Постанова

від 26.03.2014 по справі 821/407/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 р. м. ХерсонСправа № 821/407/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Василяки Д.К.,

при секретарі: : Івлевій В.О., за участю представника позивача Оржинської Е.І., представника відповідача Хандога В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної екологічної інспекції у Херсонській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білокриницький вапняний завод" про заборону виробничої діяльності, шляхом заборони експлуатації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря,

встановив:

Державна екологічна інспекція у Херсонській області (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білокриницький вапняний завод" (далі по тексту - відповідач або ТОВ "Білокриницький вапняний завод" про заборону експлуатації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Позивач свої вимоги обґрунтовує наступним: в період 27.01.2014р. по 28.01.2014 р. Державною екологічною інспекцією Херсонській області здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ТОВ "Білокриницький вапняний завод". В ході проведення перевірки виявлено порушення чинного законодавства, які зафіксовано в акті перевірки від 28.01.2014 року. Виходячи з наведеного позивач просить застосувати заходи реагування сфері державного нагляду до ТОВ "Білокриницький вапняний завод".

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував. Заперечення обґрунтовані тим, що відповідач на виконання припису з метою розроблення документів, у яких обгрунтовються обсяги викидів і отримання відповідного Дозволу на викиди уклав спеціалізованою організацією - Приватним підприємством "Еко Херсон Про" договір. Документи необхідні для отримання дозволу розроблені та погоджуються з відповідними організаціями. Окрім того, відповідач вказує на те, що він сплачує податки за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення підтримав та просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлено: правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р.

Згідно з вищезазначеним Законом України державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, правовий статус якої визначено у Положенні, затвердженого Указом Президента України "Про Положення про Державну екологічну інспекцію України" від 13.04.2011 року № 454/2011 (далі - Положення).

Відповідно п. 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря щодо наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин (підпункт "г" пункту 2 частини 4 Положення).

Відповідно до пункту 7 Положення Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в період з 27 по 28 січня 2014 року проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних та земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ТОВ "Білокриницький вапняний завод".

За наслідками перевірки позивачем складено акт від 28.01.2014 р., яким, зокрема, зафіксовані наступні порушення вимог законодавства:

- не отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин;

- не взято на державний облік у галузі охорони атмосферного повітря;

- план організації роботи у сфері поводження з відходами не розроблено;

- первинний поточний облік кількості, типу та складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкодженню не видаляються не ведеться;

- дозвіл на ліміти на розміщення та утворення відходів не отримано;

- склад та властивості відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища не визначені та не погоджені;

- дозвіл на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами не отримано;

- відсутні договори із підприємствами, організаціями, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, для передачі та подальшої утилізації відходів (масляні фільтри, металобрухт, пушонка);

- статистична звітність щодо поводження з відходами подається не в повному обсязі;

- відсутні реєстрові карти об'єктів утворення, оброблення і утилізації відходів.

Судом встановлено, що акт перевірки підписаний виконавчим директором ТОВ "Білокриницький вапняний завод" П.О. Кадученко без пояснень, зауважень або заперечень щодо проведеного заходу та складеного акту.

Отже, позивачем встановлено допущення впровадження відповідачем господарської діяльності без одержання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Відповідно до положень ст. 10 Закону України від 16.10.1992, № 2707-XII "Про охорону атмосферного повітря", підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік; заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря; забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок; забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин; використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел; здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря; своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок.

Виконання заходів щодо охорони атмосферного повітря не повинно призводити до забруднення ґрунтів, вод та інших природних об'єктів.

Згідно положень ст. 11 Закону України від 16.10.1992, № 2707-XII, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами.

Отже, відповідачем допущено порушення чинного законодавства України та зокрема Закону України Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Згідно з ст. 31 Закону України від 16.10.1992, № 2707-XII, державному обліку в галузі охорони атмосферного повітря підлягають:

- об'єкти, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей та на стан атмосферного повітря;

- види та обсяги забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря;

- види і ступені впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря.

Державний облік у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється за єдиною системою у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 32 Закону України "Про відходи" від 05.03.1998, № 187/98 (далі по тексту - Закон України № 187/98), з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Ліміти на обсяги утворення і розміщення побутових відходів не встановлюються.

Згідно з п. "к" ч. 1 ст. 17 Закону України № 187/98, суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані забезпечувати розробку в установленому порядку та виконання планів організації роботи у сфері поводження з відходами.

Суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку (п. "г" ч. 1 ст. 17 Закону України № 187/98).

Окрім того, відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 32 Закону України № 187/98 передбачено, що з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Ліміти на обсяги утворення і розміщення побутових відходів не встановлюються.

Пунктом "в" ч. 1 ст. 32 Закону України № 187/98 передбачено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також за погодженням із уповноваженими органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані брати участь у будівництві об'єктів поводження з відходами; здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації (п. "е", "є" ч. 1 ст. 32 Закону України № 187/98).

Згідно ч. 4 ст. 33 Закону України Закону України № 187/98, зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 № 1264-XII, розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України № 187/98, державному обліку та паспортизації підлягають в обов'язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону.

Статтею 27 Закону України № 187/98 передбачено, що з метою забезпечення збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про об'єкти утворення, оброблення та утилізації відходів ведеться їх реєстр, в якому визначаються номенклатура, обсяги утворення, кількісні та якісні характеристики відходів, інформація про поводження з ними та заходи щодо зменшення обсягів утворення відходів і рівня їх небезпеки.

Суд з дотриманням вимог ст.ст. 69, 70, 86 КАС України дослідивши надані сторонами докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, суд не приймає до уваги заперечення відповідача, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні чинного законодавства України.

Таким чином, узагальнюючи викладене, суд вважає, що позов Державної екологічної інспекції у Херсонській області про заборону експлуатації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря підлягає задоволенню.

В судовому засіданні оголошену вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст.2,8,9,12,17,19,158,159, 160-163,167 КАС України, суд -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Заборонити виробничу діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Білокриницький вапняний завод" (код ЄДРПОУ 31070558), шляхом заборони експлуатації стаціонарних джерел: печей для випалювання вапна №№ 14,20, які розташовані за адресою: Херсонська область, Великоолександрівський район, смт. Кар'єрне, вул. Комсомольська.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 31 березня 2014 р.

Суддя Василяка Д.К.

кат. 5.1.2