Ухвала

від 11.06.2014 по справі 826/19861/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19861/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

11 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Петрика І.Й.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аутсорсінгова фірма «Сова» та товариства з обмеженою відповідальністю «Аутсорсінгова компанія «Сова» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №96526552207 від 29.11.2013, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №96526552207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та винести нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, дав правильну правову оцінку наданим доказам і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 01.11. 2013 оформлено наказ № 2170 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача-1 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин із ТОВ "ТІ БІ ЕС Груп" за липень 2013 року.

Встановлено, що 04.11. 2013 року відповідачем видано направлення на проведення виїзної позапланової перевірки позивача-1, на підставі якого відповідачем 07 листопада 2013 року проведено вказану перевірку позивача-2 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських відносин із ТОВ "ТІ БІ ЕС Груп" (код за ЄДРПОУ 38559589) за липень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 07.11. 2013 року № 620/26-55-22-07/36757468, відповідно до висновків якого, позивачем-2:

- занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, у розмірі 103433,00 грн., чим порушено п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ;

- порушено ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не направлені на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених із TOB "Ті Бі Ес Груп" за липень 2013 року.

На підставі акту перевірки, 29.11. 2013 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу-2 збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 103433,00 грн. за основним платежем та у розмірі 51717,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Згідно з п. 75.1 ст. 75, п. 78.4 ст. 78 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п.п.86.1, 86.3, 86.8, 86.10 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

З викладених положень вбачається, що податкові перевірки мають фактично проводитись стосовно тих суб'єктів господарювання, які визначені відповідним наказом про проведення перевірки.

Так, згідно з наказом № 2170, відповідачу доручено провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача-1, у той час як відповідно до акту перевірки, перевірку проведено стосовно позивача-2.

Крім того, в акті перевірки встановлено ряд обставин діяльності позивача-2, зокрема, щодо укладення 27 березня 2013 року договору № 01/13 між позивачем-2 та ТОВ "ТІ БІ ЕС Груп".

Проте, матеріалами справи встановлено, що вказаний договір укладено між ТОВ "ТІ БІ ЕС Груп" та позивачем-1.

Колегія суддів погоджується з тим, що фактичні обставини, встановлені відповідачем у ході перевірки, не відповідають дійсності.

Суд першої інстанції встановив, що саме встановлення факту фіктивності договору № 01/13 стало підставою для висновку відповідача про порушення позивачем-2 податкового законодавства.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем-1 та ТОВ "ТІ БІ ЕС Груп" укладено договір № 01/13 про надання послуг з аутсорсингу, ведення кадрового обліку та діловодства, підбір та пошук персоналу.

Сплачені за вказаними зобов'язаннями кошти позивачем-1 включено до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів, що перевірялись відповідачем, що призвело до зменшення податкових зобов'язань позивача-1 із ПДВ.

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п.п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Для підтвердження реальності господарських операцій із ТОВ "ТІ БІ ЕС Груп представниками позивачів надано суду копії: договорів та додатків до них; актів прийняття-передачі виконаних робіт; звітів про надані послуги; розшифровок послуг до договору; податкових накладних. Вказані документи, за переконанням суду, підтверджують реальний характер договору № 01/13.

Крім того, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що договір № 01/13 укладено позивачем-1 з метою виконання своїх зобов'язань за договорами із ПАТ "Креді Агріколь Банк", TOB "ТД Амадін" та СП TOB "Інтеркар".

Викладені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями відповідних договорів, додаткових угод та додатків до них, заявок на підбір персоналу, підготовлених довідок, особових карток та наказів, копій внесених до бази 1С відомостей.

Таким чином, колегія суддів констатує належне документальне підтвердження виконання позивачем-1 господарських зобов'язань.

Колегія суддів погоджується, що в даному випадку відсутні були відсутні підстави для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень.

Апелянтом не було надано вагомих доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, колегія суддів погоджується з висновком, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, а тому таке підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконаний.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41, 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 12.06.2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

І.Й.Петрик

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.