Рішення

від 26.03.2014 по справі 904/1311/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.03.14р. Справа № 904/1311/14

За позовом Приватного підприємства "Альтернатива Инжинеринг", м. Дніпропетровськ

до Приватного підприємства "ДРРМЗ", м. Дніпропетровськ

про зобов`язання повернути майно, визначити кількість майна та визнати суттєві порушення зі сторони відповідача

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

Від позивача: Донець О.І., дов. № 20140311/1 від 11.03.2014 року, представник;

Від відповідача: Зелена О.А., дов. № 11 від 30.01.2014 року, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство „Альтернатива Инжинеринг" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання суттєвих порушень Приватним підприємством „ДРРМЗ" умов договору та п.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, ч. 1 ст. 530, 625, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, в частині строків та обсягів оплати грошових коштів за договором; визначення кількості орендованого та повернутого майна в період з 14.06.2011 року та 31.12.2013 року; та про зобов'язання Відповідача повернути орендоване майно в повному обсязі, відповідно до договорів: оренди № 20110614/1 від 14.06.2011 р.; додаткової угоди до нього; № 20110930/1 від 30.09.2011 р.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, в судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечував.

25.03.14 р. в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України .).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14 червня 2011 року між Приватним підприємством „Альтернатива Инжинеринг" (Позивач) та Приватним підприємством „ДРРМЗ" (Відповідач) укладено договір оренди № 20110614/1.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного вище договору, Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар прийняти в оренду (тимчасове та платне користування) елементи будівельних лісів, для виконання робіт на об'єкті за адресою: м. Дніпропетровськ, Монастирський острів, пам'ятник Шевченко.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України , за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В п. 3.3. Договору від 14.06.2011 р сторони встановили що строк оренди складає: 30 (тридцять) діб, від дати підписання акта приймання-передачі майна.

На виконання умов зазначеного вище договору, позивач передав відповідачеві в користування майно, перелік якого зазначено в додатку №1 до спірного договору на загальну суму 136195 ,92 грн.( а.с. 14).

Відповідно до акту приймання-передачі від 15.06.2011 р. (додаток 2 до договору) відповідачем повернено із оренди майно на суму 1707,84 грн.

25.06.2011р. сторони уклали додаткову угоду до вказаного договору, умовами якої передбачено збільшення об'єму майна, що передається в оренду.

Відповідно до акту приймання передачі від 25.06.2011 р. в оренду передано майно на загальну суму 20456,88 грн. (додаток №3 до договору).

В п.2.2 зазначеної вище додаткової угоди, сторони встановили, що в разі не повернення майна в строки встановлені в п.2.1, договір вважається продовженим до моменту повернення орендованого майна.

Зважаючи на те, що відповідачем на надано доказів повернення орендованого майна в строки оговорені в п. 2.1, договір вважається продовженим до моменту повернення майна, тобто, сторонами продовжено строки користування майном, в той час як певного строку його повернення визначено не було.

Доказів звернення з вимогою про повернення майна, позивачем надано не було, в зв'язку з чим слід прийти до висновку про те, що строк повернення майна за спірним договором ще не настав, а отже, відсутні підстави для задоволення вимог позивача здійснити повернення майна за договором №20110614/1 від 14.06.2011 р.

30.09.2011 р. сторонами укладено договір оренди № 20110930/1. Відповідно до п. 1.1. зазначеного вище договору, Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар прийняти в оренду (тимчасове та платне користування) елементи будівельних лісів, для виконання робіт на об'єкті за адресою: м. Дніпропетровськ, Монастирський острів, пам'ятник Шевченко.

В п.3.3 Договору сторони встановили, що строк оренди майна складає 31 добу від дати підписання акту приймання-передачі майна.

01.10.2011 р. сторонами підписано акт приймання-передачі майна на суму 158 360, 64 грн.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що після закінчення строку оренди або при достроковому розірванні договору, Орендодавець зобов'язаний повернути орендоване майно Орендарю разом з упаковкою та технічною документацією (комплектно) за актом приймання-передачі в день закінчення строку оренди.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів, які б свідчили про виконання зобов'язання щодо повернення орендованого майна відповідач не надав, в зв'язку з чим вимоги позивача щодо примусового зобов'язання відповідача повернути майно за договором № 20110930/1 від 30.09.11 р., слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо зобов'язання повернути відповідачу майно ще за одним договором, укладеним 30.09.2011 р. № 20110930/1, які зі сторони відповідача підписано ОСОБА_3, задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Документального підтвердження укладення такого договору позивач не надав, як не надав останній і доказів, які б підтверджували передачу майна за таким договором.

Так, до матеріалів справи позивачем залучено дві копії одного і того ж договору № 201109301/1 від 30.09.2011 р., які зі сторони відповідача підписано керівником (директором) ОСОБА_4 (ар. спр. 19-21, 23-25), також позивачем залучено дві копії акту приймання-передачі майна в оренду на суму 158 360, 64 грн. (ар. спр. 22-26)

Відповідачем залучено до матеріалів справи копію договору № 20130909/1 від 30.09.13 р. , які зі сторони відповідача дійсно підписано ОСОБА_3, проте, вказаний договір не є предметом вимог, заявлених позивачем ( останнім заявлені вимоги відносно виконання договорів укладених в 2011 р., а надана відповідачем копія договору, підтверджує договірні відносини, які сторонами укладались в 2013 р.).

Не підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо визнання суттєвих порушень зі сторони відповідача умов договору, п.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, ч. 1 ст. 530, 625, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, в частині строків та обсягів оплати грошових коштів за договором; та щодо визначення кількості орендованого та повернутого майна в період з 14.06.2011 року та 31.12.2013 року, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 вказаного Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

При цьому, згідно ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, системний аналіз вищезазначених норм дозволяє зробити висновок, що законом не передбачено такий спосіб захисту права як визнання суттєвих порушень відповідачем умов договору та п.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, ч. 1 ст. 530, 625, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, в частині строків та обсягів оплати грошових коштів за договором, так і визначення кількості орендованого та повернутого майна в період з 14.06.2011 р. до 31.12.2013 р.

Умовами спірних договорів також не передбачений такий спосіб захисту.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення зазначених вище вимог позивача.

Керуючись ст. ст.. 15, 16, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 759, ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, ст. 32, 33 Господарського кодексу України, ст. ст. 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд -

ВИРІШИВ:

Зобов'язати Приватне підприємство „ДРРМЗ" (49051, м. Дніпропетровськ, Самарський район, вул. Курсантська, буд.. 3-Б, код ЄДРПОУ 30534420) повернути Приватному підприємству „Альтернатива Инжинеринг" (49055, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 137/53, код ЄДРПОУ 34589651) орендоване майно відповідно до договору оренди № 20110930/1 від 30.09.2011 р.

Стягнути з Приватного підприємства „ДРРМЗ" м. Дніпропетровск (49051, м. Дніпропетровськ, Самарський район, вул. Курсантська, буд. 3-Б, код ЄДРПОУ 30534420) на користь Приватного підприємства „Альтернатива Инжинеринг" м. Дніпропетровськ (49055, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 137/53, код ЄДРПОУ 34589651) 406 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.Ф. Мельниченко

Повне рішення складено: 28.03.14 р.