Ухвала

від 01.04.2014 по справі 0907/9251/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0907/9251/2012

Провадження № 22-ц/779/758/2014

Категорія 10

Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І. П.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Васильковського В.М., Девляшевського В.А.

секретаря Мельник О.В.

з участю: позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Обрій», ОСОБА_4, Управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Управління архітектури і містобудування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про встановлення земельного сервітуту, за апеляційною скаргою голови правління ОСББ «Обрій» Фолюшевського Б.І. на рішення Івано-Франківського міського суду від 07 лютого 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 07 лютого 2014 року задоволено позов ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Обрій», ОСОБА_4, Управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Управління архітектури і містобудування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про встановлення земельного сервітуту.

Встановлено безоплатний та постійний сервітут ОСОБА_2 на право проходу та проїзду із дороги загальноміського призначення (вул. Пстрака) до земельної ділянки для особистих потреб (використання приватного автотранспорту, перевезення нових або вивезення старих меблів, побутової техніки тощо) та заїзду спеціалізованого автотранспорту (пожежних машин, машин швидкої допомоги, тощо) на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2 та розташована за адресою АДРЕСА_1, через земельну ділянку площею 0,0046 га по АДРЕСА_2, яка належить об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Обрій» та через частину земельної ділянки площею 0,0102 га від загальної площі земельної ділянки (S=0,0152 га) по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 Довжина проходу та проїзду земельної ділянки, на яку встановлюється земельний сервітут становить 36,5 м., середня ширина проходу та проїзду становить 4.5 м. відповідно до схеми встановлення земельного сервітуту ( додатку №7 до судово-будівельної технічної експертизи №36/09-13 від 15.10.2013 р.).

Стягнуто солідарно з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Обрій», ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 107,30 грн. сплаченого судового збору, 1200 грн. витрат на правову допомогу та 1000 грн. понесених витрат на проведення судово-будівельно-технічної експертизи.

На дане рішення голова правління ОСББ «Обрій» Фолюшевський Б.І. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що позивач ОСОБА_2 вже звертався в суд з вищевказаним позовом і на сьогодні існує таке, що набрало законної сили рішення Івано-Франківського міського суду від 27.05.2008 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позову про встановлення сервітуту на право проходу та проїзду на транспортному засобі через земельну ділянку яка є предметом даного позову. За таких обставин суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги клопотання відповідача щодо закриття провадження у справі з підстав, передбачених ч.1 ст. 205 ЦПК України.

Крім того, апелянт зазначає, що позивач жодним чином не довів, що використання його домоволодіння та земельної ділянки є неможливим без встановлення відповідного сервітуту. Більше того, в суді першої інстанції сам позивач не заперечив той факт, що на протязі 19-ти років здійснював цілком нормальне обслуговування його домоволодіння та земельної ділянки, як і того, що збудував на своєму подвір'ї цегляну підсобну споруду.

Також, судом взято до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи, незважаючи на його недоліки - експертом не описано існуючий прохід до домоволодіння ОСОБА_2 та можливість його використання для задоволення власних потреб.

З цих підстав рішення суду першої інстанції, апелянт просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В судове засіданні апелянт не з'явився повторно, хоч належним чином повідомлявся судом про розгляд справи.

ОСОБА_2 та його представник доводи апеляційної скарги заперечили, рішення суду вважають законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, доводи його представника, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції, вірно встановлено, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та прилеглої до нього земельної ділянки, на підставі договору дарування від 10.08.1978 року.

Суміжними землекористувачами із ним є відповідачі, зокрема земельна ділянка площею 0,0046 га по АДРЕСА_3. належить ОСББ «Обрій», а земельна ділянка площею 0,0152 га по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4

Задовольняючи позов ОСОБА_2 та встановлюючи постійний земельний сервітут право проходу та проїзду із дороги загальноміського призначення по наявному шляху через земельні ділянки відповідачів, суд першої інстанції виходив з того, що використання позивачем свого домоволодіння та земельної ділянки для особистих потреб без встановлення обтяження земельної ділянки є неможливим.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Відповідно до положення ст.98-102 ЗК України право земельного сервітуту є правом власника земельної ділянки чи землекористувача на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. За цими нормами закону власник земельної ділянки або землекористувач вправі вимагати передбаченого законом виду земельного сервітуту і останній повинен здійснюватись способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки , щодо якої він встановлений, а суд , відповідно до ст.10 ЦПК України, повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню, чи можуть бути наведені позивачем обставини достатніми для встановлення зазначеного ним сервітуту, та враховувати обґрунтовані заперечення власника земельної ділянки проти встановлення сервітуту, його обсягу та тривалості.

Виходячи з положень п.22І постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як одну із підстав встановлення земельного сервітуту, позивач вказував ускладнення проходу та проїзду до власного господарства.

Факт відсутності доступу (проїзду, проходу) які б відповідали нормам ДБН 360-92** до земельної ділянки позивача підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи №36/09-13, що міститься в матеріалах справи. У даному висновку, експертом описано єдиний можливий варіант встановлення земельного сервітуту, а саме через земельні ділянки відповідачів по справі.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_2

Посилання апелянта на те, що висновок експерта виходить за межі поставлених йому для дослідження питань, а відтак не може вважатися доказом у справі, не приймаються судом до уваги, оскільки за змістом ч. 6 ст. 147, ст. 212 ЦПК України висновок експерта не має для суду наперед встановленого значення і оцінюється судом у сукупності інших доказів у справі.

Враховуючи вищевказане, при з'ясуванні всіх обставин справи, суд першої інстанції дав належну правову оцінку дій сторін, та здійснив перевірку наданих доказів зі всіма зібраними у справі матеріалами в їх сукупності.

Не заслуговують також на увагу доводи апелянта, що стосуються повторного звернення позивача з вказаним позовом. Так, за змістом цивільно-процесуального законодавства позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів, позови не вважаються тотожними і суд не вправі відмовити у відкритті провадження по справі чи закрити з підстав ч.1 ст. 205 ЦПК України. В даному випадку з матеріалів справи вбачається, що відповідачі по справі є відмінними, від тих, до яких ОСОБА_2 звертався раніше.

Крім цього, як пояснив суду апеляційної інстанції сам ОСОБА_2, звертаючись до суду перший раз, він просив про встановлення земельного сервітуту через ділянку ОСОБА_6, тобто іншим був і предмет спору.

Надані апелянтом процесуальні документи, що стосуються попереднього звернення до суду ОСОБА_2 такої його позиції не спростовують.

За таких обставин в суду першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність задоволення клопотання про закриття провадження у справі з підстав ч.1 ст. 205 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази і їх не надано суду апеляційної інстанції, що давало б підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу голови правління ОСББ «Обрій» Фолюшевського Б.І. відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 07 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді: В.М. Васильковський

В.А. Девляшевський