Ухвала

від 30.01.2014 по справі 0670/2225/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" січня 2014 р. м. Київ К/9991/71584/11

К/9991/71584/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.08.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011

у справі № 0670/2225/11 Житомирского окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр «Оланд»

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.08.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 26.07.2010 № 0001021601/0, від 30.09.2010 № 0001021601/1, від 06.12.2010 № 0001021601/2, від 09.12.2010 № 0002381601/2 та від 23.02.2011 № 0001021601/3.

В касаційній скарзі Бердичівська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 14.07.2010 № 1743/16-01/32931701, про порушення позивачем норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2010 року на суму 6552,00 грн. Вказані порушення, згідно з висновком контролюючого органу, мали місце внаслідок завищення підприємством суми податкового кредиту за рахунок включення суми податку за податковою накладною, виписаною позивачу його постачальником - ПП «Мега-Мікс», який в свою чергу не задекларував суму податкових зобов'язань.

На підставі акта перевірки та процедури апеляційного оскарження Бердичівською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення: від 20 від 26.07.2010 № 0001021601/0, від 30.09.2010 № 0001021601/1, від 06.12.2010 № 0001021601/2, від 09.12.2010 № 0002381601/2 та від 23.02.2011 № 0001021601/3 про визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 8518,00 грн. (у тому числі: 6552,00 грн. - основний платіж, 1966,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Як свідчать наявні у справі докази, висновок ДПІ стосується операції з придбання позивачем у ПП «Мега-Мікс» товарно-матеріальних цінностей (електродів), що використовуються позивачем у виробничому процесі. Виконання господарської операції з придбання електродів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткової накладної, рахунка-фактури, податкової накладної та платіжного доручення (а.с. 11-14). Факт придбання і оплати товарно-матеріальних цінностей відповідачем не оспорюється, так само як і факт сплати позивачем ПДВ у сумі 6551,88 грн., включеній до складу податкового кредиту за квітень 2010 року, постачальнику електродів в ціні придбання.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Суди попередніх інстанцій на підставі досліджених доказів, оцінка яких відповідає вимогам статті 86 КАС України, дійшли обґрунтованого та юридично правильного висновку про те, що, оскільки, факт сплати позивачем ПДВ у сумі, включеній у подальшому до податкового кредиту, підтверджується належними доказами, а відповідачем не спростовано факт придбання та оплати позивачем матеріально-технічних цінностей, ПДВ в ціні яких включений до податкового кредиту, то недекларування постачальником ПП «Мега-Мікс» податкових зобов'язань не тягне негативні наслідки для позивача та не є підставою для зменшення податкового кредиту, задекларованого позивачем.

З огляду на викладене, оспорюванні податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті із порушенням законодавства, чинного на час виникнення правовідносин, з приводу прав і обов'язків в якому виник спір, у зв'язку із чим підлягають скасуванню.

Доводи касаційної скарги правильність висновків суду не спростовують

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220 , 22 0-1, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України , Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.08.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош