Рішення

від 26.03.2014 по справі 210/6649/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/6649/13-ц 22-ц/774/555/К/14

Справа № 210/6649/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22ц/774/555/К/14 суддя Чайкіна О.В.

Категорія - 46 (ІУ) Суддя-доповідач - Остапенко В.О.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого судді: Остапенко В.О.

суддів: Митрофанової Л.В., Савіної Г.О.

при секретарі: Кузьміній Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 08 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи, що не заявлять самостійних вимог на предмет спору - органи опіки та піклування Виконавчого комітету Дзержинської районної у мітсі ради, Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради про визначення місця проживання дітей та надання дозволу на виїзд за кордон

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3

відповідач ОСОБА_4.

Представник Виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради - Пилипенко Юлія Миколаївна;

Представник Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради - Маслова Наталія Михайлівна.

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_4 треті особи, що не заявлять самостійних вимог на предмет спору - органи опіки та піклування Виконавчого комітету Дзержинської районної у мітсі ради, Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради про визначення місця проживання дітей та надання дозволу на виїзд за кордон.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що в період з 25.10.2003р. по 30.07.2013 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають двох неповноілтніх дітей: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2. У липні 2011 року подружжя разом з дітьми виїхало проживати до Італії. Згодом подружні стосунки були припинені із-за постійного грубого поводження відповідача у відношенні своєї родини. Подружжя проживало окремо один від одного, діти проживали разом із позивачем, відвідували навчальні заклади за місцем їх проживання, лікувальні заклади. Відповідач дітей не відвідував та не займався їх вихованням.

15.05.2013 року відповіда забрав дітей з навчальних закладів тайним шляхом без дозволу на це позивача вивіз дітей з Італії. Позивач одразу звернулась до загіну карабінерів області Кампанія м. Казерта у країні Італії із заявою про викрадення дітей, в ході розгляду справи було встановлено, що діти знаходяться на Україні в АДРЕСА_3 з їх рідним батьком ОСОБА_4 В кінці серпня 2013року, відповідач повернув дітей позивачу.

Позивач вважає, що відповідач може знову викрасти чи відібрати дітей, а тому просить встановити, що місце проживання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 є місце проживання їх матері - ОСОБА_2.

Повернути дітей за поперднім їх місцем проживання (АДРЕСА_2) для чого надати дозвіл на виїзд за межі України двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із матір'ю - ОСОБА_2 без згоди та супроводження батька - ОСОБА_4, а також дозвіл на виготовлення проїздних документів на дітей.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 жовтня 2013 року по справі залучено в якості третьої особи, що не заявлять самостійних вимог на предмет спору - органи опіки та піклування Виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради, Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради

Відповідно до наданої 27.11.2013 року заяви позивача ОСОБА_2 позовні вимоги про повернення дітей за поперднім їх місцем проживання АДРЕСА_2 - залишено без розгляду.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 08 січня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено частково.

Визначено місце проживаня малотініх дітей: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання їх матері - ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволенні інших позовних вимога - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 114, 70 грн.

В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та невірне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та визначив місце проживання за конкретною адресою АДРЕСА_1.

Судом не взято до уваги, що вимушене знаходження дітей на Україні є порушенням їх прав та інтересів, які протягом двох років, проживали в АДРЕСА_2 відвідували там навчальні заклади, стояли на обліку у лікувальному закладі.

Крім того, судом не враховано, що врегулювання даного питання мирним шляхом не можливо, оскільки відповідач відмовляється надавати дозвіл на виїзд дітей за кордон.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог та заперечень на неї колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2, з 25 жовтня 2003 року перебували у шлюбі, зареєстрованого відділом реєстрації актів громадянського стану Дзержинського районного управління юстиції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області запис № 541. (а.с. 7).

Від шлюбу сторони мають малолітніх дітей: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8,9).

У липні 2011 року сторони у справі разом з дітьми виїхали до м. Казерта Італія, у травні 2013 року відповідач ОСОБА_4 по вернувся до України разом з дітьми.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 30 липня 2013 року шлюб укладений 25 жовтня 2003 року між сторонами у справі - розірвано (а.с. 10).

Спір між сторонами виник з приводу визначення місця проживання дітей після розірвання шлюбу.

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині визначення місця проживання дітей, суд першої інстанції виходив з того, що проживання дітей разом з матір`ю за адресою її реєстрації буде відповідати інтересам дитини.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Згідно зі ст.ст. 160, 161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи з матеріалів справи відповідно до свідоцтва про місце проживання ОСОБА_2 проживає АДРЕСА_2, станом на 05.07.2013року виконувала обов'язки домашньої робітниці з 25.09.2012року з окладом 800,00євро (а.с. 13-14).

Під час перебування в м. Казерта, Італія, ОСОБА_7 був вперше зарахований в навчальному році 2011/2012 до 1 класу секції А, в навчальному році 2012/2013 до 2 класу секції А курсу «Загальний» та регулярно відвідував заняття. ОСОБА_8 регулярно відвідував дитячий садок «Руцці» Фальчано ді Казерта в 2011/2012 та в 2012/2013 навчальних роках (а.с. 15- 18).

З 02.08.2013 року ОСОБА_2 працювала в ТОВ «ФОН-ТАН» на посаді реєстратора з окладом 1 200 грн. (а.с. 70- 74). На момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач не працює.

Відповідно до характеристики за місцем проживання позивач характеризується позитивно, скарг до КП «ЖЕО № 8» не надходило (а.с. 69).

Відповідно до характеристики з місця роботи позивача, остання зарекомендувала себе як врівноважена, спокійна, ввічлива робітниця. (а.с. 70).

Після повернення до України, ОСОБА_7 навчався в Криворізькій ЗОШ І-ІІІ ступенів № 52 Жовтневого району м. Кривого Рогу (а.с. 23).

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов, встановлено, що станом на 07.08.2013 року, ОСОБА_2 проживає з дітьми в АДРЕСА_1. Житло знаходиться на 2 поверсі 9 поверхового будинку, складається з 3 кімнат - спальня, дитяча, зала; санітарно-гігієнічні умови - централізоване водопостачання та водовідведення, автономне опалення, с/вузол роздільний, пральна машина; для виховання, розвитку та проживання дитини створено умови - окрема кімната з великим розкладним двоспальним ліжком, куток для ігор та навчання, комп'ютер, мультимедійні засоби навчання, книги, іграшки, м'який інвентар, достатня кількість одягу та взуття за всіма сезонами. Для виховання та повноцінного розвитку дітей створено усіх належним умов. Діти забезпечені необхідними засобами для навчання та відповідного вікового розвитку (а.с. 12).

Відповідно до висновку виконкому Саксаганської районної у місті ради визнано за доцільне визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю, ОСОБА_2, за місцем її реєстраційного обліку: АДРЕСА_1 (а.с. 61-62).

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Згідно пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» роз'яснено, що суди, вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, мають виходити із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинні постановити рішення, яке відповідало б інтересам дітей. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

В свою чергу Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікована Україною 27.02.1001 року, а саме ч. 1 ст. 3 встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку та з урахуванням інтересів дітей визначив їх місце разом з матір`ю ОСОБА_2

Однак колегія суддів, не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначення місця проживання малолітніх дітей за адресою місця реєстрації їх матері ОСОБА_2

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині надання дозволу на виїзд за межі України малолітніх ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю без згоди та супроводження батька, а також дозволу на виготовлення проїзних документів на цих дітей без згоди батька, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів які б свідчили про наявність у неї постійного місця проживання та посвідки на проживання в АДРЕСА_2.

Однак колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Згідно зі ст..4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня1995р. №57 (57-95п) «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16 -річного віку, і без згоди та супроводу другого з батьків може бути дозволено на підставі рішення суду.

Відповідно до п.22 ч.1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995р. № 57 (57-95-п) «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», встановлено, що виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним із батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків, із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем ОСОБА_2, та ОСОБА_9 було контакт укладено на ведення домашнього господарства. Місячний оклад становить 800 євро. Для проживання надано житло в АДРЕСА_2, та надано дозвіл на проживання до 22.05.2015 року (а.с. 172)

Під час перебування в м. Казерта, Італія, ОСОБА_7 був вперше зарахований в навчальному році 2011/2012 до 1 класу секції А, в навчальному році 2012/2013 до 2 класу секції А курсу «Загальний» та регулярно відвідував заняття. ОСОБА_8 регулярно відвідував дитячий садок «Руцці» Фальчано ді Казерта в 2011/2012 та в 2012/2013 навчальних роках (а.с. 15- 18).

Тобто, з представлених суду доказів вбачається, що позивач забезпечена житлом в Італії та має роботу, діти відвідували школу та дошкільний заклад на протязі усього часу перебування в Італії, своєчасно отримували медичну допомогу, про що свідчать надані договора, довідки та медичні висновки (а.с. 13-26).

Крім того, як пояснив відповідач в суді апеляційної інстанції він не заперечує щоб діти жили з матір`ю, спору з цього приводу не має, так як він особисто 11 серпня 2013 року «подарував» дітей на день народження позивача, передавши їй малолітніх дітей після вивезення останніх з Італії.

Також відповідач пояснив, що бачиться з дітьми досить рідко, грошей на утримання дітей він не дає, так як не впевнений в тому, що гроші будуть витрачені на потреби дітей. При цьому відповідач також зазначив, що до органів опіки та піклування про визначення часу для спілкування зі своїми дітьми він взагалі не звертався.

В зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не достатньо дбає про інтереси дітей та ухиляється від виконання своїх обов'язків по їх вихованню.

Крім того, представники органів опіки та піклування виконкому Саксаганської районної у місті ради та виконкому Дзержинської районної у місті ради, кожен окремо в суді апеляційної інстанції підтримали позовні вимоги ОСОБА_2, і вказали що в інтересах дітей буде доцільно встановити місце проживання дітей разом з матір`ю в Італії, де позивач забезпечена житлом і роботою, а діти мають належні умови для проживання та освіти, і тому доцільним було б надати дозвіл на виїзд дітей до Італії.

Всебічно перевіривши обставини справи, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були правові підстави для задоволення позову про надання дозволу виїзду дітей разом з матір`ю за кордон із зазначенням конкретної держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі без згоди батька.

В частині визначення строку тимчасового перебування позивача та малолітніх дітей в Італії до жовтня 2015 року, колегія суддів вважає можливим задовольнити ці вимоги частково до 22 травня 2015 року, відповідно до наданої копії посвідки на проживання позивача ОСОБА_2 в Італії (а.с.172).

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п.3, 4 ч.1 ст.309, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 08 січня 2014року скасувати та ухвалити нове рішення.

Дозволити ОСОБА_2 без згоди батька - ОСОБА_4 оформити документи для тимчасового виїзду неповнолітніх дітей ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2, за межі України до Італії.

Надати дозвіл на тимчасовий виїзд ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2, з їх матір'ю ОСОБА_2 без згоди та супроводу батька - ОСОБА_4 в період з 26.03.2014 року по 22 травня 2015року до Італії, з обов'язковим поверненням дітей ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 до України.

Встановити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2, з їх матір`ю - ОСОБА_2 до виїзду з України за кордон - в АДРЕСА_1, при тимчасовому проживанні в Італії - АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 114, 70 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)