Ухвала

від 17.03.2014 по справі 2а-11659/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2014 року м. Київ К/800/30998/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2012

у справі № 2а-11659/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фавероль»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фавероль» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 13.03.2012 № 2699/1514 та № 2700/1514.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013, позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ «Фавероль» за період з 30.04.2011 по 24.02.2012, складено акт № 17/1514 від 24.02.2012, в якому зафіксовано порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно сплачено грошові зобов'язання з податку на додану вартість, зокрема, згідно податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року (вх. №242875 від 20.05.2011) сума грошового зобов'язання складає 18 213 грн. - 21 календарний день затримки; згідно податкової декларації з ПДВ за травень 2011 року (вх. №267359 від 20.06.2011) сума грошового зобов'язання складає 27 780 грн. - 52 календарних дні затримки

На підставі результатів вказаної перевірки, 13.03.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 2699/1514 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 821,30 грн. (10% за затримку на 21 календарний день граничного строку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 18 213 грн.);

- № 2700/1514 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5 556 грн. (20% за затримку на 52 календарних дні граничного строку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 27 780 грн.).

Матеріалами справи встановлено, що зазначені кошти були відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість у рядку 23.1 - тобто сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, яка була сформована у попередніх звітних (податкових) періодах та відображена у рядку 22 податкових декларацій з ПДВ за квітень та травень 2011 року, тому, вказані суми не можуть бути враховані у складі грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Також судами встановлено, що за результатами господарської діяльності позивача за вересень 2010 року у підприємства виникло право на бюджетне відшкодування з ПДВ в сумі 57 290 грн., вказана сума була відображена у додатку № 2 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2010 року та, в подальшому, була врахована у наступних податкових періодах протягом 2010-2011 років.

В перевіряємий період позивачем було прийнято рішення про бюджетне відшкодування на рахунок ТОВ «Фавероль» частини коштів, сформованої у попередніх податкових періодах, тому 20.05.2011 до податкового органу було подано податкову декларацію з ПДВ за квітень 2011 року та 20.06.2011 подано податкову декларацію з ПДВ за травень 2011 року, відповідно до яких, у позивача фактична сума грошових зобов'язань з ПДВ (рядок 18) за квітень та травень 2011 року складала « 0» грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п. п. 200.1, 200.3 ст. 200 цього Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, висновки податкового органу щодо несвоєчасності сплати позивачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень-травень 2011 року не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки спірні кошти були відображені у податкових деклараціях з ПДВ у рядку 23.1 - тобто сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, яка була сформована у попередніх звітних (податкових) періодах та відображена у рядку 22 податкових декларацій з ПДВ за квітень та травень 2011 року тому, вказані суми не можуть бути враховані у складі грошових зобов'язань з ПДВ, що підтверджено дослідженими судами попередніх інстанцій матеріалами справи.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний