Постанова

від 25.03.2014 по справі 804/2999/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 р. Справа № 804/2999/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Букіна Л.Є.,

за участю:

секретаря судового засідання Червяченко Д.В.,

представника позивача Патика А.В.,

представника відповідача Дженчако Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТ-I» до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії , -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛТ-I» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича від 01 листопада 2013 року № 7511619 про відмову у державній реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛТ-I» на нежитлове приміщення № 901 по вул. Благоєва, 31ж у м. Дніпропетровську, на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2013 року у справі № 200/2990/13-ц.

- зобов'язати Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛТ-I» (код ЄДРПОУ 34886001) на підставі поданої ним заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.09.2013 року об 09 годині 20 хвилин 08 секунд за реєстраційним номером 2980428, право власності на нежитлове приміщення № 901 по вул. Благоєва, 31ж у м. Дніпропетровську, на підставі рішення на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2013 року у справі № 200/2990/13-ц.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при прийнятті державним реєстратором оскарженого рішення ним фактично висловлено незгоду зі змістом судового рішення, яке набрало законної сили та обов'язкове для виконання, чим порушені права позивача як власника майна.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні доводам позовної заяви.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що об'єкт нерухомості, який просить зареєструвати позивач, не введений в експлуатацію, чим порушені вимоги чинного законодавства. Представник також пояснив, що Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області не є належним відповідачем у справі, оскільки відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року №607/5 «Про заходи взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» заява про державну реєстрацію прав, подана на підставі рішення суду, де однією із сторін виступає юридична особа, передається на розгляд Укрдержреєстру, до компетенції якого належить проведення державної реєстрації. Щодо здійснення реєстрації на підставі раніше поданої заяви зазначено, що програмне забезпечення Державного реєстру речових прав не передбачає технічної можливості виконувати по одній заяві більше ніж одну реєстраційну дію.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2013 року у справі № 200/2990/13-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТ-I» до ОСОБА_4, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр міста», визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛТ-I» право власності без прийняття в експлуатацію на нежитлове приміщення № 901, поз.1-5, загальною площею 247,7 м 2 , приямок літ.г4, розташоване в цокольному поверсі адміністративної будівлі літ.Г-7, по вул. Благоєва, 31ж у м. Дніпропетровську.

Позивач звернувся до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області із заявою для реєстрації права власності зазначеного нерухомого майна, проте державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволін Михайло Юрійович прийняв рішення від 01.11.2013 року № 7511619 про відмову у державній реєстрації права власності. Відмова у реєстрації права власності на вищезазначене нерухоме майно мотивована тим, що подані документи не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, саме: порушено вимоги Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 13 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним.

Правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обтяжень та правочинів щодо нерухомості, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до частини 1 статті 19 зазначеного Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

На момент виникнення спірних правовідносин процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, встановлює Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703 (далі - Порядок).

Згідно із пунктом 23 зазначеного Порядку державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

При прийнятті оскарженого рішення відповідач посилається на те, що подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: порушено вимоги Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461.

Проте, відмова у державній реєстрації прав з цих підстав не передбачена статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до пунктів 26, 27 зазначеного Порядку для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Тобто, виходячи із наведених норм суд дійшов висновку, що позивач виконав усі визначені чинним законодавством приписи, надав органу реєстрації права власності передбачені чинним законодавством України документи, а посилання відповідача на п.23 Порядку №703 є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо твердження представника відповідача про неможливість проведення державної реєстрації із посиланням на вимоги наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року №607/5 «Про заходи взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» суд зазначає таке.

Так, згідно Порядком взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженим наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року №607/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 534/23066, визначено процедуру взаємодії системи органів державної реєстрації прав та державних реєстраторів прав на нерухоме майно органів державної реєстрації прав під час проведення державної реєстрації права власності та/або речових прав на нерухоме майно, що виникають, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, де однією із сторін є юридична особа.

Водночас, права та обов'язки державного реєстратора прав на нерухоме майно, правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації та їх обтяжень визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Положеннями зазначеного Закону не передбачено розгляд заяв та документів щодо реєстрації прав на нерухоме майно Державною реєстраційною службою України.

Тому суд не бере до уваги твердження відповідача, оскільки застосування підзаконного правового акта у цій ситуації приводить до порушення закону, що має вищу юридичну силу порівняно з наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року №607/5.

У разі невідповідності підзаконного правового акта Конституції, закону, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою, або іншому правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Тобто при застосуванні правових актів суд повинен враховувати їх місце в ієрархії національного законодавства - юридичну силу.

Отже, на час виникнення спору наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року №607/5 суперечив вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у частині регулювання правовідносин щодо розгляду заяв та документів про реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі рішення суду, що набрало законної сили, де однією із сторін є юридична особа.

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції, закону, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Щодо посилання відповідача на порушення вимог Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 5 Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Такий порядок встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461.

Разом з тим, згідно рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2013 року у справі № 200/2990/13-ц право власності на спірний об'єкт нерухомості визнано за позивачем без введення в експлуатацію.

Крім того, згідно копії технічного паспорту на нежитлове приміщення № 901 по вул. Благоєва, 31ж у м. Дніпропетровську, виготовлений 05.04.2013 року, оригінал якого оглянуто у судовому засіданні, відсутні відомості, що об'єкт підлягає введенню в експлуатацію.

З огляду на викладене, при наявності рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2013 року у справі № 200/2990/13-ц, яким визнано право власності на нежитлове приміщення № 901 по вул. Благоєва, 31ж у м. Дніпропетровську без прийняття в експлуатацію, державний реєстратор, відмовляючи позивачу в реєстрації права власності, вийшов за межі своїх повноважень.

Оскільки відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, рішення щодо відмови позивачу у реєстрації права власності на нерухоме майно протиправне та підлягає скасуванню.

З метою належного захисту прав позивача суд доходить висновку про зобов'язання відповідача - Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, як органа державної реєстрації прав, зареєструвати право власності на зазначене майно.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальності «ЛТ-I» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича від 01 листопада 2013 року № 7511619 про відмову у державній реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛТ-I» на нежитлове приміщення № 901 по вул. Благоєва, 31ж у м. Дніпропетровську, на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2013 року у справі № 200/2990/13-ц.

Зобов'язати Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛТ-I» (код ЄДРПОУ 34886001) право власності на нежитлове приміщення № 901, поз.1-5, загальною площею 247,7 м 2 , приямок літ. г4, розташоване в цокольному поверсі адміністративної будівлі літ.Г-7, по вул. Благоєва, 31ж у м. Дніпропетровську, на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2013 року у справі № 200/2990/13-ц.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 31 березня 2014 року.

Головуючий суддя Л.Є. Букіна