Постанова

від 11.03.2014 по справі 804/2758/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 р. Справа № 804/2758/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.,

за участю

представників позивача - Задорожньої Л.Ф., Іщенко Л.В.,

представника відповідача - Донцова Є.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерна фірма «Імідж» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.13, -ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Інженерна фірма «Імідж», звернувся до суду з позовом до Криворізької центральної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.13. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані рішення, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права і не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими. Позивачем також зазначено, що відповідач безпідставно, не посилаючись на норми закону, порівнює вартість товару без ПДВ, який відправляється на експорт (нульова ставка ПДВ), із вартістю товару з ПДВ, який придбаний і оплачений на території України, в той час як для розрахунку прибутковості (збитковості) господарських операцій за чинним законодавством не включаються суми ПДВ, сплачені постачальникам. В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач, Криворізька центральна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, проти задоволення позову заперечував. Мотиви незгоди зводяться до того, що спірні рішення прийняті за результатом перевірки позивача, якою встановлено, що позивачем перераховувались кошти постачальнику - ТОВ «Імбаг-Україна» без мети реального настання правових наслідків, з метою формування валових витрат, податкового кредиту та, як наслідок заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, що приводить до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Адже позивач сплатив за отриманий товар постачальнику та комісіонеру 184 477,37 грн., а в результаті експорту такого товару отримав грошові кошти від покупця в розмірі 160 438,93 грн., що вказує на фінансовий збиток в розмірі 24 038,44 грн. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволені позову з підстав, наведених в акті перевірки позивача та запереченнях проти позову.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Відповідачем на підставі наказу від 19.09.13 №249, згідно з абз. 1, 3, 5 п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п.78 ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Імбаг - Україна» (код ЄДРПОУ 33265208) за серпень 2012 року, за результатами якої складений акт від 02.10.13 №630/22-01/13432445 (далі - Акт). За висновками вказаного Акту проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем: - п.138.1 ст. 138, п. п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПКУ в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 32 283,00 грн., у тому числі: 3 квартал 2012р. - 32 283,00 грн.; - ст. 185, ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 30 746 грн., в тому числі: серпень 2012р. - 17 146 грн., вересень 2012р. - 13 600 грн. Підставою для означених висновків слугували судження податкового органу щодо збитковості операцій, адже позивач сплатив постачальнику товарів та комісіонеру 184 477,37 грн., а отримав в результаті реалізації таких товарів на експорт грошові кошти від покупця в розмірі 160 438,93 грн., що вказує на фінансовий збиток в розмірі 24 038,44 грн. Отже, витрати, понесені позивачем на придбання ламелі дубових та послуг комісіонера за серпень 2012р. у сумі 153 731,15 грн. та ПДВ - 30 746,23 грн., згідно з пп.14.1.231 п.14.1.ст.14 ПКУ не мають розумної економічної причини (ділова мета), якою є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Таким чином, позивач, на думку відповідача, безпідставно включив до валових витрат 3 кв.2012р. суму в розмірі 153 731,15 грн., а до податкового кредиту за серпень 2012р. - суму в розмірі 17 146,23 грн., за вересень 2012р. - 13 600 грн. та неправомірно застосував пільгу з ПДВ в серпні 2012р. - за 0% ставкою оподаткував операції з експорту товарів.

З посиланням на Акт перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.10.13: №0003142201 (форма "Р"), яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 32 283,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 071,00 грн., та №0003152201 (форма "Р"), яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 30 746,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 687,00 грн.

Рішенням про результати розгляду скарги Міністерства доходів і зборів України №1406/6/99-99-10-01-15 від 25.01.14 скаргу позивача, подану в адміністративному порядку, залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 16.10.13 №0003142201 та №0003152201 - без змін.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на їх підставі спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Судовим розглядом, як і відповідачем в ході проведення перевірки позивача, встановлено, що між позивачем - покупцем та ТОВ «Імбаг - Україна» - постачальником укладений договір постачання від 02.09.10 №27/1, за яким Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець - прийняти та здійснити сплату за дошку дубову обрізну (ламель) (продукція). Згідно з п. 1.2 договору ціна Продукції, умови зберігання та пакування, розміри та інші вимоги до якості узгоджуються сторонами шляхом підписання Специфікацій на постачання Продукції. Підписана Специфікація є невід'ємною частиною Договору. Орієнтовна вартість Договору складає 900 000,00 гривень. В тому числі ПДВ - 150 000 гривень. Фактична вартість Продукції визначається на підставі видаткової на Постачальника. Пунктом 2.1 договору визначено, що постачання Продукції здійснюється на франко-склад Постачальника. Здавання-Приймання продукції згідно з п. 2.4. договору за кількістю та якістю здійснюється згідно з представниками сторін на складі Постачальника. Строк дії вказаного договору продовжений додатковою угодою №1 від 29.12.11 - до 31.12.14 (а.с.24-26). На виконання умов означеного Договору ТОВ «Імбаг - Україна» в серпні 2012р. передав позивачу ламель дубову обрізну на суму 178 867,79 грн., в тому числі ПДВ - 29 811,30 грн. Факт передачі продукції не заперечується відповідачем (аркуш акту 7 ) та підтверджується специфікацією №7 від 01.08.12, видатковою накладною від 01.08.12 №57 та податковою накладною від 01.08.12 №2, які були досліджені перевіряючими в ході перевірки позивача та копії яких наявні в матеріалах справи. Факт оплати вказаної продукції також був встановлений відповідачем під час перевірки та підтверджений наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Також між позивачем (комітент) та ФОП ОСОБА_5 (Комісіонер) укладений Договір комісії від 28.04.12 №07-12-К, за яким Комітент доручає, а Комісіонер зобов'язується від свого імені та за рахунок Комітента за обумовлену комісійну винагороду, здійснити одну або кілька зовнішньоекономічних угод з нерезидентом України з продажу на експорт ламелі дубової, за цінами та у кількості не нижче ніж обумовлені у Додатках №1 до Договору. Відповідно до п. 1.2. Договору всі права та обов'язки за експортними контрактами належать Комісіонеру. Умовами оплати згідно з п. 2 договору передбачено виплата авансу у розмірі 85% суми зовнішньоекономічного контракту протягом 30 календарних днів з моменту укладення зовнішньоекономічного контракту. Строки та форма оплати - протягом 90 календарних днів з моменту відвантаження Товару Покупцю. Згідно з п. 3 договору до обов'язків комісіонера належить: своєчасно сплачувати Комітенту вартість поставленого Товару у строки та на умовах, що зазначені у Договорі рамках цього Договору здійснювати маркетингові дослідження, відбір найбільш вигідних умов та цін. Здійснювати митне оформлення експорту і з залученням митного брокеру, надавати Комітенту звіти з додаванням всіх необхідних документів пов'язаних з виконанням комісіонером цього Договору. Винагорода Комісіонера (комісійна винагорода) відповідно до п. 4.2 встановлена в розмірі 2 400,00 гривень. Відповідно до додаткової угоди до вказаного Договору від 31.07.12 №1 загальна сума договору дорівнює 20 072,43 USD (а.с.29-31).

Відповідно до Акту про виконані роботи та понесені витрати від 15.08.12 ФОП ОСОБА_5 (Комісіонер) на виконання умов договору комісії від 28.04.2012 №07-12К укладено контракт від 04.05.12 № 04/05/12 з компанією "Alderston GB Limited", London, UK (Лондон, Великобританія) (а.с.33-34) на продаж ламелі дубової на умовах, визначених у договорі комісії. Матеріалами справи підтверджено, відповідачем в ході перевірки встановлено, що комісіонер провів митне оформлення вантажу за ВМД № 110050004/2012/102223 від 03.08.12, фактурна вартість за якою складає 160 438,93 грн. Як вбачається зі Специфікацій, товар, експортований компанії "Alderston GB Limited", London, UK, є товаром придбаним позивачем у ТОВ «Імбаг - Україна» (а.с.25, 35).

За умовами Договору комісії, комісійна винагорода Комісіонеру за проведення угоди складає 2 400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 400,00 грн., витрати понесені комісіонером в ході виконання доручення Комітента по Договору комісії складають відповідно до Акту про виконані роботі та понесені витрати від 15.08.12 - 3 209,58 грн., в т. ч. ПДВ - 534,93 грн. Всього позивачем на адресу ФОП ОСОБА_5 сплачено 5 609,58 грн., в т.ч. ПДВ - 934,93 грн., що не заперечується відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. Також ФОП ОСОБА_5 на підставі вказаного Договору комісії виписана на адресу позивача податкова накладна від 15.08.12 №1 на загальну суму 5 609,58 грн., в т.ч. ПДВ - 934,93 грн.

За результатами вказаних господарських операцій позивачем сформовані валові витрати за 3 квартал 2012р. в сумі 153 731,15 грн. (149 056,49 грн. (вартість без ПДВ продукції) + 4 674,65 грн. (вартість послуг комісіонера), та податковий кредит в розмірі 30 746,23 грн. (29 811,30 грн. (сума ПДВ, сплачена позивачем при придбані продукції) + 934,93 грн. (сума ПДВ, сплачена позивачем при придбані послуг).

Правовідносини з приводу формування платником податків валових витрат та податкового кредиту за результатами господарської діяльності серпня 2012р. унормовані положеннями ПКУ, в редакції чинній у відповідному періоді.

Так, відповідно до п.138.1 ст. 138 ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Згідно з пп.139.1.9 ПКУ не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приписами ст.185 ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України. Приписи т.186 ПКУ встановлюють правила визначення місця постачання товарів та послуг. Відповідно до п.188.1 ст.188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної)

вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами

господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг

стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом. У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами). У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін. До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку. У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу. У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПКУ).

Згідно з п.198.3. ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.4. ст.198 ПКУ якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Приписами п.198.6. ст.198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами, визначеними пп.195.1.1 п.195 ст.195 ПКУ, операції з вивезення товарів за межі митної території України оподатковуються за нульовою ставкою. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Аналіз наведених законодавчих положень не дає підстави для висновку, що законодавець зобов'язує платника податку, який здійснює операції з вивезення товарів за межі митної території України, враховувати при визначені вартості таких товарів податок на додану вартість, сплачений ним при придбанні такого товару, а інакше він позбавляється права на віднесення відповідних сум податку до податкового кредиту. Більш того, положеннями п.198.4 ст.198 ПКУ чітко визначено, що суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням товарів, не відносяться до податкового кредиту платника, якщо останній придбає товари для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, до яких спірні господарські операції позивача не відносяться. Також законодавцем зауважено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг (а операції з вивезення товарів за межі митної території України є такими, що оподатковуються за нульовою ставкою) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, крім податку на додану вартість.

Визначаючи фінансовий збиток позивача в результаті наведених господарських операцій, відповідач порівнює дохід, отриманий позивачем від покупця - компанії "Alderston GB Limited", London, UK, в розмірі 160 438 грн., та витрати, сплачені позивачем постачальнику та комісіонеру в розмірі 184 477,37 грн. з урахуванням сплаченого ПДВ в розмірі 30 746,23 грн. Така позиція контролюючого органу не узгоджується з приписами абз. пп.139.1.6 п.139.1 ст.139 ПКУ, за змістом яких сума ПДВ, сплачена платником при придбані товарів, включається до складу витрат лише у випадку, коли проводяться операції з продажу товарів (виконання послуг), які звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, а також ПДВ, сплачений при придбані товарів, робіт, послуг, не включений до податкового кредиту такого платника відповідно до розділу V ПКУ. Як зазначено вище, операції з експорту товару не є такими, що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, а є такими, що оподатковуються за ставкою 0%.

За матеріалами справи та даними перевірки товар реалізований позивачем на експорт за ціною 160 438,93 грн., а витрати, понесені позивачем у зв'язку з його придбанням та реалізацією, дорівнюють 153 731,14 грн., що менше за ціну його реалізації.

З огляду на викладене, враховуючи, що спірні суми витрат та податкового кредиту сформовані позивачем у зв'язку із придбанням товарів та послуг, виходячи з договірної їх вартості, з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими первинним документами, зокрема видатковими накладними, а також податковими накладними, оформленими з дотриманням вимог ст.201 ПКУ, зауваження до яких у відповідача також відсутні, правові підстави для твердження про завищення позивачем в валових витрат в сумі 153 731,15 грн. та податкового кредиту в розмірі 30 746,23 грн. відсутні.

З приводу посилань відповідача на відсутність в спірних господарських операцій розумної економічної причини (ділової мети), суд зважує на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.231 п.14.1 ст.14 ПКУ, на який посилається відповідач в обґрунтування своїх доводів, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Зі змісту наведених положень вбачається, що платник податків має мати намір одержати економічний ефект не в результаті окремої господарської операції, а в результаті господарської діяльності в цілому.

Згідно з п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 1 означеного Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз вищенаведених норм свідчить, що господарська діяльність, в першу чергу, повинна мати направленість на отримання доходу. При цьому окрема господарська операція може не призвести до отримання доходу, однак це не свідчить про те, що діяльність платника податку не була направлена на отримання доходу і не є господарською в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ, з урахуванням того, що ця господарська операція, яка безпосередньо не направлена на отримання доходу, може бути передумовою для отримання доходу в майбутньому, або на запобігання понесення необґрунтованих збитків у подальшому.

Приписами ст.62 Господарського кодексу України передбачено, що господарюючий суб'єкт, який за своїми ознаками є підприємством, самостійно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства. Згідно з визначенням, наведеним у Господарському кодексі України, ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. Відповідно до ст. 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання на всі види продукції (робіт, послуг) самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Виняток становлять види продукції (робіт, послуг), щодо яких встановлено державні ціни. Відповідно до ст.9 Господарського кодексу України до загальних принципів господарювання в Україні відноситься заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Окремо слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Приписами ПКУ не передбачений такий спосіб визначення контролюючим органом наявності збитковості чи прибутковості господарської діяльності платника податку як порівняння фактурної вартості реалізованого товару по ВМД із сукупною сумою ціни з урахуванням ПДВ, сплаченої за продукцію на території України.

Стосовно покликань відповідача щодо бажання позивача отримати за наведеними угодами виключно податкову вигоду без наміру здійснення реальної господарської діяльності суд зазначає, що фактично відповідач зазначає про вчинення позивачем правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались такими правочинами. Відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним; фіктивний правочин визнається судом недійсним. Відповідачем не надано судового рішення про визнання спірних правочинів, за результатами яких позивачем сформовані валові витрати та податковий кредит, недійними, про існування такого рішення не зазначено.

На підставі викладеного суд зазначає, що висновки акту перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток в сумі 32 283,00 грн., у тому числі: 3 квартал 2012р. - 32 283,00 грн., та заниження податку на додану вартість на загальну суму 30 746 грн. не підтверджуються належними та допустимими доказами, спростовуються фактичними обставинами справи та наведеними нормами права. Позиція податкового органу спростована позивачем в ході розгляду справи та не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відтак, позовні вимоги ТОВ «Інженерна фірма «Імідж» підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 16.10.13 №0003142201 та №0003152201 - скасуванню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 16.10.13 №0003142201 та №0003152201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерна фірма «Імідж» (код ЄДРПОУ 13432445) витрати по сплаті судового збору в сумі 182 грн. (сто вісімдесят дві гривні) 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 17.03.14.

Суддя А.О. Коренев