Ухвала

від 09.02.2015 по справі 809/256/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2015 р. Справа № 876/4209/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Обрізка І.М., Левицької Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтелон УА" до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Синтелон УА» звернулося в суд з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «В4» №000086220 від 20.09.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року в сумі 3000000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, посилається на те, що відповідач, в порушення вимог п. 102.5 статті 102, абз. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, у акті перевірки від 09.09.2013 року дійшов помилкового висновку про завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24) декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 3000000 грн. Таких протиправних висновків відповідач дійшов з помилковим застосуванням приписів п. 102.5 ст. 102 ПК України, оскільки положення останнього не стосуються питання строків формування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду податку на додану вартість. Декларацією за грудень 2012 року позивач не заявляв до відшкодування такий залишок від'ємного значення шляхом зменшення податкових зобов'язань, а також не подавав відповідної заяви про відшкодування частини такого залишку на розрахунковий рахунок платника податку. У зв'язку із тим, що чинним законодавством не встановлено граничних строків формування оплаченого залишку від'ємного значення податку на додану вартість.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року позов задоволено, оскільки суд погодився з доводами позивача.

Калуська ОДПІ подала апеляційну скаргу на рішення суду, вважаючи оскаржувану постанову необґрунтованою, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.

При цьому заявник апеляційної скарги обґрунтовує таку аналогічно тим доводам, що викладені в запереченні на адміністративний позов та зазначає, що суд першої інстанції надав перевагу доводам позивача, не прийнявши до уваги доказів відповідача, чим порушив принципи щодо рівності у сіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, що у свою чергу потягло порушення вимог ст. ст. 70, 71 КАС України.

У відповідності до п. 1 ч.1 ст. 197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Синтелон УА» взято на податковий облік в органах державної податкової служби та зареєстровано платником податку на додану вартість.

17.01.2013 року позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року. У рядку 24 даної декларації ТОВ «Синтелон УА» визначено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) в сумі 5034815 грн. Згідно з додатком № 2 до декларації (довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за періодом виникнення такого від'ємного значення, задекларованого у декларації за грудень 2012 року, є в тому числі листопад 2007 року - 2390017 грн, січень 2008 року - 945979 грн.

Калуською ОДПІ в період з 03.09.2013 року по 09.09.2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правильності відображення ТОВ «Синтелон УА» залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24) в податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2012 року

За результатами перевірки складено акт перевірки №445/220/33704083 від 09.09.2013 року, яким встановлено, що в діяльності платника податків є порушення п. 102.5 ст.102 ПК України, статей 256, 257 ЦК України, а саме: протиправне включення платником ПДВ до складу рядка 24 декларації з ПДВ за грудень 2012 року показника частини від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 3000000 грн, що був сформований в періоди - листопад 2007 року і січень 2008 року, оскільки станом на грудень 2012 року стосовно вказаних періодів збіг строк давності у 1095 днів. У зв'язку з чим позивач позбавляється права на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 3000000,00 грн., в тому числі за листопад 2007 року - 2390017,00 грн., січень 2008 року - 609983,00 грн. Зокрема, у акті визначено, що Законом України «Про податок на додану вартість» і ПК України не передбачено можливість платником самостійно прийняти рішення про відстрочення права на отримання бюджетного відшкодування.

На підставі акта перевірки податковим органом 02.09.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4» №000086220, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року у розмірі 3000000 грн.

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та судового розгляду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що до набрання чинності нормами Податкового кодексу України правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість були внормовані приписами Закону України «Про податок на додану вартість»", відповідно до підпункту 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2. пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції станом на 2008 рік), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як видно з аналізу положень Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд першої інстанції вірно встановив, що поняття «бюджетне відшкодування з податку на додану вартість» та «від'ємне значення з податку на додану вартість» не є тотожними, а також те, що законодавцем не було встановлено граничного строку на заявлення платником ПДВ вимоги про повернення з бюджету суми бюджетного відшкодування з ПДВ, в тому числі ті, які включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування.

З огляду на положення Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.02.2005 року №58/78/22 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2005р. за № 247/10527, за змістом якого під надміру сплаченими податками розуміються податкові зобов'язання, що були оплачені платниками податків понад задекларовані в документах обов'язкової звітності суми, а тому поширення дії строку давності, визначеного пунктом 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на правовідносини з приводу отримання платником податків бюджетного відшкодування з ПДВ не є можливим.

За матеріалами справи висновок податкового органу про завищення ТОВ "Синтелон УА" від'ємного значення з податку на додану вартість мотивовано виключно посиланням на п. 102.5 ст. 102 та абз. "б" п. 200.4 ст. 200 ПК України. Із наявних у справі документів вбачається відсутність заперечень відповідача як в ході проведення перевірки, так і в ході судового розгляду справи стосовно фактичної наявності у позивача спірної суми від'ємного значення з податку на додану вартість, що відображено позивачем у Додатку 2 до декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року.

Отже, порушень у формуванні спірної суми від'ємного значення з податку на додану вартість відповідачем в ході перевірки позивача виявлено не було, в акті перевірки висновки з приводу порушень у формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість або від'ємного значення з такого податку на додану вартість відповідачем не викладені.

За вимогами п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст. 200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні відповідно розрахованої суми ПДВ, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Згідно з п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, застосування цієї норми (та встановленого в ній строку) можливе лише у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.

Проте, відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, ще не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Зважаючи на те, що позивач не заявляв свого наміру на відшкодування податку на додану вартість із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із необхідною заявою, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем при проведенні перевірки безпідставно застосовані положення п.102.5 ст. 102 ПК України, які визначають строки давності саме на подання заяви про бюджетне відшкодування цього податку, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зменшення позивачу від'ємного значення сум податку на додану вартість через пропущення строків давності є помилковим.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятого рішення.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року про відмову у вжиті заходів забезпечення позову у справі №809/256/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : В.П. Сапіга

Судді: І.М. Обрізко

Н.Г. Левицька