Ухвала

від 25.03.2014 по справі 1570/3793/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

25 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/3793/2012

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Дубчак Ю.В.,

за участю: представника ТОВ "Градстрой-Одітел" - Меламеда Іллі Самуїловича, представника ДПІ у Біляївському районі Одеської області - Неплія Ігора Анатолійовича, представника прокуратури - Новацького Максима Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Градстрой-Одітел" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Градстрой-Одітел" до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області, за участю Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області, про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Градстрой-Одітел" звернулося до суду з адміністративним позов до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0006022200 та № 0006032200 від 15.06.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюванні рішення є незаконними, оскільки висновки та фактичні обставини, встановлені під час перевірки, які наведені в акті перевірки, не відповідають дійсності.

01 вересня 2012 року в судовому засіданні до участі у справі було залучено Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року у задоволені позовних вимог ТОВ "Градстрой-Одітел" - відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, представником ТОВ "Градстрой-Одітел" подана апеляційна скарга, в якій зазначено, що вказана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 21 травня 2012 року по 07 червня 2012 року, на підставі наказу ДПС в Одеській області від 16.05.2012 року № 647 та повідомлення від 16.05.2012 року № 4/22-80, виданого ДПС в Одеській області, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 ПК України, проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Градстрой-Одітел" з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "СП ЕТО" за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року.

Під час перевірки встановлено, що згідно бази даних АІС "Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" ДПС України, підприємство TOB "СП ЕТО" знаходилось на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС. Директор та головний бухгалтер TOB "СП ЕТО" є Соломко Лариса Іванівна. На час перевірки стан платника "11" припинено, але не знято з обліку. Банківські рахунки закрито, свідоцтво платника ПДВ № 100299679 від 31.08.2010 року анульоване 30 серпня 2010 року у зв'язку з внесенням запису до СДР про відсутність за підтвердження.

Також, актом перевірки зафіксовано, що згідно протоколу допиту свідка від 16.11.2011 року, складеного старшим оперуповноваженим ВВС ГУПМ ДПА України, у серпні 2010 року Соломко Л.І. познайомилась з жінкою, яка запропонувала відкрити на своє ім'я фірму за винагороду 300 грн. Пакет документів, що пропонувались підписати Соломко Л.І. у нотаріуса та в ловах банку для останньої були не відомі, зміст та суть незрозумілий. Соломко Л.І. фінансово-господарську діяльність TOB "СП ЕТО" не здійснювала, ніяких робіт, послуг та товарів не постачала та не отримувала, нікого на це не уповноважувала. Банківські рахунки для підприємства не відкривала, бухгалтерські документи та податкову звітність не складала та не відписувала. Ні в яких установах по даному підприємству не була. Якою самою діяльністю займалось TOB "СП ЕТО" та з якими контрагентами мало взаємовідносини дане підприємство їй не відомо. Печатку підприємство ніколи не отримувала, наміру займатися фінансово-господарською діяльністю при реєстрації на її ім'я не мала, статутний фонд не формувала.

На підставі викладеного, контролюючим органом зроблено висновок, що ТОВ "Градстрой-Одітел" протиправно віднесло до складу валових витрат ІІІ, IV кварталу 2010 року, І кварталу 2011 року та податкового кредиту жовтня, листопаду, грудня 2010 року та січня 2011 року, суми податку на додану вартість за первинними документами, які не виписувались та не підписувались посадовими особами ТОВ "СП ЕТО", а саме Соломко Л.І. Що призвело до порушення ТОВ "Градстрой-Одітел" положень:

- підпункту 5.39 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток у 2010-2011 роках на 1161825,46 грн., у тому числі: за 2010 рік в сумі 1053627, 66 грн.; І квартал 2011 в сумі 108197,80 грн.;

- підпункту 7.2.3 пункту 7.2, пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження чистої суми податкових зобов'язань у 2010-2011 роках на 890654 грн., у тому числі по періодам: у жовтні 2010 на 82603 грн.; у листопаді 2010 на 118843 грн.; у грудні 2010 на 603865 грн.; у січні 2011 на 85343 грн.

За результатом перевірки складено акт № 10/22-80/34381727 від 07.06.2012 року, на підставі якого відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 15.06.2012 року: № 0006032200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 1091983 грн., з яких за основним платежем - 890654 грн., за штрафними санкціями - 201329 грн.; та № 0006022200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1425232,46 грн., з яких за основним платежем - 1161825,46 грн., за штрафними санкціями - 263407 грн.

Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що позивачем у підтвердження правомірності господарських операцій не надано у повному об'ємі документи, які могли б підтвердити його правову позицію.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції правильними, а також вважає необхідним зазначити наступне.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів, випливають з порядку формування платником податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат та стосуються правомірності рішень контролюючого органу про нарахування податкових зобов'язань і штрафних санкцій.

Так, на час виникнення спірних правовідносин платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначалось Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі -Закон № 168/97-ВР).

Згідно до статі 1 Закону № 168/97-ВР, податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6); податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону № 168/97-ВР дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як передбачено абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Також, згідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Як визначено пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"(далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Також, частиною 2 статті 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із системного аналізу положень чинного законодавства вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних та здійснення реальної господарської операції.

Разом з тим, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного товару (послуг).

Таким чином, колегія суддів погоджується, що право нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійсненням ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності. За відсутності факту придбання товарів, відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних бухгалтерських документів.

Як доказ реального здійснення господарських операцій по виконанню ТОВ "СП РЕТ" робіт, позивач посилався на наявність укладених між підприємствами TOB "Градстрой-Одітел" "Підрядник" та ТОВ "СП ЕТО" "Субпідрядник" договорів підряду:

- від 01.07.2010 № 01/07-2010-6 на виконання комплексу робіт по антикорозійному захисту металоконструкцій ВЛ-400на об'єкті Молдова, м. Дністровськ, ЗАТ "Молдавська ГРЕС". Договірна вартість робіт складає 96013грн. з урахуванням ПДВ 16002,16грн. Матеріали Підрядника.

- від 01.09.2010 № 01/09-2010-1 на виконання комплексу загальних будівельних робіт, піскоструйної обробки, зачищенню та антикорозійну захисту металоконструкцій та обладнання, та інш. Об'єкт будівельних договором не визначено. Договірна ціна робіт розраховується на підставі проектно - смітної документації. Матеріали субпідрядника.

- від 01.10.2010 № 01/10-2010-1 на виконання комплексу робіт по влаштуванню метало каркаса будівлі складу зерна, стінового огороження воріт, стін та інш. Об'єкт будівельних робіт - с. Градениці, Біляївський район, Одеської області. Договірна ціна робіт розраховується на підставі проект смітної документації. Матеріали субпідрядника.

- від 06.10.2010 № 06/10-10 на виконання комплексу робіт по ремонту котла ПТВМ - 50 № 3 в котельній за адресою: вул. 25-ї Чапаївської дивізії Договірна ціна робіт складає 45422,40грн. з урахуванням ПДВ.

- від 07.12.2010 № 07/12-10 на виконання комплексу робіт по ремонту котла ПТВМ - 50 № 3 в котельній. Об'єкт підрядних робіт договором не визначено. Договірна ціна складає 231632,40грн. з урахуванням ПДВ.

- від 04.01.2011 № 04/01-11 на виконання комплексу робіт по екологотеплотехнічним іспитам котлів та їх ремонтам. Об'єкт підрядних договором не визначено. Договірна ціна складає 36000грн. з урахуванням

- від 04.01.2011 № 04/01-11А на виконання комплексу робіт по демоні та монтажу обладнання АЗ-Flex, 0,5л. Об'єкт підрядних робіт договором не визначено Договірна ціна складає 21393,79грн. з урахуванням ПДВ.

Крім того, між зазначеними договорами складались також договори постачання:

- від 29.11.2010 № 29/11-10 постачання секції ППТО у кількості 3 штуки на загальну суму 2885500 грн. з урахуванням ПДВ. Поставка продукції здійснюється на умовах DDP Криворожська ТЕС, м. Зеленодольськ, Дніпропетровська область.

- від 01.12.2010 № 01/12-10 постачання продукції виробничо-технічного призначення (вентиль, задвижка, регулятор та інш) на загальну сум 198246,34 грн. з урахуванням ПДВ. Умови постачання: склад продавця (TOB ЕТО").

На виконання умов зазначених договорів сторонами були підписані акти виконаних будівельних робіт, перераховувались грошові кошти у розмірі 5661763,93 грн., згідно платіжних доручень.

Послуги будівництва та матеріали (запаси) оприбутковано підприємства та відображено проводками Дт 6852(631) Кт 311 на загальну суму 5661763,93грн; Дт 84(207) Кт 6852(631) на загальну суму 4700308,45 грн., ДТ 6415 Кт 6852(631) на загальну суму 940061,03грн., та повернення грошових коштів - Дт 311 Кт 6852 у сумі 70000грн.

Відповідно до договору про переведення боргу від 01.03.2011 № 010311, складеному із TOB "Ін-Буд-Київ", код за ЕДРПОУ 36925136, TOB "СП ЕТО", код за ЕДРПОУ 33696460, TOB "Градстрой-Одітел", код за ЕДРПОУ 34381727, TOB "Ін-Буд-Київ" виступає як "Боржник", TOB "СП ЕТО" виступає як "Кредитор", TOB "Градстрой-Одітел" виступає як "Новий боржник". Зобов'язання Боржника по погашенню заборгованості у розмірі 93,79грн. переходять до Нового боржника (акт переводу та прийняття зобов'язань від 01.03.2011). Тобто, заборгованість TOB "СП ЕТО" перед TOB "Градстрой-Одітел" по договору від 04.01.2011 № 04/01-11А у розмірі 93,79 грн. рахується погашеною у відповідності із договором про переведення боргу від 01.03.2011 № 010311. Станом на 31.12.2011 заборгованість між підприємствами відсутня.

При формуванні декларацій з податку на прибуток підприємств за 3 квартали, рік 2010 та 1 квартал 2011 року встановлено: господарські операції, яких проведено з TOB "СП "ЕТО", та яких відображено за Кт рахунку 6852 "розрахунки з іншими кредиторами", а також, по рахунку 631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками", з урахуванням дебетового сальдо на початок і кінець періоду, включено до складу валових витрат, яких відображено по рядку 04.1 "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" за відповідні періоди у розмірі 4647301,86грн. (без врахування ПДВ), у тому числі: 3 квартал 2010 в сумі 247 040,64грн; 4 квартал 2010 в сумі 3 967 470,00грн; -1 квартал 2011 в сумі 432791,22грн.

По факту придбання послуг (запасів), на адресу TOB "Градстрой-Одітел" було виписано податкові накладні, суми ПДВ по яких віднесено до податкового кредиту вересня, жовтня, листопада, грудня 2010 року та січня 2011 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Також, згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р. № 568/11/13-10 Верховний Суд України дотримується наступної правової позиції щодо підтвердження товарності господарських операцій.

Зокрема, факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись такими обставинами:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Тому, враховуючи викладене, колегія суддів критично ставиться до наданих повивачем документів, та погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані до перевірки первинні документи бухгалтерського обліку, є формально складеними та з урахуванням встановлених під час проведеної перевірки фактів не спростовують висновок Податкового органу про безтоварність укладених між TOB "Градстрой-Одітел" та ТОВ "СП ЕТО" господарських операцій.

Також, враховуючи встановлені факти, оцінюючи надані позивачем та відповідачем докази у сукупності, колегія суддів вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення від 15.06.2012 року № 0006022200 та № 0006032200 прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та законами України, а також відповідають іншим критеріям, встановленим частиною третьою статті 2 КАС України. А тому підстав для їх скасування не вбачається.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Градстрой-Одітел" - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її оголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 31 березня 2014 року.

Головуючий:

Судді: