Ухвала

від 01.04.2014 по справі 667/883/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/977/2014 Головуючий в І інстанції: Черниш О.Л.

Категорія: 57 Доповідач: Майданік В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року квітня місяця 01 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого: Майданіка В.В.,

суддів: Орловської Н.В.,

Борка А.Л.

при секретарі: Гончар К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Херсонській області та ОСОБА_2, діючої в інтересах ОСОБА_3, на ухвалу Комсомольського районного суду м.Херсона від 10 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Херсонській області (треті особи - ОСОБА_3, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_5) про захист порушених прав шляхом зобов'язання до вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Херсонській області (треті особи - ОСОБА_3, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_5) про захист порушених прав шляхом зобов'язання до вчинення певних дій. Просив захистити свої порушені права шляхом зобов'язання відповідача вилучити з реєстру речових прав на нерухоме майно реєстрацію про речові права третьої особи ОСОБА_3 на комплекс нежитлових будівель і споруд загальною площею 1773,3кв.м. та земельну ділянку загальною площею 0,8543га, які знаходяться за адресою АДРЕСА_2.

Позов обґрунтований тим, що приватний нотаріус ОСОБА_5, виконуючи функцію державного реєстратора, зареєструвала в державному реєстрі прав на нерухоме майно односторонній правочин купівлі-продажу вказаного нерухомого майна з прилюдних торгів без нотаріального посвідчення, що суперечить положенням закону про обов'язковість нотаріального посвідчення правочинів щодо нерухомого майна. В результаті за наявності нескасованого обтяження на це майно, що належить йому на праві власності і є заставним майном за договором іпотеки до договору споживчого кредитування, до державного реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію прав ОСОБА_3 на це майно.

Ухвалою Комсомольського районного суду м.Херсона від 10 лютого 2014 року заява ОСОБА_4 про забезпечення позову була задоволена. Суд ухвалив: накласти арешт на нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_2, на земельній ділянці площею 0,8543га, кадастровий номер 6510136900:18:001:0004, і належать ОСОБА_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

В апеляційній скарзі Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Херсонській області ставиться питання про скасування вказаної ухвали та постановлення ухвали про відмову в позові та в задоволенні заяви про задоволення позовних вимог. При цьому заявник посилається на порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема вказав, що суд не звернув увагу на те, що зазначене нерухоме майно та земельна ділянка належать ОСОБА_3, отже позов є передчасним, оскільки договори, рішення суду чи інші документи є підставою для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Також зазначив, що на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням вказаних повноважень реєстраційної служби, поширюється юрисдикція адміністративних судів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, діюча в інтересах ОСОБА_3, просить вказану ухвалу скасувати та постановити ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, вказала, що судом необґрунтовано накладено арешт на майно, що належить не відповідачу, а третій особі. Також зазначила, що суд не звернув увагу на відсутність такого способу захисту прав який вказано у позові, а також на те, що дані правовідносини повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Також вказала на відсутність спору між позивачем та реєстраційною службою, оскільки підставою для реєстрації прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 стало свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 23.07.2013 року. Крім того, зазначила, що позивачем не надано доказів на підтвердження наміру ОСОБА_3 здійснити відчуження майна.

Заслухавши доповідача, перевіривши відповідність ухвали вимогам процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Херсонській області підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2, діючої в інтересах ОСОБА_3, підлягає задоволенню на такій підставі.

З матеріалів вбачається наступне.

Відповідно до позовної заяви та долучених при апеляційному розгляді справи до матеріалів справи копій постанови колегії суддів Вищого господарського суду України від 03.03.2014 року (у справі за позовом ФОП ОСОБА_4 до ПП "Нива-ВШ", Головного управління юстиції в Херсонській області (треті особи - ОСОБА_7 та ОСОБА_3) про визнання дій неправомірними, визнання недійсними результатів прилюдних торгів) , ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.02.2014 року (у справі за скаргою ОСОБА_4 на дії державного виконавця) - на виконання судового рішення від 28.10.2008 року про стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 289667,00грн. збитків та 10000,00грн. моральної шкоди було накладено арешт на належне відповідачу майно, що є предметом цього позову. Згідно протоколу від 17.07.2013 року переможцем проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна став ОСОБА_3, ціна продажу майна - 1021597,00грн. Приватний нотаріус ОСОБА_5, виконуючи функцію державного реєстратора, зареєструвала в державному реєстрі прав на нерухоме майно договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна з прилюдних торгів. Рішенням господарського суду Херсонської області від 01.10.2013 року, залишеним без змін 03.12.2013 року судом апеляційної інстанції, у задоволенні позову було відмовлено. Однак, постановою колегії суддів Вищого господарського суду України від 03.03.2014 року судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій були скасовані, а справу направлено для нового розгляду. Крім того, судом касаційної інстанції залишено без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі за скаргою ОСОБА_4 на дії державного виконавця. Даними судовими рішеннями скаргу було задоволено, визнано неправомірними дії державного виконавця по передачі нерухомого майна, що є предметом цього позову, на прилюдні торги для реалізації.

ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним позовом (а.с.3-4).

У своїй письмовій заяві від 20.11.2013 року він просив в порядку забезпечення позову накласти арешт на майно - комплекс нежилих будівель та споруд загальною площею 1773,3кв.м. та земельної ділянки площею 0,8543га, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.6).

Оскаржуваною ухвалою суду від 10.02.2014 року вказана заява була задоволена (а.с.20).

Постановляючи вказану ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що незабезпечення позову може утруднути виконання рішення суду.

Однак до такого висновку суд дійшов з порушенням норм процесуального права, що згідно з вимогами п.2 ст.312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції і постановлення ухвали з цього питання.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч.1 ст.152 зазначеного Кодексу позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, тощо.

Відповідно до ч.ч.2 і 3 ст.152 зазначеного Кодексу у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову; види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову": єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі (п.1.); розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків (п.4.).

Отже, закон пов'язує забезпечення позову з неможливістю чи утрудненням виконання судового рішення.

В той же час у справі відсутні будь-які докази відносно того, що невжиття саме такого виду забезпечення позову, який обрано оскаржуваною ухвалою, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Також слід враховувати, що заходи забезпечення позову були здійснені щодо майна, яке належить ОСОБА_3, що не є відповідачем у справі.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що реєстрація нотаріусом в державному реєстрі прав на нерухоме майно правочину, а саме купівлі-продажу вказаного нерухомого майна з прилюдних торгів, є похідною дією від самого правочину, а тому саме по собі вилучення з відповідного реєстру реєстрації про речові права відповідача у цій справі без визнання недійсним прилюдних торгів не має жодного правового значення. Колегія суддів враховує, що на даний час існує інша справа, що розглядається господарським судом, в якій предметом спору є визнання недійсними зазначених прилюдних торгів.

Суд же першої інстанції на зазначене уваги не звернув і прийшов до помилкового висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову, а тому з порушенням норм процесуального права.

З урахуванням наведеного на підставі п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.303, 307, п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Херсонській області задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючої в інтересах ОСОБА_3, задовольнити.

Ухвалу Комсомольського районного суду м.Херсона від 10 лютого 2014 року скасувати і постановити ухвалу з цього питання.

ОСОБА_4 в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно - комплекс нежилих будівель та споруд загальною площею 1773,3кв.м. та земельної ділянки площею 0,8543га, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

судді: