Постанова

від 31.03.2014 по справі 908/3392/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.03.2014 справа №908/3392/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Марченко О.А., Татенка В.М. за участю представників від позивача:не з'явився; від відповідача:Кошова В.І., довіреність № 25/7 від 02.01.14; Петренко О.Д.- голова; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (Фермерського) господарства «Грінфілд», с.Пологи, Пологівський район, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 17.12.2013р. (повний текст підписано 23.12.2013р.) у справі№908/3392/13 (головуючий суддя Топчій О.А.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський авто цент МАЗ», м. Дніпропетровськ до Селянського (Фермерського) господарства «Грінфілд», с.Пологи, Пологівський район, Запорізька область простягнення боргу за договором у сумі 19 458,08 грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський авто цент МАЗ», м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Селянського (Фермерського) господарства «Грінфілд», с.Пологи, Пологівський район, Запорізька область про стягнення боргу за договором у сумі 19 458,08 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.12.2013 р. у справі №908/3392/13 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Селянського (Фермерського) господарства «Грінфілд», с.Пологи, Пологівський район, Запорізька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський авто цент МАЗ», м. Дніпропетровськ основний борг в розмірі 9213, 07 грн., 24% річних в розмірі 641, 30 грн., 359, 69 грн. пені та 9213, 07 грн. штрафу, а також 1720, 50 грн. судового збору. В вимогах в частині стягнення пені у розмірі 264,32 грн. відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що 01.05.2013 р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу ЗП ВП 14 №4067, на виконання якого продавець передав у власність покупця товар на загальну суму 9 213,07 грн.; відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого товару не виконав, у зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість у сумі 9 213,07 грн.; позивач також нарахував 24% річних у сумі 641,30 грн., пеню в розмірі 390,64 грн. та 100% штрафу в сумі 9213,07. Позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу 9213, 07 грн., 24% річних в розмірі 641, 30 грн. та 9213, 07 грн. штрафу, визнані судом обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, тому задоволені. В позовних вимогах про стягнення пені у сумі 390, 64 грн., задоволено частково у сумі 359, 69 грн., у зв'язку з тим, що позивачем не вірно здійснено розрахунок.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Зокрема, заявник зазначив, що справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності відповідача, який не був повідомлений належним чином. Крім того, апелянт зазначає, що відповідач за погодженням з позивачем повернув отриманий товар у зв'язку з тим, що він виявився неякісним, що підтверджено рекламаційним актом №ЗП-05 від 20.06.2013 р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2014р. прийнято відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарг, призначено розгляд справи на 26.03.2014 р. Вказана ухвала отримана сторонами, про що свідчать повідомлення з відміткою про отримання поштових відправлень з цією ухвалою.

Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2014р. змінено колегію судів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Татенко В.М.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів скаржника та зазначив, що в матеріалах справи знаходяться усі первинні документи, у тому числі податкові накладні, а також не відповідає дійсності твердження скаржника щодо неналежного повідомлення відповідача.

Представник скаржника у судовому засіданні пояснив, що рішення господарського суду вважає таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, не з'явився, надіславши до суду клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку із зайнятістю уповноваженого представника у іншому судовому процесі.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до п.3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

З огляду на викладене, беручи до уваги положення ст.ст.22, 28, 77 ГПК України та п.п.3.9.1., 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18, судова колегія встановила, що матеріалами справи підтверджено належне повідомлення сторін про час та місце судового розгляду, явка сторін не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що з зазначеного клопотання не вбачається намір позивача надати будь-які додаткові докази по суті спору, колегія суддів вважає що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, тому вважає можливим відхилити клопотання позивача про відкладення розгляду справи та розглянути апеляційну скаргу за відсутністю позивача за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за відсутністю скаржника.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2013р. між ТОВ "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" (надалі-Продавець) та СФГ "Грінфілд" (надалі-Покупець) було укладено договір купівлі - продажу ЗП ВП 14 № 4067 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар (запасні частини до транспортних засобів), а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити його на умовах даного Договору. Підтвердженням факту узгодження Сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни Товару є прийняття Покупцем товару по видатковій накладній, виданій Продавцем, яка після її підписання Сторонами має юридичну силу Специфікації, в розумінні ст. 266 ГК України.

Пунктами 2.2, 2.4 Договору сторони домовились, що датою поставки вважається дата підписання представником Покупця видаткової накладної на Товар, що поставляється. Ціни на Товар, вказані в рахунку, дійсні до тих пір, поки дійсний рахунок.

В пункті 11.3. Договору зазначено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31.12.13 року, включно, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.

Договір підписаний сторонами та засвідчений печатками підприємств без зауважень. На момент подачі позову до суду дія договору не припинялась та він є чинним

Між тим, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Саме такі взаємні права та обов'язки були передбачені договором між сторонами.

12.06.2013р. відповідно до видаткової накладної № 9216, Продавцем було відпущено товар на загальну суму 9 213,07 грн., який було отримано представником Покупця - Кикош О.П ., повноваження якого підтверджуються довіреністю № 22 від 01.06.2013р.

Товар був отриманий відповідачем без зауважень, про що свідчить підпис уповноваженою особи на видатковій накладній.

Крім того, факт отримання СФГ "Грінфілд" зазначеного в накладній товару підтверджується й копією податкової накладної №401 від 12 червня 2013р., з якої вбачається, що відповідач провів господарську операцію щодо купівлі товару та вона обліковується як в бухгалтерському так і в податковому обліку підприємства.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання по Договору купівлі - продажу ЗП ВП 14 № 4067, щодо передачі у власність Покупця товару виконав в повному обсязі, відпустивши товар, згідно замовлення № ЗП000000353 від 12.06.2013 р. на загальну суму 9 213,07 грн.

12.06.2013р. Позивачем виставлений рахунок на оплату замовлення № ЗП000000353 за договором ЗП ВП 14 № 4067 від 01.05.2013р. на загальну суму 9 213,07 грн.

Відповідно до п. 4.3 Договору Оплата Товару здійснюється Покупцем на підставі даного Договору і видаткових накладних до нього шляхом переказу безготівкових грошових коштів на поточний рахунок Продавця або шляхом внесення наявних грошових коштів в касу Продавця протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Як вже було встановлено вище, Покупець отримав товар 12.06.2013р., отже, відповідно до умов договору купівлі - продажу ЗП ВП 14 № 4067 граничний строк оплати товару сплинув 26.06.2013р.

Проте, відповідачем умови Договору щодо своєчасної оплати Товару не виконані, кошти за отриманий товар Покупцеві не сплачені, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем рахується заборгованість, яка складає 9 213,07 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про виконання продавцем своїх зобов'язань за договором щодо поставки продукції. Разом з цим, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару належним чином не виконав, в результаті чого у Селянського (Фермерського) господарства «Грінфілд», с.Пологи, Пологівський район, Запорізька область перед позивачем виник борг у сумі 9 213,07 грн.

За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача основного боргу у вказаній сумі.

Позивач у позові також просив суд стягнути з відповідача 24% річних в розмірі 641, 30 грн., 359, 69 грн. пені та 9213, 07 грн. штрафу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.5.1 Договору у разі порушення термінів оплати Товару Покупець, в першу чергу, зобов'язаний сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення протягом всього часу прострочення, а також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 24% річних від простроченої суми протягом всього часу прострочення, а потім сплатити суму основного боргу. При цьому, під час надходження грошових коштів від Покупця за Товар за даним Договором, Продавець спочатку зараховує нараховану суму пені і річних.

Позивачем, відповідно до умов договору, за період з 27.06.2013р. по 10.10.2013р. нарахована пеня в розмірі 390,64 грн.

Перевіривши розрахунок пені, судовою колегією встановлено, що судом першої інстанції правомірно зазначено, що позивач припустив помилки в частині розрахунку вимог щодо стягнення з відповідача 390,64 грн. пені, та правомірно задовольнив пеню частково - в сумі 359,69 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з приписів п. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог діючого законодавства.

Пунктом 5.1 договору купівлі - продажу ЗП ВП 14 № 4067 від 01.05.2013р. сторони домовились, що у разі порушення строків оплати, Покупець сплачує Продавцю 24% річних від простроченої суми протягом всього часу прострочення. Сума нарахованих позивачем 24 % річних складає 641,30 грн.

Крім того, пунктом 5.2 Договору сторони домовились, що у разі прострочення платежу понад 15 календарних днів з дня отримання товару, Покупець зобов'язаний на вимогу Продавця сплатити штраф у розмірі 100% від простроченої суми.

Згідно арифметичного підрахунку заявлених позивачем вимог щодо стягнення 24% річних у сумі 641,30 грн. та 100% штрафу в сумі 9213,07., судова колегія вважає,що суд першої інстанції правомірно врахував положення статей 617, 625 ЦК України та умови Договору між сторонами, та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення відповідно до вимог закону та обставин справи.

Твердження скаржника щодо того, що товар був повернутий не підтверджується жодним доказом у розумінні ст. 32, 34 ГПК України.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на рекламаційний акт, який свідчить про неякісний товар, колегія суддів апеляційної інстанції не приймає, з огляду на наступне.

Зазначений спірний акт було надано скаржником, як додаток до апеляційної скарги в якості додаткового доказу.

Відповідно до приписів статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За приписами наведеної норми ГПК України апеляційний господарський суд розглядає справу повторно. Тобто метою суду є не перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а розгляд справи по суті повторно. За загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що зібрані місцевим господарським судом і покладені в основу рішення цього суду. Водночас, суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Втім, додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції та при цьому, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.

В обґрунтування неможливості надання до суду першої інстанції додатковий доказ, скаржник посилається на те, що рішення по даній справі було винесено судом без належного повідомлення відповідача, проте із цим колегія суддів не може погодитись.

Згідно пункту 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» №7 від 17.05.2011р., стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог ст.64 ГПК України.

Позивач був повідомлений про час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням з відміткою про вручення уповноваженому представнику відповідача 29.10.2013р. поштового відправлення з ухвалою від 18.10.2013р. про порушення провадження у даній справі, а відтак він не був позбавлений можливості подавати суду всі необхідні докази на підтримання своїх доводів і заперечень, а також користуватись наданими йому процесуальними правами. Також, в матеріалах справи міститься клопотання відповідача, в якому останній просить судове засідання призначене на 10.12.2013 року відкласти.

Отже, з вищенаведеного колегія суддів апеляційної інстанції не знайшла підтвердження про порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права щодо неналежного повідомлення.

З огляду на вищенаведене у сукупності, заявник не обґрунтував неможливість подання додаткового доказу суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, був належним чином повідомлений, тому копія рекламаційного акту, яка додана до апеляційної скарги, не може бути прийнята апеляційним судом у якості доказу.

Згідно положень ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Запорзької області від 17.12.2013р. у справі №908/3392/13 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Селянського (Фермерського) господарства «Грінфілд», с.Пологи, Пологівський район, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області області від 17.12.2013р. (повний текст підписано 23.12.2013р.) у справі №908/3392/13 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Запорзької області від 17.12.2013р. (повний текст підписано 23.12.2013р.) у справі №908/3392/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.А.Марченко

В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС