Ухвала

від 09.12.2014 по справі 825/772/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/772/14 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

09 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Бікс" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Бікс" до Чернігівської об"єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Приватного підприємства "Бікс" звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Чернігівської об"єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 21.10.2013р. № 0001212200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 42 708,75 грн. (у тому числі 34 167,00 грн. - за основним платежем та 8 541,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року в задоволенні вимог даного позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство «Бікс» (код 38428365) зареєстроване як юридична особа Чернігівською районною державною адміністрацією Чернігівської області, про що 14.11.2012 внесено відомості до Єдиного державного реєстру, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії ААВ № 227810. Позивач взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 16.11.2012 під № 1152, станом на день підписання акту перевірки перебував на обліку в Чернігівській ОДПІ.

Згідно з вищезазначеною випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом економічної діяльності позивача є: 46.39 - неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Судом встановлено, що Чернігівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області на підставі направлення від 24.09.2013 № 37, згідно з вимогами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту78.1.4 пункту78.1 статті78, статті 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до наказу від 24.09.2013 № 216 відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за січень-травень 2013 року, за результатами якої складено акт від 07.10.2013 № 108/22/38428365 (далі - акт перевірки).

Висновками перевірки встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а сааме: положень статей 185, 188, пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 34 167,00 грн.

За висновками акта перевірки Чернігівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 21.10.2013 № 0001212200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 42 708,75 грн. (за основним платежем - 34 167,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 8 541,75 грн.).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивачем подано скаргу, однак 10.02.2014 Міністерством доходів і зборів України рішенням про результати розгляду повторної скарги № 2503/6/99-99-10-01-15 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

З матеріалів справи установлено, що 03.01.2013 між позивачем (Замовник) та ПП «Люстеф» (Виконавець) укладено договір № 03/01-1 про комплексне обслуговування.

Відповідно до умов вказаного договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується здійснювати комплексне обслуговування господарської діяльності Замовника в обсязі та на умовах, визначених Договором (п.1.1).

Під комплексним обслуговуванням слід розуміти наступне: управління ресурсами і планування господарської діяльності Замовника з метою підвищення конкурентоздатності і ефективності роботи в торговому, маркетингово-збутовому напрямі, організації постачання; надання методичної, методологічної та консультаційної допомоги у процесі складання бюджетів; податковий консалтинг; юридичне обслуговування; маркетингові послуги; кадрове планування, підбір персоналу; організація системи безпеки; впровадження та обслуговування інформаційних систем.

На підтвердження факту здійснення господарської операції позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та дайджести щодо бухгалтерського обліку, оподаткування та щодо організації системи безпеки інформації.

Оплата між сторонами здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку.

У ході здійснення перевірки та під час розгляду справи установлено, що відповідно до акта перевірки Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області ДПС від 17.06.2013 року № 557/226/36532256 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Люстеф» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ІНТЕР СТІЛ КОРПОРЕЙШН» їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2013 року зустрічну звірку ПП «Люстеф» неможливо провести у зв'язку з тим, що ПП «Люстеф» до перевірки не надано жодних документів щодо діяльності підприємства за березень 2013 року, а отже неможливо співставити дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що перевіряється, а також підтвердження відносин, види, обсягу і кількості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ПП «Люстеф» та контрагентами постачальниками та покупцями, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою (акт виходу від 07.06.2013 № 179/226/36532256).

Також Дніпропетровською МДПІ отримано акт від 24.05.2013 № 2779/226/37148977 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ІНТЕР СТІЛ КОРПОРЕЙШН» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за лютий та березень 2013 року, складений ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, яким встановлено порушення вимог ст.ст. 185, 187, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.11 ст.201 ПК України, ТОВ «Інтер Стіл Корпорейшн» неправомірно сформовано податковий кредит та податкові зобов'язання за лютий та березень 2013 року. Перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «ІНТЕР СТІЛ КОРПОРЕЙШН» за лютий та березень 2013 року по ланцюгу постачання контрагенти-постачальники - ТОВ «Інтер Стіл Корпорейшн» - контрагенти-покупці.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду жодного доказу, який би підтвердив, що він реально отримав послуги з управління ресурсами і планування господарської діяльності Замовника з метою підвищення конкурентоздатності і ефективності роботи в торговому, маркетингово-збутовому напрямі, організації постачання; надання методичної, методологічної та консультаційної допомоги у процесі складання бюджетів; податкового консалтингу; юридичного обслуговування; маркетингові послуги; кадрове планування, підбір персоналу; організація системи безпеки; впровадження та обслуговування інформаційних систем.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення відповідача від 21.10.2013 № 0001212200.

Надаючи правову оцінку установленим обставинам цієї справи, колегія суддів погоджується з викладеним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом14.1.181 пункту14.1 статті14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України установлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту187.1 статті187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як установлено в ході розгляду справи, надані позивачем на підтвердження реальності фінансово-господарських відносин з ПП «Люстеф» дайджести щодо бухгалтерського обліку, оподаткування та щодо організації системи безпеки інформації не містять інформацію стосовно того, яка саме робота виконувалась для позивача, а також що ці дайджести виконано саме на виконання договору від 03.01.2013№ 03/01-1 про комплексне обслуговування.

Відповідно до частин першої і четвертої статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, вказані дайджести суд не приймає як належний доказ факту виконання зобов'язань ПП «Люстеф» на підставі договору від 03.01.2013 № 03/01-1 на користь ПП «Бікс», відповідно до якого позивач сформував спірну суму кредиту з ПДВ.

Пунктом 198.5 статті198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили та формування на їх підставі податкової звітності відповідно до викладених положень податкового законодавства повинні відповідати вимогам, передбаченим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Так частиною першою статті 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Як установлено в ході перевірки та підтверджується матеріалами справи, належних доказів отримання позивачем послугна підставі договору від 03.01.2013 № 03/01-1 надано не було.

У той же час, колегія суддів не бере до уваги посилання ПП «Бікс» на наявність у нього відповідних бухгалтерських документів з огляду на таке.

Відповідно до змісту інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Пунктом 201.1 статті 201ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.6статті 201ПК України установлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що окрім наявності у платника податків належним чином оформлених податкових накладних реальність операцій повинна підтверджуватись іншими доказами, зокрема належним чином оформленими іншими бухгалтерськими документами, реальною зміною фінансового стану позивача, отриманням економічної вигоди в результаті діяльності та відповідністю господарській діяльності вчинених правовідносин, об'єктивною можливістю контрагента надавати задекларовані у правочині послуги тощо.

Доказами в адміністративному судочинстві, згідно з визначенням частини першої статті 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з частиною першою статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 цієї статті).

Таким чином, оцінюючи докази, які наявні у справі, у їх сукупності колегія суддів, окрім вищевикладеного, також приймає до уваги наявність актів про неможливість здійснення зустрічних звірок контрагента позивача ПП «Люстеф».

Отже, з підстав вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надав належних доказів наявності у нього права на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ за договором від 03.01.2013 № 03/01-1.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ураховуючи, що ПП «Бікс» належних та допустимих доказів правомірності формування податкового кредиту за результатами взаємовідносин з ПП «Люстеф» до перевірки, а також суду, не надало, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції щодо правомірності оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 21.10.2013 № 0001212200.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Бікс" - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Петрик І.Й.

Борисюк Л.П.