Постанова

від 21.03.2014 по справі 826/19691/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 березня 2014 року № 826/19691/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нобл Ресорсіз Україна"

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з

обслуговування великих платників

треті особи : Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпроект-Іенжинірінг»

Приватне підприємство «Мавіко-АВ»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ватікан-Агро»

про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.09.2013 року

№ 0000103710 та №0000093710.

На підставі ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позивних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірних рішень, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкові повідомлення-рішення. У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

Третіми особами що не заявляють самостійних вимог на предмет спору не забезпечили явку своїх представник в судові засідання, письмових пояснень з приводу заявленого позову не подали.

У зв'язку із наведеним та у відповідності до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України у судовому засіданні 05.03.14р. суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників проведено позапланову документальну невиїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість 2010 - 2013 роки. За результатами перевірки складено акт від 30.08.2013 року за № 1054/40-50/37-20/35919521 (далі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушення: пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1998 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, ст. 185, п. 198.3, п. 198.4 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» завищило суму податкового кредиту та від'ємного значення в розмірі 3 118 233,00 грн.

Також, перевіркою встановлено порушення: п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1998 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» завищило суму бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 1 445 828,00 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначеного вище порушення Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників винесено податкові повідомлення-рішення від 18.09.2013 року № 0000103710, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 672 405,00 грн. (за основним платежем) та накладено штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 458 514,50 грн. та №0000093710, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 073 802,00 грн. (сума зменшення бюджетного відшкодування) та накладено штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 85 847,00 грн.

Позивач не погоджується із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями вважає їх протиправними та незаконними, а тому ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» звернулося до суду з позовом щодо їх скасування. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Із акту перевірки та заперечень відповідача вбачається, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 29.04.2011 року № 574/23-300/36536287 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Агротехтрейд» (код ЄДРПОУ 36536287) (далі - ТОВ «ХК «Агротехтрейд») щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків відомостей за серпень - вересень 2010 року.

Як зазначено в акті ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 29.04.2011 року № 574/23-300/36536287 зустрічну звірку провести неможливо, у зв'язку з тим, що Постановою Господарського суду Миколаївської області від 15.03.2011 року по справі №5/257/10 ТОВ «ХК «Агротехтрейд» ліквідовано.

Суд не бере до уваги висновки акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 29.04.2011 року № 574/23-300/36536287 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Агротехтрейд» (код ЄДРПОУ 36536287) (далі - ТОВ «ХК «Агротехтрейд») щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків відомостей за серпень - вересень 2010 року з огляду на таке.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог Податкового кодексу України ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було складено акт, а не довідку, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

Зустрічна звірка є заходом - аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, відповідно до п. 73.5 ст. 73 ПК України та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України "Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби". Аналогічна позиція викладена в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013 року по справі № 826/5361/13-а, згідно якої: «…колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом для визначення об'єкта оподаткування є фактична оплата ним сум податку контрагенту, яка позивачем здійснена, що підтверджується первинними документами та використанням товару у власній господарській діяльності».

Відповідно до вимог п. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України із змінами та доповненнями встановлено, що докази одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Крім того, як зазначено в акті від 29.04.2011 року № 574/23-300/36536287 первинна документація ТОВ «ХК «Агротехтрейд» із платниками податків відомостей за серпень - вересень 2010 року податковим органом не досліджувалась.

У зв'язку з цим звірка фактично була проведена без дослідження первинної документації.

Також, відповідачем встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Суд вважає, що дана інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Відповідачем такі документи в ході перевірки не досліджувались та не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємствам для поставки товарів, що передані позивачу зазначеними вище контрагентами. До того ж, висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати інші цивільно-правові угоди та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Зазначене вище спростовує доводи податкового органу про відсутність у контрагентів позивача трудових та матеріально-технічних ресурсів, необхідних для постачання товарів ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна».

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «ХК «Агротехтрейд» правомірно виписано податкові накладні на податкові зобов'язання з продажу товарів (робіт, послуг) на адресу ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна», які включені в податковий кредит вересня 2010 року до оподаткованих операцій з придбання податку на додану вартість, які надають право на формування податкового кредиту у сумі ПДВ 295 496,82 грн. та податковий кредит жовтня 2010 року до оподаткованих операцій з придбання податку на додану вартість, які надають право на формування податкового кредиту у сумі 27 148,54 грн.

Також, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєві від 26.12.2012 року № 1058/22-225/36317213 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агро-Трансфер» (ЄДРПОУ 36317213) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року та січень, лютий, травень 2011 року.

Як зазначено в акті ДПІ у Центральному районі м. Миколаєві від 26.12.2012 року № 1058/22-225/36317213, що зустрічну звірку провести неможливо у зв'язку з тим, що ТОВ «Агро-Трансфер» має стан - припинено (ліквідовано, закрито).

За даними додатку 5 до декларації з ПДВ за жовтень 2010 року встановлено, що ТОВ «Агро-Трансфер» завищує податковий кредит по операціях з придбання товарів (послуг) від контрагента - постачальника ТОВ «Вектра - Дон» (ЄДРПОУ 36935013) на суму ПДВ 1 549 484,00 грн., яку в свою чергу ТОВ «Вектра - Дон» за даними додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 року не декларує.

Суд не бере до уваги висновки акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєві від 26.12.2012 року № 1058/22-225/36317213 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агро-Трансфер» (ЄДРПОУ 36317213) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року та січень, лютий, травень 2011 року з огляду на таке.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог Податкового кодексу України ДПІ у Центральному районі м. Миколаєві було складено акт, а не довідку, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

Зустрічна звірка є заходом - аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, відповідно до п. 73.5 ст. 73 ПК України та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України "Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби".

Відповідно до вимог п. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України із змінами та доповненнями встановлено, що докази одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Крім того, як зазначено в акті від 26.12.2012 року № 1058/22-225/36317213, первинна документація ТОВ «Агро-Трансфер» з платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року та січень, лютий, травень 2011 року податковим органом не досліджувалась. У зв'язку з цим звірка фактично була проведена без дослідження первинної документації.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній у Листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», оцінюватися при досліджені факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Як встановлено судом, позивачу взагалі не відомі описані в акті перевірки підприємства, оскільки фінансово-господарських взаємовідносин з ними у ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» з ними не було.

Жодних порушень податкового законодавства з боку самого позивача по взаємовідносинам із контрагентом не встановлено. Всі виявлені фактичні порушення стосуються контрагентів. В зв'язку з цим, притягнення позивача до відповідальності за порушення чинного законодавства контрагентами є неправомірним.

Позивач є самостійною юридичною особою і не може нести відповідальність за відсутності вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Агро-Трансфер» правомірно виписано податкові накладні на податкові зобов'язання з продажу товарів (робіт, послуг) на адресу ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна», які включені в податковий кредит жовтня 2010 року до оподаткованих операцій з придбання ПДВ, які дають право на формування податкового кредиту у сумі 16 933,98 грн.

Також, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 14.01.2013 року № 67/2240/30435108 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фуміком» (ЄДРПОУ 30435108) з питань взаємовідносин з контрагентами, якими за рахунок ТОВ «Фуміком» сформовано податковий кредит за березень 2011 року - жовтень 2012 року.

В акті зазначено, що стан платника ТОВ «Фуміком» внесено запис про відсутність за місцезнаходження.

Згідно вищенаведеного у підприємства відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Суд не бере до уваги висновки акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 14.01.2013 року № 67/2240/30435108 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фуміком» (ЄДРПОУ 30435108) з питань взаємовідносин з контрагентами, якими за рахунок ТОВ «Фуміком» сформовано податковий кредит за березень 2011 року - жовтень 2012 року з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, однією з підстав для висновку контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ «Фуміком» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугували лише дані податкової звітності контрагентів.

Суд вважає, що дана інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Відповідачем такі документи в ході перевірки не досліджувались та не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємствам для поставки товарів, що передані позивачу зазначеними вище контрагентами. До того ж, висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати інші цивільно-правові угоди та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Зазначене вище спростовує доводи податкового органу про відсутність у контрагентів позивача трудових та матеріально-технічних ресурсів, необхідних для постачання товарів ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна».

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередній постачальник позивача був зареєстрований уповноваженими органами як суб'єкти господарювання, у встановленому порядку цивільної дієздатності не позбавлений, перебував на обліку в податкових органах як платник податку на додану вартість.

Відповідачем не надано суду доказів того, що станом на момент проведення господарських операцій з позивачем ТОВ «Фуміком» було ліквідовано або його діяльність була припинена в установленому законом порядку.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Фуміком» правомірно виписано податкові накладні на податкові зобов'язання з продажу товарів (робіт, послуг) на адресу ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна», які включені у податковий кредит березня 2011 року до оподаткованих операцій у сумі 2 489,69 грн., податковий кредит квітня 2011 року до оподаткованих операцій в розмірі 8 907,99 грн. та у податковий кредит червня 2011 року до оподаткованих операцій у сумі 9 797,69 грн.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 29.04.2011 року № 576/23-420/36535833 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Мавіко-АВ» (ЄДРПОУ 36535833) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Сімекс МК» (ЄДРПОУ 36535833) та ТОВ «Вагрос» (ЄДРПОУ 36955349) за серпень 2010 року.

В акті зазначено, що зустрічну звірку провести неможливо, у зв'язку з тим, що підприємство має стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за юридичною адресою.

Суд не бере до уваги висновки акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 29.04.2011 року № 576/23-420/36535833 з огляду на таке.

Як зазначено в акті від від 29.04.2011 року № 576/23-420/36535833 ПП «Мавіко-АВ» за серпень 2010 року, первинна документація ПП «Мавіко-АВ» податковим органом не досліджувалась.

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. №969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за №1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Як було зазначено вище, суд не погоджується із твердженнями відповідача про фіктивність правочинів з тих причин, що контрагент позивача не має адміністративно-господарських можливостей та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з акту перевірки, однією з підстав для висновку контролюючого органу щодо відсутності у ПП «Мавіко-АВ» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугували лише дані податкової звітності контрагента.

Суд вважає, що дана інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Відповідачем такі документи в ході перевірки не досліджувались та не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємствам для поставки товарів, що передані позивачу зазначеними вище контрагентами. До того ж, висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати інші цивільно-правові угоди та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що ПП «Мавіко-АВ» правомірно виписані податкові накладні на податкові зобов'язання з продажу товарів (робіт, послуг) на адресу ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна», які включені в податковий кредит за серпень 2010 року до оподаткованих операцій у сумі 40 057,00 грн.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту Західно-Донбаської ОДПІ від 20.05.2011 року № 295/23-1-31572734 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Агротрейд» (ЄДРПОУ 31572724) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні податку на прибуток за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року при взаємовідносинах з ПП «Ніко-Ойл» (ЄДРПОУ 36568993).

В акті зазначено, що ДПІ у Стрийському районі отримано постанову старшого слідчого СВ ПМ СДПІ ВПП у м. Львові, старшого лейтенанта податкової міліції Городецького Ю.Т. по матеріалам кримінальної справи за фактом створення ПП «Стилет-Юг» (ЄДРПОУ 37048886), ПП «Альтекс-ЮГ» (ЄДРПОУ 37048928), ПП «Агропрайд» (ЄДРПОУ 35870453), ПП «Югтрансагро» (ЄДРПОУ 36580289) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду , за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Суд не бере до уваги висновки акту Західно-Донбаської ОДПІ від 20.05.2011 року №295/23-1-31572734 з огляду на наступне.

Суд звертає увагу, що порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину не може бути доказом вини певної особи у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Згідно статті 70 КАС України із змінами та доповненнями, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Як вказано у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (ч. 4 ст. 72 КАС України).

В той же час, відповідачем не було надано вироку суду, яким було встановлено, що ТОВ «Агротрейд» був зареєстрований в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що вказаними юридичними особами укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» (з метою суперечною інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо), підроблялись первинні документи або що товари, роботи (послуги) від вказаних контрагентів позивачу фактично не передавались.

Враховуючи наведене, посилання відповідача на постанову (вх. ДПІ від 04.04.2011 року № 5633/8) стосовно непричетності до діяльності вказаних підприємств, складені в рамках кримінальної справи, не можуть вважатися доказами, що доводять обґрунтованість заперечень відповідача, оскільки відсутній вирок суду, який набрав законної сили та зміст якого відображає зазначені обставини як такі, що мали місце.

До того ж, пояснення вказаних осіб не можуть бути підтвердженням того, що операції з поставки товарів з такими підприємствами фактично не відбувались, а також того, що всі правочини, укладені з цими підприємствами, були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок. Таким чином, враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, суд зазначає, що посилання відповідача на порушення кримінальної справи, а також на інформацію, яка міститься у протоколах допиту, не може бути належними доказом у даній адміністративній справі та свідчити про нікчемний характер правочинів між позивачем і ТОВ «Агротрейд».

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Як встановлено судом, що ТОВ «Агротрейд» правомірно виписані податкові накладні на податкові зобов'язання з продажу товарів (робіт, послуг) на адресу ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна», які включені в податковий кредит жовтня 2010 року до оподаткованих операцій у сумі 19 541,72 грн.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали аналогічні акти перевірок відносно контрагентів, а саме:

- ДПІ у Білогірському районі від 15.04.2011 року № 735/15-02/37262574 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «СВ - Інтерконтакт» (ЄДРПОУ 37262574) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за вересень, жовтень та листопад 2010 року;

- ДПІ у Сімферопольському районі АР Крим від 11.04.2011 року № 515/23-02/36499785 про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Тихомиров» (ЄДРПОУ 36499785) з питань взаємовідносин з ТОВ «Сібаріт ЛТД» (ЄДРПОУ 35162607) за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року;

- ДПА у Херсонській області від 17.03.2011 року № 6/23-509/36420034 про результати невиїзної позапланової перевірки ПП «ТАС Агротранс» (ЄДРПОУ 36420034) з питань дотримання податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Альтекс-Юг» (ЄДРПОУ 37048928) та ПП «Стилет-Юг» (ЄДРПОУ 37048886) за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року;

- ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 26.02.2013 року №6282/226/33808289 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ НВП «Фітокар» (ЄДРПОУ 33808289) з питань правомірності проведених господарських відносин з платниками податків ТОВ «Галактика-М» (ЄДРПОУ 31890900), ТОВ «Ривс» (ЄДРПОУ 34914473), ТОВ «Страт-Д» (ЄДРПОУ 32694059), ПП «АТМ» (ЄДРПОУ 24606641), ТОВ «Матадор» (ЄДРПОУ 31820299), ТОВ «Феріт-Д» (ЄДРПОУ 36441206) за 2012 рік;

- ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 12.12.2012 року № 999/22-300/36535833 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Мавіко-АВ» (ЄДРПОУ 36535833) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ «Юзопторг» (ЄДРПОУ 36982220) у травні 2010 року, ТОВ «Т.П.О.-Продукт» (ЄДРПОУ 36955375) у вересні 2020 року, ТОВ «Компанія Універсал-НК» (ЄДРПОУ 36099332) у жовтні 2010 року;

- ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 14.05.2013 року № 364/22-225/35989010 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ценфинторг-Юг» (ЄДРПОУ 35989010) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками за період жовтень-грудень 2010 року, березень-грудень 2011 року, січень-листопад, грудень 2012 року та контрагентами-покупцями;

- ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 14.02.2011 року № 159/23-300/35674680 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Адріатика-Н» (ЄДРПОУ 35674680) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платниками податків-контрагентами за період за квітень-травень, липень-листопад 2010 року;

- Макіївської ОДПІ у Донецькій області від 21.02.2011 року № 128/23-3/36963136 про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Діалпорт Україна» (ЄДРПОУ 36963136) щодо взаємовідносин з ТОВ «Барселона Опт» (ЄДРПОУ 37100322) за період з 01.08.2010 року по 01.10.2010 року;

- ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 27.04.2011 року №6282/226/33808289 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Ватикан-Агро» (ЄДРПОУ 35673780) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «СГ-Груп» (ЄДРПОУ 36658758) за жовтень 2010 року;

- ДПІ у Михайлівському районі від 21.10.2011 року № 64/232/00903957 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Михайлівський райагропостач» (ЄДРПОУ 00903957) з питань правильності нарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та правомірності формування сум податкового кредиту з ПДВ задекларованих в податкових деклараціях з ПДВ за період з 01.08.2010 року по 31.12.2010 року.

Як встановлено судом, висновки відповідача про незаконність декларування від'ємного значення позивачем грунтуються виключно на актах перевірок відносно контрагентів.

До видів діяльності TOB «Нобл Ресорсіз Україна» за КВЕД відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносяться: 63.12.0 «Складське господарство», 63.40.0 «Організація перевезення вантажів», 15.41.0 «Виробництво нерафінованих олії та жирів», 51.21.0 «Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин», 65.23.0 «Інше фінансове посередництво», 74.14.0 «Консультування з питань комерційної діяльності та управління».

Слід зауважити, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на визначення податкових зобов'язань.

Також, на підтвердження реальності операцій з поставки товару позивачем надано: договори поставки, податкові, видаткові накладні, довідку з банку, договори складського зберігання, складські квитанції елеваторів, товарно - транспортні накладні.

Вказані документи недійсними не визнавалися та належать третім особам (елеваторам, перевізникам/експедиторам). Якщо операції є нереальними, це повинно кваліфікуватися як підробка документів зі сторони даних осіб, що за відсутності вироку суду не є належним доказом.

Належним доказом підтвердження реальності операцій поставки товару, а також погашення складських квитанцій є витяги з Державного реєстру складських квитанцій на зерно.

Судом встановлено, що контрагенти позивача є посередниками між виробниками товару і споживачами, а не виробниками товару, тому відсутня необхідність у виробничих, транспортних та трудових ресурсах. При цьому, відсутність інформації про наявність ресурсів, не означає відсутності таких ресурсів на момент виконання операцій з поставки товару.

Також, контрагентам не заборонено укладати договори оренди складських приміщень та користуватися послугами третіх осіб (перевізників, експедиторів), що і мало місце в розглянутій справі, товар перевозили перевізники, зберігали зерно в елеваторах. Суд зазначає, що в рамках поставок, позивач приймав товар, який уже знаходився на елеваторі. Там же відбувалось переоформлення товару на позивача, так як зерно є спецефічним товаром, який повинен зберігатися в спеціальних приміщеннях (елеваторах).

Підтвердженням цього є наявні в матеріалах справи складські квитанції, в яких зазначається, що товар за відповідними кількісними і якісними характеристиками переоформлено з контрагентів на позивача.

Підсумовуючи все вищевикладене, необхідне зазначити, що в розумінні ст. 16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та валових витрат.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» з контрагентами, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання зернової продукції для здійснення господарської статутної діяльності, спрямованої на отримання прибутку; висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю цих підприємств з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Відповідачем під час розгляду справи не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України із змінами та доповненнями, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України із змінами та доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України із змінами та доповненнями, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 200.1. ст. 200 ПК України із змінами та доповненнями, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України із змінами та доповненнями встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3. ст. 200 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України із змінами та доповненнями, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України із змінами та доповненнями, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від контрагентів, що містяться в матеріалах справи, які були на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством, як платник податку на додану вартість і їм відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за недостовірні відомості про них, які можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередні постачальники позивача були зареєстровані уповноваженими органами як суб'єкти господарювання, у встановленому порядку цивільної дієздатності не позбавлені, перебували на обліку в податкових органах як платники податку на додану вартість.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем товару та придбання такого товару з метою його використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини 1 статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За визначенням наведеним у пункті 15 частини 1 статті 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», зерновий склад - це юридична особа, що має на праві власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості. Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання. Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи. Кожна із сторін договору складського зберігання зерна при відвантаженні зерна має право вимагати перевірки його якості. Витрати, пов'язані із проведенням аналізу його якості, несе сторона, що зажадала його перевірки.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», зерновий склад є складом загального користування і зобов'язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи.

Статтею 11 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» передбачено, що послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки підлягають сертифікації на відповідність стандартам та іншим нормативним документам у відповідній сфері. Тобто, сертифікації підлягає не будь-яка діяльність, пов'язана із зерновою продукцією, а лише послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Визнання фіктивним підприємства не тягне за собою недійсність угод, укладених з такими підприємствами з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті сум податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про них, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування на накладання штрафних санкцій.

В акті перевірки відсутні будь-які зауваження до первинних документів позивача, оформлених за результатами вчинених операцій поставок товару. Відповідно зазначені документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства і недійсними в судовому порядку не визнавалися.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи, те, що Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників не надано доказів правомірності податкових повідомлень-рішень від 18.09.2013 року № 0000103710 та №0000093710 суд вважає, що вимоги позивача щодо скасування даних податкових повідомлень - рішень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.09.2013 року № 0000103710 та №0000093710 Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна» судові витрати в сумі 458,80 грн.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій