Ухвала

від 10.07.2014 по справі 804/2999/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 липня 2014 рокусправа № 804/2999/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Іванова С.М. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника відповідача - Дженчако Тетяни Миколаївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 р.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"ЛТ-І" до Державної реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся 24.02.2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з зазначеним адміністративним позовом. Просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича від 01 листопада 2013 року № 7511619 про відмову у державній реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛТ-I» на нежитлове приміщення № 901 по АДРЕСА_1, на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2013 року у справі № 200/2990/13-ц та зобов'язати Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області зареєструвати за ТОВ «ЛТ-I» на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2013 року у справі № 200/2990/13-ц. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при прийнятті державним реєстратором оскарженого рішення ним фактично висловлено незгоду зі змістом судового рішення, яке набрало законної сили та обов'язкове для виконання, чим порушені права позивача як власника майна.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року даний позов задоволений повністю. Визнано протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича від 01 листопада 2013 року № 7511619 про відмову у державній реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛТ-I» на нежитлове приміщення № 901 по АДРЕСА_1, на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2013 року у справі № 200/2990/13-ц та зобов'язано Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області зареєструвати за ТОВ «ЛТ-I» право власності на нежитлове приміщення № 901, поз.1-5, загальною площею 247,7 м2, приямок літ. г4, розташоване в цокольному поверсі адміністративної будівлі літ.Г-7, по АДРЕСА_1, на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2013 року у справі № 200/2990/13-ц.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2013 року у справі № 200/2990/13-ц, за позивачем визнано право власності на нежитлове приміщення № 901 по АДРЕСА_1 без прийняття в експлуатацію, а державний реєстратор, відмовляючи позивачу в реєстрації права власності, вийшов за межі своїх повноважень.

Не погодившись з даним рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу. Просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «ЛТ -1» в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення від 01.11.2013 року № 7511619 - відмовити. Посилаються на те, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію права власності та доданих до неї документів на нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення № 901, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, було встановлено, що подані документи не відповідають вимогам і не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме порушено вимогу п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461, - у разі коли на самочинно збудоване майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком. Вважає, що рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 01.11.2013 року № 7511619 прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги. Просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Суду надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі (викладено вище).

Заслухавши представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2013 року у справі № 200/2990/13-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТ-I» до ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр міста», визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛТ-I» право власності без прийняття в експлуатацію на нежитлове приміщення № 901, поз.1-5, загальною площею 247,7 м2, приямок літ.г4, розташоване в цокольному поверсі адміністративної будівлі літ.Г-7, по АДРЕСА_1. Позивач звернувся до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області із заявою для реєстрації права власності зазначеного нерухомого майна, проте державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволін М.Ю. прийняв рішення від 01.11.2013 року № 7511619 про відмову у державній реєстрації права власності. Відмова у реєстрації права власності на вищезазначене нерухоме майно мотивована тим, що подані документи не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, саме: порушено вимоги Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461 .

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що суд першої інстанції правильно застосував до даних правовідносини норми Конституції України, ЗУ " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ", ЗУ "Про державну службу".

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 ЗУ "Про державну службу" визначено, що до основних обов'язків державних службовців відноситься додержання Конституції України та інших актів законодавства України, недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина.

Повноваження державного реєстратора визначені статтею 9 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно якої державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав та здійснює інші повноваження, передбачені цим законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 24 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції що діяла на час звернення до суду), визначені підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

1. У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

2. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

3. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пунктах 4, 5-2 - 5-6 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, не може здійснюватися у разі, якщо об'єкт нерухомого майна розміщений у межах території, на якій діють два і більше органів державної реєстрації прав, одним з таких органів на вибір заявника, а також у разі проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, не може здійснюватися у разі наявності помилки в Державному земельному кадастрі, яка виникла після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у результаті зміни методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів).

4 . Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена .

Отже, зазначеною статтею чітко визначений перелік підстав для відмови у державній реєстрації, частиною 4 цього ж закону встановлено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена .

Однак, у своєму рішенні про відмову в державній реєстрації (а.с. 9) державний реєстратор посилаючись на статтю 24 вказаного закону, не зазначив, який саме пункт зазначеної статті є підставою відмови в державній реєстрації речових прав.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в силу п.2 ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обов'язковій державній реєстрації підлягає : 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

В силу ст. 19 вказаного закону, однією з підстав для державної реєстрації прав та їх обтяжень є рішення судів, що набрали законної сили;

Згідно рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2013 року (а.с. 7) за ТОВ "ЛТ-І" визнано право власності без прийняття в експлуатацію на нежитлове приміщення № 901, поз. 1-5, загальною площею 247,7 м2, приямок літ. г4, розташоване в цокольному поверсі адміністративної будівлі літ. Г-7 по АДРЕСА_1. Вказане рішення набрало законної сили.

Таким чином, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального права, а повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм відповідну правову оцінку, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційних скарг порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"ЛТ-І" до Державної реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: Л.П. Туркіна