Постанова

від 17.03.2014 по справі 826/1260/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 березня 2014 року 11:55 № 826/1260/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Зацарний О.І.,

представника відповідача - Прокоф'єва Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства «Гіпросільмаш» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне акціонерне товариство «Гіпросільмаш» (далі - ПАТ «Гіпросільмаш», позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2014 року № 9026552207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 017 476,00 грн., від 17.01.2014 року № 9126552207, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 44800,00 грн., від 17.01.2014 року № 9226552207, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 53 317,0 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оспорювані податкові повідомлення-рішення складені за наслідками неправомірно проведеної перевірки та на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства, оскільки у позивача наявне документальне підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, всі первинні документи, які супроводжували господарські операції, а тому податкові зобов'язання сформовані підприємством вірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні судом допущено заміну первинного відповідача на належного, а саме замінив Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва її процесуальним правонаступником Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях та пояснив суду, що в основу визначення податкових зобов'язань, згідно із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, податковим органом покладено безпідставне формування та включення позивачем до складу податкового кредиту податок на додану вартість за рахунок податкових накладних виписаних контрагентом.

На думку податкового органу, діяльність контрагента позивача здійснюється поза межами правового поля та підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, усі операції купівлі-продажу ТОВ «ВБК»Аквілон» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 065491, ПАТ «Гіпросільмаш» зареєстроване 08.08.1994 року, номер запису № 1070 120 0000 000284, ідентифікаційний код юридичної особи - 00239089.

Відповідно до статуту підприємства повне найменування товариства - Приватне акціонерне товариство «Головний інститут проектування заводів сільськогосподарського та продовольчого машинобудування».

Місцезнаходження підприємства відповідно до установчих документів: м. Київ, бул. Лесі Українки, буд.26.

ПАТ «Гіпросільмаш» взято на податковий облік в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем отримано від ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя листом від 23.09.2013 року № 1319/7/08-26-22-01 податкову інформацію ТОВ «ВБК Аквілон» (код за ЄДРПОУ 35596331) щодо виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення ПАТ «Гіпросільмаш» при взаємовідносинах з ТОВ «ВБК Аквілон».

На підставі отриманої податкової інформації, згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу № 2953 від 23.12.2013 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Гіпросільмаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2011 року по 30.11.2012 року, за результатами якої складено акт від 26.12.2013 року № 837/26-55-22-07/00239089.

Згідно з висновками, викладеними в акті від 26.12.2013 року встановлено порушення позивачем вимог п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст.200, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 678 317,00 грн. та встановлено завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість на суму 53 317 грн.; та в порушення п.п.200.1. п.п.200.2 ст.200 Податкового Кодексу України ПАТ «Гіпросільмаш» безпідставно заявлено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2012 року - на суму 44 800 грн.

Висновки контролюючого органу обґрунтовані тим, що позивачем необґрунтовано сформовано податковий кредит за рахунок податкових накладних виписаних ТОВ «ВБК»Аквілон» за період з 01.03.2011 року по 30.11.2012 року, оскільки у ТОВ «ВБК» Аквілон» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та наслідком діяльності ТОВ «ВБК»Аквілон» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів в результаті документального фіксування господарських операцій без їх фактичного здійснення.

На підставі висновків акту перевірки від 30.07.2013 року № 415/26-53-22-01-21/32344547 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 17.01.2014 року № 9026552207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 017 476,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 678 317 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 339 159 грн.;

від 17.01.2014 року № 9126552207, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 44800,00 грн.,

від 17.01.2014 року № 9226552207, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 53 317,0 грн.

Позивач із зазначеними податковим повідомленнями-рішеннями не погоджується, вважає їх незаконними, а тому звернувся за захистом свого порушеного права з даним адміністративним позовом до суду з вимогами скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному досліджені, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідно до вказаного листа від 02.06.2011 року встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п. 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано в акті перевірки, в перевіряємий період позивачем сформовано та задекларовано податковий кредит по господарським взаємовідносинам з ТОВ «ВБК Аквілон» (код за ЄДРПОУ 35596331).

Так, між ПАТ «Гіпросільмаш» (Генпідрядник) та ТОВ «ВБК Аквілон» (Підрядник) укладено договір № 89-СП від 14.03.2011 року, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язувався виконати роботи з реконструкції нежилого приміщення під багатофункціональний громадський центр по вул. Перемоги 24 у м. Запоріжжя, а Генпідрядник зобов'язувався забезпечити фінансування будівництва, прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно умов Договору основою для оплати за виконані роботи є рахунок-фактура, складеної Підрядником. Оплата за фактично виконані роботи здійснюється у відповідності до складених актів форми КБ-2в, КБ-3. Договірна ціна передбачається кошторисом.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем перевірялись первинні документи складені відповідно до умов Договору № 89-СП від 14.03.2011 року, а саме акти виконаних робіт, податкові накладні, банківські виписки.

Окрім цього, позивачем (Генпідрядник) також було укладено з ТОВ «ВБК Аквілон» (Підрядник) договір №108-СП від 19.09.2011 року на виконання робіт з реконструкції нежилого приміщення під багатофункціональний громадський центр по вул. Перемоги 24 у м. Запоріжжя.

Відповідно до п.2.3 Договору, оплата за виконані роботи здійснюється Генпідрядником на основі актів здачі-приймання виконаних робіт за ф. КБ-2в і довідки про вартість виконаних робіт та витрат за ф.КБ-3, які складаються Підрядником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Підрядника з моменту підписання вищевказаних документів . Основою для оплати за виконані роботи є рахунок-фактура.

На підтвердження виконання умов Договору № 89-СП від 14.03.2011 року позивачем надано додаткові угоди до Договору, довідку про вартість виконаних робіт та витрат за червень 2011 року, акти приймання виконаних робіт за червень 2011 року №35/2-1-1, №35/2-1-2, №35/2-1-5, №35/2-1-6, №35/2-2-1, №35/2-2-2, №35/2-2-3, рахунки-фактури за червень 2011 року; довідку про вартість виконаних робіт та витрат за жовтень 2011 року, акт приймання виконаних робіт №35/2-1-6/10 за жовтень 2011 року, рахунок-фактура за жовтень 2011 року; довідку про вартість виконаних робіт та витрат за лютий 2012 року, акт приймання виконаних робіт №35/02 за лютий 2012 року, рахунок-фактура за лютий 2012 року; кошторис.

Також, на виконання Договору №108-СП від 19.09.2011 року позивач надав кошторис, копії податкових накладних від 16.11.2011 року № 12, від 22.09.2011 року № 13, від 02.10.2012 року № 2, від 12.10.2012 року № 8, від 27.11.2012 року № 19, від 10.02.2012 року № 5, від 29.02.2012 року № 16, від 01.03.2012 року № 1, від 19.03.2012 року № 9, від 19.03.2012 року № 8, від 24.05.2012 року № 10, виписаних ТОВ «ВБК Аквілон».

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ВБК Аквілон» знаходиться на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Як уже зазначалось, відповідачем отримано від ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя листом від 23.09.2013 року № 1319/7/08-26-22-01 акт № 26/08-26-22-01/35596331 про неможливість проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВБК Аквілон» за період з 01.04.2011 року по 13.09.2013 року.

Відповідно до вказаного акту встановлено, що працівниками ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя здійснено виїзд на адресу підприємства, але у зв'язку з відсутністю за юридичною адресою ліквідатора документи на проведення перевірки вручити було неможливо.

Крім того, засновниками ТОВ «ВБК «Аквілон» 22.02.2013 року прийнято рішення про припинення діяльності підприємства. Постановою від 17.06.2013 року у справі № 904/4079/13 ТОВ «ВБК «Аквілон» визнано банкрутом.

ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя направлялись запити від 18.04.2013 року № 4115/10/22-11 до керівника ТОВ «ВБК «Аквілон», від 10.07.2013 року № 740/10/22-11 - ліквідатору з проханням надати первинні та бухгалтерські документи, які підтверджують здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Як зазначено в акті відповідей на листи ні керівником, ні ліквідатором надано не було.

В подальшому, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя направлено запит до ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 17.09.2013 року №397 про встановлення місцезнаходження (місцяпроживання) ліквідатора ТОВ «ВБК «Аквілон».

У зв'язку з відсутністю ліквідатора за юридичною адресою: 49022, м. Дніпропетровськ, вул. Рильського, 6уд.137, вручення копії наказу №245 від 16.09.2013р. та направлення 16.09.2013 р. №296, виданих ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя на проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВБК «Аквілон» неможливо.

Разом з тим, перевіркою достовірності відображених показників у поданій податковій звітності в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у перевіряємому періоді, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «ВБК «Аквілон» та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків.

Зокрема, при проведенні аналізу податкової звітності згідно з деталізованою інформацією по платникові ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України перевіркою встановлено, що ТОВ «ВБК «Аквілон» до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ по операціях з МПП «Доннік» (код ЄДРПОУ 20189531), ТОВ «Укрпромтехснаб» (код ЄДРПОУ 32688548), ТОВ «Синдикат ТМ «Катана» (код ЄДРПОУ 37071077), ТОВ «Будекспорт» (код ЄДРПОУ 24144324), ТОВ «Мега-Тек» (код ЄДРПОУ 31950105).

В той час, згідно податкової інформації Лівобережної МДПІ в Індустріальному районі ТОВ «Синдикат ТМ «Катана» має стан 23 «Місцезнаходження не встановлено», основні засоби не декларувались.

Згідно інформації ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, ТОВ «Укрпромтехснаб» має стан 8 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», основні засоби не декларувались.

Згідно податкової інформації Кіровоградської об'єднаної ДПІ, ТОВ «Будекспорт» має стан 4 «Порушено провадження у справі про банкрутство».

Відповідно до інформації Ленінської міжрайонної ДПІ у м. Луганську, МПП «Доннік» має стан 0, підприємством не було задекларовано у складі податкових зобов'язань суми наданих послуг по наданню вантажного транспорту для ТОВ «ВБК «Аквілон», основні засоби не декларувались.

Контролюючим органом зроблено висновок, що вказані підприємства-постачальники створені як «транзитні» підприємства з метою надання реально існуючим СПД послуг з безпідставного завищення податкового кредиту та валових витрат та виводу грошових коштів в тіньовий сектор економіки.

Разом з цим, ТОВ «ВБК «Аквілон» за період з 01.04.2011 р. по 13.09.2013 р. не надало первинних документів, бухгалтерських документів, документів на отримання та перевезення товарів (робіт, послуг) та інших документів, тому інформація про формування податкового кредиту відсутня. Проведеною перевіркою відображеного показника за 2-4 квартали 2011 року, 2012 року, 2013 року у сумі 17563378 грн. без підтверджуючих документів, податковим органом не встановлено ведення господарської діяльності ТОВ «ВБК «Аквілон», що свідчить про те, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ВБК «Аквілон» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Аналізуючи фінансово-господарську діяльність ПАТ «Гіпросільмаш» та враховуючи вищевикладене, суд погоджується з висновком податкового органу, що оскільки у ТОВ «ВБК "Аквілон" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно з положеннями цивільного законодавства, зазначені операції мають ознаки нікчемності.

В порушення: п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України контрагентом позивача незаконно сформований податковий кредит, тобто відсутній факт виконання робіт (послуг), у якого відповідно відсутнє право на формування податкового кредиту в розумінні п.198 ст.198 Податкового кодексу України.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п 2 16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності формально складених, але недостовірних документів, або сплати грошових коштів.

Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Будь-які документи (у тому числі договори, видаткові та податкові накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, що свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Крім того, під час дослідження наявних доказів у справі, у суду також виникли сумніви щодо реальності здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентом, оскільки позивачем не надано в підтвердження виконання умов укладених договорів інших документів, зокрема, акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт та витрат по Договору №108-СП від 19.09.2011 року, документів транспортування, довіреностей, банківських виписок про оплату за виконані роботи.

Відтак, суд дійшов висновку, що операції між позивачем та ТОВ «ВБК «Аквілон» є нереальними, а діяльність підприємств підпадає під ознаки фіктивної діяльності, відсутні необхідні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладенню угод та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань, що значить й про відсутність наміру реального створення правових наслідків, які обумовлюються правочинами.

Відповідно до пп. 72.1.5 п. 72.1 ст. 72 Податкового кодексу України податковою службою використовується інформація від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Враховуючи викладене, використання податковим органом під час проведення перевірки та складання за її результатами висновку інформації викладеної в актах (довідках) перевірок (звірок) інших платників податків є правомірним, оскільки вони підтверджують або спростовують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється та отримані у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Таким чином, виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про те, що протягом періоду, який перевірявся ПАТ «Гіпросільмаш» здійснювало операції, які свідчать про отримання податкової вигоди шляхом заниження податкового кредиту за рахунок залучення до схеми поставок товарів «сумнівних» контрагентів.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а податкове повідомлення-рішення від 17.01.2014 року № 9026552207 ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому є правомірним.

Окрім того, як вбачається з акту перевірки, за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки правомірності нарахування ПАТ «Гіпросільмаш» бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за листопад 2012 року, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (рядок 23) за жовтень 2012 року на 44 800 грн. та заниження залишку від'ємного значення з податку на додану вартість (рядок 24) за листопад 2012 року на 53 317 грн.

Відповідно до пп. 14.1.18, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1 - 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс встановлює єдиний випадок, коли не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу), зокрема, це суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках в день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.10 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у будь-якому попередньому податковому періоді.

Суд зазначає, що неможливість підтвердити відображення контрагентом сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання права на бюджетне відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що суми податку на додану вартість, що заявлені позивачем до бюджетного відшкодування у вказаний період не підтверджені податковими накладними, виписаними контрагентами та не надано суду належним чином завірені копії для надання належної оцінки в підтвердження правомірності віднесення відповідних сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з виконанням робіт (послуг) до податкового кредиту.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд вважає, що відповідачем правомірно винесені податкові повідомлення-рішення від 17.01.2014 року № 9126552207 та № 9226552207, оскільки належними та допустимими доказами у справі доведено факт порушення позивачем положень податкового законодавства України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 44800,00 грн. та розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 53 317,00 грн., які підлягають зменшенню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивач не надав доказів, що спростовують твердження відповідача, який під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Гіпросільмаш» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 21.03.2014 року.

Суддя В.П. Шулежко