Ухвала

від 01.07.2014 по справі 825/729/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/729/14 Головуючий у 1-й інстанції: Баргаміна Н.М. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

01 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної реєстраційної служби України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівер-Буд» до Державної реєстраційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправним рішення та його скасування, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сівер-Буд» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної реєстраційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві в якому просило визнати протиправним рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України від 18.11.2013 № 8061678 та скасувати його; зобов'язати відповідача зареєструвати за позивачем право власності на машиномісце № 18 в будинку 23-А по вул. Вєтрова в м. Києві; зобов'язати відповідача видати позивачу свідоцтво про право власності на машиномісце № 18 в будинку 23-А по вул. Вєтрова в м. Києві.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України від 18.11.2013 № 8061678.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14.10.2013 ТОВ «Сівер-Буд» повторно звернулось до реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві із заявою про реєстрацію права власності на машиномісце № 18 в будинку 23-А по вул. Вєтрова в м. Києві, з видачею свідоцтва про право власності на вказаний об'єкт нерухомості. До заяви були додані документи, що підтверджують участь позивача як інвестора у фінансуванні будівництва вказаного об'єкта нерухомого майна, нотаріально завірена копія рішення Господарського суду м. Києва від 27.08.2012 у справі № 5011-51/2158-20152, довідка від 18.04.2013 про набрання рішенням законної сили, оригінал та копію технічного паспорту на машиномісце № 18, документи, що підтверджують юридичний статус ТОВ «Сівер-Буд» та документ про сплату державного мита.

Передача вказаних документів підтверджується карткою прийому заяви від 14.10.2013 № 6735617 (а.с.13).

Позивач вважає, що право на оформлення у власність вказаного об'єкту нерухомості виникло у ТОВ «Сівер-Буд» на підставі інвестиційного договору від 26.06.2002 № 1/Н, відповідно до якого ТОВ «Сівер-Буд» як інвестор приймало участь у фінансуванні будівництва будинків № 23 та № 23-А по вул. Вєтрова в м. Києві та додаткових угод № 1 та № 2 до цього договору від 18.07.2005 (а.с.15-23).

22.07.2011 було прийнято в експлуатацію паркінг на 28 машиномісць з вбудованими технічними приміщеннями - II пусковий комплекс на вул. Вєтрова, 23-А з вбудованими технічними приміщеннями, що підтверджується сертифікатом серії КВ № 16411019814 (а.с.32).

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 27.08.2012 у справі № 5011-51/2158-2012, яке набрало законної сили, визнані майнові права ТОВ «Сівер-Буд» - право на оформлення у власність об'єкту нерухомого майна, зокрема, машиномісця № 18 в будинку 23-А по вул. Вєтрова в м. Києві (а.с.35-44).

18.11.2013 державним реєстратором прав на нерухоме майно Дурицькою М.Є. Державної реєстраційної служби України було прийнято рішення про відмову ТОВ «Сівер-Буд» у державній реєстрації права власності на машиномісце № 18 в будинку 23-А по вул. Вєтрова в м. Києві на підставі статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і пунктів 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 (а.с.12).

Підставою прийняття оскаржуваного рішення слугувало те, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Також вказано, що рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 5011-51/2158-2012 від 27.08.2012 про визнання майнових прав на оформлення у власність об'єктів нерухомого майна право власності за ТОВ «Сівер-Буд» не визнається, у зв'язку з чим зазначений документ не може бути підставою для проведення державної реєстрації права власності.

Вважаючи оскаржуване рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Дурицької М.Є. Державної реєстраційної служби України протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення, а також дане рішення ставить під сумнів судове рішення, що набрало законної сили і яким встановлено окрему підставу для реєстрації права власності на відповідний об'єкт нерухомого майна.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, їх обтяжень визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Приписами ч. 3 ст. 16 Закону закріплено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок).

Положеннями п. 26 Порядку визначено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Згідно пп. 10 п. 27 Порядку, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

З аналізу приписів пп. 10 п. 27 Порядку вбачається, що виникнення права власності на нерухоме майно може підтверджуватися рішенням суду, що набрало законної сили, щодо права власності. При цьому, приписами пп. 10 п. 27 Порядку не закріплено обов'язкового зазначення у резолютивній частині рішення визнання судом права власності за конкретною особою, оскільки виникнення права власності може бути підтверджено судом у зв'язку із розглядом інших похідних позовних вимог та випливати із суті рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 27 серпня 2012 року визнано, зокрема, право позивача на оформлення у власність машиномісця № 18 в будинку, зобов'язання КП «Житлоінвестбуд - УКБ» передати вищезазначене нерухоме майно ТОВ «Сівер-Буд» за актом приймання передачі, а також передати позивачу документи, необхідні для оформлення права власності на зазначений об'єкт, а саме: технічні паспорти, довідку про виконання інвестором умов інвестиційного договору № 1/Н від 26.06.2002 (далі - Інвестиційний договір).

Отже, Господарським судом м. Києва було встановлено факт виконання інвестором (ТОВ «Сівер-Буд») Інвестиційного договору.

Згідно п. 3.1.11 Інвестиційного договору та п. 1 Додаткової угоди № 1 до Інвестиційного договору від 18.07.2005, КП «Житлоінвестбуд - УКБ» зобов'язується передати позивачу на підставі акту приймання-передачі закінчений будівництвом об'єкт (будівлі, що розташовані у м. Києві за адресами: вул. Вєтрова, 23, та вул. Вєтрова 23-А).

Положеннями п. 3.1.12 Інвестиційного договору визначено, що КП «Житлоінвестбуд - УКБ» зобов'язується забезпечити оформлення у відповідних органах документів, що необхідні відповідно до вимог діючого законодавства, для оформлення ТОВ «Сівер-Буд» права власності на вищезазначені будівлі.

Таким чином, оскільки виконання позивачем Інвестиційного договору є підставою (згідно положень останнього) для набуття ТОВ «Сівер-Буд» права власності, зокрема, на машиномісце № 18, то встановлення в судовому рішенні від 27.08.2012 факту виконання позивачем умов даного договору є фактичним визнанням права власності ТОВ «Сівер-Буд» на дане машиномісце.

Крім того, необхідно зауважити, що визнання у судовому рішенні права позивача на оформлення у власність вищевказаного об'єкта нерухомого майна забезпечує можливість реєстрації визнаного права власності на таке майно в органах ДРС України.

Приписами п. 4 ч. 1 ст. 15 Закону закріплено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Отже, враховуючи наявність рішення суду, що набрало законної сили, яким підтверджено факт існування укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та яким фактично визнано право власності ТОВ «Сівер-Буд» на машиномісце № 18, рішення відповідача щодо відмови позивачу у державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав неможливості встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують є необґрунтованим.

Крім того, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог щодо зобов'язання відповідача зареєструвати за позивачем право власності на машиномісце № 18 та видати ТОВ «Сівер-Буд» свідоцтво про право власності на останнє, з огляду на наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді та ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими ст. 2 КАС України.

Таким чином, задоволення вищевказаних позовних вимог є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду, що такі вимоги задоволенню не підлягають.

Разом з тим, судова колегія критично оцінює твердження апелянта про те, що ДРС України не є належним відповідачем у справі, оскільки оскаржуване Рішення було прийнято не відповідачем, а державним реєстратором Дурицькою М.Є. як суб'єктом владних повноважень, з огляду на наступне.

Приписами ч. 1 ст. 52 КАС України встановлено, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Отже, вищевикладеними положеннями КАС України не закріплено обов'язку суду першої інстанції щодо заміни відповідача, якщо судом не встановлено, що позивач звернувся з позовом не до тієї особи.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону, державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Крім того, згідно пп. 1 п. 3 Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 401/2011 (далі - Положення), основними завданнями Укрдержреєстру є: 1) реалізація державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Приписами пп. 2 п. 5 Положення закріплено, що Укрдержреєстр з метою організації своєї діяльності здійснює добір кадрів в апарат Укрдержреєстру та на керівні посади в структурні підрозділи територіальних органів Мін'юсту України, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, на підприємствах, в установах, організаціях, що належать до сфери його управління, формує кадровий резерв на відповідні посади.

Відповідно до абзаців 1-2 п. 13 Положення, граничну чисельність державних службовців та працівників Укрдержреєстру затверджує Кабінет Міністрів України. Структуру апарату Укрдержреєстру затверджує Голова Укрдержреєстру за погодженням із Міністром юстиції України.

З комплексного аналізу вищевикладених положень вбачається, що державні службовці, які входять до апарату Укрдержреєстру забезпечують реалізацію повноважень останнього та виконання завдань, які поставлені перед ДРС України.

Разом з тим, положеннями ч. 2 ст. 200 КАС України закріплено, що не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності рішення державного реєстратора, то підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної реєстраційної служби України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 04.07.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.