Постанова

від 23.06.2014 по справі 914/4766/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 року Справа № 914/4766/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В., розглянувши матеріали касаційної

скаргиПриватного підприємства "Інстанпласт-ХВ" напостанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 у справігосподарського суду Львівської області № 914/4766/13 за позовомПриватного підприємства "Девік" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 треті особи,які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсал-М" Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія" Приватне підприємство "Інстанпласт-ХВ" Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунапак Україна" простягнення 23 350,40грн. за участі представників сторін:

від третьої особи 3 - Ксьондзик П.Г.;

від інших сторін - не з'явилися.

У С Т А Н О В И В:

20.12.2013р. Приватне підприємство "Девік" звернулися до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 23 350,40грн. збитків, що виникли внаслідок неналежного виконання останнім своїх договірних зобов'язань.

18.02.2014р. рішенням господарського суду Львівської області (суддя Кидисюк Р.А.) відмовлено у задоволенні позову, мотивуючи недоведеністю його вимог. Суд виходив з відсутності вини відповідача у пошкодженні вантажу, про особливі умови перевезення якого не було повідомлено останнього позивачем.

26.03.2014р. постановою Львівського апеляційного господарського суду (судді: Дякович О.В. - головуючий, Данко Л.С., Якімець Г.Г.) рішення місцевого господарського суду скасовано, позов задоволено. Присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 23 350,40грн. збитків.

У касаційній скарзі Приватне підприємство "Інстанпласт-ХВ" посилалися на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, тому просили скасувати постанову від 26.03.2014р., а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Заявник зазначав, про належне виконання своїх зобов'язань за договором з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та відсутність його вини у пошкодженні товару, що вважав не було враховано судом апеляційної інстанції.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Судами обох інстанцій установлено, що 01.04.2008р. між ТОВ "Універсал-М" (замовник) та ПП "Девік" (експедитор) укладено договір про надання послуг з перевезення вантажу, за умовами якого останній зобов'язувався надавати транспортно-експедиторські послуги , організовувати та забезпечувати перевезення експортних, імпортних та інших вантажів.

02.01.2013р. між ПП "Девік" (експедитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (виконавець) укладено договір №1009/2013 про перевезення вантажу автомобільним транспортом. На підставі цього договору його сторонами погоджена заявка № 27699 від 22.05.2013р. на перевезення вантажу за маршрутом м.Цурюпинськ (Херсонська обл.) - м. Ходорів (Львівська обл.), водій ОСОБА_8, у якій зазначено про повну матеріальну відповідальність перевізника за повну чи часткову втрату вантажу або його пошкодження, що трапилася в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення та його здачею належному вантажоотримувачу.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, отримавши замовлення на організацію перевезення вантажу від ПП "Девік", залучив до здійснення замовленого перевезення ПП "Інсталпласт-ХВ" на підставі укладеного між ними договору №Ш-49 від 19.11.2012р.

Вантажовідправником і первісним замовником перевезення вантажу виступали ТОВ "Дунапак Таврія", вантажоодержувачем - ТОВ "Дунапак Україна", які за відповідним договором придбали у ТОВ "Дунапак Таврія" гофрокартон вартістю 34 863,83грн.

При розвантаженні автомобіля виявлено пошкодження вантажу, про що складено Акт 40ДТ від 25.05.2013 р. приймання сировини за кількістю і якістю, згідно якого гофролисти замоклі і не підлягають подальшому використанню у виробництві. Підлога напівпричепу проламана, що ускладнює нормальну вигризку товару. Вартість замоклого товару - 34 863,83 грн. Акт підписано без будь-який зауважень представниками вантажоотримувача та водієм автомобіля ОСОБА_8

25.06.2013р. на адресу ПП "Девік" надійшла претензія від ТОВ "Універсал-М" (замовник перевезення вантажу) про відшкодування збитків внаслідок пошкодження під час перевезення вантажу на суму 23 350,40грн. Зазначали, що згідно листа-рекламації ТОВ "Дунапак Таврія" із вартості пошкоджено товару вирахувано 5 810,63грн. ПДВ та 5 702,80грн. вартості макулатури, на що було реалізовано пошкоджений (змоклий) гофрокартон, що підтверджено ТТН № 909 від 30.05.2013р. та видатковою накладною № 909 від 30.05.2013р. Тому, відшкодуванню підлягали збитки у розмірі 23 350,40грн., які згідно платіжного доручення № 5254 від 11.12.2013р. повністю перераховані на рахунок ТОВ "Універсал-М".

Посилаючись на порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо забезпечення збереження переданого до перевезення вантажу, позивач просив стягнути відшкодовану суму збитків з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що правовідносини перевезення вантажів та їх експедирування врегульовані главою 32 ГК, главами 51, 65 ЦК України, ЗУ "Про транспорт", ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність", а також Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ст.929 ЦК).

За приписами ст.932 ЦК експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Статтею 924 ЦК установлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що сталося не з його вини.

Умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору передбачено, що виконавець здійснює перевезення вантажу власним (або найманим) автомобільним транспортом і несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажів з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі вантажоодержувачу. У разі залучення виконавцем третіх осіб до виконання своїх зобов'язань за договором, виконавець залишається відповідальним перед експедитором за дії чи бездіяльність таких третіх осіб (п.2). Договором установлено зобов'язання водія виконавця (фізичної особи-підприємця ОСОБА_4) бути присутнім при завантаженні /розвантаженні вантажу, перевіряти відповідність кріплення і укладки вантажу, та повідомляти експедитора і вантажовідправника до початку перевезення про виявлені порушення (невідповідності).

Пунктом 4.3.5 договору сторони узгодили, що водій виконавця зобов'язаний обґрунтувати всі зроблені ним в ТТН/СМR застереження, що стосуються зовнішнього стану вантажу та його пакування, укладки. У випадку відсутності в товарно-транспортній накладній обґрунтованих застережень водія виконавця, виконавець погоджується, що зовнішній стан вантажу, його пакування, укладка були у справному стані на момент завантаження, а також, що дані про кількість вантажних місць, розміри, вага вантажу відповідали записам товарно-транспортної накладної.

Будь-які застереження у товарно-транспортних документах відсутні, тому апеляційним господарським судом мотивовано відхилено доводи відповідача про відсутність його вини у пошкодженні товару через недотримання вантажовідправником вимог щодо пакування товару.

Згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні у разі псування або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються відповідним актом. Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку, засвідчивши її підписом. Аналогічні положення містили й умови укладеного між сторонами договору.

Акт 40ДТ від 25.05.2013 р. приймання сировини за кількістю і якістю підписано без будь-який зауважень представниками вантажоотримувача та водієм автомобіля ОСОБА_8, згідно якого гофролисти замоклі і не підлягають подальшому використанню у виробництві. Підлога напівпричепу проламана, що ускладнює нормальну вигризку товару. Вартість замоклого товару - 34 863,83 грн.

Згідно п.13.6 вищезазначених правил, якщо при виявленні недостачі, ушкодження вантажів, сторони не дійшли згоди у визначенні їх причин i суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами. Доказів непогодження відповідача чи третіх осіб з причинами пошкодження вантажу та його вартості, здійснення ними відповідних дій до матеріалів справи не було додано.

Таким чином, установивши порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 своїх зобов'язань за укладеним з ПП "Девік" договором №1009/2013 про перевезення вантажу автомобільним транспортом, суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку щодо задоволення позову, що й не оскаржувалось відповідачем.

Касаційна скарга третьої особи ПП "Інстанпласт-ХВ" фактично зводиться лише до доводів щодо відсутності його вини перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 за умовами укладеного між ними договору №Ш-49 від 19.11.2012р. про надання транспортно-експедиційних послуг, не наводячи належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки апеляційного господарського суду. За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови, при ухваленні якої здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Інстанпласт-ХВ" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 у справі господарського суду Львівської області № 914/4766/13 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяГ.В. Жаботина СуддяЛ.В. Ковтонюк