрахунок позивача, з останнього судом першої інстанції правомірно стягнуто 3% річних в розмірі 929,83 грн.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-ІНВЕСТ» на рішення Господарського суду м.Києва від 25.03.2014р. по справі №910/2497/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м.Києва від 25.03.2014 року по справі №910/2497/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2497/14 повернути до Господарського суду м.Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 23.05.2014р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді В.В. Куксов

С.А. Гончаров