Постанова

від 20.03.2014 по справі 826/679/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 березня 2014 року № 826/679/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Радіооптичні системи України» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.10.2013 №№0001222202, 0001212202. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.10.2013 №№0001222202, 0001212202.

Ухвалою суду від 24.01.2014 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 10.02.2014, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми податкового кредиту та витрат є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту та витрат. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч.6 ст. 128 КАС України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2013 відповідачем, на підставі акта перевірки №191/26-57-22-02-35635242 від 18.09.2013, прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- 0001212202, яким позивачу за порушення п.п.185.1, 198.1, 198.6, 201.1, 201.4, 201.6 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 467081,25гр., в т.ч. за основним платежем в сумі 446919грн., штрафними )фінансовими) санкціями в сумі 20162,25грн.;

- 0001222202, яким позивачу за порушення пп.138.1.1 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 527063,50грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 505893грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 21170,50грн.

Як вбачаться з акта перевірки та рішень про результати розгляду скарги позивача, збільшення грошового зобов'язання та застування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах наявності у контрагентів позивача ознак фіктивності.

Фіктивність контрагентів вбачається контролюючому органу з огляду на акти про відсутність підтвердження реального здійснення господарської діяльності контрагентів позивача, акти про неможливість проведення зустрічних звірок та Висновки посадових осіб податкової міліції про наявність ознак фіктивності.

Крім того, контролюючий орган посилається на відсутність у контрагентів достатніх трудових та виробничих ресурсів для провадження господарської діяльності, не встановленням наявності складських приміщень, автомобільного транспорту та не знаходженням підприємств за податковою адресою.

На думку контролюючого органу, вказані обставини є належними та достатніми доказами фіктивності взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Віп союз», ТОВ «Прима торг», ТОВ «Аліон ЛТД», ТОВ «Брокбудкепітал» і одночасно безумовними доказами наявності у позивача ознак вигодонабувача через порушення норм податкового законодавства його контрагентами, за що власне до позивача і застосовано негативні наслідки у формі оскаржуваних ППР.

Окружний адміністративний суд критично ставиться до таких тверджень/висновків відповідача, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.205 КК України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 КК України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Так, ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідно до ч.4 ст.72 КАС України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом статті 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ та податком на прибуток, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності контрагентів позивача, яка (фіктивність) встановлена в інших процесуальних документах, як то акт перевірки позивача та акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів, не сприймається судом як преюдиційна обставина, відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України.

До того ж, сама по собі обставина відсутності у податкового органу інформації про складські приміщення, автомобільний транспорт та обладнання, що перебувають на праві власності (оренди тощо) у Контрагентів позивача, також не сприймається судом як безумовний доказ протиправності формування позивачем податкового кредиту, адже дана обставина не є прямим доказом відсутності об'єктів оподаткування по досліджуваним господарським операціям.

Оцінивши письмові докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Як вбачається з інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, посилання контролюючого органу на відсутність ТОВ «Аліон ЛТД» та ТОВ «Брокбудкепітал» за юридичною (податковою) адресою не знаходять свого підтвердження належними доказами, адже ЄДР не містить в собі даних про відсутність даних підприємств за місцезнаходженням (відомості підтверджено).

Під час розгляду даної справи в Окружному адміністративному суді м. Києва обставина відсутності доказів не знаходження контрагентів за податковою адресою контролюючим органом не спростована, доказів направлення відповідного повідомлення на державного реєстратора не надано.

При цьому, станом на 29.12.2012 та 30.08.2012 ТОВ «Пріма торг» та ТОВ «Віп союз» відповідно є припиненими, а контролюючим органом не надано суду доказів заявлення до вказаних підприємств кредиторських вимог під час ліквідаційної процедури, що сприймається судом як опосередкований доказ відсутності у вказаних суб'єктів господарювання заборгованості по сплаті податків, в т.ч. по взаємовідносинам з позивачем.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2011 між позивачем (покупець) та ТОВ «Аліон ЛТД» укладено договір поставки №1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в обумовлений даним договором строк поставити і передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити Товар в асортименті відповідно до Специфікації, які складаються на кожну партію товару на умовах та в порядку, що визначені договором.

Виконання умов даного договору підтверджується належним чином завіреними копіями: специфікацій №1 від 19.05.2011, від 30.05.2011 №№2, 3, 4, 5, 6; видаткових накладних №7 від 20.05.2011, №12 від 30.05.2011, №13 від 30.05.2011, №14 від 30.05.2011, №15 від 30.05.2011, №16 від 30.05.2011; товарно-транспортних накладних від 20.05.2011 №2, від 30.05.2011 №3, від 30.05.2011 №4.

Товар отримано на підставі довіреностей №РО013 від 30.05.2011, №РО012 від 20.05.2011.

В бухгалтерському обліку вказані операції відображено в оборотно-сальдовій відомості та картці рахунку №631 по ТОВ «Аліон ЛТД» Договір №1 від 01.04.2011.

Позивачем в повній мірі проведено оплату придбаного товару, що підтверджується платіжними дорученнями №404 від 19.05.2011 на суму 132889,22грн., №455 від 04.07.2011 на суму 350000грн., №453 від 04.07.2011 на суму 300000грн., №454 від 04.07.2011 на суму 150000грн., №451 від 04.07.2011 на суму 150000грн., №452 від 04.07.2011 на суму 200000грн.

Податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних від 30.05.2011 №№10, 11, 12, 13, 14.

В подальшому придбаний за даним договором товар було реалізовано на ТОВ «Зеонбуд» та ДП з 100% іноземними інвестиціями «Ерікссон» за видатковими накладними від 20.05.2011 №РО-0000021 (ДП «Ерікссон»), 31.05.2011 №№РО-0000024, РО-0000023, РО-0000025, РО-0000026, РО-0000027, РО-0000028, РО-0000029, РО-0000030 - 32 (ТОВ «Зеонбуд».

Крім того, 29.05.2012 між позивачем (покупець) та ТОВ «Пріма-Торг» (постачальник) укладено договір №29-05, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти і оплатити товар, асортимент та номенклатура якого визначаються а специфікаціях (додатках).

Додатком №1 від 30.05.2012 до Договору між сторонами погоджено асортимент та кількість товару, а саме: смола на загальну суму 79046,40грн. та шприц на загальну суму 34886,40грн., всього в сумі 113932,80грн.

Передача товару на позивача підтверджується належним чином завіреними копіями видаткової накладної від 30.05.2012 №РН-0530/01 та товарно-транспортної накладної №0530/01 від тієї з дати.

Товар отримано на підставі довіреності від 30.05.2011 №11 ОСОБА_1.

В бухгалтерському обліку вказана операція відображена в оборотно-сальдовій відомості та картці рахунку №631 по ТОВ «Пріма торг».

Позивачем в повній мірі проведено оплату придбаного товару, що підтверджується належним чином завіреною копією платіжного доручення №120 від 30.05.2012 на загальну суму 113 932,80грн., в т.ч. ПДВ 18988,80грн.

Податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформленої податкової накладної №2 від 30.05.2012 на суму ПДВ і розмірі 18988,80грн.

Використання придбаного в рамках даного договору товару підтверджується письмовими доказами його подальшої реалізації на ТОВ «Одескабель-оптичні системи» в рамках договору №7-2-11 від 07.02.2011, видаткової накладної від 30.05.2012, довіреності №108 від 30.05.2012 та податкової накладної №4, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Також, як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємому періоді, а саме 01.11.2012 між позивачем (замовник) та ТОВ «Брокбудкепітал» укладено договір №01-11/12, предметом якого є наступне. Замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи з демонтажу, монтажу та пусконалагодженню обладнання, що надається замовником з метою розширення ємності мережі DWDM ПАТ «Укртелеком» на базі обладнання ECI Telecom відповідно до умов договору згідно з обсягом та переліком робіт.

В акті перевірки зазначено, що позивачем неправомірно сформовано витрати по даному контрагенту в сумі 308505грн. та податковий кредит в сумі 51417,50грн. (308505/6).

Разом з тим, приходячи до таких висновків, контролюючим органом не прийнято до уваги наступного.

Підпунктом 3.3.1. Договору передбачено, що авансовий платіж в сумі 308505грн., у в т.ч. ПДВ 51417,50грн. від загальної вартості робіт по договору здійснюється позивачем після підписання договору протягом 10 банківських днів від дати отримання замовником оригіналу рахунку-фактури підрядника. По факту отримання грошових коштів підрядник надає замовнику податкову накладну.

На вимокання умов пп.3.3.1. Договору позивачем здійснено авансовий платіж в сумі 308505грн., що підтверджується належним чином завіреною копією платіжного доручення №352 від 12.11.2012 на загальну суму 308505грн., в т.ч. ПДВ.

В свою чергу, на виконання умов вказаного підпункту договору, контрагентом на користь позивача виписано податкову накладну №27 від 12.11.2012 на загальну суму 308505грн., в т.ч. ПДВ 51417грн., належним чином завірена копія якої наявна в матеріалах справи.

До того ж, на підтвердження правомірності віднесення сум до витрат та податкового кредиту, позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірені копії наступних документів, а саме: Акту виконаних робіт від 12.11.2012 до договору субпідряду №01-11\12, Акту виконаних робіт від 15.05.2013 до договору субпідряду №01-11\12, Акту передачі Обладнання в монтаж від 01.11.2012 до договору субпідряду №01-11\12 (на майданчиках Київ, Харків, Донецьк, Луганськ, Львів, Одеса), Акту передачі Обладнання від 01.11.2012 в демонтаж до договору субпідряду №01-11\12 (на майданчиках Харків, Луганськ, Донецьк), Перелік обладнання, яке передається для монтажу (Додаток №1 до Акту передачі Обладнання в демонтаж від 1 листопада 2012), Перелік обладнання, яке передається для демонтажу (Додаток №1 до Акту передачі Обладнання в демонтаж від 1 листопада), Акту встановленого та змонтованого Обладнання до договору субпідряду №01-11\12 від 1 листопада 2012, перелік обладнання, яке повертається після монтажу (Додаток№1 до акту встановленого та демонтованого Обладнання від 1 листопада 2012 року), Акту встановленого та демонтованого Обладнання до договору субпідряду №01-11/12 від 1 листопада 2012, Перелік обладнання, яке повертається після демонтажу (Додаток№1 до акту встановленого та демонтованого Обладнання від 1 листопада 2012, Вихідні дані (Додаток 1 до Договору субпідряду №01-11\12 від 1 листопада 2012), Перелік обладнання, що надається Замовником (Додаток№3 до договору субпідряду №01-11\12 від 1 листопада 2012, Опис технічних рішень «ЕСІ Telecom», Календарний плат (Додаток №5 до договору субпідряду №01-11\12 від 1 листопада 2012, Обсяг та перелік Робіт (Додаток №6 до договору субпідряду №01-11\12 від 1 листопада 2012.

Зазначені операції повністю відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується карткою рахунку 631 за листопад 2012 - травень 2013 по контрагенту «Брокбудкепітал», яка наявна в матеріалах справи.

На підтвердження економічної доцільності укладення договору №01-11/12, позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірені копії Договору №12/976С-66 від 05.11.2012, що укладений між ПРАТ «Пріоком» та ТОВ «Радіооптичні системи України», згідно умов якого позивач зобов'язується в інтересах замовника (ПРАТ «Пріоком») виконати роботи з демонтажу, монтажу та пусконалагодженню відповідного обладнання, яке надається замовником. До виконання даних робіт позивачем і було залучено ТОВ «Брокбудкепітал».

При цьому, аналіз дат, змісту та обсягу господарських операцій, що відображені в первинних документах за наслідками виконання договору №01-11/12 та первинних документах за наслідками виконання договору №12/976С-66 дає змогу погодитись з наявністю економічної доцільності взаємовідносин позивача з ТОВ «Брокбудкепітал», адже різниця між сумою доходу позивача по договору №12/976С-66 та витрат позивача по Договору №01-11/12 має позитивне значення, що контролюючим органом жодним чином не заперечено та не спростовано, внаслідок чого суд, в даному випадку, вважає за можливе погодитись з отриманням ТОВ «Радіооптичні системи України» прибутку в сумі 50001грн.

08 лютого 2012 між позивачем (покупець) та ТОВ «Віп союз» (Постачальник) укладено договір поставки товару №08-02, згідно з яким постачальник зобов'язується передати покупцеві у власність, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар (Патчкорд LC-LC, 50/125. 10m, duplex).

Згідно специфікації (додаток №1) на товар до даного Договору, між сторонами погоджено кількість та ціну за одиницю товару, а також погоджено порядок оплати за товар.

Передачу товару позивачу оформлено між сторонами шляхом підписання видаткової накладної №РН-0000160 від 13.02.2012, а податковий кредит сформовано на підстав належним чином оформлених податкових накладних №40 від 10.02.2012 на загальну суму 30720грн., в т.ч. ПДВ 5120грн. та №41 від 13.02.2012 на загальну суму 30720грн., в т.ч. ПДВ 5120грн.

Оплата придбаного товару підтверджується платіжними дорученнями №63 від 10.02.2012, №64 від 13.02.2012.

На запитання суду стосовно того, яким чином було отримано товар та яким чином його було використано в рамках власної господарської діяльності позивач зазначив, що в той же день вказаний товару було реалізовано на ТОВ «Одескабедь - оптичні системи», на підставі видаткової накладної №7 від 13.02.2012 та довіреність №27 від 13.02.2012.

При цьому, не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в зазначених вище документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Відповідно до ст.1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. «а» ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових та видаткових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та витрат, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит та витрати.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

За таких обставин, суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, в розумінні ч.4 ст. 70 КАС України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат, а зміни в бухгалтерському обліку позивача, за наслідками взаємовідносин з контрагентом, підтверджуються копіями карток-рахунків 631 по контрагенту.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток, як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується належним чином завіреними копіями письмових доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Товари та послуги, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, не отримані внаслідок вчинення злочину, а сама по собі операція з придбання таких товарів/послуг не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість..

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податково кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 07.10.2013 №№ 0001222202, 0001212202.

3. Судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім)грн. 20коп. присудити на користь ТОВ «РАДІООПТИЧНІ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 35635242, адреса: 03148, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТИМОФІЯ СТРОКАЧА, будинок 6, офіс 104/1) з Державного бюджету України.

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.