Ухвала

від 27.02.2014 по справі 14119/11/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" лютого 2014 р. м. Київ К/800/43675/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Лосєва А.М., Сірош М.В. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року

у справі № 14119/11/2070

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків міста Харкова Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова

компанія «Кубера-Трейд»,

Державне підприємство «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів»

про стягнення коштів, отриманих за нікчемними правочинами,-

В С Т А Н О В И В

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (правонаступник - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів; надалі також - Позивач, ДПІ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» (надалі також - ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів», відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово - фінансова компанія «Кубера - Трейд» (надалі також - ТОВ «ПФК «Кубера - Трейд», відповідач- 2), в якому просила:

- стягнути з ТОВ «ПФК «Кубера - Трейд» на користь ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» кошти у розмірі 2545422, 00 грн., що були сплачені по договорам поставки № 173П-ЦВСВ (ВМТЗ-10.167)ю від 2 червня 2010 року, № 202П-ЦВСВ (ВЗК-10.216)ю від 29 червня 2010 року;

- стягнути з ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» в доход держави грошові кошти у сумі 2545422, 00 грн. як компенсацію вартості поставлених товарів за договорами поставок № 173П-ЦВСВ (ВМТЗ-10.167)ю від 2 червня 2010 року, № 202П-ЦВСВ (ВЗК-10.216)ю від 29 червня 2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року апеляційну скаргу залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року залишено без змін.

У судове засідання 27 лютого 2014 року сторони явку уповноважених представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. За таких обставин, суд прийшов висновку щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої апеляційної інстанцій порушення вимог процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відповідачі, не погоджуючись із касаційною скаргою, подали письмові заперечення, в яких просять постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» та ТОВ «ПФК «Кубера - Трейд» були укладені договори поставок № 173П-ЦВСВ (ВМТЗ-10.167)ю від 2 червня 2010 року, № 202П-ЦВСВ (ВЗК-10.216)ю від 29 червня 2010 року.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вважав, що зазначені вище договори є нікчемними, укладеними з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Підставою для такого твердження позивача був акт перевірки ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» від 21 квітня 2011 року № 1146/40-028/01056362, який ґрунтується на висновках, викладених в акті виїзної позапланової перевірки ТОВ «ПФК «Кубера - Трейд» від 28 березня 2011 року № 419/23- 304/36626616.

Відповідно до статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Господарського суду від 14 квітня 2011 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15 червня 2011 року у справі № 5023/2438/11 Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання договорів недійсними, зокрема і договорів поставки № 173П-ЦВСВ (ВМТЗ-10.167)ю від 2 червня 2010 року, № 202П-ЦВСВ (ВЗК-10.216)ю від 29 червня 2010 року, - відмовлено.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як підтверджується матеріалами справи, позивачем в ході розгляду вказаної адміністративної справи не спростовано преюдиційних обставин, що викладені в судових рішеннях по справі № 5023/2438/11.

З огляду на те, що підставою застосування санкцій, передбачених статтею 208 Господарського кодексу України , відбувається в разі якщо господарське зобов'язання укладене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, чого в ході розгляду справи не доведено позивачем на підставі належних та допустимих доказів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому, суди попередніх інстанцій відповідно до вимог процесуального закону надали оцінку посиланням позивача на судові рішення по адміністративних справах № 2а-7737/11/2070 та № 12890/11/2070 за позовами Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень, як таким, що не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки при постановленні зазначених актів судочинства досліджувалися обставини наявності первинних документів для підтвердження даних податкового обліку, а обставина наявності в учасників господарських правовідносин мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не знайшла свого відображення в судових рішеннях.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь справі та може бути переглянута з підстав встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: А.М. Лосєв

М.В. Сірош