Постанова

від 01.04.2014 по справі 825/772/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2014 року Чернігів Справа № 825/772/14

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участі секретаря Тищенко М.В.,

представника позивача Шандренка О.О.,

представників відповідача Ананка Ю.М., Ничипоренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Бікс» до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

28.02.2014 Приватне підприємство «Бікс» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Чернігівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області) та просить скасувати податкове повідомлення-рішення Чернігівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 21.10.2013 № 0001212200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 42 708,75 грн. (за основним платежем 34 167,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 8 541,75 грн.).

Свої вимоги позивач мотивує тим, що на протязі січня-травня 2013 року позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентом ПП «Люстеф» з приводу надання послуг. Так, між позивачем та ПП «Люстеф» укладено договір № 03/01-1 про комплексне обслуговування від 03.01.2013. Сума податку на додану вартість сплачена в ціні послуг віднесена позивачем до складу податкового кредиту. Реальність здійснення господарських операцій позивачем підтверджується первинними документами, що надавались на перевірку, а саме: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні. Втім, перевіряючі не надали належної оцінки даним документам. Придбані позивачем послуги були використані в господарській діяльності підприємства, у зв'язку з чим підприємство отримало прибуток, який був задекларований за період, що перевірявся, а також були відображені зобов'язання по ПДВ в деклараціях з ПДВ за цей же період. Отже, позивачем правомірно віднесено суму ПДВ сплачену в ціні послуг до податкового кредиту. Всі операції по договору належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку підприємства. Таким чином, позивача вважає висновки, викладені в акті перевірки від 07.10.2013 № 108/22/38428365, такими, що не відповідають дійсності, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що працівниками Чернігівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за січень-травень 2013 року, за результатами якої складено акт та встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (далі - ПК України). У зв'язку із наявністю зафіксованих порушень податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 21.10.2013 № 0001212200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 42 708,75 грн. (за основним платежем 34 167,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 8 541,75 грн.). Також податковий орган посилається на акт Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Люстеф» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ІНТЕР СТІЛ КОРПОРЕЙШН» їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2013 року № 557/226/3653225 від 17.06.2013, яким не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ПП «Люстеф» по ланцюгу постачання. В судовому засіданні представники відповідача підтримали вищезазначену позицію та вважають, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Позивач (код 38428365) зареєстрований в якості юридичної особи Чернігівською районною державною адміністрацією Чернігівської області про, що 14.11.2012 внесено відомості до Єдиного державного реєстру, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії ААВ № 227810 (том № 1 а.с.171) та взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 16.11.2012 за № 1152, станом на день підписання акту перевірки перебуває на обліку в Чернігівській ОДПІ, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно вищезазначеної виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом економічної діяльності позивача є: 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Судом встановлено, що Чернігівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області на підставі направлення від 24.09.2013 № 37, згідно вимог пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 24.09.2013 № 216, проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за січень-травень 2013 року, за результатами якої складено акт від 07.10.2013 № 108/22/38428365 (далі - акт перевірки) (том № 1 а.с.5-18).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

- ст.185, ст..188, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 34 167,00 грн., в тому числі за січень 2013 року в сумі 6 667,00 грн., за лютий 2013 року в сумі 5 000,00 грн., за березень 2013 року в сумі 9 500,00 грн., за квітень 2013 року в сумі 9 500,00 грн., за травень 2013 року в сумі 3 500,00 грн.

За висновками акта перевірки Чернігівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 21.10.2013 № 0001212200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (а.с.28);

- № 0005972320, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 42 708,75 грн. (за основним платежем 34 167,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 8 541,75 грн.) (а.с.19).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивачем подано скаргу, однак 10.02.2014 Міністерством доходів і зборів України рішенням про результати розгляду повторної скарги № 2503/6/99-99-10-01-15 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (том № 1 а.с.20-22).

Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що 03.01.2013 між позивачем (Замовник) та ПП «Люстеф» (Виконавець) укладено договір № 03/01-1 про комплексне обслуговування (том № 1 а.с.63-64).

Відповідно до вказаного договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується здійснювати комплексне обслуговування господарської діяльності Замовника в обсязі та на умовах, визначених Договором (п.1.1).

Під комплексним обслуговуванням слід розуміти наступне: управління ресурсами і планування господарської діяльності Замовника з метою підвищення конкурентоздатності і ефективності роботи в торговому, маркетингово-збутовому напрямі, організації постачання; надання методичної, методологічної та консультаційної допомоги у процесі складання бюджетів; податковий консалтинг; юридичне обслуговування; маркетингові послуги; кадрове планування, підбір персоналу; організація системи безпеки; впровадження та обслуговування інформаційних систем.

На підтвердження факту здійснення господарської операції позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том № 1 а.с.65-69) та дайджести щодо бухгалтерського обліку, оподаткування та щодо організації системи безпеки інформації (том № 1 а.с.177-254, том № 2 а.с.1-154).

Оплата між сторонами здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку (том № 1 а.с.70-88).

Однак, судом не беруться до уваги в якості доказів виконання договору - дайджести щодо бухгалтерського обліку, оподаткування та щодо організації системи безпеки інформації, оскільки з даних документів не вбачається, яка саме робота виконувалась для позивача та, що здійснювалась вона саме на виконання договору № 03/01-1 про комплексне обслуговування від 03.01.2013.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд зазначає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів не вбачається, що укладений з контрагентом правочин мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірним правочином не відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем не було дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» законодавець визначив поняття первинного документу, під яким необхідно розуміти документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції.

З огляду на зазначене, суд зазначає, що в ході проведення перевірки контролюючим органом були встановлені наступні обставини.

Актом перевірки Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області ДПС № 557/226/36532256 від 17.06.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Люстеф» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ІНТЕР СТІЛ КОРПОРЕЙШН» їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2013 року (том № 1 а.с.93-98) встановлено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ПП «Люстеф» до перевірки не надано жодних документів щодо діяльності підприємства за березень 2013 року, а отже неможливо спів ставити дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що перевіряється, а також підтвердження відносин, види, обсягу і кількості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ПП «Люстеф» та контрагентами постачальниками та покупцями, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, акт виходу від 07.06.2013 № 179/226/36532256.

Також, Дніпропетровською МДПІ отримано акт від 24.05.2013 № 2779/226/37148977 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтер Стіл Корпорейшн» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за лютий та березень 2013 року, складений ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, яким встановлено порушення вимог ст.ст.185, 187, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.11 ст.201 ПК України, ТОВ «Інтер Стіл Корпорейшн» неправомірно сформовано податковий кредит та податкові зобов'язання за лютий та березень 2013 року. Перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Інтер Стіл Корпорейшн» за лютий та березень 2013 року по ланцюгу постачання контрагенти-постачальники - ТОВ «Інтер Стіл Корпорейшн» - контрагенти-покупці.

При здійсненні господарської діяльності, основною діловою метою платника податків є отримання прибутку. Не можуть вважатися такими, що вчинені з діловою метою операції за наслідками яких платник податків бажає отримати виключно податкову вигоду без здійснення реальної господарської діяльності, шляхом придбання фіктивного товару та створення штучного податкового кредиту та валових витрат.

Тобто, вказана угода не була спрямована на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед замовником, а лише для збільшення валових витрат та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Перевіркою зроблено висновок, що ПП «Люстеф» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ПП «Люстеф» по ланцюгу постачання.

З огляду на вищезазначене, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не надав суду жодного доказу, який би підтвердив, що він реально отримав послуги з управління ресурсами і планування господарської діяльності Замовника з метою підвищення конкурентоздатності і ефективності роботи в торговому, маркетингово-збутовому напрямі, організації постачання; надання методичної, методологічної та консультаційної допомоги у процесі складання бюджетів; податкового консалтингу; юридичного обслуговування; маркетингові послуги; кадрове планування, підбір персоналу; організація системи безпеки; впровадження та обслуговування інформаційних систем.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ виникає зокрема, у разі: реального здійснення операцій; документального підтвердження фактично вчинених операцій сукупністю первинних та інших документів (у т.ч. податкових накладних), які є юридично значимими та які зазвичай супроводжують такого роду операції (в залежності від характеру товарів, умов їх постачання, тощо); наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); придбання товарів та послуг з метою їх використання в межах господарської діяльності платника податку та зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків.

При цьому, суд зазначає, що наявність у позивача належним чином оформленої податкової накладної та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, оскільки в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Враховуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку, що результати, відображені у даних податкового обліку позивача з учасником господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності дій контрагента з учасником такої операції. А якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за її змістом, який відображений в укладеному платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Аналогічна позиція викладена також в ухвалах Вищого адміністративного суду України по справах № К/9991/411/1, № К-37491/10.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що докази надані позивачем не підтверджують обставини на які позивач посилається в обґрунтуванні позовних вимог, та були спростовані доводами Чернігівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області, які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та в матеріалах справи, а тому позовні вимоги Приватного підприємства «Бікс» задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.М. Тихоненко