Постанова

від 11.03.2014 по справі 826/19861/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11 березня 2014 року 16 год. 15 хв. № 826/19861/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аутсорсінгова фірма "Сова" та товариства з обмеженою відповідальністю "Аутсорсінгова компанія "Сова" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішення відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 13 грудня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Аутсорсінгова фірма "Сова" (далі - позивач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю "Аутсорсінгова компанія "Сова" (далі - позивач-2) до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 29 листопада 2013 року № 96526552207 (далі - оскаржуване рішення) .

В обґрунтування позову законні представники позивачів зазначили, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки складене відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 16 грудня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивачів підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 20 січня 2014 року. Пояснила, що оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки складене відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

У судове засіданні 26 лютого 2014 року представник відповідача не прибула, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 26 лютого 2014 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем 01 листопада 2013 оформлено наказ № 2170 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача-1 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин із ТОВ "ТІ БІ ЕС Груп" за липень 2013 року.

На виконання вказаного наказу, 04 листопада 2013 року відповідачем видано направлення на проведення виїзної позапланової перевірки позивача-1, на підставі якого відповідачем 07 листопада 2013 року проведено вказану перевірку позивача-2 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських відносин із ТОВ "ТІ БІ ЕС Груп" (код за ЄДРПОУ 38559589) за липень 2013 року.

Результати перевірки оформлено актом від 07 листопада 2013 року № 620/26-55-22-07/36757468 (далі - акт перевірки) , відповідно до висновків якого, позивачем-2:

- занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) , який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, у розмірі 103433,00 грн., чим порушено п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ;

- порушено ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не направлені на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених із TOB "Ті Бі Ес Груп" за липень 2013 року.

На підставі акту перевірки, 29 листопада 2013 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу-2 збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 103433,00 грн. за основним платежем та у розмірі 51717,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд погоджується з доводами представників позивачів щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, згідно з п. 75.1 ст. 75, п. 78.4 ст. 78 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п.п. 86.1, 86.3, 86.8, 86.10 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено ст.ст. 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Тобто, з викладених положень вбачається, що податкові перевірки мають фактично проводитись стосовно тих суб'єктів господарювання, які визначені відповідним наказом про проведення перевірки.

Так, згідно з наказом № 2170, відповідачу доручено провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача-1, у той час як відповідно до акту перевірки, перевірку проведено стосовно позивача-2.

Крім того, в акті перевірки встановлено ряд обставин діяльності позивача-2, зокрема, щодо укладення 27 березня 2013 року договору № 01/13 між позивачем-2 та ТОВ "ТІ БІ ЕС Груп". Однак, з наявної у матеріалах справи копії вказаного договору вбачається, що його укладено між ТОВ "ТІ БІ ЕС Груп" та позивачем-1.

Тобто, фактичні обставини, встановлені відповідачем у ході перевірки, не відповідають дійсності.

Необхідно зазначити, що саме встановлення факту фіктивності договору № 01/13 стало підставою для висновку відповідача про порушення позивачем-2 податкового законодавства.

Викладені обставини, за переконанням суду, свідчать про наявність внутрішньої неузгодженості між документами та рішеннями, прийнятими відповідачем, що, у свою чергу, вказує на порушення ним порядку проведення перевірки, а тому протиправним є прийняття відповідачем оскаржуваного рішення стосовно позивача-2, оскільки воно ґрунтується на безпідставних висновках акту перевірки.

Разом з тим, оскільки правовідносини, висновок про протиправність яких став підставою для прийняття оскаржуваного рішення, відбувались за участі позивача-1 - особи, стосовно якої, згідно з наказом № 2170, мала бути проведена перевірка, суд, з метою повного та об'єктивного розгляду справи, вважає за необхідне дослідити питання їх правомірності.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем-1 та ТОВ "ТІ БІ ЕС Груп" укладено договір № 01/13 про надання послуг з аутсорсингу, ведення кадрового обліку та діловодства, підбір та пошук персоналу (далі - договір № 01/13) .

Сплачені за вказаними зобов'язаннями кошти позивачем-1 включено до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів, що перевірялись відповідачем, що призвело до зменшення податкових зобов'язань позивача-1 із ПДВ.

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п.п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Тобто, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи у розумінні викладених положень законодавства.

При вирішенні даної справи суд враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену ним в інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, згідно з якою, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Чинне законодавство не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

На платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту.

Для підтвердження реальності господарських операцій із ТОВ "ТІ БІ ЕС Груп представниками позивачів надано суду копії: договорів та додатків до них; актів прийняття-передачі виконаних робіт; звітів про надані послуги; розшифровок послуг до договору; податкових накладних. Вказані документи, за переконанням суду, підтверджують реальний характер договору № 01/13.

Крім того, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що договір № 01/13 укладено позивачем-1 з метою виконання своїх зобов'язань за договорами із ПАТ "Креді Агріколь Банк", TOB "ТД Амадін" та СП TOB "Інтеркар".

Викладені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями відповідних договорів, додаткових угод та додатків до них, заявок на підбір персоналу, підготовлених довідок, особових карток та наказів, копій внесених до бази 1С відомостей.

Таким чином, суд констатує належне документальне підтвердження виконання позивачем-1 господарських зобов'язань, що, у свою чергу, свідчить про відсутність порушення з його боку податкового законодавства у періоді, що перевірявся.

Враховуючи викладені положення та обставини, необґрунтованими є висновки відповідача про порушення позивачем-1 податкового законодавства та, як наслідок, неправомірним є оскаржуване рішення, що ґрунтується на висновках акту перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Аутсорсінгова фірма "Сова" та товариства з обмеженою відповідальністю "Аутсорсінгова компанія "Сова" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

При цьому, як вбачається зі змісту постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7, акт суб'єкта владних повноважень може бути скасовано тільки у разі визнання його протиправним, тобто таким, що порушує права та законні інтереси особи, оскільки, скасування такого акта є способом захисту порушеного права, який застосовується у разі, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що представниками позивачів не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивачів здійснені ними судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 29 листопада 2013 року № 96526552207, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Аутсорсінгова компанія "Сова" (ідентифікаційний код 36757468) збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 155150,00 грн. (Сто п'ятдесят п'ять тисяч сто п'ятдесят гривень 00 копійок).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин