Постанова

від 31.03.2014 по справі 825/729/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2014 року Чернігів Справа № 825/729/14

Чернігівський окружний адміністративний суд колегією суддів в складі:

головуючої судді Баргаміної Н.М.,

суддів Непочатих В.О.,

Клопота С.Л.,

за участю секретаря Воєдило Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер-Буд" до Державної реєстраційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправним рішення та його скасування, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сівер-Буд" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної реєстраційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправним рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України від 18.11.2013 № 8061678 та його скасування; зобов'язання відповідача зареєструвати за позивачем право власності на машиномісце в„– 18 в будинку 23-А по вул. Вєтрова в м. Києві; зобов'язання відповідача видати позивачу свідоцтво про право власності на машиномісце в„– 18 в будинку 23-А по вул. Вєтрова в м. Києві.

Свої вимоги мотивує тим, що 14.10.2013 ТОВ "Сівер-Буд" звернулось до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві із заявою про реєстрацію права власності на машиномісце № 18, що знаходиться в підвалі будинку № 23-А по вул. Вєтрова в м. Києві, з видачею свідоцтва про право власності на вказаний об'єкт нерухомості. До заяви були додані документи, що підтверджують участь позивача як інвестора у фінансуванні будівництва вказаного об'єкта нерухомого майна, нотаріально завірена копія рішення господарського суду м. Києва від 27.08.2012 у справі № 5011-51/2158-20152, довідка від 18.04.2013 про набрання рішенням законної сили, оригінал та копію технічного паспорту на машиномісце № 18, документи, що підтверджують юридичний статус ТОВ "Сівер-Буд", та документ про сплату державного мита. 07.02.2014 підприємство отримало листа від Державної реєстраційної служби України, до якого було додано копію рішення від 18.11.2013 № 8061678 державного реєстратора прав на нерухоме майно Дурицької М.Є. Державної реєстраційної служби України, яким було відмовлено у державній реєстрації права власності на машиномісце в„– 18 в будинку 23-А по вул. Вєтрова в м. Києві у зв'язку з тим, що подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. В якості підстави такого висновку вказано, що рішенням Господарського суду м. Києва від 27.08.2012 по справі № 5011-51/2158-2012 не визнається право власності на об'єкт нерухомого майна, а визнаються майнові права та право на оформлення у власність. Вважає вказане рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України незаконним та таким, яке підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався завчасно та належним чином, надав суду клопотання від 26.03.2014, в якому просив справу розглянути без участі представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщався завчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщався завчасно та належним чином, надіслав на адресу суду клопотання від 13.03.2014, в якому просив судове засідання провести без участі представника та прийняти рішення згідно вимог чинного законодавства.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.10.2013 ТОВ "Сівер-Буд" повторно звернулось до реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві із заявою про реєстрацію права власності на машиномісце в„– 18 в будинку 23-А по вул. Вєтрова в м. Києві, з видачею свідоцтва про право власності на вказаний об'єкт нерухомості. До заяви були додані документи, що підтверджують участь позивача як інвестора у фінансуванні будівництва вказаного об'єкта нерухомого майна, нотаріально завірена копія рішення господарського суду м. Києва від 27.08.2012 у справі № 5011-51/2158-20152, довідка від 18.04.2013 про набрання рішенням законної сили, оригінал та копію технічного паспорту на машиномісце № 18, документи, що підтверджують юридичний статус ТОВ "Сівер-Буд", та документ про сплату державного мита.

Передача вказаних документів підтверджується карткою прийому заяви від 14.10.2013 № 6735617 (а.с. 13).

Позивач вважає, що право на оформлення у власність вказаного об'єкту нерухомості виникло у ТОВ "Сівер-Буд" на підставі інвестиційного договору від 26.06.2002 № 1/Н, відповідно до якого ТОВ "Сівер-Буд" як інвестор приймало участь у фінансуванні будівництва будинків № 23 та № 23-А по вул. Вєтрова в м. Києві та додаткових угод № 1 та № 2 до цього договору від 18.07.2005 (а.с.15-23).

22.07.2011 було прийнято в експлуатацію паркінг на 28 машиномісць з вбудованими технічними приміщеннями - II пусковий комплекс на вул. Вєтрова, 23-А з вбудованими технічними приміщеннями, що підтверджується сертифікатом серії КВ № 16411019814 (а.с. 32).

Судом також встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 27.08.2012 у справі № 5011-51/2158-2012, яке набрало законної сили, визнані майнові права ТОВ "Сівер-Буд" - право на оформлення у власність об'єкту нерухомого майна, зокрема, машиномісця в„– 18 в будинку 23-А по вул. Вєтрова в м. Києві (а.с.35-44).

18.11.2013 державним реєстратором прав на нерухоме майно Дурицькою М.Є. Державної реєстраційної служби України було прийнято рішення про відмову ТОВ "Сівер-Буд" у державній реєстрації права власності на машиномісце в„– 18 в будинку 23-А по вул. Вєтрова в м. Києві на підставі статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і пунктів 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 (а.с.12).

Підставою прийняття оскаржуваного рішення визначено: подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Також вказано, що рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 5011-51/2158-2012 від 27.08.2012 про визнання майнових прав на оформлення у власність об'єктів нерухомого майна право власності за ТОВ "Сівер-Буд" не визнається, у зв'язку з чим зазначений документ не може бути підставою для проведення державної реєстрації права власності.

Вважаючи оскаржуване рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Дурицької М.Є. Державної реєстраційної служби України протиправним та таким, яке підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Статтею 181 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV визначено режим рухомих та нерухомих речей, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до статті 182 вказаного Кодексу, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV).

Систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (частина 1 статті 6 Закону № 1952-IV).

Поряд з тим, процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав визначаються Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 703).

Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (пункт 2 Порядку № 703).

Таким чином, відповідач є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує свої повноваження, надані Законом № 1952-IV та Порядком № 703.

Приписами статті 2 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Статтею 8 Закону № 1952-IV визначені повноваження органу державної реєстрації прав, зокрема, орган державної реєстрації проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації, забезпечує ведення Державного реєстру прав.

При цьому відповідно до пункту 1 частини другої статті 9 Закону № 1952-IV, державний реєстратор прав на нерухоме майно встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону відмовляє у державній реєстрації прав, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відповідно до статті 15 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом (частина 7 статті 16 Закону № 1952-IV).

Заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита (пункт 10 Порядку № 703).

До передбачених статтею 19 Закону № 1952-IV підстав для державної реєстрації прав та їх обтяжень віднесено в тому числі і рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 статті 24 Закону № 1952-IV передбачені підстави для відмови у державній реєстрації, зокрема, подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Частина 2 статті 24 Закону № 1952-IV передбачає, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно частини 4 статті 24 Закону № 1952-IV відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Пунктом 16 Порядку № 703 передбачено, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Відповідно до пункту 23 Порядку № 703 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі №1952-IV.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 27.08.2012 у справі № 5011-51/2158-2012, яке набрало законної сили, було визнано майнові права позивача, зокрема, право на оформлення у власність об'єкту нерухомого майна, машиномісця в„– 18 в будинку 23-А по вул. Вєтрова в м. Києві, (а.с. 35-43), що є самостійною підставою для державної реєстрації права власності на вказаний об'єкт за позивачем згідно статті 19 Закону №1952-IV.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якої, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина 1 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки відповідачем не було надано до суду жодних доказів правомірності рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 18.11.2013 № 8061678, то вказана відмова, судом сприймається як юридично неспроможна, адже таким чином відповідач фактично намагається поставити під сумнів судове рішення, яке набрало законної сили, що в світлі положень пункту дев'ятого частини третьої статті 129 Конституції України та частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не допускається.

В силу частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлені вищезазначеним судовим актом факти мають преюдиціальне значення в рамках досліджуваного адміністративного спору та доведенню знову не підлягають.

Суд також зазначає, що у справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України (рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002) Європейський Суд наголосив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

За таких обставин, позовна вимога про визнання протиправним рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України від 18.11.2013 № 8061678 та його скасування підлягає задоволенню.

Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача зареєструвати за позивачем право власності на машиномісце в„– 18 в будинку 23-А по вул. Вєтрова в м. Києві та видати позивачу свідоцтво про право власності на машиномісце в„– 18 в будинку 23-А по вул. Вєтрова в м. Києві не підлягають задоволенню, оскільки суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер-Буд" до Державної реєстраційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправним рішення та його скасування, зобов'язання вчинити певні дії необхідно задовольнити частково.

Відповідно до частин першої, третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. За таких обставин, з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер-Буд" підлягають стягненню судові витрати у розмірі 24,36 грн.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 104, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України від 18.11.2013 № 8061678.

В задоволенні решти адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, отримувач: УК у м. Чернігові, код ЄДРПОУ 38054398, банк ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер-Буд" (проспект Перемоги, 39, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 32045765) 24,36 грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 642 від 24.02.2014.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.М. Баргаміна

Суддя В.О. Непочатих

Суддя С.Л. Клопот