Постанова

від 26.03.2014 по справі 914/4766/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2014 р. Справа № 914/4766/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Дякович О.В.

суддів Данко Л.С.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бокало Н.І.

за участю представників сторін :

від позивача: Скаб Н.М. (довіреність №03/03-14 від 03.03.2014 року);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність б/н від 20.11.2013 року);

ОСОБА_4 (довіреність б/н від 26.11.2013 року);

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: ОСОБА_3 (довіреність №11 від 11.01.2014 року);

від третьої особи-4: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Девік", смт. Розділ, Миколаївського району, Львівської області, вих. № 4/03-14 від 04.03.14 року (вх. № 01-05/1037/14 від 06.03.2014 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2014 року

у справі № 914/4766/13

за позовом: Приватного підприємства "Девік", смт. Розділ, Миколаївського району, Львівської області

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Львів

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсал-М", м. Ужгород

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія", м. Цюрупинськ, Херсонської області

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство "Інстанпласт-ХВ", м. Городок, Львівської області

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунапак Україна", м. Ходорів, Львівської області

про: стягнення 23 350, 40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.02.2014 року у справі № 914/4766/13 в задоволенні позову Приватного підприємства (надалі - ПП) "Девік", смт. Розділ, Миколаївського району, Львівської області до Фізичної особи-підприємця (надалі -ФОП) ОСОБА_5, м. Львів відмовлено.

Не погодившись з винесеним рішенням місцевого господарського суду ПП «Девік» оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 4/03-14 від 04.03.14 року, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 18.02.2014 року у справі № 914/4766/13 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов ПП «Девік» до ФОП ОСОБА_5 та стягнути 23 350,40 грн., оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права, яке порушило процесуальні права відповідача і стало підставою для прийняття незаконного рішення, а також і норм матеріального права, що грубо порушує законні права та інтереси скаржника. Свої доводи скаржник аргументує тим, що твердження місцевого господарського суду про те, що акт 40ДТ від 25.05.2013 року, який був складений при розвантаженні автомобіля є неналежним доказом у справі є неправомірним та юридично необґрунтованим. Також зазначає, що відповідач - ФОП ОСОБА_5 порушив зобов'язання взяті на себе згідно умов Договору та Заявки, а саме не забезпечив збереження наданого до перевезення вантажу посилаючись на те, що останній був проінформований про вид вантажу і повинен був надати відповідний транспортний засіб.

Скориставшись своїм правом наданим ст. 96 ГПК України, на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 року ФОП ОСОБА_5 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що повністю заперечує доводи апеляційної скарги, вважає, що судом було правомірно залучено у справі в якості третьої особи - ПП «Інсталпласт-ХВ», що Акт 40ДТ від 25.05.2013 року не може бути належним доказом по справі, оскільки в порушення вимог ч.2 ст.34 та ч.1 ст.36 ГПК України не містить даних про обставини, які мають значення для справи, а саме те, в чому конкретно полягає вина перевізника.

В даному судовому засіданні представники позивача, відповідача та третьої особи-3 підтримали свої доводи, та заперечення, а також висловили свої міркування щодо питань, які виникли в ході судового засідання.

Треті особи-1,2,4 участі уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 07138507, №07138396, №07138523.

Зважаючи на те, що треті особи належним чином були повідомлені про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення по справі, тому судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представників третіх осіб.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 18.02.2014 року у справі № 914/4766/13 слід скасувати, апеляційну скаргу ПП «Девік» - задовольнити, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи колегією Львівського апеляційного господарського суду встановлено, що між Приватним підприємством «Девік» (Експедитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Виконавець) укладено Договір №1009/2013 від 02.01.2013 року про перевезення вантажу автомобільним транспортом (надалі - Договір).

На підставі вказаного Договору була укладена Заявка № 27699 від 22.0.2013 р. на перевезення вантажу (гофролист) за маршрутом м. Цурюпинськ (Херсонська обл.) - м. Ходорів (Львівська обл.), автомобіль НОМЕР_1, НОМЕР_2, водій ОСОБА_7. Крім того, факт перевезення вантажу підтверджується товарно-транспортною накладною ТТН № Р962 від 23.05.2013 р.

Позивач (ПП «Девік»), отримавши замовлення на організацію перевезення вантажу від ТзОВ «Універсал-М», залучив відповідача (ФОП ОСОБА_5.) до виконання своїх обов'язків по організації перевезення вантажу на підставі Договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом №1009/2013 від 02.01.2013 р. та заявки на перевезення №27699 від 22.05.2013 р.

В свою чергу, відповідач (ФОП ОСОБА_5.), діючи у відповідності із чинним законодавством України та п.1.2. Договору, залучив до здійснення замовленого перевезення безпосереднього перевізника - третю особу-3 - ПП «Інсталпласт-ХВ» на підставі договору №Ш-49 від 19.11.2012 р. та договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг по автоперевезенню вантажів від 22.05.2013 р.

З долучених сторонами документів до матеріалів справи вбачається, що вантажовідправником і первісним замовником перевезення вантажу була третя особа - 2 ТзОВ «Дунапак Таврія», Експедицією -1 - третя особа-1 - ТзОВ «Універсал-М», Експедицією-2 - позивач - ПП «Девік», Експедицією-3 - відповідач - ФОП ОСОБА_5, Перевізником - третя особа-3 - ПП «Інсталпласт-ХВ», Вантажоодержувачем - третя особа-4 - ТзОВ «Дунапак Україна».

При розвантаженні автомобіля було виявлено, що вантаж пошкоджений, про що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, було складено Акт 40ДТ від 25.05.2013 р. приймання сировини за кількістю і якістю (надалі - Акт). В даному Акті зазначено, що в результаті приймання встановлено, що гофролисти замоклі і не підлягають подальшому використанню у виробництві. Підлога напівпричепу проламана, що ускладнює нормальну вигризку товару. Згідно даного Акту вартість замоклого товару становила 34863,83 грн.

На адресу ПП «Девік» надійшла претензія за вих. № 363 від 25.06.2013 р. від ТзОВ «Універсал-М» (замовник перевезення вантажу) про відшкодування збитків внаслідок пошкодження під час перевезення вантажу на суму 23 350,40 грн., з якої вбачається, що відповідно до листа-рекламації від 28.05.2013 року було пошкоджено товару на суму 29 053,20 грн. Із зазначеної суми було відраховано вартість отриманого продукту, який було реалізовано в якості макулатури, що підтверджується ТТН № 909 від 30.05.2013 р. та видатковою накладною № 909 від 30.05.2013 року. Відповідно до пояснень третьої особи -1, сума збитків була зменшена в результаті реалізації пошкодженого вантажу в якості макулатури із розрахунку 1,06 грн. за 1 кг. товару (накладна № 909). Сума за 5,38 т. товару склала 5702,80 грн.

Дане відшкодування було проведено ПП «Девік» шляхом задоволення претензії, а саме було перераховано суму в розмірі 23 350,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5254 від 11.12.2013 року.

Відтак, позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Виконавець ФОП ОСОБА_5 порушив зобов'язання взяті на себе згідно умов Договору та Заявки, а саме не забезпечив збереження наданого до перевезення вантажу.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що укладений між позивачем та відповідачем Договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом за своє суттю є договором транспортного експедирування.

Правовідносини перевезення вантажів та їх експедирування врегульовані главою 32 Господарського кодексу України, главами 51, 65 Цивільного кодексу України, Законом України "Про транспорт", Статутом автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Радою Міністрів УРСР від 27.06.1969р. №401, Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", а також Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Відповідно до п. 1 ст.932 Господарського кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб, а згідно п.2 ст.902 Цивільного кодексу України, у випадках встановлених договору, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед заявником за порушення договору.

Відповідно до п.1.2. Договору Виконавець здійснює перевезення вантажу власним (або найманим) автомобільним транспортом і несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажів з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі Вантажоодержувачу. У разі залучення Виконавцем третіх осіб до виконання своїх зобов'язань за Договором, Виконавець залишається відповідальним перед Експедитором за дії чи бездіяльність таких третіх осіб.

У відповідності до статті 933 ЦК України клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором. Клієнт відповідає за збитки, завдані експедиторові у зв'язку з порушенням обов'язку щодо надання документів та інформації, визначених частиною першою цієї статті.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові ПП «Девік» про стягнення суми завданих збитків з відповідача виходив з того, що із заявки про перевезення вантажу №27699 від 22.05.2013 р., укладеної між сторонами вбачається, що позивач не повідомив відповідача про властивості вантажу чи особливі вимоги до умов його зберігання та перевезення. 23.05.2013р. відповідачем у справі був поданий автомобіль з тентовим покриттям кузова.

Проте, колегія суддів не може погодитися з вищенаведеним висновком місцевого суду з огляду на наступне.

Як вбачається з укладеної між сторонами Заявки № 27699 від 22.05.2013 року у ФОП ОСОБА_5 було замовлено транспортний засіб для перевезення товарів народного споживання (тнп) з можливістю бокового завантаження, наявність шторного механізму. З цього випливає недопустимість впливу зовнішнього середовища на вантаж, що перевозиться, а саме сонця, вітру та дощу.

Крім того, згідно п.4.3.2 укладеного між сторонами Договору відповідач зобов'язувався надати транспортний засіб, придатний в комерційному, технічному, гігієнічному відношенні для перевезення вантажів.

Відповідно до п.4.2.1. Договору виконавець (відповідач) має обирати або змінювати транспортний засіб, який здійснює перевезення та маршрут перевезення.

Розділ 26 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997р. №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568 передбачає правила перевезень промислових товарів народного споживання, відповідно до яких під час перевезення промислових товарів народного споживання перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі повинні вживати заходів для забезпечення цілості вантажів, не допускаючи попадання на них атмосферних опадів. Промислові товари для перевезення повинні подаватись вантажовідправником, як правило, в тарі або упаковці. Допускається подання промислових товарів для перевезення без упаковки, якщо про це домовлено у договорі на поставку між вантажовідправником і вантажоодержувачем. Промислові товари, що упаковані в коробки, пакети, в'язки, тюки, кіпи (швейні вироби, галантерея, предмети санітарії та гігієни, книги тощо) та подаються для перевезення вантажовідправником, повинні мати обв'язку, яка забезпечує цілість упаковки і виключає можливість доступу до вантажу без порушення обв'язки або упаковки. Для перевезення промислових товарів Перевізники повинні надавати автомобілі-фургони або автомобілі з бортовою платформою (п.26.1.2, 26.1.3.,26.1.6., 26.1.8. розділу 26).

Крім того, в Договорі-заяві про надання транспортно-експедиційних послуг по автоперевезенню вантажів б/н від 22.05.2013р., укладеного між відповідачем та ПП «Інсталпласт-ХВ» (перевізник) в графі найменування вантажу зазначено - тнв (товари народного вжитку), що свідчить про те, що перевізник був проінформований про вид вантажу і повинен був надати відповідний транспортний засіб.

При розвантаженні автомобіля було виявлено, що вантаж пошкоджений, про що було складено Акт 40ДТ приймання сировини за кількістю і якістю від 25.05.2013 р. (Акт).

Відповідно до п.15.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997р. №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568, у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом, що наведене в додатку 4.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення покликався на те, що вищезазначений Акт, є неналежним доказом у справі, оскільки з вказаного акту не видається можливим встановити розмір фактично завданих збитків, фактичного пошкодження товару.

Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до складеного Акту вартість замоклого товару становила 34863,83 грн. Це сума вартості вантажу з ПДВ по товарно-транспортних документах. Однак, із зазначеної суми було вирахувано ПДВ 5 810,63 грн., оскільки на підставі ст.185 Податкового кодексу України, пошкоджений товар не є об'єктом обкладання ПДВ. Крім того, із суми також було вирахувано і вартість виручки за макулатуру, оскільки непридатний замоклий гофрокартон власником вантажу було реалізовано у якості макулатури (накладна №909), сума за 5,38 т. товару, відвантаженого за оригінальною накладною №962 складає 5 702,80 грн. Також, сума збитків в розмірі 23 350,40 грн. знайшла своє підтвердження і в поданих третіми особами документах. Крім того, позивачем надано копію претензії від ТзОВ «Універсал-М» на суму 23 350,40 грн. та копію платіжного доручення про проведення відшкодування по цій претензії. Тому, всупереч висновкам, викладених в рішенні суду першої інстанції сума завданих збитків позивачем доведена і документально підтверджена.

Також, слід зазначити, що відповідно п.4.3.3 Договору, водій виконавця (відповідача) зобов'язаний бути присутнім при завантаженні/розвантаженні вантажу, перевірити відповідність кріплення і укладки вантажу на рухомому складі, вимогам безпеки руху і забезпечення збереження рухомого складу.

Окрім того, згідно п.15.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні № 363 від 14.10.1997 року, у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4.

Пункт 15.2. Правил передбачає, що перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини:

а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній;

б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері;

в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу;

г) інші обставини(пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними. Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом. При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони Для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про що складений акт (п.15.3., 15.4., 15.5., 15.6.).

Крім того, положення укладено між сторонами договору , а саме п.4.3.9 Договору передбачає, що у випадку виявлення пошкоджень, надлишку, браку виконавець (відповідач) разом із вантажоодержувачем складає відповідний акт із обов'язковим підписом водія і представника вантажоодержувача, а водій робить запис про наявні відхилення від заявки у всіх екземплярах ТТН з відображенням факту складання акту (дата, номер, про що складено акт). Водій не має права відмовитися від підпису акту. В разі незгоди з фактами, викладеними в акті, водій виконавця (відповідача) повинен викласти свої заперечення, обґрунтувавши їх належним чином.

Згідно п.13.6 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні №363 від 14.10.1997 року в разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, Перевізник i вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин i суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу Перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами.

Відповідно до умов Договору саме представник відповідача мав бути присутнім при розвантаженні вантажу та відповідно під час складання Акту. Жодна із сторін не висловила свої заперечення, щодо складання Акту №40 ДТ від 25.05.2013 року, що в свою чергу свідчить, що сторони погоджувалися із викладеними в ньому фактами.

Колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції щодо того, що Акт №40 ДТ від 25.05.2013 року хоч і був підписаний водієм без зауважень, але є неналежним доказом вини відповідача за пошкодження товару, оскільки пошкодження товару сталось внаслідок недотримання вантажовідправником вимог щодо упакування.

Відповідно до п.4.3.5. укладеного між сторонами Договору, водій виконавця зобов'язаний обґрунтувати всі зроблені ним в ТТН/СМR застереження, що стосуються зовнішнього стану вантажу та його пакування, укладки. У випадку відсутності в товарно-транспортній накладній обґрунтованих застережень водія виконавця, виконавець погоджується, що зовнішній стан вантажу, його пакування, укладка були у справному стані на момент завантаження, а також, що дані про кількість вантажних місць, розміри, вага вантажу відповідали записам товарно-транспортної накладної.

Як вбачається з товарно-транспортних документів такі застереження відсутні, тому твердження суду про недотримання вантажовідправником вимог щодо упакування товару колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду розцінююся як безпідставні.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу

У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору (ст.932 Цивільного кодексу України). Статтею 934 Цивільного кодексу України передбачено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Крім того, укладеним між сторонами Договором №1009/2013 від 92.01.2013 року передбачено те, що у разі залучення Виконавцем третіх осіб до виконання своїх зобов'язань за Договором, Виконавець залишається відповідальним перед Експедитором за дії чи бездіяльність таких третіх осіб (п1.2 Договору). З моменту завантаження вантажу на транспортний засіб і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу (5.2. Договору).

Також, в заявці №27699 від 22.05.2013 року зазначено, що перевізник несе повну матеріальну відповідальність за часткову чи повну втрату вантажу або його пошкодження, що трапилося в проміжок часу між прийняттям вантажу до його здачі належному вантажоодержувачу.

Статтею 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що сталося не з його вини.

Оскільки, відповідач у встановленому Договором порядку не виконав свій обов'язок щодо належної організації перевезення вантажу, переданого позивачем, у зв'язку із пошкодженням перевізником відповідача при здійсненні перевезення, відповідальність за дії якого перед позивачем несе відповідач, то у позивача відповідно до ст. ст. 22, 611, 929, 932, 934 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від відповідача відшкодування збитків у розмірі 23 350, 40 грн., що складають вартість пошкодженого вантажу.

Таким чином, з огляду на викладене та з врахуванням документальних доказів у справі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 23 350,40 грн. за неналежне виконання укладеного між сторонами Договору №1009/2013 від 02.01.2013 року.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2014 року у справі № 914/4766/13 скасувати, як таке, що прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків, викладених у цьому рішенні, обставинам справи, та прийняти нове рішення яким позов задовольнити. Судові витрати в порядку ст. 49 ГПК України покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Девік", смт. Розділ, Миколаївського району, Львівської області, вих. № 4/03-14 від 04.03.14 року (вх. № 01-05/1037/14 від 06.03.2014 року) задовольнити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 18.02.2014 року у справі № 914/4766/13 скасувати, прийняти нове рішення. Позов задовольнити: стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, (м. Львів, вул. Городоцька, 355, оф.358, 79040, Код ЄДРПОУ НОМЕР_3, ІПН НОМЕР_3, №св.пл.ПДВ: 72472498) на користь Приватного підприємства "Девік" (смт. Розділ, Миколаївський район, Львівська область, вул. Миру, 12, ЄДРПОУ 19322456, Індив.под.№193224513083, № св. пл.ПДВ 100017971 на р/р 26007210225029 в АТ «Про Кредит Банк» МФО 320984) заборгованість в сумі 23 350 грн. 40 коп. та судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. за розгляд позовної заяви в господарському суді Львівської області та судовий збір в розмірі 913, 50 грн. за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Львівської області.

Повний тест постанови складений 31.03.2014 року

Головуючий суддя Дякович О.В..

Суддя Данко Л.С.

Суддя Якімець Г.Г.