Рішення

від 19.03.2014 по справі 910/19263/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19263/13 19.03.14

За позовомПублічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» доПриватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» простягнення 15 092,93 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники сторін:

від позивача:Волчек Н.М. від відповідача:Риков О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 24 990,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу №19G-0387340 від 05.07.2012 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Mitsubishi», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. В свою чергу, відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АВ/9948657), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків у розмірі 15 092,93 грн. покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.10.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 06.11.2013 р.

18.10.2013 р. на запит Господарського суду м. Києва №910/19263/13 від 07.10.2013 р. через канцелярію суду надійшов витяг з інформацією по полісу №АВ/9948657 з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.

В судовому засіданні представником відповідача надано відзив на позовну заяву, за змістом якого останній заперечував в задоволенні позовних вимог оскільки позивач звернувся із позовом до суду до спливу з моменту направлення на адресу відповідача заяви про виплату страхового відшкодування в порядку регресу 90-денного строку передбаченого п. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Крім того, відповідач зазначив, що матеріали справи не містять доказів сплати страхувальком позивача першого страхового платежу, у зв'язку із чим існує твердження, що договір №19-П-0387340 не набрав чинності. Також відповідач, зазначив, що позивачем не доведено, що суму страхового відшкодування виплачено страхувальнику за договором, оскільки до регресної вимоги позивачем додано роздруківку платіжного доручення №1804 від 26.02.2013 р., згідно якого отримувачем коштів є ТОВ «ЄвроАситанс», в свою чергу, належних доказів того, що ТОВ «ЄвроАситанс» перерахувало грошові кошти на розрахунковий рахунок страхувальника ОСОБА_3 матеріали справи не містять. Крім того, відповідач зазначив, що наданий позивачем звіт №151 з доданою до нею калькуляцією є некоректним, а такий, що складений в супереч вимог наказу Фонду державного майна України «Про затвердження методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів».

У судовому засіданні представник позивача надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме платіжного доручення №1790 від 27.02.2013 р., яке підтверджує сплату позивачем страхового відшкодування страхувальнику за договором добровільного страхування ОСОБА_3 у розмірі 15 902,93 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.11.2013 р. у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено до 20.11.2013 р.

19.11.2013 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме аварійного сертифікату №78/11/13 від 15.11.2013 р. та копії довідки ВДАІ Дарницького РВ ГУ МВС в м. Києві.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.11.2013 р. у справі №910/19263/13 призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а провадження у справі зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

12.01.2014 р. до Господарського суду м. Києва надійшли матеріали справи №910/19263/13 разом із висновком експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи №13584/13-54 від 10.02.2014 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.02.2014 р. провадження у справі №910/19263/13 поновлено, розгляд справи призначено на 05.03.2014р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.03.2014 р. заклопотанням відповідача подовжено строк розгляду справи, а у зв'язку із неявкою у судове засідання представника позивача, розгляд справи відкладено до 19.03.2014 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.07.2012 р. між позивачем та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №19G-0387340 (надалі - "Договір").

Предметом Договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, які пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням засобом наземного транспорту, а саме: автомобілем «Mitsubishi», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

19.12.2012 р. о 20 год. 15 хв. водій ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом «Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_2, по вул. Милославській , 21 в м. Києві, не вибрав безпечну швидкість руху, не урахував дорожню обстановку, перетнув подвійну суцільну лінію розмітки, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з транспортним засобом марки «Mitsubishi», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, який здійснював поворот ліворуч, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що підтверджується довідкою ВДАІ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 08.02.2013 р. у справі №754/1017/13-п водія ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до звіту №151 про оцінку автомобіля, складеного 03.01.2013 р. ТОВ «ЄвроАсистанс», вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Mitsubishi», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 20 028,17 грн.

Страховим актом №000005148 (142 025) від 29.01.2013 р. пошкодження транспортного засобу марки «Mitsubishi», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, що сталося 19.12.2012 р. о 20 год. 15 хв. по вул. Милославській, 21 в м. Києві, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 15 902,93 грн.

На підставі страхового акту №000005148 (142 025) від 29.01.2013 р., позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором, перерахував на рахунок страхувальника суму страхового відшкодування у розмірі 15 902,93 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1790 від 27.02.2013 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 15 902,93 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вина ОСОБА_4, у скоєнні ДТП встановлена у судовому порядку.

Як вбачається з витягу МТСБУ, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним автомобілю «Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована - відповідачем згідно із полісом №АА/9901689.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються транспортним засобом «Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_2 застраховано відповідачем, що підтверджується полісом №АВ/9948657, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Положеннями п. 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції зазначеного Закону від 17.02.2011 р. після набрання чинності змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" №3045) визначено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплати його;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

18.09.2013 р. позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою №3737-24/24, за змістом якої просив відповідача здійснити виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 15 902,93 грн.

Відповідно до припису частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, у зв'язку з чим можливість використання судового способу захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів не може бути поставлена законом чи підзаконним нормативно-правовим актом у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, зокрема, й досудового врегулювання спору.

Аналогічного висновку дійшов Конституційний Суд України у рішенні №15-рп/2002 від 09.07.2002 року, вказавши на право кожної особи вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. При цьому, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на зазначене, позивач отримав право вимоги потерпілої особи до страховика після виплати страхового відшкодування та не був зобов'язаний звертатися з вимогою (претензією) виплатити страхове відшкодування в порядку регресу безпосереднього до особи, відповідальної за завданий збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, а відтак суд відхиляє твердження відповідача про неправомірність звернення позивача із позовом до суду до спливу строку передбаченого п. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач заперечував в задоволенні позовних вимог, оскільки наданий позивачем звіт №151 з доданою до нею калькуляцією є некоректним та таким, що складений в супереч вимог наказу Фонду державного майна України «Про затвердження методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів».

Маючи на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.11.2013 р. у справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, з огляду наявності у останнього заперечень з приводу розміру відновлювального ремонту.

12.01.2014 р. до Господарського суду м. Києва надійшли матеріали справи №910/19263/13 разом із висновком експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи №13584/13-54 від 10.02.2014 р.

Згідно висновку експерта №13584/13-54 від 10.02.2014 р. вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Mitsubishi», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, що сталося 19.12.2012 р. о 20 год. 15 хв. по вул. Милославській, 21 в м. Києві складає 13 870,82 грн.

Полісом №АВ/9948627, передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Враховуючи визначені полісом №АВ/9948627 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу визначений експертом, що обмежений розміром шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 13 370,82 грн. (13 870,82 грн. вартість відновлювального ремонту згідно звіту експерта №13584/13-54 від 10.02.2014 р. - 500,00 грн. франшизи).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 13 870,82 грн.

В частині заявлених до стягнення вимог у розмірі 2 032,11 грн. необхідно відмовити з огляду положень ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а в стягненні франшизи у розмірі 500,00 грн. з огляду приписів абз. 2 п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону.

За змістом відзиву на позовну заяву, відповідач також заперечував в задоволенні позовних вимог з підстав відсутності в матеріали справи доказів сплати страхувальком позивача першого страхового платежу, а відтак на думку відповідача, Договір добровільного страхування №19-П-0387340 не набрав чинності, тобто відповідач фактично заперечує правомірність виплати позивачем страхового відшкодування.

Проте, суд відхиляє зазначені твердження відповідача з огляду наявності в матеріалах справи копії картки рахунку позивача №76, з якої вбачається, що 06.07.2012 р. страхувальником позивача - ОСОБА_3 сплачено на рахунок позивача перший страховий платіж у розмірі 2 619,00 грн.

Також суд відзначає, що в матеріалах справи наявний оригінал платіжного доручення №1790 від 27.02.2013 р., яким підтверджується виплата позивачем страхового відшкодування на користь страхувальника ОСОБА_3 у розмірі 15 902,93 грн., а відтак в силу положень ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем доведено понесення витрат у визначеному вище розмірі.

Згідно із ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Попередня оплата за проведення судової автотоварознавчої експертизи ухвалою суду від 20.11.2013 р. була покладена на позивача.

Згідно рахунку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №7518 від 06.12.2013 р. вартість експертизи №13584/13-54 складає 2 448,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати та витрати за проведення судової експертизи покладаються на сторін пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, ідентифікаційний код 22945712) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 16467237) грн. страхове відшкодування у розмірі 13 370 (тринадцять тисяч триста сімдесят) грн. 82 коп., витрати на проведення судової авто товарознавчої експертизи у розмірі 2 058 (дві тисячі п'ятдесят вісім) грн. 22 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 446 (одна тисяча чотириста сорок шість) грн. 56 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текст рішення складено та підписано 19.03.2014 р.