Постанова

від 13.03.2014 по справі 809/256/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2014 р. Справа № 809/256/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Скільського І.І.,

за участю секретаря судового засідання Волочій Л.І.,

представників позивача: Ляшко О.В., Корнаги В.І.,

представника відповідача: Мельника Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Синтелон УА" до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000086220 від 20.09.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Синтелон УА" (далі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення форми "В4" №000086220 від 20.09.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року в сумі 3 000 000, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення вимог пункту 102.5 статті 102, абзацу "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України у акті перевірки від 09.09.2013 року дійшов помилкового висновку про завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24) декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 3 000 000, 00 грн. Таких протиправних висновків відповідач дійшов з помилковим застосуванням приписів пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, оскільки положення останнього не стосуються питання строків формування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду податку на додану вартість. Декларацією за грудень 2012 року позивач не заявляв до відшкодування такий залишок від'ємного значення шляхом зменшення податкових зобов'язань, а також не подавав відповідної заяви про відшкодування частини такого залишку на розрахунковий рахунок платника податку. У зв'язку із тим, що чинним законодавством не встановлено граничних строків формування оплаченого залишку від'ємного значення податку на додану вартість, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.09.2013 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Пояснили суду, що їх підприємство не порушувало вимог Податкового кодексу України, оскільки за його приписами право відображати залишок від'ємного значення податку на додану вартість (значення рядка 24 декларації одного періоду в рядок 21.2 наступного періоду) у платника податку на додану вартість зберігається до повного його погашення. Суми вказані в графі 24 податкової декларації за грудень 2012 року (3 000 000, 00 грн.) підприємством позивача фактично сплачені поставщику продукції, заборгованість по поставленій продукції відсутня, а також числяться як залишок частини податного кредиту, сформованого при внесенні до статутного капіталу основних фондів. Відповідач помилково вважає, що позивач втрачає право на включення в податкову декларацію залишку від'ємного значення податку на додану вартість за періоди, після закінчення яких минуло 1095 днів (у спірних відносинах за 2007-2008 роки). Жодна норма Податкового кодексу України не передбачає застосування строку давності до бюджетного відшкодування від'ємного значення ПДВ попередніх періодів. Чинним законодавством граничні строки встановлено тільки для подання заяви про повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх (надміру сплачених податків) відшкодування, і ця норма не встановлює строків, протягом яких здійснюється зарахування належної платнику повної суми бюджетного відшкодування шляхом зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Наголосили, що пунктом 102.5 Податкового кодексу України встановлюється виключно порядок (можливість) повернення із бюджету надміру сплачених грошових кошів, тобто "переплати", а суми, задекларовані платником податку в якості залишку від'ємного значення, які після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного періоду, не підпадають під визначення "переплата", тобто такі суми ПДВ не можуть бути списані в результаті закінчення строку давності, а підлягають включенню до податкового кредиту наступного податкового кредиту. Із урахуванням вказаного просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених в письмовому запереченні та пояснив, що Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією у вересні 2013 року проведено у позивача виїзну позапланову перевірку, якою встановлено завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24) декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року на загальну суму 3 000 000,00 грн., як такий що не може бути використаний платником у зменшення податкових зобов'язань в податкових деклараціях наступних податкових періодах або бути заявленим платником до відшкодування на розрахунковий рахунок. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю "Синтелон УА" протягом 1095 терміну не було використано залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 3 000 000, 00 грн., в тому числі за листопад 2007 року - 2390017,00 грн., січень 2008 року - 609 983,00 грн. Посилаючись на приписи пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України вказав, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Враховуючи строки давності визначені вказаною нормою Кодексу, посадові особи Калуської об'єднаної державної податкової інспекції вважають, що підприємство позивача позбавляється права на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 3 000 000, 00 грн. Одночасно вказав, що відповідач не заперечує факт правомірного формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2007 року, січень 2008 року, та не заперечує того факту, що товариство з обмеженою відповідальністю "Синтелон УА" не подавало заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, однак, у зв'язку з тим, що підприємство позивача протягом 1095 днів не скористалось своїм правом на використання від'ємного значення податку на додану вартість, вважає, що податкове повідомлення-рішення винесене у відповідності до вимог Податкового кодексу України. Просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Енія" 09.11.2005 року зареєстровано як юридичну особу Виконавчим комітетом Калуської міської ради Івано-Франківської області, 16.11.2005 року взяте на податковий облік в органах державної податкової служби та зареєстрований платником податку на додану вартість. З 04.11.2010 року відбулася зміна назви товариство з обмеженою відповідальністю "Енія" на товариство з обмеженою відповідальністю "Синтелон УА" у зв'язку із зміною учасників засновників товариства ( а.с. 13).

17.01.2013 року позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року ( а.с.37-39). У рядку 24 даної декларації товариством з обмеженою відповідальністю "Синтелон УА" визначено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) в сумі 5 034 815, 00 грн. Згідно з додатком № 2 до декларації (довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за періодом виникнення такого від'ємного значення, задекларованого у декларації за грудень 2012 року, є в тому числі листопад 2007 року - 2390017,00 грн., січень 2008 року - 945979,00 грн. ( а.с.42).

В період з 03.09.2013 року по 09.09.2013 року Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правильності відображення ТОВ «Синтелон УА» (код за ЄДРПОУ - 33704083), залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24) в податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2012 року ( а.с. 12-23).

За висновками згаданого актів в діяльності платника податків податковим органом виявлено порушення пункту 102.5 ст.102 Податкового кодексу України, статей 256, 257 Цивільного кодексу України, а саме: протиправне, на думку податкового органу, включення платником ПДВ до складу рядка 24 декларації з ПДВ за грудень 2012 року показника частини від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 3 000 000, 00 грн., що був сформований в періоди листопад 2007 року і січень 2008 року, оскільки станом на грудень 2012 року стосовно вказаних періодів збіг строк давності у 1095 днів. У зв'язку з чим позивач позбавляється права на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 3 000 000, 00 грн., в тому числі за листопад 2007 року - 2390017,00 грн., січень 2008 року - 609 983,00 грн. Зокрема, у акті визначено, що Законом України "Про податок на додану вартість" і Податковим кодексом України не передбачено можливість платником самостійно прийняти рішення про відстрочення права на отримання бюджетного відшкодування. При умові фактичної сплати коштів отримувачам товарів/послуг позивач мав скористатися правом на отримання суми бюджетного відшкодування в період виникнення такого права. Враховуючи те, що залишок від'ємного значення за період листопад 2007 року і січень 2008 року в сумі 3 000 000, 00 грн. (ряд. 24) по декларації з ПДВ за грудень 2012 року на час перевірки за даними бухгалтерського обліку товариства з обмеженою відповідальністю "Синтелон УА" є оплаченим більше 1095 днів. Тобто, встановлене заниження суми бюджетного відшкодування ПДВ є понад терміном позовної давності, що визначений статтею 102 Податкового кодексу України, від дня фактичної сплати сум ПДВ постачальникам товарів/послуг та набуття підприємством права на бюджетне відшкодування. В порушення пункту 102.5 статті 102, абзацу "б" пункту 200.4 статті 200 вказаного Кодексу завищено залишок від'ємного значення (за листопад 2007 року, січень 2008 року), який після бюджетного відшкодування включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24) декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року на загальну суму 3 000 000, 00 грн., як такий що не може бути використаний платником у зменшення податкових зобов'язань в податкових деклараціях наступних податкових періодах або бути заявленим платником до відшкодування на розрахунковий рахунок.

За наслідками перевірки, висновки якої зафіксовані в акті №445/220/33704083 від 09.09.2013 року, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "В4" №000086220, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року у розмірі 3 000 000, 00 грн. ( а.с. 24).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив наступне.

До набрання чинності нормами Податкового кодексу України правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість були унормовані приписами Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до підпункту 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За правилом підпункту 7.7.2. пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній станом на 2008 рік), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Системно аналізуючи положення Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", суд приходить до висновку, що по-перше, поняття "бюджетне відшкодування з податку на додану вартість " та "від'ємне значення з податку на додану вартість" не є тотожними, а по-друге, законодавцем не було встановлено граничного строку на заявлення платником ПДВ вимоги про повернення з бюджету суми бюджетного відшкодування з ПДВ, в тому числі включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування. При цьому, поширення на правовідносини з приводу отримання платником податків бюджетного відшкодування з ПДВ строку давності, визначеного пунктом 15.3 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", є неможливим з огляду на положення Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.02.2005 року №58/78/22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2005р. за № 247/10527), за змістом якого під надміру сплаченими податками розуміються податкові зобов'язання, що були оплачені платниками податків понад задекларовані в документах обов'язкової звітності суми.

Підпунктом 4.4.1. пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Оскільки за приписами Закону України "Про податок на додану вартість" відносно суми від'ємного значення з податку на додану вартість платником податків не може бути заявлено вимогу про повернення з бюджету і норми Закону України "Про податок на додану вартість" не містять застереження щодо наявності граничного строку, по спливу якого платник податків втрачає право відображати в податковому обліку з податку на додану вартість суму від'ємного значення, то суд, керуючись положеннями підпункту 4.4.1. пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", не знаходить правових підстав для поширення на правовідносини до 01.01.2011 року з приводу формування від'ємного значення з податку на додану вартість строку давності у 1095 днів.

Аналізуючи положення статей 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, суд доходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень-рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях-рішеннях.

З положень частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим - мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому статті 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

За матеріалами справи судження суб'єкта владних повноважень про завищення товариством з обмеженою відповідальністю "Синтелон УА" від'ємного значення з податку на додану вартість вмотивовано виключно посиланням на пункт 102.5 статті 102 та абзац "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

При цьому, суд наголошує, що з наявних у справі документів вбачається відсутність жодних заперечень податкового органу як в ході проведення перевірки, так і в ході судового розгляду справи стосовно фактичної наявності у позивача спірної суми від'ємного значення з податку на додану вартість, що відображено позивачем у Додатку 2 до декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року.

Жодних порушень у формуванні спірної суми від'ємного значення з податку на додану вартість відповідачем в ході перевірки позивача виявлено не було, в акті перевірки судження з приводу порушень у формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість або від'ємного значення з такого податку на додану вартість відповідачем не викладені.

Досліджуючи фактичні обставини справи, суд звертає увагу на імперативні вимоги пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" і статті 200 Податкового кодексу України, приписами яких чітко визначено, що при від'ємному значенні відповідно розрахованої суми ПДВ, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Представником позивача на вимогу суду надано детальні розрахунки і пояснення залишку формування частини спірного від'ємного значення в сумі 3 000 000,00 грн., задекларованого у грудні 2012 року .

Правомірність формування залишку від`ємного значення за періодами виникнення (листопад 2007 року, січень 2008 року) перевірялась в ході документальних позапланових перевірок з питань відшкодування ПДВ, за результатами яких не встановлено порушень декларування даного показника: листопад 2007 року - акт від 21.02.2008 року №194/23-04/33704083; січень 2008 року - довідка від 15 квітня 2008 року №527/23-04/33704083.

Суд не погоджується та вважає помилковими висновки податкового органу про застосування до позивача приписи пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, з огляду на наступне.

Зазначена норма передбачає, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. При цьому підпунктом 14.1.115. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дано визначення поняттю надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату. В свою чергу грошове зобов'язання платника податків трактується як сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39. пункт 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Таким чином пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не регламентує обмежень в часі щодо можливості віднесення платниками податків від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у зв'язку з чим положення строків давності, визначені даним пунктом Податкового кодексу України, не можуть бути застосовані до сум від'ємного значення, задекларованих позивачем в податковій декларації за грудень 2012 року.

Також, суд зазначає, що вказана норма передбачає, що подання вищеназваної заяви є правом позивача, яким він може скористатися протягом встановленого у пункті 102.5 статті 102 Податкового кодексу України періоду, а не його обов'язком.

Жодними нормативними актами не передбачено відповідальність за невикористане право щодо подання зазначених заяв, а також не передбачено зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість і виключення їх з декларації наступних періодів, понад 1095 днів, а Податковий кодекс України не передбачає терміну давності для відображення від'ємного значення сум податку на додану вартість, що переноситься на майбутні податкові періоди.

Термін давності, вказаний у пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, застосовується лише до самостійного визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платника податків (пункт 102.1), для стягнення податкового боргу (пункт 102.4), для подання заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування (пункт 102.5) або для списання податкового боргу платника податків, стосовно якого минув строк давності (пункт 101.2.3).

Як вже зазначено вище, податковий орган не заперечує правомірність формування позивачем сум податкового кредиту податку на додану вартість за листопад 2007 року і січень 2008 року. Також із матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що позивач своєчасно та правомірно задекларував вказані суми податкового кредиту та в подальшому проводив декларування сум від'ємного значення з податку на додану вартість у відповідності до норм діючого законодавства, які у свою чергу, позивач відобразив у рядку 24 декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року.

Між тим, даних про те, що позивач у спірних правовідносинах подавав до відповідача заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, чи заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок, а також чи зарахування залишку від'ємного значення з ПДВ в рахунок зменшення поточних зобов'язань чи зобов'язань наступних податкових періодів, до суду не надано.

Вказана обставина не заперечувалось і представником відповідача.

Отже, твердження відповідача щодо спливу терміну давності по сумі від'ємного значення 3 000 000, 00 грн., не відповідають нормам податкового законодавства. Пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України встановлює строк подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, але не надає права податковому органу списувати переплати з податків, в даному випадку - суму податку на додану вартість, в результаті закінчення терміну давності, встановленого для подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, а отже застосування відповідачем пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України до спірних правовідносин є помилковим.

Суд вважає наголосити на тому, що відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, ще не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Аналогічна правова позиція відображена в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К/9991/47835/12 від 30.10.2012 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тая" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування рішення.

Вирішуючи справу, суд також бере до уваги, що станом на грудень 2012 року правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість були врегульовані статтею 200 Податкового кодексу України, на яку також посилається відповідач, за змістом якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3). Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4). Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (пункт 200.6). Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7).

Тобто зазначені норми, на які посилається відповідач, також не передбачають строку давності для включення до складу податкового кредиту сум від'ємного значення податку на додану вартість.

Таким чином, позивач правомірно задекларував у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року суму залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів (листопад 2007 року і січень 2008 року), що залишався непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді у розмірі 3 000 000, 00 грн. Таке декларування залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, позивач має право проводити поза межами строку, встановленого приписами пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, чим товариство з обмеженою відповідальністю "Синтелон УА" і скористалось.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що Калуська об'єднана державна податкова інспекція неправомірно, всупереч норм Податкового кодексу України застосувало строк давності в 1095 днів до порядку включення до складу податкового кредиту сум від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №000086220 від 20.09.2013 року не відповідає приписам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та підлягає скасуванню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області форми "В4" №000086220 від 20.09.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Синтелон УА" (ідентифікаційний номер 33704083) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп., сплаченого згідно платіжного доручення №66 від 15.01.2014 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Скільський І.І.

Постанова складена в повному обсязі 18.03.2014 року.